Робота з батьками

ТЕМАТИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ БАТЬКІВСЬКОГО ЛЕКТОРІЮ

1. Як ви виховуєте своїх дітей?.

2. Покарання, подумайте навіщо.

3. Як не потрібно карати і сварити?. Як не потрібно хвалити?.

4. Сімейні заборони та секрети.

5. Обов'язкова одна хвилина в день.

6. Як необхідно правильно грати з дитиною.

7. Чому у дитини формується жорстокість?

8. Правильні взаємини з підлітками.

9. Що дитина дивиться по телевізору?.

10. Чи знаєте ви соціальне оточення своєї дитини?.

11. Батьківське статеве виховання.

12.Рекомендації на літні канікули.

ЯК ВИ ВИХОВУЄТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ?

Приблизно всі хочуть бути гордими за свою дитину. Успіхом у цьому може стати внутрішня гармонія кожного з батьків і мир між ними. Якщо ви хочете навчити чомусь вашу дитину, навчіться спочатку самі. Якщо ви, наприклад, не вмієте керувати власними емоціями, то вам буде важко навчити цьому дитину. Пригадайте, якою ви були дитиною і як вас виховували ваші батьки. Якщо ви задоволені тим, як вас виховували ваші батьки, як ви ставились один до одного, ви можете за приклад взяти ці стосунки, плануючи життя у власній сім'ї. Ви будете робити так, як ваші батьки, але при цьому у вас залишається можливість багато проблем вирішувати за власним розумінням. Якщо вам не подобалось, як вас виховували батьки, то зробіть все, щоб такого у вашій сім'ї не повторилось. Ви вже будете знати, що не треба робити. Але треба обдумати, що саме ви будете робити по іншому. Тут у вас немає прикладів і ви повинні самі вирішувати. Але головне — це знати, що найважливіше в житті — інтереси дитини, любов і турбота.

ПОКАРАННЯ. ПОМІРКУЙ, НАВІЩО

Запам'ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) — не карайте (ніяких покарань «на всяк випадок»).

3. За один раз — одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання — не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки в знак покарання.

Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

Покараний — прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі — покарання подіє у зворотному напрямку.

Дитина не повинна боятися покарання.

ЯК НЕ ПОТРІБНО КАРАТИ І СВАРИТИ. ЯК НЕ ПОТРІБНО ХВАЛИТИ

Неможна карати і сварити:

якщо дитина хвора;

якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

якщо дитина їсть;

після сну;

перед сном;

під час гри;

під час виконання завдання;

одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) — необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

якщо дитина не справляється з страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається подолати його;

в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди неправий.

Як не потрібно хвалити

• Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів — немає за що хвалити.

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день.

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить...

СІМЕЙНІ ЗАБОРОНИ ТА СЕКРЕТИ

У спілкуванні між батьками і дітьми виникають теми, яких батьки бояться. В результаті цього страху з'являються заборони на обговорення тієї чи іншої теми. А дорослі виправдовують себе бажанням «захистити дітей від непотрібного, складного дорослого життя», говорячи їм: «Ти ще маленький». У дитини тоді формується відчуття, що при досягненні певного віку двері в доросле життя відкриваються автоматично і всі знання про нього прийдуть самі. Існує великий розрив між тим, що повинна робити дитина, і тим, що вона може робити. Необхідно вчити дітей знаходити мости-зв'язки через ці розриви, знаходити можливість подолання труднощів.

Сімейні заборони поширюються і на сімейні секрети, їх сором'язливо ховають і тримають у таємниці від дітей. Секрети обумовлюються правилом, що — батьки не можуть робити нічого поганого; тільки «ви, діти, завжди погано себе поводите». Завжди, як тільки ви починаєте нервувати через те, що дитина погано поводиться — зупиніться й подумайте: чи не ховаєте ви від своєї дитини гріхи вашої молодості. Поведінка дитини не копіює батьків, але може бути дуже на неї схожа. Необхідно, щоб батьки вивільнили свої старі гріхи, не соромились їх і не ховали від дитини. Багато секретів батьків і в їх особистому житті. Батьки вважають, що їх дитина сліпа, нічого не розповідаючи їй. Необхідно тільки знайти правильний шлях розповісти все дитині. Якщо вам важко — зверніться до психолога, педагогів, інших людей, яким ви довіряєте.

ОБОВ'ЯЗКОВА ОДНА ХВИЛИНА В ДЕНЬ

У нас є багатий матеріал для вивчення дитячої душі — наше власне дитинство, яке відклалось в глибинах пам'яті, і яке так чи інакше впливає на все і: доросле життя. Ми пам'ятаємо своє дитинство, ми пам’ятаємо все, нам тільки здається, що ми все забули не десь там у глибині. Але воно там є!

Порівняємо тепер 1 хвилину дітей і 1 хвилину, нас. дорослих батьків. За 1 хвилину діти: встигають стомитися і відпочити разів по три; разів по два засумувати і заспокоїтись; захотіти спати і забути про це; посміятися; побитися й помиритися; помітити маленького жучка; ще раз посміятися; трошки вирости і подорослішати.

А в цей час дорослі за І хвилину тільки і встигають робити якісь зауваження.

Якщо ви хочете знайти розуміння з вашою дитиною, тоді хоча б одну хвилину в день концентруйтесь на згадуванні вашого дитинства—це місток до розуміння. Якщо ви відчуваєте, що не розумієте дитину, тоді хвилину в день згадуйте себе в такому ж віці, в ситуації близько подібній до нинішньої, і ви знайдете неочікуване рішення.

Уявляйте себе дітьми! Знаходьте для цього час. Уявляйте себе дітьми: які нічого не знають; слабкими, невмілими, безпорадними; яким все цікаво; які всього бояться; які вірять всім і будь-чому; які нікому не вірять; які люблять батьків; які їх ненавидять; егоїстами; жорстокими; мудрими й добрими, але які про себе нічого не знають. А тепер такими, що знають...

ЯК НЕОБХІДНО ПРАВИЛЬНО ГРАТИСЯ З ДИТИНОЮ?

Якщо ви прагнете перетворити ваш дім в «казарму», тобто чекаєте від дітей бездумного та беззаперечного послуху—тоді ні в якому разі не грайтеся з вашими дітьми. А якщо ви прагнете, щоб ваша дитина росла вільною, життєрадісною та самостійною, тоді гра — головне задоволення, яке отримують батьки від спілкування з дітьми.

Гра з дитиною може (і повинна) давати задоволення і розрядку кожному члену сім'ї. Пам'ятайте: коли дитина «провокує» дорослого на гру якогось конкретного виду — галасливу або тиху, з предметами і правилами або без них, — це частіше всього саме та гра, яка необхідна їй у даний момент. Психічно дитина дуже чуттєва і одночасно пластична: вона легко виходить з рівноваги навіть незначним стресом (наприклад, стомленістю) і так само легко відключається. Майже універсальним засобом такого збалансування є гра. У ній дитина відреагує, «виллє» напруження, яке накопичилося, втішиться і заспокоїться, відчує себе сильною й спроможною подолати труднощі. Батькам лише потрібно навчитися «читати» сигнали дітей і правильно на них реагувати.

Для кожного дорослого в сім'ї може знайтися спільне з дитиною заняття, яке приносить задоволення обом. Якщо ви прийшли додому, забудьте про ваші дорослі проблеми, не звертайте увагу на розкидані іграшки, не помиті руки та інші дрібниці (приберете, помиєтесь — потім), а просто задовольніть прохання дитини — пограйтесь із нею!

ЧОМУ В ДИТИНИ ФОРМУЄТЬСЯ ЖОРСТОКІСТЬ?

Дитина — це об'єкт батьківського виховання. Батьки повинні пам'ятати, що будь-яка їхня дія впливає на формування характеру дитини. Необхідно знати, що впливає на формування жорстокості у дитини, а також, як формується м'якість характеру, і як знайти між цим «золоту середину».

Якщо батьки пасивні щодо дітей (не гуляють разом, не виконують завдання разом), і при цьому вони проявляють вседозволеність. А також, якщо такі батьки відчувають почуття провини перед дітьми або тривожність. Така позиція призводить до формування м'якості характеру.

Якщо батьки пасивні і при цьому уникають спілкування з дітьми, від їхнього виховання і відштовхують дітей від себе, і проявляють власний егоїзм та зверхність щодо дітей—така позиція призводить до формування жорстокості характеру.

Якщо батьки активні й при цьому проявляють альтруїзм, турботу, опіку, контроль — це сприяє формуванню м'якості характеру.

Якщо батьки активні й при цьому постійно карають, звинувачують, тиснуть на дитину, вимагають щось від неї, це сприяє формуванню жорстокості.

Для гармонійного розвитку дитини в сім'ї необхідна «золота середина», збалансованість всіх виявів і рис. Необхідно постійно вивчати свою дитину, гнучко перебудовувати свій вплив відповідно до змін у дитині. Необхідне поєднання: доброти й егоїзму; покарання і похвали тощо.

Але завжди треба пам'ятати три правила:

Самокритичність.

Постійне самовдосконалення.

Вміння бути вдячним в житті.

ПРАВИЛЬНІ ВЗАЄМИНИ З ПІДЛІТКАМИ

Бути підлітком дуже важко. Повний енергії, одержимий потребою незалежності, повний очікування майбутніх успіхів в великому житті підліток проходить через тяжкі випробування в пошуках власного шляху в суспільстві, і тому зрозуміло, яку тривогу у батьків викликають діти, що вступають у підлітковий вік.

Батькам необхідно поважати гідність дітей у цьому віці, який починається з 11—12 років, давати їм потрібні поради, розвивати почуття правильної самооцінки. Щоб дитина правильно розуміла, що її хвалять за правильне, а якщо в неї недоліки у виконанні, необхідно роз'яснювати, які саме недоліки і що треба робити, щоб подолати їх. Необхідно допомагати дитині вміти бачити себе з різних сторін і в різних ситуаціях. Батьки повинні пам'ятати, розуміти раптові зміни настрою дитини і дивні, на перший погляд, захоплення, ексцентричну поведінку, новий лексикон і, інколи, починання, які закінчуються невдачею.

Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і підліткам необхідно добре уявляти, як виходити з критичних ситуацій. Необхідно бути терплячими і продовжувати розмовляти один з одним, любити один одного (як тоді, кол и дитина була немовлям). У цей період кожен у сім'ї по-новому бачить оточуючих і всі повинні ніби заново познайомитись один з одним. Якщо те, в чому ви обмежуєте вашу дитину, не є забороненим, аморальним або надто дорогим задоволенням — відмовтесь від заборон і дозвольте дитині робити те, що вона хоче.

ЩО ДИТИНА ДИВИТЬСЯ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ?

Сім'я і суспільство — це маленька й велика моделі однієї системи.

В деяких сім'ях дитину вчать бути як усі, в інших — виховують бунтарів, які все сприймають навпаки, в третіх привчають розділяти відповідальність; в четвертих — не брати на себе ніяких обов'язків. Тобто в кожній сім'ї дітей вчать, як жити в суспільстві, як влаштовувати свої справи, виробляти своє ставлення до несправедливості та інших негативних виявів.

Телебачення часто руйнує створену безхмарну картину життя. Тим не менш, можна й не приймати все з екрана до уваги, тому що в кінці кінців, якщо ви про щось мало знаєте і вас це не стосується (особливо ваших дітей) — вони вирішують, що це їх не стосується, що це все десь далеко-далеко від їхнього життя.-Тому, якщо ваша дитина дивиться телевізор:

намагайтеся дивитися разом з нею, або хоча б непомітно контролювати і слідкувати за тим, що саме дивиться дитина;

направляйте її у виборі передач;

роз'яснюйте їй новини;

пояснюйте, чому їй щось не можна дивитись.

Особливо будьте уважними, якщо ваша дитина переглядає відеофільми:

• пояснюйте їй, чому деякі фільми їй ще рано дивитися

пояснюйте їй, що світ кіно й відеофільмів — це не завжди реальність;

не допускайте перегляду відеофільмів без вашого відома.

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ СОЦІАЛЬНЕ ОТОЧЕННЯ ДИТИНИ?

Соціальне оточення дитини (і будь-якої людини) — це ті люди, з якими спілкується ваша дитина. Соціальне близьке оточення — це ті люди, які при спілкуванні мають вплив на вашу дитину, це люди, яким вона довіряє, до яких звертається з будь-яких питань. До таких людей належать: друзі, однокласники, сусіди, рідня, старші друзі, дорослі з вулиці, вчителі, вихователі, батьки. Чи знаєте в;!, хто саме з цих людей складає соціальне близьке оточення, хто є авторитетом для неї, до кого вона звертається з різноманітними запитаннями, проханнями. Поговоріть з дитиною, як з другом. Поспостерігайте за її поведінкою, до. кого вона звертається. Запитайте її, кого вона вважає авторитетом і прикладом; із ким вона говорить про свої секрети, до кого приходить, коли їй сумно і хоче повеселитися.

Якщо на більшість запитань ви отримаєте відповідь, що це — не ви, батьки, необхідно бути пильними!

А головне — будьте другом вашій дитині: розмовляйте з нею, радьте їй як другу, а не повчайте як батьки.

БАТЬКІВСЬКЕ СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ

У статевому вихованні підлітків дуже важлива мудра тактика дорослих, батьків, які б не давили в дітях ті почуття, які треба зберегти. Наші почуття, потяги — це звичайні людські потреби.

Що таке статеве виховання підлітків? Це виховання тих, у кого вже сформувались уявлення про статеві відносини. Це може бути дике, викривлене уявлення — але юно вже є! І воно сформувалось під впливом однолітків, старших друзів. А необхідно, щоб насамперед, уявлення дитини були сформовані з інформації батьків. Необхідно підготувати заздалегідь відповіді на можливі дитячі запитання. Дуже важливо і те, коли ставлять такі запитання. Необхідно чітко усвідомити вікову періодизацію. Статеве виховання дитини в 4, 8 або 10—12 років—абсолютно різні речі. У чотири роки дитина запитує: «Звідки я з'явився на світ?», «Як я з'явився на світ». Дитині можна відповісти: «Ти виріс у мами в животі. Ми тебе чекали». Відповідати треба звичним голосом, ні в якому разі не соромлячись і не боячись. Якщо ви завжди відповідали дитині на такі запитання, то в підлітковому віці вона не побіжить на вулицю до однолітків, і не буде з вами відмовчуватися, а звернеться із запитаннями. Або ви самі знайдіть контакт — поговоріть із дитиною і самі ж розповідайте їй про відмінності між статями. Розповідайте про духовність кожної людини, про те, що найцінніше в відносинах між статями, — емоційний, духовний зв'язок, повага і прагнення створення сім'ї у майбутньому.

РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ЛІТНІ КАНІКУЛИ

Шановні батьки, пам'ятайте, що літні канікули для дітей — це можливість набратися нових сил, оздоровитися, закріпити набуті в школі знання і використовувати їх у домашніх умовах. Психолог рекомендує вам дотримуватися основних правил на канікулах:

організуйте для вашої дитини правильний розпорядок дня (режим) — дотримуйтесь його кожного дня;

забезпечте дитині щоденний активний відпочинок на свіжому повітрі;

створіть щоденну навчальну годину, виберіть постійний час і повторюйте навчальний матеріал;

постійно говоріть із дитиною (контролюйте вимову та правильність слів);

спостерігайте за поведінкою дитини, якщо в неї виникають труднощі, допомагайте їх вирішувати, підтримуйте;

заведіть на літо окремий зошит «Мої враження» і допомагайте дитині щодня записувати 2—3 речення про сьогоднішній день;

поважайте дитину як особистість;

мамам рекомендується проводити окремі бесіди з дочками, а татам — із синами, з виховання в них правильної поведінки з особами протилежної статі.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ОЗНАКИ ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ

ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ДІТЕЙ - ПІДЛІТКІВ

РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В РОДИНІ

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ НЕ БОЯТИСЯ ТЕМРЯВИ

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ РОЗЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ?

ЯК ПОДОЛАТИ КОНФЛІКТ

ЯКИМИ ХАРАКТЕРНИМИ РИСАМИ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ДИТИНА ІНДИГО?