Поради батькам

Як спілкуватися з дитиною

• Спілкування на рівних. Рівень очей.

• Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

• Запитувати в дітей поради.

• Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

• Запитувати в дитини про її річ і стукатися до неї в кімнату.

• Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

• Давати посильні доручення-з відомим успіхом.

• Схвалення взагалі (у цілому).

• Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

• Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

• Зустрічати як кращого друга і проводжати.

• Якщо ви не праві, просіть вибачення.

• Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

• Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

• 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

• Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

• Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

Як почути свою дитину

(що батьки не повинні робити)

• Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)

• Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)

• Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).

• Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.

• Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.

• Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.

• Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).

• Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).

• Здогади та інтерпретація.

• Випитування та розслідування.

• Співчуття на словах, чутки.

• Віджартування, відхід від розмови.

Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає

• Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.

• Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

• Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

• Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.

• Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

• Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.

• Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

• Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.

• Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.

• Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

• Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

• Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

• Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

• Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Поради для батьків агресивних дітей

При взаємодії з агресивною дитиною:

• приймайте дитину такою, яка вона є;

• висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

• розширюйте кругозір дитини;

• включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

• ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

• Боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

• Поясненням. Підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.

• Заохоченням. Якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,; то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

Якщо дитина відчуває страхи:

• приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;

• розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;

• з розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте

• їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;

• заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

• якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

• знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

• не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Поради для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

• Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

• Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.

• Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

• Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

• Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

• Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

• Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

• З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

• Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

http://voznesensk-school4.edukit.mk.ua/poradi_psihologa/poradi_batjkam