11 клас географія

                                                                           Шановні учні вітаю вас в віртуальному кабінеті географі.

1. Постійне посилання на відеоконференцію тут  https://meet.google.com/xss-bcod-rio 

2. Скачати електронний підручник можна тут portfel.info/pidruchnyky/11-klas/geografija-11/dovgan-2019-rik/

3. Завантажити  електронний атлас з географії можна тут znayshov.com/Books/Details/heohrafiia/11klas/atlas_11_kartohrafiia/1538 

4. Необхідно придбати контурну карту з географії 11 клас. Або можна завантажити тут znayshov.com/Books/Details/heohrafiia/11klas/kontur_kart_11_heohraf_kartohrafiia/1657 

                                                        13-17.05

Міжнародні транспортні коридори на території  України. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні. Ресурсний потенціал і перспективи розвитку рекреаційного комплексу в Україні. Місце України на світовому ринку інвестицій і запозичень. Транснаціональні фінансові корпорації (банки, фінансові компанії) в Україні. Сучасні форми просторової організації виробництва товарів і послуг в Україні.

Дослідження №23.

Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри,  компанії.

Прочитайте параграф 33

 Перегляньте відеоурок тут

 Виконайте дослідження на стор 210

                                                             06.05-10.05

              Сучасний стан вторинного сектору економіки України

Прачитайте параграфи 32-32

Виконайте дослідження на стор 203 підручника

                                                              29.04-02.05 

Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні.  

Перегляньте відео тут 

Виконайте в робочому зошиті практичне завдання на стор 192 підручника.

                                                         22-26 квітня

              Виконайте практичну роботу на стор 183 підручника

                                                      8-12 квітня

Сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі як інфра-структурний каркас глобальної економіки. Світовий ринок інвестицій і фінансів. Туризм. Формування «інформаційного суспільства» 

Прочитайте параграф 25

 Перегляньте презентацію тут

Запитання для самоперевірки на стор 150-151 підручника

                                                       1-5 квітня

             Вторинний , первинний  сектори господарства

Прочитайте параграфи 23-24

 Перегляньте відеоурок тут

В робочому зошиті

Складіть схему «Чинники розвитку та розміщення виробництва сільськогосподарської продукції

 Практична робота №8.

Позначення на контурній карті (знаками руху)  глобальних ланцюгів доданої вартості «видобування алюмінієвої сировини – виробництво глинозему – виробництво первинного алюмінію – споживання алюмінію». стор.151 підручника.

Роботу можете виконати:

1. в контурній карті

2. На інтерактивних аркушах www.liveworksheets.com/c?a=s&t=m56t9j6jaka&sr=n&l=ic&i=dtzoszc&r=in&f=dzdcztdn&ms=uz&cd=pv81z4q1qdcdloknzgjpgkolngnkgznlxg&mw=hs 

                                                        11-15 березня

                               Первинний сектор господарства

 Прочитайте параграф 23

Перегляньте  презентацію тут

Виконайте в робочому зошиті практичне завдання на стор 143 підручника 

                                                                         4-8 березня 

Поняття «глобальна економіка». Світовий ринок технологій, патентів і ліцензій, інформаційно-технологічних послуг. Система виробницт ва. Географічність міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Роль транснаціональних корпорацій та вільних економічних зон у функціонуванні глобальної економіки. 

 Прочитайте параграф 22

 Перегляньте відеоурок тут 

Запитання для самоперевірки вивченого матеріалу в кінці параграфу

                                                     26- 29 Лютого

                                        Міграції у світосистемі

 Прочитайте параграф 21

 Перегляньте відеоурок тут

 Виконайте дослідження на вибір одне із трьох 

 ( письмово в зошиті) на стор 127 підручника

                                                                               19-23 лютого 

Динаміка чисельності населення світу. Природні, соціальні, економічні й екологічні чинники та просторові особливості природного руху населення у світі. Демографічний перехід, його фази. Статево-вікова, шлюбно-сімейна структура населення. Демографічне старіння населення. Характеристика демографічної ситуації в країнах за статево-віковими пірамідами. 

Прочитайте параграф 31

Перегляньте відеоурок тут

 Дізнайтеся у  близьких про історію вашої родини. Підготуйте повідомлення про наслідки історичних подій XX ст. для ваших родичів і  їхніх сімей, що жили в  ті  часи

                                                                            12-16 лютого

Світосистема як результат і процес формування глобальної єдності в системі «суспільство – природа». Функціонально-компо-

нентний склад світосистеми: демографо-екологічна, економічна, інформаційно-технологічна, соціально-культурна, політична підсистеми. Географічний простір, його системоутворювальна роль  та характеристики

 Прочитайте параграф 108

Перегляньте відеоурок тут

Виконайте практичне завдання на стор 112 підручника (письмово)

                                                                             5-9 лютого

                                                                        Природні Зони

 Перегляньте відеоурок тут

Заповніть таблицю на стор 107 підручника

 Повторіть параграфи  12-17

                                                                                                          30.01-03.02

                                                                                Грунти   

 Прочитайте параграф 17( 2 частина парагафу)

 Перегляньте відеоурок.(2 частина)   тут 

Виконайте дослідження на стор 100 підручника 

                                                                              22-26 січня 

Біосфера та її складові. Закономірності  поширення живих організмів на суходолі і в океанах.  

 Прочитайте параграф 17

 Перегляньте відеоурок  тут 

 Виконайте практичне завдання на стор 100

Виконайте дослідження на стор 100

                                                                                   15-19 січня

Води суходолу, чинники їх нерівномірного розподілу на материках та по території України.  Взаємозв’язок геологічної будови, рельєфу і річкової мережі території.

Прочитайте параграф 16

Перегляньте відеоурок тут

 Виконайте одне з трьох на вибір досліджень ( стор 94 підручника)

 Виконайте практичне завдання на стор 94 на прикладі річки Самара.

                                                                     8-12 Січня

                                                                   ( 2 семестр)

Запаси води на Землі. Світовий океан та його складові. Вплив процесів у літосфері на природу океанів. Роль океанів у  форму-             

ванні гірських порід і рельєфу узбережжя. Вплив атмосферних процесів (явищ) на Світовий океан. Роль Світового океану у

формуванні глобальних і місцевих систем повітряних потоків у нижніх шарах тропосфери.  Ресурсний потенціал Світового океану та вплив людства на стан океанічних вод, запаси мінеральних, біологічних ресурсів.

Практична робота №6.

Складання та аналіз схеми системи течій у Світовому океані; порівняння впливу холодної та теплої океанічних течії на клімат одного з материків. 

 Прочитайте параграф 15

 Перегляньте відеоурок тут

 Виконайте практичну роботу 6 за посиланням тут

                                                                       18-22   грудня

Ресурсний потенціал атмосфери. Енергетичні кліматичні ресурси як чинник розвитку відновлювальної енергетики. Агрокліматичні ресурси та їх вплив на спеціалізацію сільського господарства.

Стихійні атмосферні явища, їх прогнозування та засоби протидії. Кліматичні зміни на планеті. 

                                                         Додаткові матеріали до уроку

Перегляньте презентацію за посиланням тут

Виконайте дослідження,, Ресурсний потенціал атмосфери своєї місцевості та приклади його використання''

Проаналізуйте

 а) Енергетичний потенціал вітру на території області

б) розподіл потенціалу сонячної енергії 

в) агрокліматичні ресурси

г) водні ресурси

д) земельні ресурси

ж) корисні копалини

Зробіть висновок

                                                       4.12-8.12

                                   Показники стану атмосфери

                                           Додаткові матеріали

 Наша Земля оточена повітряною оболонкою, яку називають атмосферою (від грецьких слів «атмос» — «пара» і «сфера» — «куля»).  Атмосфера — повітряна оболонка Землі, пов'язана з нею силою тяжіння і тому бере участь у її добовому і річному русі. Це верхня і найменш щільна і усіх оболонок. Земна атмосфера — це суміш багатьох газів. Основні з них — азот (78%) і кисень (21%), інші становлять лише близько 1% (в тому числі вуглекислий — 0,03%). Таке співвідношення газів зберігається до 100 км висоти. Кожний з газів виконує свою роль. Кисень забезпечує дихання та горіння. Азот входить до складу білків — речовин, з яких складається все живе. В організми тварин, рослин і людини він потрапляє з допомогою бактерій грунту, які поглинають його з повітря. Вуглекислий газ необхідний рослинам для фотосинтезу. Крім основних газів, у повітрі є домішки: водяна пара, дим, сажа, пил та інші речовини. Їх кількість збільшується після виверження вулканів, лісових пожеж, пилових бур, викидів шкідливих речовин з димарів заводів і фабрик, теплових електростанцій, автомобілів.

     Наука, яка вивчає атмосферу називається  метеорологія

     Будова атмосфери

     Атмосферу за рядом особливостей прийнято умовно поділяти на ряд шарів різної товщини, кожному з яких притаманні деякі спільні риси. Шари відрізняються один від другого температурою, вологістю, циркуляцією повітря та іншими елементами.

  Тропосфера — нижній і найщільніший шар атмосфери. У цьому шарі, який безпосередньо прилягає до Землі, зосереджено близько 80 % усієї маси повітря. Над полюсами його товщина дорівнює 8 км, над екватором —16 км, в середньому — 11 км. Такий неоднаковий розподіл товщини зумовлений термічними особливостями різних широт та обертанням Землі навколо осі. Температура від земної поверхні знижується з висотою в середньому на 0,6° кожні 100 м. При середній для всієї Землі річній температурі повітря +14 °С на верхній межі тропосфери вона опускається до -56 °С. Для тропосфери характерне горизонтальне й вертикальне переміщення повітряних мас, що зумовлює сталість її хімічного складу. Постійний рух повітря в тропосфері часто супроводжується утворенням хмар і опадами. цей шар прийнятою називати фабрикою або кухнею погоди.

     Пил і водяна пара зосереджені переважно в нижній частині атмосфери. Кількість водяної пари з висотою зменшується, бо знижується температура. Тому більша частина хмар утворюється в нижніх шарах тропосфери. Висота звичайних зливових хмар коливається від 3 до 8 км, а в тропічних областях вони можуть перебувати значно вище.

       Стратосфера знаходиться безпосередньо над тропосферою і має висоту від 11 до 50—55 км. Починаючи з висоти 25 км температура в стратосфері швидко зростає, досягаючи на висоті 50 км позитивних значень — від +1 до +5 °С. 

     У стратосфері дуже мало завислих частинок. Інколи на висоті 20—30 км утворюються перламутрові хмари, що складаються з кристаликів льоду. Крізь стратосферу безперервно проходить метеоритний пил, а час від часу сюди потрапляє вулканічний попіл. Дуже дрібні частинки вулканічного пилу, що надзвичайно повільно осідають, поступово розносяться вітрами над усією планетою, забарвлюючи в яскраві кольори сходи і заходи Сонця протягом кількох місяців після виверження. Наявність великої маси вулканічного попелу в атмосфері знижує кількість сонячної радіації, що досягає поверхні Землі. Вважають, що надлишок вулканічного попелу в повітрі може бути причиною похолодання клімату і навіть сприяти утворенню льодовиків.

     Важливою специфічною ознакою стратосфери є наявність в ній шару озону. Найбільша концентрація цього газу виявлена на висотах 23—27 км. Озон поглинає ультрафіолетові промені.

      Мезосфера знаходиться на висоті від 50—55 км до 80— 85 км. Для неї характерне дуже швидке зниження температури з висотою. За допомогою метеорологічних супутників і ракет в мезосфері зареєстровано абсолютний мінімум для атмосфери -143 °С. Поблизу верхньої межі температура знижується до -70—90 °С. 

       На висотах, які близькі до верхньої межі (82—85 км) мезосфери, утворюються видимі з Землі в присмерки продовгуваті, блискучі, тонкі сріблясті хмари, природу яких ще не вивчено; можливо, вони складаються з дуже дрібних і розсіяних льодових кристаликів.

       Термосфера (іоносфера) — величезна за об'ємом, хоч і мізерна за масою (0,5 %) та складна за будовою частина атмосфери. Вона охоплює простір у межах від 80—85 до 800—1000 км. Складається переважно з азоту і кисню, які знаходяться в іонізованому стані. 

     Над термосферою розташована екзосфера — зовнішня частина земної атмосфери. Цю оболонку ще називають шаром розсіювання газів, бо окремі легкі елементи, які його складають — водень і гелій, долаючи сили земного тяжіння і магнітного поля, назавжди відлітають у космос. Температура в екзосфері з висотою зростає, мабуть, до 2000 °С. Екзосфера поступово і непомітно переходить у міжпланетний простір.

     Не так давно вважалося, що атмосфера закінчується на висотах порядку 2000—3000 км. Але нові дані досліджень, одержані за допомогою супутників та ракет, дають підстави твердити, що навколо Землі існує ще так звана земна корона, яка складається з водню. Вона простягається більше ніж на 20 000 км.

        Отже, атмосфера має шарувату будову. Нижні шари — головні для живих організмів. Але для біосфери Землі важливе значення мають і ті процеси, що відбуваються на верхніх "поверхах" повітряної оболонки.

Тест "Будова атмосфери"

     Сонячна радіація

  Всі життєві процеси на Землі пов`язані з тепловою енергією. Головним джерелом від якого Земля й атмосфера отримують теплову енергію є Сонце. Воно випромінює енергію у вигляді різноманітних променів - електромагнітних хвиль, які поширюються зі швидкістю 300000 кілометрів за секунду (км/с). Такі випромінювання називаються сонячною радіацією, яка складається з променів різної довжини, які несуть до Землі світло й тепло. 

   Сонячна радіація буває прямою й розсіяною. Радіація, яка приходить безпосередньо від Сонця у вигляді прямих сонячних променів при безхмарному небі називають прямою. Вона несе найбільшу кількість світла й тепла. Але проходячи через атмосферу, сонячні промені частково розсіюються, відхиляються від початкового шляху внаслідок відбивання від молекул повітря, крапель води, порошинок і перетворюються на промені, які розходяться у всіх напрямах. Така радіація називається розсіяною. Тому світло буває і в таких місцях, куди пряма сонячна радіація не проникає (тіньова частина гір, скал, лісу, будівель). Всю сонячну радіацію, яка надходить на Земну поверхню називають сумарною.

   Земна поверхня частково поглинає сонячну радіацію, а частину її відбиває. Радіація, поглинута земною поверхнею називається поглинутою, а відбита - відбитою.

 На півночі України 4/5 сонячної радіації йде на випаровування води, а 1/5 - безпосередньо на нагрівання повітря. На півдні країни витрати сонячного тепла розподіляються рівномірно на випаровування і нагрівання повітря.

  Одним з важливих показників сонячної радіації є радіаційний баланс. Це різниця між сумарною радіацією і відбитою. В Україні радіаційний баланс позитивний.     

 Кількість сумарної сонячної радіації напряму залежить від кута падіння сонячних променів. Чим ближче ця величина до 90 градусів, тим більше сонячної енергії отримує земна поверхня.

   В свою чергу кут падіння сонячних променів визначається її географічною широтою. Кут падіння сонячних променів знижується з віддаленням від екватора до полюсів. 

   В зв`язку з таким нерівномірним розподілом тепла на  Землі виділяють 5 теплових поясів: один жаркий, два помірних і два холодних. 

    Саме сонячна радіація є визначальним фактором формування температури. 

   Відношення відбитої сонячної радіації до сумарної виражене у відсотках називається альбедо. Альбедо залежить від кольору поверхні. Так найбільше значення альбедо має для снігу (бо білий колір відбиває сонячні промені) - 80-90%, найменше для чорної ріллі - 5-10%.

   Температура повітря  

   Нагрівання повітря. Повітря атмосфери пропускає сонячні промені до земної поверхні. Проте саме воно променями не нагрівається. Нагрівається Сонцем земна поверхня. А потім від неї нагрівається повітря. Тому, чим далі від земної поверхні, тим стає холодніше. Ось чому за бортом літака температура повітря дуже низька. 

  Встановлено, що на кожний кілометр висоти температура повітря знижується в середньому на 6 ˚С. Високо в горах земна поверхня отримує більше сонячного тепла, ніж біля підніжжя. Проте з висотою тепло швидше випромінюється. Тому при підйомі в гори температура повітря загалом знижується. Ось чому на вершинах високих гір лежать сніг і лід.

  Іноді відзначається підвищення температури у міру підвищення висоти. Назва такого явища - температурна інверсія (перестановка температур).

   Поява інверсій може бути обумовлена охолодженням земної поверхні та прилеглого шару повітря за короткий проміжок часу. Це можливо також при переміщенні щільного холодного повітря зі гірських схилів у долини.

   Температуру повітря вимірюють за допомогою термометра. Проте варто пам’ятати, що неправильно встановлений термометр, наприклад на сонці, покаже не температуру повітря, а на скільки градусів нагрівся сам прилад.

  На метеорологічних станціях для отримання точних температур повітря термометр розташовують у спеціальній будці. Її стінки решітчасті. Це дозволяє повітрю вільно проникати в неї, водночас решітки захищають термометр від попадання сонячних променів. Будку встановлюють на висоті 2 м від землі. Показники термометра записують кожні 3 години.

   Рекордно висока температура повітря на Землі +58°С була зареєстрована в м. Тріполі на півночі Африки. Найнижча температура –89,2°С зафіксована на науковій станції “Восток” в Антарктиді. В Україні найвища температура +40 °С спостерігалася у м. Куп’янську (Харківська область), найнижча – –43 °С в Українських Карпатах.

    Добовий хід температури. Сонячні промені протягом доби нагрівають Землю нерівномірно. Очевидно, що опівдні, коли Сонце стоїть найвище над горизонтом, земна поверхня нагрівається найсильніше. Проте найвищі температури повітря спостерігаються не о 12-й, а о 14–15 год. Це пояснюється тим, що на передачу тепла від земної поверхні повітрю потрібен час. Після полудня, незважаючи на те, що Сонце вже опускається до горизонту, повітря продовжує отримувати тепло ще протягом двох годин від нагрітої поверхні. Потім поверхня поступово охолоджується і відповідно знижується температура повітря. Найнижчі температури бувають перед сходом Сонця. Правда, в окремі дні такий добовий хід температур може мати значні відступи.

    Отже, причиною змін температури протягом доби є зміна освітленості поверхні внаслідок обертання Землі навколо своєї осі.

   Залежність температури повітря від висоти Сонця над горизонтом. Щоб зрозуміти, як температура повітря залежить від висоти Сонця над горизонтом, скористайтеся результатами спостережень за довжиною полуденної тіні, яку кидає гномон. У вересні тінь була однієї довжини. У жовтні вона стала довшою, в листопаді – ще довшою, в 20-х числах грудня – найбільшою. З кінця грудня тінь знову коротшає. Отже, зміна довжини тіні гномона свідчить, що протягом року Сонце в полудень над горизонтом буває на різній висоті. Чим коротша тінь, тим вище Сонце над горизонтом і більший кут падіння на земну поверхню його променів. Чим більший кут падіння сонячних променів, тим більше тепла отримує земна поверхня і відповідно вища температура повітря. Тоді настає літо. Чим нижче Сонце над горизонтом, тим менший кут падіння променів, тим менше тепла отримує земна поверхня і нижчі температури. Тоді настає зима.

  Час, коли Сонце в полудень займає найвище положення на небозводі Північної півкулі, припадає на червень. Найнижче положення Сонця на небозводі Північної півкулі – у грудні.

  Різниця між найвищою і найнижчою температурами повітря називається амплітудою коливань температур (А). Розрізняють добову, місячну, річну амплітуди.

     На добові амплітуди коливань температур впливає характер земної поверхні (її називають підстильною). Наприклад, над океанами амплітуда становить лише 1-2 °С, над степами - 15-20°С, а в пустелях досягає ЗО °С. При хмарній погоді добові амплітуди зменшуються. В Україні найбільші добові коливання температури бувають навесні і влітку при ясній погоді (7-10 °С).

    Річні амплітуди коливання температури повітря залежать головним чином від широти місця: вони менші біля екватора (1°С), значно більші у середніх широтах (28° С на широті Києва). На одній і тій самій широті, чим далі від океану, тим вища річна амплітуда.

Тести по темі "Температура повітря"

Таблиця максимальної насиченості водяної пари при певних температурах

                                                             27.11-02.12

                                             Практична робота №4.

Встановлення за тематичними картами материків та України зв'язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою населення, розташуванням видобувних, матеріало-, паливомістких виробництв.

  Виконайте практичну роботу за посиланням тут

                                                       20-24 листопада

    Ресурсні властивості літосфери. Гірські породи та      закономірності їх поширення.  

                                                        (Додаткові матеріали)

Перегляньте відеоурок тут

                                                                                     13-18  листопада

                                              Матеріали до уроку 

               Землетруси, магматизм

       Землетруси – це підземні поштовхи, що супроводжуються коливаннями земної поверхні. Їх викликають внутрішні сили Землі, що рухають літосферні плити. Ці сили спричиняють глибинні розриви земної кори. В зоні розриву миттєво зрушується земна кора. Упродовж кількох секунд товщі гірських порід зміщуються на кілька сантиметрів або навіть метрів у горизонтальному або вертикальному напрямках. Це породжує раптовий підземний поштовх.

      Місце в надрах, де виникає розрив і зміщення земної кори, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу. Він може розташовуватися на різних глибинах – від кількох десятків до 700 км. Від глибини залежить сила струсу земної поверхні: чим глибше, тим слабше. Від осередку в усі боки поширюється потужна сейсмічна хвиля. Поширюється коливання гірськими породами дуже швидко – до 7 км/с.

      Над осередком на поверхні Землі знаходиться епіцентр землетрусу (з грецького “епі” – над). В епіцентрі сила поштовхів найсильніша. З віддаленням від нього вона зменшується. Сейсмічна хвиля охоплює величезні площі. Якщо епіцентр землетрусу розташовується на дні моря, то виникають моретруси. Тоді великі ділянки дна можуть швидко опуститися. Це в свою чергу спричиняє потужні велетенські хвилі – цунамі. Вони з великою руйнівною силою обрушуються на узбережжя, знищуючи все на своєму шляху.

        Для оцінювання їх сили використовують 12-бальну шкалу (шкалу Ріхтера). Поштовхи силою в 1–3 бали відносять до слабких (їх відчувають тільки сейсмографи). Землетруси силою в 6 балів вважаються сильними (спостерігаються легкі пошкодження будівель), в 7 – дуже сильними (тріскаються будівлі), в 11–12 балів – катастрофічними (руйнується майже все). Щороку на Землі стається близько 100 тис. землетрусів. Катастрофічні землетруси бувають рідко – в середньому раз на кілька років. Щорічно в світі від них гине близько 10 тис. людей.

       Землетруси вивчає наука сейсмологія. В різних країнах світу сейсмологи проводять спостереження за поведінкою земної кори. Їм допомагають прилади-сейсмографи.

          Землетруси виникають на межах літосферних плит, у місцях їх розривів і зіткнення – вдовж розломів земної кори. Часто такі місця збігаються з гірськими районами (гори Кавказу, Середньої Азії, Північної і Південної Америки). Вони зосереджені в сейсмічних поясах Землі – Тихоокеанському, Середземноморському і Атлантичному. В Україні землетруси бувають у Карпатах (силою до 9 балів) і Криму (до 7 балів)

Магматизм – утворення магми в астеносфері і рух її до поверхні. Розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній магматизм називають вулканізмом, відбувається вихід магми на поверхню, утворюється вулкан; внутрішній магматизм – магма застигає під землею.  Проявами внутрішнього магматизму є інтрузії: величезні безформні батоліти (3), циліндричні штоки, жили, дайки (4), грибоподібні лаколіти (1) (гора Аюдаг (Ведмідь) в Криму)

Магма – вогненно-рідка речовина, яка насичена водяною парою й газами. Перебуваючи під тиском, магма шукає виходу на поверхню. Таким виходом стає тріщина в земній корі. Магма, яка вилилась на поверхню вже називається лавою. Піднімаючись, магма прокладає трубоподібний канал – жерло, яке зверху закінчується чашоподібним розширенням – кратером. Через нього виливається на поверхню магма, вириваються чорний дим і стовпи вогню, викидається розжарене каміння. Із вивержених речовин на поверхні утворюється конусоподібна (або іншої форми) гора. Іноді кратерів виникає кілька: на вершині й схилах гори.

 Сукупність явищ, пов’язаних з підняттям магми з надр Землі та виливом її на поверхню, називають вулканізмом.

            Вулкан – це місце виходу магми на земну поверхню.

           Сомма – подвійний кратер.

            Кальдера – старий кратер.

       Фумароли – викиди гарячих газів і пари на схилах вулканів.

       Під час виверження вулканів на земну поверхню надходять рідкі, тверді і газоподібні речовини.

          Вогненно-рідка лава утворюється з виверженої магми. Вона розпечена до 1000 0С. Хоча лава й тече, але вона тверда, як камінь. Її потоки розтягуються на кілька кілометрів. Іноді лава розбризкується з кратера, утворюючи високі фонтани.

Вулканічні бомби – уламки лави завбільшки від кількох сантиметрів до кількох метрів у діаметрі, викинуті високо вгору.

    Вулканічний попіл – це дрібні уламки. Він може поширюватися на тисячі кілометрів. Вулканічні гази і водяна пара виділяються спочатку з кратера, а потім – з лавових потоків. Гази і пара нагріті до дуже високих температур.

       Діючими називають вулкани, що вивергалися за пам’яті людства. Деякі з них нині перебувають на стадії затухання. Згаслими вважаються вулкани, про виверження яких не має свідчень в історії людства. Тільки конусоподібна форма, вулканічні гірські породи і кратер свідчать, що гора колись (мільйони років тому) була вулканом.

 Вулкани можуть бути не тільки наземними, а й підводними. Останні вивергаються на дні морів й океанів. При цьому вода над кратером підводного вулкана піниться й клекоче. Часто після такого виверження з’являється новий острів. Це вулканічна гора, що утворилася на дні і своєю верхівкою здійнялася над поверхнею води.

      Гайоти - підводні вулкани.

    На поверхні Землі відомо понад 600 діючих вулканів. Більшість з них зосереджена в тих самих сейсмічних поясах, що й землетруси. Їх розташування, як і районів землетрусів, пов’язане з межами літосферних плит, де утворюються глибинні розломи земної кори.

                                                                     Урок 

                                    Особливості географічної оболонки

Прочитайте параграф  8

Додаткова інформація до теми тут 

Запитання для самоперевірки в кінці параграфу