Вчитель-дефектолог


Петренко К.М.,

Консультант інклюзивно-ресурсного центру

КУ «Олександрівський інклюзивно-ресурсний центр»

Варіанти корекційно-розвиткової роботи через пісочну анімацію в роботі вчителя-дефектолога із дітьми з особливими освітніми потребами.

Скільки існує людство, стільки існує мистецтво. Арт-терапія-це використання засобів мистецтва для передачі почуттів та інших проявів психіки людини з метою зміни її структури сприйняття світу. Термін «арт-терапія» (перекл. терапія мистецтвом) увів Адріан Хілл (1938р). Це словосполучення застосовували щодо всіх видів заняття мистецтвом, які проводили в лікарнях і центрах психічного здоров’я. Використання цього терміну в освіті безпосередньо не пов’язане з лікуванням захворювань. Маємо на увазі «соціальне лікування» особистості, зміну стереотипів її поведінки засобами художньої творчості.

Джерелами концепції арт-терапії, стали роботи та дослідження зарубіжних психологів К.Юнга, Д.Калф, А.Фрейда, Маріелли Зейц та вітчизняних корифеїв психологічної науки Л.Виготського, Д.Ельконіна, Т.Зинкевич-Евстигнєєвої, Н.Дмитришеної, досвід О.Захарової. Вивчення можливостей ефективного використання арт-терапії у системі комплексної діагностики та реабілітації мовленнєвих розладів дітей-складна й цікава проблема на перехресті багатьох суміжних наук: медицини, психології, педагогіки, мистецтвознавства, логопедії. Мистецтво, що лежить в основі арт-терапії дає можливість дитині спілкуватися зі світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові й музичні засоби.

Пісочна анімація виросла з методу пісочної терапії. «Фантазія-мати всіх можливостей, де подібно до всіх протилежностей внутрішній і зовнішній світи єднаються разом»,- зазначав Карл Густав Юнг. Малювання піском на склі з’явилося в 70-х роках XX ст. Винахідником стилю є канадський режисер-мультиплікатор Керолайн Ліф, яка створила пісочний анімаційний фільм «Пісок, або Петя і сірий вовк».

Дошкільне дитинство - це той особливий вік, коли дитина відкриває для себе світ, коли відбуваються значні зміни у всіх сферах її психіки (когнітивній, емоційній, вольовій), які проявляються у різних видах діяльності, зокрема, ігровій. Ігрова діяльність дошкільника-це той простір, у якому він пізнає себе й навколишній світ: вчиться долати труднощі, удосконалює свої комунікативні вміння, творчо розвивається та здобуває нові знання. Зокрема, перші соціальні ігри дитини відбуваються в пісочниці.

Пісочна анімація допомагає проявити дитині креативність і фантазію. Не менш важливий той факт, що за допомогою різноманітного наповнення можна стимулювати тактильну систему дитини, для цього можна використовувати окрім піску різноманітні крупи, камінчики, м'які речі і т.д. А за допомогою саме пісочної терапії можна досягти розвитку мовленнєвої активності дитини, проводивши різноманітні сюжетні ігри. Також досягається гармонізація емоційного стану, як наслідок взаємодії з піском.

Мета технології:

Ознайомити дітей з засобами пісочної анімації «Світовий стіл», художній матеріал-пісок; знайомити з прийомами малювання піском, навчити особливостям техніки малювання піском, гармонізувати психо-емоційний стан дитини, розвивати творчий потенціал, удосконалювати комунікативні навички; виховувати поняття красоти оточуючого середовища, потреби свого вираження до нього.

Техніка малювання:

На заняттях діти освоюють техніку малювання пальцями рук. Малювання відбувається безпосередньо пальцями по піску.

Ця техніка передбачає: розвиток плавності і витонченості рухів, вміння працювати кистю і пальцями обох рук, координація руки і ока, оволодіння технічними вміннями: точність рухів, регуляція сили рухів, амплітуда, швидкість, ритмічність, уміння змінювати розмах і напрямок руху руки при малюванні, гармонійне поєднання ліній, кольору і тіні.

При додаванні жмені піску, можна зробити малюнок темним, яскравим, прибираючи зайве-світлим, прозорим, відбувається передача настрою, почуттів, думок.

Починати вивчати пісочну анімацію необхідно з ознайомлення з основами малюнка і композиції, основними художніми прийомами, прийомами малювання піском. Оволодівши основами пісочної анімації, діти починають самі придумувати і оживляти казкові сюжети. Вчитель-дефектолог, опрацювавши спеціальну літературу, адаптувала пісочну анімацію під вихованців групи з особливими освітніми потребами в ДНЗ№175. Маючи досвід роботи у дефектологічній групі, і стикаючись з труднощами в психоемоційному розвитку дітей із ЗНМ, вчитель-дефектолог обрала один із напрямків у профілактиці і корекції даних порушень, як використання пісочної анімації на основі дитячих фантазійних казок. Через гру-казку чи гру-заняття в дітей формуються навички культури спілкування: вміння без крику і сварок миритися між собою, ввічливо звертатися з проханням, поступатися і чекати, коли треба ділитися тим, що потрібно самому; спокійно розмовляти, не порушуючи гри недоречним втручанням. Під час прослуховування аудіо казок власного запису через диктофон, діти з ООП активно включалися в процес малювання, самостійно використовуючи різні прийоми малювання піском. Діти вільно підходять до столика з піском і замальовують казки власного виробництва, деякі пишуть букви, хтось цифри, тобто те, що їм хочеться на даний момент. Під час індивідуальної роботи-педагог заохочує дітей до виконання вправи або завдання. Використання пісочної анімації в розвивальній роботі з дітьми з ООП дозволяє глибше зрозуміти внутрішній стан дитини, допомагає відреагувати на негативні переживання і зняти виниклу психоемоційну напругу (наприклад, агресію, тривожність, сором'язливість). Пісочна анімація сприяє створенню емоційного комфорту в групі.

В практиці роботи з дітьми з ООП використовуються різні види пізнавальних ігор на піску:

1. Ігри для ознайомлення з оточенням: через них діти пізнають те, що їх оточує: тварини, ріки, міста тощо.

2. Географічні ігри: діти дізнаються, як живуть люди в різних куточках планети, їх стосунки, взаємини.

3. Фантастичні ігри: діти імітують життя на інших планетах. Одер­жують інформацію про космос, кораблі, дослідження. Розігрують ситуації життя інопланетян. Знаходять вихід із конфліктних ситуацій, звільняю­чись від внутрішнього напруження.

4. Історичні ігри: ставши учасниками історичних подій, діти обігрують їх у пісочниці, будують, руйнують, вивчають стратегію «бойових дій» і знову відбудовують.

5. Ігри-екскурсії містом: знайомство дітей з рідним містом, його іс­торією. Історія міста, як і життя людей у ньому, має свої радісні й сумні події. Їх із задоволенням розігрують діти на піску.

Вчитель-дефектолог використовує ігри, які окрім корекції навичок культури спілкування, поведінки та розвитку позитивних емоцій, включають в себе елементи навчання дітей. Ці ігри сприяють розвитку фонематичного слуху у дітей, корекції звуковимови, знайомству дітей з цифрами, цифрами-сусідами, геометричними фігурами, написанню прикладів, складанню та розв’язуванню «веселих задач», закріпленню вміння порівнювати, лічби і розв'язуванню задач. У цих іграх звук не абстрактний символ, а жива казкова істота. З нею цікаво познайомитися, про неї хочеться дізнатися більше, погратися з нею і її друзями, якомога довше не розлучатися. Окрема увага приділяється розвитку графомоторних навиків. Ці прості ігри допомагають розв'язувати навчальні проблеми. Спираючись на зорове, слухове й тактильно-кінестетичне сприйняття-педагог готує дитину до навчання в школі. Діти навчаються не тільки зорово запам'ятовувати букви й цифри, але й залучають до цього тілесну пам'ять, графічно відображаючи їх на піску.

Література:

1. М. Зейц «Пишемо і малюємо на піску»

2. Е.Е. Большебрацька «Пісочна терапія»

3. Н.Ф. Юрченко «Розвивальні ігри з водою та піском»

4. Журнал «Дошкільне виховання» № 7, 2013р.

5. Журнал «Дитячий садок» № 6, 2014р.

6. Е. Антіпова «Що говорить пісок» Пісочна анімація [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.vinograd.su/art/detail.php?id=42748

7. Н.В. Дубровська «Малюнки, заховані в пальчиках», «Дитинство-прес», 2003.

8. Журнал «Логопед» № 3, 2004.

9. Т.Д. Зинкевич-Євстигнєєва «Практикум з піскової терапії», СПБ, «Мова»

10. u-sovenka.ru Урок малювання №5. Малювання піском - Пісочне шоу в домашніх умовах!


Батькам щодо навчання дітей з особливими освітніми потребами.

1. Щоб навчання дитини з особливими освітніми потребами проходило якомога продуктивніше, Вам треба усвідомити, що це складний, довготривалий процес, який передбачає злагоджену роботу вчителя-дефектолога і батьків, які в свою чергу повинні мати терпіння та уміння розуміти свою дитину.

2. Щоб уникнути маніпуляцій з боку дитини, чітко проговорюйте правила поведінки вдома, в транспорті, в навчальному закладі, в публічних місцях.

3. Старайтеся створити таке середовище для дитини де будуть розвиватися її самооцінка, впевненість у власних силах. Пам'ятайте, що Ваша дитина потребує постійної уваги та підтримки, хваліть її за кожен усіх, навіть за не значний, спонукайте дитину до нових спроб і звершень.

4. Якщо Ви бачите що зараз у Вас з дитиною виникне конфлікт, то говоріть з дитиною стримано і спокійно з наполегливими нотами в голосі. Не слід підіймати голос на дитину особливо прилюдно, цим Ви тільки погіршите ваше становище. Уникайте таких ситуацій, по можливості давайте дитині право вибору, не будьте дуже категоричні.

5. Дослухайтеся до порад та рекомендацій педагогів, а також спеціалістів хто дотичний до роботи з вашою дитиною. Консультуйтеся з фахівцями та лікарями, якщо Вам це рекомендують. Це удосконалить роботу спеціалістів, які працюють з Вашою дитиною.

6. Виконуйте домашні завдання та закріплюйте навички засвоєні в навчальному закладі. Краще, коли це систематично та щоденно. Допомагайте дитині у виконані завдань, але не виконуйте за неї.

7. Якщо дитина втомилася - дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.


Рекомендації педагогам щодо організації навчання та виховання дітей із ЗПР

у класі з інклюзивним навчанням.


Затримка психічного розвитку (ЗПР) – порушення нормального темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції (пам’ять, увага, мислення, уява, емоційно-вольова сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного віку. Характер затримки психічного розвитку обумовлює зміст і глибину порушень структури навчально-пізнавальної діяльності цієї категорії учнів.

Традиційною є класифікація на основі етіологічного принципу, в основу якої покладено виділення чотирьох основних варіантів затримки психічного розвитку:

- конституційного походження;

- соматогенного походження;

- психогенного походження;

- церебрально-органічного походження.

Школярі із затримкою психічного розвитку (ЗПР) не здатні опанувати читанням, письмом, рахунком без кваліфікованої допомоги. Викликає утруднення дотримання норм поведінки, прийнятих у школі. Ослаблена нервова система тільки погіршує ці труднощі. Швидке стомлення, зниження працездатності, нездатність завершити розпочату справу, яскраво характеризують школярів із ЗПР. Багато хто з таких дітей мають проблеми із зоровим, слуховим і тактильним сприйняттям.

Мова і мовлення. Діти мають бідний словниковий запас, граматичні конструкції носять примітивний характер, велика кількість помилок синтаксичного плану (злиття кількох слів, невміння визначати межі речень). У дітей із ЗПР викликають труднощі звуковий аналіз слів, пропуски голосних і приголосних у середині та в кінці слів, складів, цілих слів, присутні змішування: «буква-звук», «склад-слово», «склад-слово», «склад-буква», «склад-слово-речення», є характерним низький фонематичний слух. Взагалі усне мовлення дітей не має грубих порушень. Недоліки виявляються у нечіткій вимові звуків у потоці мовлення і в загальній в’ялості артикуляції. Деякі діти нечітко вимовляють шиплячі й свистячі, дзвінкі й глухі, тверді й м’які звуки. Темп читання у дітей із ЗПР дуже повільний, відстає від норми на 15-20 слів на хвилину. Багато робиться помилок: заміни, пропуски й перестановки букв, складів, ковтання закінчень, змішування граматичних форм. Читання монотонне, інтонаційно недиференційоване. При перевірці графічних навичок простежується своєрідна каліграфія: недотримання рядка, елементи букв розтягнуті або зменшені. Письмові роботи виконані неохайно, з великою кількістю виправлень.

Математика. Особлива трудність у дітей із ЗПР - це засвоєння математики. Ці труднощі виникають з причини низького рівня пізнавальних процесів, таких як: увага, логіка, орієнтування у просторі та ін. Тому виникають порушення розуміння структури чисел, лівого та правого боку, складність у цифрових операціях при переході через десяток. Діти важко диференціюють геометричні фігури, відчувають труднощі при співвіднесенні їх з реальним предметом, в основі якого знаходяться.

Труднощі, з якими зустрічаються діти із ЗПР під час розв’язання задач:

- ознайомлення зі змістом задачі;

- перетворення простої задачі на складну;

- аналіз задачі;

- пошук способу розв’язання (неправильний вибір арифметичної дії);

- розв’язання задачі;

- помилки в обрахунках;

- відповідь та перевірка розв’язання задач.

Специфіка корекційної роботи з дітьми,

у яких затримка психічного розвитку.

Основні завдання корекційно-виховної роботи:

- потребують розвитку всі види сприймання, особливо зорове та слухове, на базі яких розвиваються вищі психічні функції; з розвитком сприймання збагачуються різноманітні знання про навколишній світ і розуміння зв’язків між предметами та явищами, отже розвивається мислення й мовлення дітей;

- під час корекції розвитку та навчання дитини необхідно дбати про зміцнення її працездатності, уміння зосереджувати увагу й цілеспрямовано працювати: ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати;

- потрібно розвивати навчальну мотивацію, бажання вчитися, віру дитини у власні можливості, що можливе завдяки усвідомленню й оцінці реальних досягнень;

- допомогти дітям із ЗПР оволодіти різноманітними знаннями про навколишній світ, розвивати в них спостереження і досвід практичного навчання, формувати вміння самостійно добувати знання і користуватися ними;

- шукати такі види завдань, які максимально стимулюють активність дитини;

- міняти види діяльності на уроці з метою відпочинку;

- здійснювати індивідуальний підхід, індивідуальну допомогу;

- давати завдання з опорою на зразки;

- проводити доступний інструктаж щодо виконання завдань;

- для закріплення нового матеріалу давати багаторазові вказівки і вправи;

- проводити динамічне спостереження за просуванням кожної дитини;

- під час навчання дитини звертати увагу на стан різних сторін її психічної діяльності: пам’яті, уваги, мислення, мовлення, темп роботи, вміння долати перешкоди;

- у разі необхідності, учень повинен відвідувати логопедичні заняття, заняття з практичним психологом, дефектологом, реабілітологом;

- на заняттях використовувати різноманітні види практичної діяльності.

Затримка психічного розвитку зачіпає всю психічну сферу дитини і, по суті, є системним дефектом. Тому процес навчання і виховання повинен будуватися з позицій системного підходу. Необхідно сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування.

Корекція розвитку та навчання дітей із ЗПР може бути успішною лише тоді, коли вона максимально індивідуалізована, тому дуже важливо встановити причини, що зумовлюють труднощі у навчанні конкретної дитини.

Поради вчителю:

1. Зосередьте увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання. Водночас, будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у знаннях, вміннях і навичках учня.

2. Подавайте зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуючи мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога більше повторюйте та закріплюйте вивчене.

3. Заохочуйте учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.

4. Дещо сповільніть темп навчання, зважаючи на знижені психічну витривалість і розумову працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант взаємодії з дитиною (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте письмовий тезовий план, алгоритм дій тощо).

5. Розчленовуйте завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно – складайте письмовий алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній, доки учень не навчиться утримувати у пам’яті одразу кілька.

6. Практикуйте прикладне застосування набутих учнем знань.

7. Спільно з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.

8. Урізноманітнюйте навчальну діяльність, однак, забезпечуйте плавний перехід від одних видів діяльності до інших.

9. Завдання мають відповідати можливостям учнів та виключати відчуття стійких невдач.

10. Надавайте учням достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування нових умінь і навичок, водночас, надто тривале виконання однієї вправи може стомити його.

11. Не перекладайте подолання проблем у навчанні виключно на батьків. Допомагайте їм усвідомлювати найменші успіхи учня та закріплювати їх. Учні з труднощами у навчанні потребують не авторитарних підходів у сімейних стосунках, а виваженого, доброзичливого ставлення.