Мета (формувати компетентності):

предметні:характеризує історико-культурну ситуацію в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХ1 століття; обґрунтовує появу нового літературного покоління, розуміє значення поняття «постмодернізм» ; аналізує визначені для текстуального вивчення поезії;

ключові:працює в різних пошукових системах для отримання потрібної інформації; використовує різноманітні читацькі стратегії;

інформаційні:навички самостійного аналізування інформації крізь призму власного світобачення;

загальнокультурні:прагнення до літературної освіти , пошани до митців рідного слова, шанобливого ставлення до засад народної моралі й етики, розуміння спадковості поколінь;

емоційно-ціннісне ставлення:усвідомлення того, що мистецтво є засобом саморозкриття особистості; формування сучасного погляду на світ, людину в ньому.

Спадок , спадщина -  за Академічним тлумачним словником - 1. Майно і т. ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи. 2. Явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх часів, від попередніх діячів.

Нам у спадок передали величезне багатство – мову та літературу – «духовний заповіт одного покоління іншому».

Українська література межі ХХ і ХХІ століть дуже цікава й неоднозначна.  Ця література твориться саме тепер, і ми , певним чином, є свідками її народження. Нове покоління поетів і письменників прагне подивитися на навколишній світ по-новому.

Незалежна Українська держава відкрила перед літературою і нові можливості, і нову її сторінку. Немає ідеологічно-партійного диктату, стали  історією періоди Розстріляного Відродження та  Шістдесятництва.  Література  стала  абсолютно вільною у  виборі тем , образів і способів їх трактування.

Характерною прикметою літературного життя кінця ХХ – початку ХХІ століття є те , що у ньому беруть участь представники різних поколінь, різних стильових течій, отже, в ідейно-тематичному, жанрово-стильовому й емоційно-інтонаційному виявах літературу останніх років можна назвати  різнобарвною.

Сучасна літературно-мистецька ситуація нагадує літературну дискусію 20-х років ХХ століття. Адже ставляться такі питання: що таке література сьогодні, яка її місія в житті суспільства, окремої людини, якими повинні бути її ідейно-естетичні орієнтири?

Ознакою нового часу є поява творів , які замовчувалися, заборонялися у застійні часи.

Вперше термін “постмодернізм” з’явився 1917 р. в книжці німецького філософа Рудольфа Паннвіца “Криза Європейської культури”.

Бібліотека української літератури дає таке визначення

Постмодернізм (лат. post — за, після, далі; франц. modeme — сучасний, новітній) – літературний напрямок,який  виник унаслідок відчуття письменниками кінця історії сучасної епохи.

Постмодернізм вибудовує особливу концепцію світу. Якщо модерністи прагнули виявити найменші відмінності та принципову несумісність усіх сторін зображуваної дійсності, то постмодерністи захищають позицію відстороненого і відчуженого спостерігача. Вони утверджують принцип загальної рівнозначності всіх явищ і аспектів життя.

До визначальних рис постмодернізму відносять поєднання різних стильових тенденцій, часткову опозиційність до традиції, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміну функцій автора та героя, культ незалежної особистості, прагнення поєднати істини різних націй, культур, релігій, філософій.

 У сучасній постмодерністській літературі головна увага приділяється, по-перше, індивідуальній манері митця, його власному баченню людини та світу. По-друге, пошуку  внутрішньої ідеї, самовіддана несамовитість, екзистенційність. По-третє, метафорична насиченість твору поєднана часто з навмисно зниженою мовою; складна композиція твору, фрагментарність.

Зміст презентації – огляд життєвих та творчих сходинок письменниці.

Сторінками біографії Народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в родині філологів. 1968 р. переїхала з батьками до Києва.. Перший літературний герой, з яким себе ідентифікувала (оскільки він також писав вірші) - Вінні-Пух.

Освіта.

 З 1977 року – навчалась у  Київській середній школі. А з 1982 на  філософському факультет Київського університету та аспірантурі Інституту філософії України. У 1987 р. захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.

Громадська діяльність.

 В 1986 - 1988рр. викладала естетику та історію культури в Київській консерваторії ім. мЧайковського. З 1988 р. - співробітник Інституту філософії Академії Наук України. Член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження», Член багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.

Закордонна діяльність.

 В 1992 - 1994 рр. перебувала  в університетах США (Пенсільванському, Гарвардському, Пітсбурзькому) як запрошений письменник та Фулбрайтівський стипендіат. Віце-президент Українського ПЕН-центру.

Творчість.

 Поезія «Мова будь-яка таки найбільша любов мого життя: тільки-бо мова спроможна поєднати музику і міф - дві речі, без яких світ був би просто непридатним до проживання».

Проза

«Перша і головна заповідь письменника: Не збреши. Здавалось б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією як у альпініста або водолаза»

Інсценізації та екранізації "Попіл" ("Попелюшка") (1997 р.) Калинова сопілка (за казкою про калинову сопілку) в Чернівецькому музично-драматичному театрі ім.Ольги Кобилянської (2009 р.) « Дівчатка» в ефірі Чеського Радіо (2008 р.)

«Поезія - частина життя, найбезпосередніший, стихійний на нього відгук, проза - паралельний, самостійний "віртуальний" світ, який треба по-конструкторському "побудувати" …»

Стрічка “Українська читанка: Оксана Забужко”

https://www.youtube.com/watch?v=V9b9AUBppPI

 Домашня робота: ознайомитись із матеріалом, зафіксувати письмове враження

Мета:ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Марка Вовчка; повістю «Інститутка» як визначним твором української антикріпосницької прози, показати суть протиставлення добра і зла;

  розвивати вміння коментувати зміст твору, висловлювати власні судження про ідейно-художні особливості повісті; формувати кругозір, світогляд учнів;

  виховувати повагу до творчої особистості письменниці, зневажливе ставлення до насильства над людиною; прищеплювати риси доброти, чуйності, порядності.

Шевченко  називав  її  своєї  «єдиною  донею»,  вона  ж  присвятила йому один із кращих своїх творів… Марко Вовчок… Жінка,

що ховалася за чоловічим ім’ям. Красуня, за якою страждали видатні, відомі й не дуже чоловіки в Росії та за кордоном. Росіянка за  національністю, 

що  стала,  без  перебільшення,  українською народною письменницею. Високоосвічена людина, яка знала багато мов, була перекладачкою. Не кожна

література у світі може похвалитися таким талантом, та ще й жіночим.

Ось із цією цікавою, унікальною у своєму роді особистістю мий познайомимося на сьогоднішньому уроці.

Справжнє  ім’я  та  прізвище  Марко  Вовчок  —  Марія  Олександрівна  Вілінська

Глибокої чарівності, не підвладної часу краси і сили сповнена

творчість Марка Вовчка, зокрема її одинадцять оповідань під назвою

«Народні оповідання». Хвилюючі, правдиві історії з народного -

життя  просто  і  задушевно  розповідають самі їх учасники

або свідки подій. І це не безсторонні спостерігачі тих життєвих

картин.  Вони  дають народну оцінку всім подіям  і  вчинкам героїв, 

поділяють простодушні вірування  й  турботи  народу,  співчувають

його  горю  та  радості.  Ці  твори  романтично  забарвлені,

в них звучать мотиви народних пісень, далекі відголоски стародавніх

переказів, легенд.

Літературна подорож «Шляхами Марка Вовчка».

• Дитинство. Роки навчання.

• Марко Вовчок на Україні.

• Марко Вовчок — письменниця.

• Марко Вовчок і Т. Шевченко.

• Письменниця за кордоном.

• У Петербурзі.

• Останні роки життя.

• Творча спадщина

3. Складання «доміно» — «Хто ж вона,Марко Вовчок?».

(Марко  Вовчок—письменниця —  фольклорист  —  журналіст -  перекладач  —  анти кріпосник  —  борець  за  емансипацію жінок — …)

«Інститутка» належить до найкращих перлин нашої літератури»,— писав про повість 1885 року І. Франко. Після викривальної поезії Т. Шевченка «Інститутка» була найвизначнішим твором антикріпосницького спрямування. Твір є правдивим свідченням про жорстокість панів та тяжке життя українського народу за часів кріпацтва та стихійну боротьбу простого люду проти гнобителів, його прагнення до волі.

Робота над твором Марка Вовчка «Інститутка».

 - До яких за жанром творів належить «Інститутка» Марка Вовчка?

- Які характерні ознаки повісті має «Інститутка»?

- Який конфлікт покладено в основу повісті ?

- Як групуються персонажі в повісті?

- Хто є головним героєм повісті ?

- Чи є у творі описи, інтер’єри, авторські відступи? Яка їх роль у повісті?

— Що з уроків історії ви знаєте про кріпацтво?

—  Як жилося дівчатам-кріпачкам у маєтку старої пані? Як автор передає їхнє бажання волі?

— З яким настроєм чекають у маєтку приїзду молодої панночки-інститутки? Чому?

—  Якою виявилася випускниця Інституту шляхетних дівчат?

—  Що мала на увазі Устина, коли говорила «Чудне панське кохання»?

—  Як змінилося життя на хуторі після приїзду туди інститутки з чоловіком?

—   Знайдіть уривки, у яких йдеться про господарювання на хуторі молодої, красивої, освіченої пані?

—  Чому селяни не дочекалися захисту від свого «доброго» пана?

—  Якими словами Марко Вовчок характеризує паразитичне й нікчемне життя панства? Знайдіть у тексті твору відповідні цитати. («Солодко з’їсти, п’яно спити, хороше походити,— а більше що?»)

—  За допомогою яких слів письменниця малює безправне життя народу? («Люди прокидалися і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла...»)

—  Назвіть представників панства. Чому вони безіменні? (Стара пані, інститутка, полковий лікар — чоловік інститутки. Вони безіменні, бо втратили людську подобу.)

—  Як ставиться автор до кріпаків? Із чого це видно?

4.   Складіть порівняльну характеристику Устини й панночки.

Спільне «  Сироти, молоді дівчата, розумні, здатні кохати».

Відмінне - Устина - весела, життєрадісна, працьовита, добра, привітна, з повагою ставиться до людей, над усе цінує волю, покірно сприймає негаразди, навіть знущання; спостережлива й кмітлива             

Панночка - жорстока, груба, лицемірна, з погордою ставиться до простих людей, жадібна, примхлива.; любить чоловіка, але по-дивному

      — Якщо взяти в цілому, то образ панночки можна вважати негативним, а образ кріпачки Устини — позитивним. Спробуйте визначити, а чи є щось позитивне у панночки, а негативне — в Устини.

         (Панночка розумна, кмітлива, хазяйновита; Устина дуже покірна, несмілива і т. ін.)

      — Чому дівчина-кріпачка має ім'я, а панночка — ні?

      — Хто, враховуючи назву твору, є головною героїнею повісті — Устина чи інститутка?

      — Чому панночка захотіла одружитися з небагатим полковим лікарем, хоча до неї залицялися, напевно, й багатші паничі?

    Змальовуючи героїв, талановиті письменники намагаються показати не лише індивідуальні, притаманні певній людині риси, а й характерні для більшості людей даного часу й стану. Тому ці образи називають типовими, і діють такі герої за типових обставин.

    Наприклад, дівчата із дворянських сімей училися в пансіонах або інститутах, цікавилися здебільшого танцями й музикою, мріяли про вигідних женихів; як поміщиці були жорстокими до кріпаків, пихатими, жадібними, вважаючи все, зроблене людьми, своєю беззаперечною власністю, даною Богом. Такою є й інститутка, недаремно ж у неї немає у творі навіть власного імені.

Вікторина «Про кого це?»

 1) «Високий парубок, ставний, поглядає, всміхається». (Прокіп.)

 2) «Плечистий, вусатий, у високій шапці. То-то чорнявий... як єсть собі ворон». (Назар.)

 3) «Любо на волі дихнути». (Устина.)

 4) «І говорить, і діло робить, і дитину колише». (Катря.)

 5) «Нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!» (Бабуся:служниця.)

 6) «Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась... тільки  погляне, то наче за серце тебе рукою здавить». (Інститутка.)

 7) «Не б'є, не-лає, та нічим і не дбає». (Пан.)

Присвята: Твір присвячений Т. Шевченку.

 — У чому полягає антикріпосницьке спрямування повісті «Інститутка»?

—  Що нового про письменницю ви можете сказати після ознайомлення з повістю «Інститутка»?

—  Як на вашу думку, чи справді Марко Вовчок є, як вважав І. Франко, «ясною зорею нашого письменства»?

• Що таке типовість? Які відомі вам персонажі можна назвати типовими? (Типовим називають яскравий художній образ – персонаж, у якому багатство індивідуальних рис і властивостей органічно поєднане з відтворенням характерних рис людей певної групи.)

 Домашнє завдання:

—  Чи одинакові типи кріпаків та панів змальовано в повісті?

Мета:

– продовжити знайомити школярів із змістом твору П. Куліша «Чорна рада»;

– охарактеризувати образи головних героїв твору, досліджуючи протистояння сил державотворення і руїнництва;

– з’ясувати їх ідеали, прагнення і вчинки, духовні цінності, роль у відтворенні історичного колориту епохи та станової психології окремих суспільних верств;

– розвивати пам’ять, увагу, спостережливість, вміння працювати в групах, навички індивідуальної характеристики літературних персонажів, критично оцінювати їх поведінку, вміння оцінювати прочитане та висловлювати власні думки з цього приводу;

– виховувати повагу до творчої особистості П. Куліша, національну самосвідомість, прищеплювати любов до Вітчизни, пізнавальний інтерес до історичного минулого рідного краю. 

Літературна вікторина «Чи все я знаю про П. Куліша?»

Спростуйте або підтвердіть запропоновану думку:

• «Могучий майстер української мови й творець українського правопису»,— так зазначив про П. Куліша Т. Шевченко. (Ні)

• Фольклор був для Пантелеймона Олександровича поштовхом до слова, книжки, самоосвіти.(Так)

• «Духовна мати» для митця — «Новгород-Сіверська гімназія». (Ні)

• Балади Є. Гребінки П. Куліш вивчив майже всі напам’ять. (Ні)

• Справжнім відкриттям для чутливого до краси національно свідомого гімназиста Пантелеймона виявився збірник «Українські народні пісні», укладений М. Максимовичем.(Так)

• У 1841 р. П. Куліш закінчив юридичний факультет Київського університету. (Ні)

• Пантелеймон Олександрович вперше познайомився з М. Костомаровим, Т. Шевченком,

перебуваючи на засланні у Тулі. (Ні)

• «Кулішівка» — збірка поетичних творів митця. (Ні)

• П. Куліш вважав, що політична боротьба шкідлива для справи національного

відродження. (Так)

• Перша поетична спроба письменника — поема «Маруся Богуславка». (Ні)

• П. Куліш був головним редактором журналу «Основа». (Ні)

• Псевдонім дружини письменника — Ганна Барвінок. (Так)

• У чому виникла основна розбіжність у світоглядних поглядах П. Куліша і Т. Шевченка?

• Яким чином на формування особистості, творчої майстерності Пантелеймона

Олександровича вплинуло його козацьке походження?

• Що спонукало П. Куліша звернутися до історичної теми?

Інформаційне повідомлення

Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад.

В образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється ідея твору.

Вони відрізняються один від одного і зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленням до державної справи. Тому, аби мати правдиве уявлення про історичних осіб, давайте спробуємо потрапити в історичне минуле та створимо портрети цих постатей.

У романі П. Куліша «Чорна рада» широко й детально, в живих образах і виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни. Складними були відносини між простим козацтвом, але серед запорожців П. Куліш зобразив і таких представників

минувщини, яких він возвеличив і з гордістю пишався ними. Один із них курінний отаман Кирило Тур. Козацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та незалежність — такі ідеали цього славного героя.

Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, асам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїмипіснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хранителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю. У народнопісенному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка — дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою дівчину.Відтворюючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне.

Міні-круглий стіл «Хто він? Яким Сомко є?»

 Яким чином Я. Сомко потрапляє на політичну арену? Що вам відомо про його минуле?

(Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Б. Хмельницького. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Б. Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Яким Семенович активно прагнув зібрати чорну раду, бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі)

 Чи можна вважати його продовжувачем справи Б. Хмельницького? Відповідь

умотивуйте. (Я. Сомко — продовжувач справи Б. Хмельницького. Про це свідчать слова наказного гетьмана: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва... приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна»)

 Чому Я. Сомко був лише наказним гетьманом? (На лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславського полковника Я. Сомка. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання)

 Про що мріє народний ватажок? Чим пояснити те, що Я. Сомко — рупор поглядів самого П. Куліша? (Він виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал — соборна Україна, об’єднана під єдиною гетьманською булавою, звільнена від усіляких ворогів. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Це, власне, сокровенні думки самого Куліша, а Сомко — рупор тих поглядів. Згідно із задумом автора, то мав бути ідеал гетьмана («розумом і славою узяв над усіма»))

 Що найбільше цінує герой у людях?

 Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею? Через що вони не побралися?

 Як Я. Сомко ставився до черні? Відповідь обґрунтуйте.

 Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх конкурентів царю)

 Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану для нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя Тура)

Домашнє завдання 

Написати твір-мініатюру «Загальнолюдські риси ініціативності, працьовитості, лицарства, благородства, вірності почуттю та обов’язку», зробити ілюстрації до твору.

Мета:ознайомити учнів зі змістом роману «Чорна рада»; спираючись на текст твору, розкрити причини протистояння сил державотворення таруїнництва; закріпити вивчене про жанр роману;  допомогти учням усвідомити суспільний ідеал, утілений П.Кулішем через проб­лематику роману, а також зрозуміти символіку твору; виховувати старшокласників у дусі народної моралі, народних ідеалів; плекати патріотичні почут­тя; сформувати переконаність у важливості для гро­мадянина України збереження свободи й незалеж­ності рідного краю, його державності 

Здобувачі освіти ознайомлюються із відеоматеріалом

Романтичність стилю

Розгляньте риси романтизму й доведіть, що «Чорна рада»  відповідає  цьому напряму.

Риси романтизму

•                   Зображення виняткових героїв у незвичайних ситуаціях, їх нетиповість.

•                   Викриття й осуд вад соціально несправедливого устрою, протест проти гноблення людини людиною, відстоювання права кожного громадянина суспільства на особисту свободу, вільний розвиток – фізичний і духовний.

•                   Основні герої - гетьман, козак – запорожець, кобзар, народний месник; порушення проблеми обов’язку  героя перед народом.

•                   Інтенсивне використання фольклорних тем, сюжетів, образів, жанрів.

•                   Емоційна напруженість у зображенні подій, ситуацій, обставин, характерів, інтенсивне використання гіпербол, символів, риторичних фігур, зокрема інверсії.

(Куліш  показує незвичайних , сміливих, гордих людей( Кирило Тур, Пугач). Зображує романтичні почуття закоханих, подолання ними всіх перешкод на шляху до омріяного щастя( Петро, Леся). У творі багата символіка( образи героїв, що сповідують різні ідеали, співи кобзаря). Образ  Сомка  в романі сповнений романтизованого благородства. Його  наділено  характерними рисами українського полководця й державного діяча – тими рисами, якими наділив його народ в думах, піснях, легендах).

Самостійна робота. Закріплення вивченого, створення конспекту

 Домашнє завдання. Повторити сюжет роману «Чорна рада»; відновити діалог між Брюховецьким і Сомком.

Мета: ознайомити учнів зі змістом роману «Чорна рада»; спираючись на текст твору, розкрити причини протистояння сил державотворення таруїнництва; закріпити вивчене про жанр роману; допомогти учням усвідомити суспільний ідеал, утілений П.Кулішем через проблематику роману, а також зрозуміти символіку твору; виховувати старшокласників у дусі народної моралі, народних ідеалів; плекати патріотичні почуття; сформувати переконаність у важливості для гро¬мадянина України збереження свободи й незалежності рідного краю, його державності; розвивати творчу, соціальну, комунікативну компетентності. 

• Сьогодні ми розпочнемо вивчати історичний роман-хроніку «Чорна рада».

• В умовах посилення в українського народу національної свідомості, а відтак й інтересу до свого героїко-драматичного минулого П. Куліш проймається думкою про потребу широкого й глибокого художньо-історичного осмислення своєї минувшини в її визначальних процесах, суспільних рухах, як це вже робилося в літературах інших народів. 

• На долю українців випали найсуворіші випробування. Це постійні набіги зажерливих татар, вікове залежне становище, тяжка праця,нужденне існування. Чому ж так сталося? У цьому допоможуть розібратися історичні факти  роману «Чорна рада».

• Після смерті Богдана Хмельницького становище України різко погіршилося – і з вини сусідів, і з вини своїх же вельможних користолюбців. Москва не дотримувалась підписаних у Переяславі угод, Поль­ща і кримський хан тиснули з обох боків. Проте на­род не хотів визнавати чужої влади. Між гетьманом і козацькою старшиною точилися чвари за булаву, за те, до кого з сусідів пристати.

• 1663 рік вважається початком Великої Руїни, яка знищила державний устрій, розбудований Хмельницьким. Українську державність було остаточно втрачено.

• Отже, «Чорна рада» - історичний роман – хроніка.

• Словникова робота.

• Учні записують поняття у літературознавчий словник.

•  Історичний роман -  це  твір, сюжетно побудований на історичному матеріалі, основним предметом зображення є історичні події. У такому романі масштабно замальовується певна доба та її видатні діячі.

• Роман – хроніка -  великий за обсягом прозовий твір, в якому послідовно розкриваються значущі суспільні, історичні, родинні події протягом тривалого  часу.

• Походження назви роману.

• «Чорна рада» - перший український історичний роман, написаний 1857 року. Існують наступні версії, які пояснюють назву роману П. Куліша.  Ніжинська рада 27- 28 червня 1663 була названа чорною, бо в ній уперше в українській історії брала участь біднота( чернь). Інша версія пов’язана  з багатозначністю слова чорна.  Це слово в українській історії часто вживається у значенні підла, незаконна, злочинна.

• Поміркуймо над образами-символами та особливостями назви твору.

• Домашня робота: ознайомитись зі змістом роману

МЕТА ( формувати компетентності): навчальні: познайомити учнів з поезіями,написаними за мотивами Святого письма, обгрунтувати розуміння

Шевченком ідеї Бога, аналізувати зміт твору,визначати його тему і головну думку закріпити вивчене про ліро-епічні жанри, в яких автор торкається Біблії; комунікативні: обговорення порушених у творі проблем, навчати висловлювати власні думки; інформаційні: формувати навички

узагальнення та систематизації отриманої інформації; загальнокультурні:прищепити любов та повагу до Бога як всерозуміючого Отця та надійної опори для кожної людини, формувати духовний світогляд учнів.

«І створив Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її – і стала людина живою душею», - читаємо у Книзі книг про появу людини на  світ Божий.

   Мільярди людей ... Усі вони неповторні й несхожі. Вони, -  як зірки на небі. Де кожна горить незвичайним світлом...

А чи замислювались ви над тим, чому людей порівнюють  із зорями на небі?  Мабуть, люди ,так, як і зорі, не тільки горять незвичайним світлом, але і  різної величини.

 - А щоб ви сказали про зірку Тараса Шевченка?

1840 року «Кобзар»Тараса Шевченка явив світові небаченої величини зірку – щирого співця мальовничої зажуреної України-неньки. Відтоді самого Шевченка

стали називати Кобзарем. Спогади дитинства навіяли Шевченкові вірш про старого, сліпого, самотнього музику Перебендю, який вміє заспівати і релігійний  псалм, і пісню про кохання, і думу, і обрядову пісню. Ці чотири тематичні компоненти  музичного репертуару народних співців  - релігійний, історичний, ліричний, обрядово-побутовий- легко відшукати в  поезії Т. Шевченка. Власне релігійні  переживання і релігійні світовідчуття присутні  у більшості творів  поета.

У творах Т.Шевченка присутні морально-етичні моменти, коли автор вступає в суперечку з Богом:

• Нарікання на Господа, викликане соціальною неправдою, гірким становищем українського народу  («»Сон»:Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе?»..)

• Протест Шевченка. Богоборство  Кобзаря завжди жертовне, нагадує нам богоборство Мойсея, який вступив  у суперечку  з Єговою, щоб відстояти інтереси свого народу,знаючи , що ризикує життям і буде покараний за зухвалість («Заповіт», «Сон»...)

• Пророцтва («Світе ясний! Світе тихий!»)

«Ісаія. Глава 35» є чи не єдиною поезією у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі.

  Очевидно, вона потрібна була Шевченкові, бо дала віру в майбутнє, без якої  було б  важко жити. Поет ніби відпочив душею в цій поезії, яка є справжнім гімном Волі.

  Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорту, над яким працював митець. Саме весною 1859 року (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник. Доводилось днювати й ночувати в майстерні. Раптова поява задуму поезії і натхнення відірвала його від гравірування на міді, змусила взятись за  перо. Чистого паперу не було, - і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

  Цей твір є переспівом («подражанієм») 35-ї глави біблійної книги пророка Ісаії.

  Ісаія – стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії.  Він  пропокував   нове пришестя Ісуса і майбутнє райське життя на землі.

Словникова робота:

Переспів – вірш , написаний за мотивами поетичного твору іншого автора. На відміну від перекладу, автор переспіву може змінювати ритм, трансформувати чи додавати нові образи.

Офорт – вид гравіювання, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою  на смоляному покритті металевої гравюрної дошки і протравлюють кислотою.

 Завдання за змістом вірша:

• Прочитати вірш Т.Шевченка «Ісаія. Глава 35».

• Порівняти його з біблійним твором   (додаток)

1. Які образи з Біблії використано без  змін у переспіві?

2. Які образи біблійного тексту зазнали певних змін?

3. Що нового вніс поет у текст свого твору?

4. До яких засобів вдався Шевченко для створення в читача враження, що в переспіві з Біблії йдеться про майбутню волю і щасливе життя саме українського народу?

5. Схарактеризуйте кольористику в певній частині твору. Як ви думаєте : вибір кольорів – це художній прийом, застосований поетом?

6. Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими

          -Через які конкретні образи показано настання блаженства Божого?

Домашнє завдання:

          Написати  твір-мініатюру «Бог та релігія через призму однієї поезії Кобзаря» 

Мета:

• ознайомити з творчістю Т.Шевченка останнього періоду життя;  допомогти учням поглиблено засвоїти  терміни «лірична медитація» та «ліричний герой»;

• розвивати вміння працювати із ліричним текстом, міркувати на важливі теми, аргументовано висловлювати власні роздуми;

• виховувати почуття любові, пошани до сімейного затишку, прагнення створити міцну сім’ю у майбутньому та цікавість до внутрішнього світу автора.

Інша поезія, з якою ми сьогодні попрацюємо, має назву «Доля» (1858 р.). Вона є складовою триптиху автора «Доля», «Муза» та «Слава», а ще, як і попередня поезія, належить до особистісної лірики.

Виразне читання поезії «Доля»:

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

Запитання:

• Чи можемо стверджувати, що це автобіографічний вірш?

• Про які події із свого життя згадує автор?

• Чи нарікає він на долю?

• Чи знайоме вам слово медитація, яке має латинське походження і перекладається як «міркування»?

• Пригадаймо: хто такий ліричний герой?

Робота з підручником. За жанром вірш «Доля» є ліричною медитацією. Крім того, тут виразно простежується внутрішній психологізм автора. На ст. 154 у підручнику зачитаймо визначення ліричної медитації та ліричного героя.

- Чи вірите ви у фатальність долі?

- Чи можете людина вплинути на свою долю?

- Чи завжди все виходить так, як бажає того людина?

Домашнє завдання.

 Вивчити поезію «Доля» напам’ять;

Мета:

• ознайомити з творчістю Т.Шевченка останнього періоду життя;  допомогти учням поглиблено засвоїти  терміни «лірична медитація» та «ліричний герой»;

• розвивати вміння працювати із ліричним текстом, міркувати на важливі теми, аргументовано висловлювати власні роздуми;

• виховувати почуття любові, пошани до сімейного затишку, прагнення створити міцну сім’ю у майбутньому та цікавість до внутрішнього світу автора.

Оскільки ми працюємо із постаттю Тараса Шевченка вже упродовж декількох уроків, я пропоную перевірити ваші знання.

• Діяльність батька Т. Шевченка. (Стельмахував, чумакував,  був добрим хліборобом)

• Країна, до якої мріяв поїхати Тарас Григорович, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури й архітектури. (Італія)

• Український письменник, у якого Т. Шевченко був за старшого боярина на весіллі й опинився там у центрі уваги, особливо після того, як чудово виконав «Ой зійди, зійди ти, зіронька та вечірняя» та інші улюблені пісні. (П. Куліш)

• Твір Т. Шевченка, якому характерний жанр послання.  («І мертвим, і живим…»)

• Назва періоду поетичної творчості Т. Шевченка. («Три літа»)

• Визначіть поему Тараса Григоровича, в якій відбувається співпадіння форми і назви твору. («Сон»)

• Жанр творів видатного митця «Причинна», «Тополя», «Русалка», «Ліліея». (Балада)

• Образ якої героїні Т. Шевченка в образотворчому мистецтві втілили художники І. Їжакевич, М. Дерегус, О. Сластьон, О. Новаківський, В. Василенко; скульптори М. Манізер, Г. Петрашевич та і сам Кобзар. (Катерина)

 Поезія «Росли укупочці, зросли…» написана 1860 року, і її зараховуємо до творчості останніх років життя Тараса Шевченка. Історія написання цього вірша дуже романтична. Знаємо, що Тарас Григорович упродовж життя так і не зміг одружитися, хоча взаємних симпатій вистачало. І от 25 червня 1860 року Шевченко познайомився з Ликерією Полусмаковою на дачі у Н. Забіли (Білозерської) в Стрєльні. У перші дні закоханості в Ликеру поет пише вірш «Росли укупочці, зросли», у якому знайшли художнє втілення його мрії про особисте щастя в родині. На середину літа 1860 року було призначене сватання, однак між парою стався розрив. Згодом Ликерія одружилася з перукарем Яковлєвим і жила в Царському селі. Після смерті чоловіка (1904) залишила дітей в Петербурзі та переїхала до Канева, де провела решту свого життя, часто навідувалася на могилу Шевченка. 1989 року на її могилі поставлено новий пам'ятник із зазначенням: «Тут поховано наречену Тараса Шевченка Ликерію Іванівну Полусмакову (1840-1917)».

Хвилинка художнього мистецтва. Розгляньте портрет Ликери Полусмак, який намалював Т. Шевченко.

• Чи привабливою жінкою була Ликера?

• Які риси обличчя жінки вам імпонують?

• Яким вам видається її внутрішній світ?

Виразне читання поезії «Росли укупочці, зросли..».

Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..

Зійшлись незабаром. Побрались;

І тихо, весело прийшли,

Душею-серцем неповинні,

Аж до самої домовини.

А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба —

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

Вірш складається із двох частини. У першій ліричний герой розповідає про етапи життя люблячої пари: від дитинства аж до смерті. А другу частиною можемо назвати своєрідною молитвою, адже він звертається до Бога, просить такого ж шляху із коханою людиною.

• І.Франко стверджує, що поезія Т.Шевченка – це поезія бажання жити. Чи погоджуєтесь ви із цією думкою? Чому? Чи свідчать про це рядки вірша «Росли укупочці, зросли…»?

• Яке значенння носить у собі прикметник «ідеальний»?

• А що таке ідилія?

Робота з підручником. Вірш «Росли укупочці, зросли…» за жанром є ідилією. У ваших підручниках на ст. 253 є визначення ідилії як літературного жанру. Зачитаймо.

Запитання до класу:

• Домашня робота: роздуми над запитаннями:

• Від чого залежить щасливе подружнє життя?

• З якими труднощами може зіткнутися подружжя?

Мета:  Пригадати вивчене про німецьку фольклорну  баладу «Лореляй» та її переклади, ознайомити учнів з поетичною творчістю П. Гулака-Артемовського;  проаналізувати баладу «Рибалка»; розвивати уяву, пам'ять, навички аналізу ліричних творів, висловлення власної думки щодо прочитаного; виховувати прагнення до духовного збагачення. 

Переглянути навчальне відео

- Дати визначення романтизму як художнього напряму (Романтизм (фр.romantisme) — літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Ні­меччині та панував у літературі Європи в першій половині XIX століття).
- Пригадати  походження назви романтизм  (Назва  цього напряму  похо­дить від слова «романський», що вживалося спочатку на  означення творів, написаних не латинською, а якоюсь із мов романської групи ( французькою, італійською, португальською).
        У першій  половині  XVІІІ століття  в  англійській літературі в слово «романський» почали вкладати інший зміст: це щось надприродне, дивне, таємниче.)
- Що було притаманне романтизму ( Романтизму була притаманна так звана світова скорбота, що була однією  із  форм вираження  глибокого розчарування  в  результаті  французької  революції  і  пов'язаної  з  нею Просвітництва. Біль­шість ідеологів Просвітництва  щиро вірила в те, що   зовсім  скоро  запанує  царство  загального  добро­буту.   Але   на практиці  все  це  обернулося  загарбницькими  війнами, занепадом. Саме  тому розчаруван­ня романтиків набуло особливої гостроти, почало переростати в настрої безнадії, відчаю. У художній літературі романтизм виявився в зображенні ідеального героя, його ідеалів, заради яких він вступає в боротьбу.
-Балада — невеличкий віршований твір, у якому розповідається про події та персонажів героїч­ного, історичного або фантастичного характеру. Особливості балади як жанру:

• зображення однієї події з життя головного героя;

 - виражена емоційність;

       - нетривалий час події,

 - невелика кількість дійових осіб;

       - стислість, малий обсяг;

       - віршована форма.

- Що таке балада?

- Доведіть, що твір « Рибалка» відноситься до балади?

- Яка тема твору?  (розповідь про те, як молодий Рибалка за наполегливими вмовляннями Дівчини-русалки пірнув у воду, намагаючись там продовжити своє життя. )

- Яка ідея твору? (уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя. )

- Із якою метою, Гулак – Артемовський вводить у свою баладу епіграф із Гете?

- Із якою промовою звертався головний герой до рибок?Про що це свідчить?

- Чому рибалка пірнає у воду?

- Чому, на ваш погляд рибалка був сумний?

- Жанр твору , за визначенням автора ? ( Малоросійська балада).

-  Розкажіть сюжет балади?   Молодий  парубок  ловив  рибку,  увесь  час  сумуючи і спостерігаючи за  поплавком.  Аж ось з води виринула  Дівчина - русалка.  Вона  почала дорікати Рибалці в тому, що він «нівечить її рід і плід». Красуня  почала  із захопленням розповідати юнакові про красу підводного царства, запрошуючи його залишити землю і продовжити     своє   життя   у   морі.   Не  довго   роздумуючи,   Рибалка,   заворожений привабливістю русалки, залишив берег і пірнув у воду.  «І більше  вже  ніде  не  бачили Рибалки!». 

Домашня робота: виразне читання балади

• • Запитання 1

  • На світі всячину я знаю,

  • Хоть нікуди і не хожу,

  • І людям в нужді помагаю,

  • І їм на звіздах ворожу:

  • Кому чи трясцю одігнати,

  • Од заушниць чи пошептати,

  • Або і волос ізігнать;

  • Шепчу – уроки проганяю,

  • Переполохи виливаю,

  • Гадюк умію замовлять. 

  • Мова йде про ...

•  Дідону

•   Юнону

•   Сівіллу

•   Цірцею

  • Запитання 2

  • Не в шутку молодець був жвавий,

  • Товстий, високий, кучерявий,

  • Обточений, як огірок;

  • І війська мав свого чимало,

  • І грошиків таки бряжчало,

  • Куди не кинь, був /…/ царьок.

  • Так у творі "Енеїда" описано ...

  • варіанти відповідей

•  Турна

•   Зевса

•   Латина

•  Енея

  • Запитання 3

  • «Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»

•  Всеволод

•   Святослав

•   Ігор

•   Володимир

  • Запитання 4

  • "Слово про похід Ігорів" належить до

•  орнаментального стилю

•   монументального стилю

•   стилю бароко

•   класицизму

  • Запитання 5

  • Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» сказав, що хоче «списа приломити кінець поля Половецького»?

•  Всеволод

•   Ігор

•   Святослав

•   Кончак

  • Запитання 6

  • "Повість минулих літ" за жанром:

•  поема

•   літопис

•   легенда

•   повість

  • Запитання 7

  • В уривку « І наклала вона на них данину тяжку, і дві частини її ішли Києву, а третя - …., до Ольги, бо ….був Ольжиним городом» пропущене слово

•  Іскоростень

•   Вишгород

•   Ущгород

•   Галич

  • Запитання 8

  • «Повість минулих літ» - найвідоміший зразок

•  символізму

•   класицизму

•   монументалізму

•   орнаменталізму

  • Запитання 9

  • У чому полягала третя помста княгині?

•  Ольга веліла напоїти деревлян та вирізати

•   Ольга веліла зарити деревлян заживо

•   Ольга веліла спалити Іскоростень

•   Ольга веліла спалити деревлян у мийні

  • Запитання 10

  • У рядках «Був круг міста ліс і бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони полянами…» йдеться про

•  місто Іскоростень (уривок про помсту княгині Ольги)

•   місто Вишгород (уривок про помсту княгині Ольги)

•   місто Київ (уривок про заснування Києва)

•   місто Царгород (уривок про заснування Києва)

  • Запитання 11

  • Григорій Сковорода називає "силою"

•  свої афоризми

•   оповідну частину байки

•   байку як літературний жанр

•   мораль байки

  • Запитання 12

  • Учення Г. Сковороди про споріднену працю втілено в творі

•   "Всякому місту - звичай і права"

•   "Бджола та Шершень"

•   "De libertate"

Мета: допомогти учням краще усвідомити моральні загальнолюдські цінності, про які пише Г. Сковорода; закріпляти навички виразного читання байок, пояснення їх моралі; розвивати культуру мовлення, вміння висловлювати й аргументувати власну думку; виховувати кращі моральні якості, любов до художнього слова, естетичний смак. 

«Світ ловив мене, та не впіймав». Ці слова дуже влучно характеризують  життя найвидатнішого філософа Середньовіччя   Григорія Савича Сковороди. Сьогодні поговоримо про постать, яка змінила культурне й літературне життя України 18 століття. Детальніше зупинимося на байкарській спадщині та спроектуємо його байки на сьогодення й сподіваюся, візьмемо собі життєвий урок.

У яких галузях науки, культури, мистецтва він залишив свій слід? (Видатний філософ, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант.)  Він належить до тих небагатьох обранців долі, що були визнані ще за життя. Його нащадки теж високо вшанували здобутки Сковороди. Пропоную разом скласти  портрет філософа. Запрошую моїх помічників із аркушами . Кожен, прочитавши оцінку життя та творчості мислителя, почне складати портрет. (Думки про Сковороду видатних людей.)

Григорій Сковорода… Мудрець і мислитель, освітянин, письменник  створив власну філософську систему ідей, що стали передовими на той час. Її можна прослідкувати в афоризмах  і зрозуміти, наскільки вони  актуальними залишаються сьогодні.

1. Відновити афоризми Сковороди

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я…( сам перший люблю.)

Не все те отрута, що …(неприємне на смак).

Бери вершину і матимеш …(середину).

З усіх утрат втрата …(часу)  найтяжча.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що …(лишилось).

Визначай смак не по шкаралупі, а по …(ядру).

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від ….(удаваного друга).

Без ядра горіх ніщо, так само як і людина …(без серця).

Ми знаємо про невибагливе мандрівне життя великого філософа, що ходив він із неодмінним посохом і невеличким клунком, подібним до того, який зараз перед нами. Що лежить у клунку і поясніть, чому. (Торба – невід’ємний атрибут міфу про Григорія Сковороду не лише як зручна річ дорожнього побуту, а й як філософський символ. Речі у цій торбі ілюструють, які філософські вчення вплинули на світогляд українця .)

 3.«Мозкова атака». Відповіді на запитання

1. Дайте визначення байці як жанру художньої літератури. (Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру,  невеликий алегоричний  твір повчального змісту)

2. Що є обов’язковими складовими байки? (Алегорія, повчання (сила))

3. Кого вважають «батьком світової байки»? (Езопа)

4. Яких видатних вітчизняних і зарубіжних байкарів ви знаєте? ( Гулак-Артемовський, Глібов, Крилов, Езоп, Лафонтен)

Байка, притча як жанри  часто використовувались в античній, біблійній та давній українській літературах.  У давньоукраїнській літературі епохи бароко чільне місце посідає   байкарська спадщина Сковороди. 

Сковороду  вважають «українським Езопом». Оскільки він був учителем, то й байки збірки «Басни харьковские»  мали на меті допомогти  читачеві у пошуках і розкритті вічних істин,  повчити, тобто показати людські недоліки та чесноти. Подивімося, наскільки до байок  Г. Сковороди варто прислухатися  нині, у XXI столітті.

1. Г. Сковорода. Збірка «Басни харьковскія» (доповідь учня)

Загальна характеристика збірки.

Г. Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни харьковскія», до якої увійшло 30 творів. Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу».  Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами часу. Г. Сковорода підносить у байках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості — розум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визначають учинки кожної людини.

Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість багатства.

1. Пошукова робота .

Записати у 2 колонки  чесноти людини  та  негативні риси характеру людини, про які йшлося в байках, з якими ознайомилися вдома.

Звернути увагу учнів, що Сковорода  - людина середньовіччя, син тієї епохи, коли все перевірялося законами Біблії, він людина глибоко віруюча. У своїх ученнях філософ навчав, що людина, в першу чергу, має пізнати себе і шукати відповіді на складні життєві питання в Біблії, тому що через Святе письмо Бог говорить із людиною.

Чому Черепаха зазнала невдачі? Як це співвідноситься з філософією мислителя?

Яку рису засуджує байка? Які чесноти возвеличені? (Розважливість, життєва мудрість – зарозумілість, пихатість, нерозумність, недалекоглядність, легковажність).

 Сковорода був сміливою людиною. Він міг сказати людині відверто те, що думає. Відомий факт. Колись Сковороду запросили до Києво-Печерської лаври: «Святая лавра примет тебя, как мать дитя свое. Ты будеш столпом церкви и украшением обители.» На що він відповів: «Я столпотворение умножать собою не хочу. Достаточно и вас, столпов неотесаных, в Божьем храме».  Він був людиною, яка ставила дуже високі вимоги до себе і такі ж вимоги – до тих, хто був поруч.

Яку рису засуджує байка? Які чесноти возвеличені? (Простота, скромність, почуття власної гідності, щирість – пихатість, чванливість, невігластво)

— У чому Шершень звинувачує Бджолу?

— Що для Бджоли є найбільшою радістю?

— Що значить «природжене діло»? («Сродна праця».)

— Чи згодні ви з думкою автора? Відповідь обґрунтуйте.

Яку рису засуджує байка? Які чесноти возвеличені?( працьовитість, потреба бути корисним, життєва мудрість – чванливість, паразитизм)

Кого з давньогрецьких філософів згадує Сковорода в силі байки та чому?

  Послідовників філософії Епікура називали епікурейцями, тими, хто живе задля насолоди. На ваш погляд, це погано? Доведіть свою думку. Сковорода був теж прихильником цього вчення, адже він теж жив заради насолоди і дав нам приклад насолоди самим життям. Говорять, що Сковорода за життя фізично напружувався лише двічі: коли напружував голосові зв’язки, співаючи в придворній капелі цариці Єлизавети й тоді, коли копав перед смертю собі яму. А чи вважаємо його спосіб життя негідним?

 Відомий факт, що Сковорода відмовив Єлизаветі, коли йому запропонували повернутися до царської капели. Що вважав Сковорода однією з найбільших цінностей свого життя , без чого життя не мало б насолоди?

Яку рису засуджує байка? Які чесноти возвеличені?

Яку рису засуджує байка? Які чесноти возвеличені?  (Почуття власної гідності, скромність – фальшивість, гординя) Мислитель Сковорода завжди легко відмовлявся від посад, нагород. Він говорив, що найперше – це створити самого себе. А що для цього необхідно? (Виховувати чесноти й остерігатися, щоб не стати …..)

1. Ознаки байок Г. Сковороди:

• писані прозою;

• здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;

• розмова дійових осіб часто носить полемічний характер;

• твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»);

• стислість і динамічність;

• сатирична спрямованість;

• наявність моралі («сили»)

Ми знаємо, що написано на могилі Сковороди. І багато хто з його дослідників говорив про те, що образ птаха стає основою духовних цінностей мудреця, що сам Сковорода постає уособленням птаха. Що, на вашу думку, символізує птах – Сковорода? (можливість здійнятися над земним, буденним)

Сковорода не дасть універсального рецепту смислу  життя, але він своїм життям, своїми творами може спрямувати наші дії. Григорій Сковорода наголошував завжди на єдності слова, думки і дії, неодноразово наголошував, що саме слово мертве, якщо воно не підкріплене діями. Те, що сам промовляв, завжди втілював у життя.

Він був і залишається взірцем для наслідування. Підтвердженням того є  результат тривалих  дискусій 1992 року. Тоді ухвалили рішення про виокремлення тих осіб, які стали знаковими для історії України. Серед обранців були Михайло Грушевський, Володимир Великий, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Мазепа, Ярослав Мудрий, Іван Франко і Григорій Сковорода. З приводу чого точилися дискусії у 1992 році? (Щодо зображення на банкнотах)

Замість оцінок, Григорій Савич писав «туповат» , «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту. Хто зможе себе об’єктивно оцінити й озвучити оцінку?

Я бажаю всім нам, аби попри всі негаразди, які ми зустрічаємо на своєму шляху, прагнули від себе більшого, відкривали себе, пізнавали себе, і в тому знаходили своє щастя.

 Домашнє завдання

 Написати твір – мініатюру «Життєві уроки від Сковороди», увівши в розповідь  2-3 афоризми та посилання на 1 байку.

“Салдацький патрет” аналіз (паспорт)

Автор – Квітка-Основ’яненко

Рік написання – 1833

Жанр – оповідання

Напрям – сентименталізм

Провідна думка –  не кожен спроможний правильно оцінити й сприйняти зразки мистецтва на належному рівні.

Герої: маляр Кузьма Трохимович, Домаха, пан, Терешко-швець,

Сюжет: Оповідання «Салдацький патрет» має підзаголовок “латинська побрехенька, по-нашому розказана”.

Якийсь-то пан захотів поставити в себе на «огороді» портрет солдата, щоб його птиці жахалися. Прочувши, що в Борисівці живе «скусний» маляр Кузьма Трохимович, пан замовив йому солдатського портрета. Вправний художник підготував картину, а щоб переконатися в її якості, вивіз власноруч мальований «патрет» солдата-москаля на ярмарок, поставив його на видному місці, а сам слухав, що говорять люди про його роботу.

Він так був схожий на справжнього, що перекупки підносили йому бублики, з ним загравали дівчата, а розгадав несправжність солдата швець, який побачив недоліки насамперед у погано змальованих солдатських чоботях. Таку «критику» маляр Кузьма Трохимович не лише стерпів, а й тут же взявся підправити чоботи. А от коли швець почав шукати вади ще і в солдатському «мундирі» (не так рукави пришиті), то тут вже маляр не стерпів і відрізав: «Швець, знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся!».

Портрет у творі виконує подвійну функцію. З одного боку, він — витвір народного мистецтва і сприймається як реальність, з іншого — це штучність, копія дійсності. Крім того, він створює безліч комічних ситуацій: чим довше перебуває на ярмарку, тим більше народу долучається до розваги, при цьому портрет є високим зразком народного малярства. Мальований солдат сприймається як справжній, але постає як декорація. Народ спочатку сприймає його як живу реальність і до нього йдуть з подарунками, пропозиціями. Поведінку персонажів об’єднує одне — неготовність сприйняти побачене як витвір мистецтва.

Складна, майстерно створена ідейно-художня система, оригінальна за жанровою структурою. За композицією оповідання схоже з вертепною драмою: має 11 самостійних епізодів чи портретів, об’єднаних спільним образом Кузьми Трохимовича. При цьому письменник орієнтується на народну казку про різнотипні пригоди героя й на літературні твори з ланцюговою композицією.

Оповідь хоча й близька до усно-анекдотичної, але вона докладна, розважлива, спокійна за темпом. Оповідач постає мудрою, досвідченою, добродушною людиною з народу. Дуже помітне використання розмовного стилю на початку оповідання. Багато коротких, обірваних речень, питальних і окличних.

Ефект живої розмови зі слухачем досягається неодноразовими звертаннями до нього. Твір насичений простонародними словами, діалектизмами, зворотами. Враховуючи бурлескність твору, вживається багато емоційно-забарвлених фразеологізмів. Використаний гротеск — образ самого Кузьми Трохимовича.

Нова українська література

(Творчість І. Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка)

Варіант 1

Завдання 1-6  мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише один варіант правильний. Оберіть правильний варіант і позначте його (по 0,5 б.).

1.    Матір’ю для Енея була (І. Котляревський «Енеїда»):

А Сівілла.

Б Венера.

В Юнона.

Г Амата.

2.    Вкажіть, яку пісню Г. Сковороди, використав І. Котляревський у творі «Наталка Полтавка»

А «Гей, поля, поля зелені…»

Б «То яка ж та слава нині?..»

В «Всякому місту – звичай і права…»

Г «Їдеш, хочеш нас лишити?..»

3.    Кульмінацією у творі «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка  є

А страждання Василя – ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

Б смерть Марусі, її поховання.

В знайомство з героями твору

Г зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду Маруся.

4.    Визначте, яка риса, НЕ характерна для сентименталізму як літературного напряму:

А збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних та негативних.

Б збереження виняткових людей у незвичайних обставинах.

В наполягання показати особистість у рухах, думках, почуттях, прагненнях.

Г культ почуття, культ природи.

Д утвердження багатства духовного світу представників нижчих станів.

5.    Вкажіть рік друку першого художнього твору  новою українською мовою

А 1842 р.

Б 1798 р.

В 1775 р.

Г 1834 р.

6.    Вкажіть перший драматичний твір, написаний літературною українською мовою

А І. Котляревський «Наталка Полтавка».

Б І. Котляревський «Енеїда».

В Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся».

Г І. Котляревський «Москаль-чарівник».

У завданнях 7-12  визначте за характеристикою ім’я літературного персонажа,  твір і автора та запишіть (0, 5 б.).

7.    «Розумна пані і моторна, для неї трохи сих імен: трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита, бідняжка – що була вдова…»

8.    «був парень на усе село, де жив. Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п'яниць не терпiв, з ледачими не водивсь».

9.    «Золото – не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

10.«Кажуть, що його хазяїн та хоче його у прийми узяти, а дочка красива, та й красива i дуже багата. Вiн i сам ма копiйчину: адже ти бачила, що й за шапку та викинув аж гривеника; отак i усюди вiн робить. Вже якби не було...»

11. «… бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!»

12. «…проклятий стариганю!/…/ Не чуєш, як тебе я ганю, /.../ На очах більма поробились Що не поможеш ти мені. Чи се ж таки тобі не стидно, Що пропаду, от лиш не видно? Я ж, кажуть люди, внук тобі!»

Завдання 13 має на меті поєднати назву твору із жанром (1 б.).

1. І. Котляревський «Наталка Полтавка»

2. І. Котляревський «Енеїда»

3. Г. Квітка-Основ’яненко «Маруся»

4. Г. Сковорода «Бджола і Шершень»

А реалістично-сентиментальна повість

Б соціально-побутова драма

В літературна байка

В пригодницький роман

Г бурлескно-травестійна поема

Завдання 14 потребує розгорнутої відповіді і пояснення (2 б.).

Дайте визначення понять бурлеск і травестія. Назвіть бурлескно-травестійний твір, обґрунтуйте свою відповідь переконливими доказами.

Завдання 15 потребує написання невеликого роздуму на одну із тем (3 б.):

«Щастя в розумінні героїв твору “Наталка Полтавка”» І. Котляревського».

«”Енеїда”» І. Котляревського – справжня енциклопедія українознавства».

«Душевна краса Марусі з однойменного твору Г. Квітки-Основ’яненка».

Домашня робота: виконати завдання

Мета: поглибити знання учнів про літературну спадщину І. П. Котляревського, закріпити знання школярів про життєвий і творчий шлях зачинателя нової української літератури;

        формувати знання щодо основних особливостей першого  драматичного твору « Наталка Полтавка» та навички дослідницької роботи з текстом;

• І. П. Котляревського дуже вабила театральна діяльність. Відомо, що він любив грати у домашніх виставах, був режисером власних театральних постановок для своїх учнів. Саме ця діяльність підштовхнула Івана Петровича до створення драматичного твору « Наталка Полтавка». Ця п’ єса не виходить із репертуару і сьогодні.

  2.          Повідомлення учнів.

Історія створення п’ єси

Учень 1. П єса « Наталка Полтавка» була написана у 1819р. і стала першим зразком нової української драматургії. І. Карпенко – Карий називав її «праматір’ ю українського театру».

     У тогочасних українських театрах часто ставилися примітивні п’ єси російською мовою. Найбільше розгнівала полтавців п’ єса А. Шаховського «Козак-стихотворец»; де зображується українське село. Автор, не знаючи наших традицій, мови, історії, культури, подав жалюгідну пародію на український світ. Щоб захистити честь і гідність українського народу І. Котляревський написав свої п’ єси, які яскраво показують життя українців. Однією із таких творів стала опера « Наталка Полтавка».

Учень 2. Поштовхом до написання твору став дійсний факт. Селянин Методій Семижон розповів Котляревському про свою  небогу, до якої сватається заможний писар, бо чекає свого нареченого, який чомусь затримався на заробітках. Зворушлива вірність дівчини коханому і водночас співчуття до матері викликали в душі письменника глибокі переживання. Це підштовхнуло до написання « Наталки Полтавки».

Учень 3. Уперше п’ єса була надрукована 1838 р. сценічне життя її склалося успішно. У 1819р. у Полтаві відбулося перша постановка твору. Після цього « Наталка Полтавка» стала однією з найпопулярніших драм і сьогодні. Її з задоволенням дивляться не тільки і Україні, а й поза її межами. Відомий композитор М. Лисенко створив оперу.

Тема :  зображення життя і пробуту українських селян на початку ХІХст.; вірність у коханні людей з народу.

Ідея: оспівування духовної величі людини з народу.

Рід: драма.

Жанр: соціально – побутова драма( малоросійська опера).

Дійові особи: Горпина Терпелиха ( мати), Наталка ( її дочка), Микола ( далекий родич Наталки), Петро ( коханий Наталки), возний Тетерваковський, виборний Макогоненко.

Драма складається із 2 дій, кожна з яких поділяється на картини, картини на яви. Усі яви написані у формі діалогів та монологів, але є ремарки.

Зав’ язка. Дія відбувається водному полтавському селі. Тут ми знайомимося з Наталкою, яка дуже кохає Петра і чекає його повернення. Возний хоче одружитися з Наталкою, йому у цьому допомагає Макогоненко.

Розвиток дії. Возний вмовляє Наталку на шлюб, але та відмовляється. Виборний, домовляється із матір’ ю Наталки про весілля. Микола допомагає побачитись Петру та Наталці.

Кульмінація . Відмова Наталки від весілля з Возним.

Розв’ язка. Наталка і Петро одружуються.

Домашня робота: прочитатит п'єсу на стор.96-113

МЕТА: продовжити вивчення поеми І. Котляревського,навчити робити компоративний аналіз твору; проаналізувати побут українців, їхні звичаї, традиції;

 розвивати логічне мислення, уміння аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, виділяти головне, суттєве;

 виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови.

Поема «Енеїда» І.Котляревського зʼявилася в той час, коли «історичні обставини поставили під знак питання подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури» ( академік О.Білецький), коли перед народом постало питання: « Бути чи не бути?», «Енеїда» відповіла на повний голос: «Бути!».Арсеналом засобів творення яскравого, неперевершеного національного колориту стала барвиста, соковита народна мова, яку письменник увів у художній твір як головний будівельний матеріал поеми. Відомий цікавий факт: дослідники встановили, що в «Енеїді» згадано більше українських страв і напоїв, аніж у спеціальній праці—у книжці М. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян», яку було видано в 1860 р. 

Поема І. Котляревського — це невичерпне джерело соціальних і морально-етичних проблем, які порушує автор і в оригінальній, цікавій формі доносить до читача. Він возвеличує всілякі людські чесноти й таврує суспільні недоліки та аморальні вчинки людей. Здається, немає такої вади, про яку не йшлося б у поемі з глузуванням або саркастичним засудженням. 

Серед морально-етичних проблем найпомітніші такі:
•    виховання дітей;
•    утвердження людських чеснот: добропорядності, поваги до батьків, кохання, вірності, виховання дітей на засадах народної моралі;
•    таврування людських вад: брехливості, лінощів, зрадливості, нехтування християнською мораллю.

Письменник утверджує народну мораль у дусі просвітительства через моральні критерії суспільних явищ і повчання.
Котляревський-патріот пишається героїчною історією України, ідеалізує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, його історії, самобутності української нації, утвердження української мови, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до незалежності, оспівує героїчне минуле України.

 У пекло Котляревський помістив скупих, брехунів, гульвіс, самогубців, лжевчених, графоманів, пияків, балакунів, модниць, перекупок, паліїв, ворожбитів, злодіїв, картярів, лікарів-партачів —усіх, чиї дії народ трактував як аморальні, за які людина після смерті потрапляє в пекло, де зазнає тяжких мук.

Поет звинувачує й тих, хто не дбає про честь сім'ї: дівчат, що забувають про дівочу гідність: звідниць; парубків, які ізроду не женились підбивали на любощі заміжніх молодиць, що зраджують своїх чоловіків. Осуд у поета викликають святенниці, які на людях "молилися без остановки" і "били сот по п'ять поклон", а поховавши молитовники "казились, бігали, скакали і гірше дещо в темноті".

Котляревський-педагог не оминув і теми виховання. Він картає батьків, "які синів не вчили, а гладили по головах, і тільки знай що хвалили". Таке потакання примхам дітей, сліпа любов давали протилежний наслідок: з них виростали ледарі, сини "чубили батьків" і тільки очікували їхньої смерті, щоб самим заволодіти маєтками. Осудливо говорить поет і про тих, хто тільки й лає дітей, б'є їх.

А якою ж повинна бути людина? Котляревський про це мав свою власну думку. Ось, наприклад, як, за уявленнями автора "Енеїди" живуть праведники в раю:

Ні чванились, ні величались,

Ніхто не знав тут мудровать,

Крий Боже, щоб не догадались

Брат з брата в чім покепковать;

Ні сердилися, ні гнівились,

Ні лаялися і не бились,

А всі жили тут люб'язно...)

Домашнє завдання: Зібрати та систематизувати матеріал для усного  твору за творчістю І.Котляревського.

Мета:охарактеризувати суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури;з’ясувати причини духовного поневолення нації, особливості розвитку фольклористики;визначити основні художні напрями літератури цього періоду, найвизначніших письменників того часу. 

План. Суспільно-історичні обставини наприкінці XVIII ст. Духовне поневолення нації. Життя народу – предмет художнього зображення. Розвиток фольклористики. Основні художні напрями. Бурлескна стильова течія. 

У цей час розвивається капіталізм, поміщики відкривають власні підприємства, на яких працювали кріпаки. Це викликало посилення експлуатації кріпаків і піднесення антикріпосницького руху. На Україні проходить ряд повстань:1789 – 1793 – повстання у с. Трубаї;1787 – 1835 – повстання під керівництвом Устима Кармалюка. Завойовницьке вторгнення Наполеона в Росію1812 р. підняло народні маси на вітчизняну війну проти окупантів. Український народ бере участь у цій війні. 

Духовне поневолення націїРусифікація українських шкіл. Заборона друкувати українською мовою (був виданий валуєвський циркуляр 1863 р.)Українську мову вважали російською говіркою.1876 р. – ємський акт: заборона ввозити з-за кордону українські книжки будь-якого змісту, видавати оригінальні твори та перекладати їх. 

Українською мовою заборонялося:викладання в Києво-Могилянській академії;використання «Букваря»;читання молитов і ведення церковної служби;проведення навчання у школах;демонстрування театральних вистав;Здійснення перекладів з російської мови;видання дитячої літератури. 

Життя народу – предмет художнього зображення Українських митці (І. Котляревський, Є. Гребінка, Г. Квітки-Основ’яненко та ін.) у своїй творчості критикують окремі риси кріпосницького ладу, підносять ідеї гуманності. Т. Шевченко гостро критикує й викриває систему самодержавства та кріпосницького ладу, закликає до його знищення. Визначне місце боротьба проти кріпацтва займає і в творчості Марка Вовчка, Л. Глібова. 

Романтизмом прийнято називати напрям у мистецтві, який виник у країнах Західної Європи наприкінці XVIII - поч. XIX ст. Українські романтики звернулися до поетичного освоєння народних переказів, легенд, повір’їв і збагатили нашу літературу відомими баладами, піснями, поемами. Наприклад: пісня «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, ряд поезій молодого Шевченка. 

Повне утвердження реалізму в українській літературі здійснено було Шевченком. Він підніс у своїй творчості найважливіші питання свого часу, змалював народне життя в усій його глибині. Його реалізм — критичний. У сатирично змальованих образах царів і їхніх вельмож, поміщиків, чиновників, духовенства поет гнівно викриває самодержавно-кріпосницький лад у самих його основах, у його хижацькій суті і закликає до боротьби з цим ладом, до його знищення. Реалізм – літературний напрям, який правдиво відображує дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишнього середовища. 

Бурлескно-стильова течія. Бурлескна течія вносила в літературу елементи народного гумору й сатири. В цьому полягало її позитивне значення. Основна ознака бурлеску — контраст між темою і сюжетомтвору та його словесною формою: про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою грубих слів і висловів, жартівливим тоном. Бурлеск(від іт. вurla — жарт) — жартівливе трактуванняв знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнятоговорити поважно 

Домашня робота: прочитати матеріал на стор. 76-79

Текст, на основі якого треба написати твір

День 28 жовтня був сонячним і погожим. У Ковалевського зібралося багато гостей на обід. Сковорода був веселий і говіркий, як ніколи. Довго розповідав про себе, про свої мандрівки. Потім вийшов у сад.

 Він відцвів, відшумів, як оці дерева, що журно губили листя. Ось-ось, можливо, завтра він відійде в природу, перетвориться в землю, в соки і крони дерев. Станеться страшна і буденна справа. Його час перейде у вічність.

 Він жив просто і гарно і вмирав так само… В час плачу він учив людей сміятися. Бо голова і хвіст змія вічності – це одне, і все починається спочатку. Він зберіг до останньої хвилини ясний розум і зробив це для людей.

 Господар пішов шукати гостя надвечір і застав під липою, коли Сковорода викопав досить глибоку могилу.

•              Що це, друже Григорію? Чим ти зайнятий?

•              Пора кінчати мандри, - спокійно відповів Сковорода. – І так все волосся злетіло з бідної голови. Пора заспокоїтися.

… Він пішов у свою кімнату, надів чисту білизну і востаннє поговорив  з вічністю, долею, істиною, розумом. Поклав під голову свитку і свої рукописи. Ліг і заснув.

 І не прокинувся.

 Поховали його під липою, а на могилі написали те, що він заповів: «Світ ловив мене , та не піймав».

Домашня робота: написати твір

Мета: ознайомити учнів із  життям та творчістю видатного українського філософа Григорія Сковороди; визначити роль окремих чинників, що впливали на формування особистості митця; допомогти учням зрозуміти морально-етичні ідеали та філософські ідеї Григорія Сковороди; розвивати вміння обґрунтовувати власні відповіді, думки, міркування і висновки; висловлювати власні судження; порівнювати; сприяти формуванню бажання самовдосконалення, життя за законами честі й моралі, прагнення до самопізнання та самовиховання відповідно до загальноприйнятих морально-етичних норм.

Двадцять п’ять років мандрував дорогами України незвичайний подорожній – Григорій Сковорода. За способом життя – чернець, самітник, за способом мислення – філософ, за способом діяння – учитель, письменник, «мандрівна академія». Сьогодні на уроці ви познайомитесь із життям та творчістю цього визначного українця, а також довідаєтесь, якою була філософія Сковороди та висловите думки чи є вона актуальною наразі, майже через 300 років від року його народження. 

Біографія Григорія Сковороди

Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині. Про батьків Сковороди Саву та Пелагею його учень і перший бібліограф Михайло Ковалинський ще 1794 року писав так: «Родителі його були з простолюди: батько – козак, мати – такого самого роду. Вони мали звичайний міщанський статус, але відзначались у своєму колі чесністю, правдивістю, гостинністю, набожністю, миролюбним сусідством». Певна річ, вони добре виховували свого сина, адже сам Григорій, говорячи в зрілому віці про виховання дітей, буде наполегливо підкреслювати, що вирішальну роль у цій справі відіграють батьки, бо ніхто крім них не може виконати двох найголовніших заповідей: «добре народити» й «добре навчити».

Якщо говорити про освіту Григорія Савича Сковороди, то, безперечно, неможливо не сказати про те, що в серпні 1734 року він розпочинає навчання в славетній Києво-Могилянській академії.

Протягом навчання в Академії Григорій Сковорода вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку мови. Крім того, в класах поетики й риторики за бажанням проходили екстраординарні класи грецької, гебрайської та німецької мов, які він також відвідував. Навчався Григорій дуже добре, багато часу проводив в академічній бібліотеці, опанувавши твори античних авторів. У 1740-му юний Сковорода перейшов до класу філософії, який передбачав 2-річне навчання, але оскільки мав гарний голос і музичний слух, навчання довелося перервати, адже на початку грудня 1741 року юного Сковороду взяли до Глухівської школи співу, звідки повезли до Петербурзької придворної царської хорової капели.

Наприкінці серпня 1744 разом з почтом імператриці Єлизавети повернувся до Києва. Тут з капели звільнився, можливо, через втрату голосу, отримавши чин «придворного уставника», тобто, отримавши дворянство з титулуванням «ваше благородіє». Не бажаючи прийняти постриг у монахи, Григорій Сковорода повернувся до Києво-Могилянської академії, аби закінчити курс філософії. Як зазначив у біографії Сковороди Михайло Ковалинський: «Коло наук, що їх викладали в Києві, здалося йому недостатнім. Він захотів побачити чужі краї. Невдовзі випала така нагода, і він скористався нею з великою охотою». Наприкінці 1745 року, закінчивши студії філософії, Григорій Сковорода завербувався до «Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору» під керівництвом генерал-майора Федора Степановича Вишневського. У складі комісії за 5 років Сковорода побував у Токаї, Пресбурзі, Офені, Відні, де мав можливість відвідувати місцеві навчальні заклади. У січні 1749 у Токаї помер Вишневський, і вже наступного року Сковорода вирішує повертатися в Україну. З черговим транспортом вина 10 жовтня 1750 він прибув до Києва, а звідти — до Чорнухів, де нікого з родини не застав у живих.

У січні 1751 влаштувався учителем поетики у недавно заснованому колегіумі у Переяславі, куди його запросив переяславський єпископ Никодим Сребницький. Проте викладав поетику за власною програмою. Це не сподобалося Сребницькому, який наполягав, аби дотримуватися старих зразків. На це Сковорода відповів латинським афоризмом: «Одна справа жезл, інша — кіфара». Конфлікт стався десь у квітні-травні 1751 року, у результаті Сковороду звільнили.

Після скандалу Сковорода проживав у приятеля, бідував. У вересні 1751 він відновив навчання у Києво-Могилянській академії, вступивши на богослов’я. Богословський курс вів видатний поет, префект академії Георгій Кониський; він передбачав 4-річне навчання і прирівнювався до вищої університетської освіти. Однак Сковорода навчання не скінчив. Влітку 1753 київський митрополит Тимофій Щербацький, на прохання свого приятеля Степана Томари знайти домашнього вчителя для навчання старшого сина Василя, порекомендував йому Григорія Сковороду як найкращого студента. Восени 1753 року Сковорода прибув у в село Каврай Переяславського полку, де був маєток Томари.

На малого Василя, який ріс доволі розпещеним, Сковорода мав значний вплив. Попри те восени 1754-го стався невеликий конфлікт: малий дав кепську відповідь на поставлене запитання, за що запальний Сковорода назвав його «свинячою головою». Про це стало відомо матері Ганні з Кочубеїв, і вона наполягла на тім, аби вигнати вчителя.

Сковорода подався до свого приятеля, одного з переяславських сотників. За його протекцією у перших числах січня 1755 року вирушив до Москви, а звідти до Троїце-Сергієвої лаври. Тут на нього чекав намісник Кирило Ляшевецький, який викладав богослов’я в лаврській семінарії і, здається, пропонував викладати Сковороді. Проте Григорій відмовився, вочевидь, через те, що не бажав приймати монаший постриг, або ж тому, що його пекла, як писав Ковалинський, «постійна відраза до цього краю». На зворотному шляху Степан Томара умовив його повернутися до вчителювання у своєму домі.

Пізньої осені 1758 року він бачив віщий сон, в якому явилися різноманітні людські прошарки зі суспільними й моральними вадами. Розцінивши його як Боже Об’явлення, Сковорода почав розмірковувати над життям аскета.

Влітку 1759-го Сковорода покинув Каврай, оскільки молодий Василь Томара зібрався їхати вчитися закордон до Замостя і Відня. Відтепер Сковорода обрав новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті — чверть віку. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою чи флейтою, і своїми творами. Слава про нього розходилася широко, і багато хто бажав його бачити й чути як речника великої правди.

Помер Григорій Сковорода  9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка Харківської області в домі козельського радника Андрія Ковалівського, в якого проживав останній рік.

Про смерть Сковороди український науковець та поет Ізмаїл Срезневський записав таке:

«…Був прегарний день. До дідича з’їхалось багато сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі послухати Сковороди… За обідом був Сковорода незвичайно веселий і говіркий, навіть жартував, оповідав про своє минуле, про свої мандрівки, досвіди. Зачаровані його красномовством повставали всі від обіду, Сковорода щез… Він пішов у садок. Довго ходив він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав їх хлопчикам, що працювали в садку. Над вечір пішов сам господар шукати Сковороду й застав його під гіллястою липою. Вже заходило сонце: останні його проміння пробивалися крізь гущу листя. З рискалем у руці копав Сковорода яму — вузьку, довгу яму. — «Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий?» — спитав господар, підійшовши до старого. «Пора, друже, закінчити мандрівку!» — відповів Сковорода — «і так усе волосся і злетіло з бідної голови від мордування, пора непокоїтися!» – «І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!» — «Іду! Але я прохатиму тебе попереду, мій добродію, хай тут буде моя остання могила». І пішли в хату. Сковорода недовго в ній лишився. Він пішов у свою кімнатку, перемінив білизну, помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний закостенілий.»

На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не впіймав…»

• Яке враження справив на вас життєпис Григорія Сковороди?

Домашня робата: опрацювати матеріал на стор. 65-68

Мета: ознайомити учнів з історією відкриття пам'ятки, основними гіпотезами авторства, історичною основою, її перекладами та переспівами; виробляти вміння уважно слухати, робити записи почутого; виховувати зацікавленість пам'ятками культури і мистецтва 

Світова література знає небагато творів, які б захоплювали нові й нові покоління, здобували все ширшу й гучнішу славу. І саме до таких пам'яток належить безсмертне «Слово про похід Ігорів» — героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу пісня-заклик, що лине із сивих віків Київської Русі й гаряче відлунює в наших серцях Л. Махновець 

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ 23 квітня 1185 р. Ігор Святославич разом із сином – Володимиром Путивльським, братом Всеволодом та князем Святославом Рильським виступили в похід проти половців. 1 травня вони побачили сонячне затемнення, яке у ті часи віщувало велике горе. Перша битва Ігоря з половцями закінчилася перемогою Ігоря. Наступного дня дружини князів несподівано оточила велика кількість половецьких полків. Три доби намагався пробитися поранений Ігор до Дінця, із всього руського війська живими залишилися 15 чоловік.Ігоря було взято у полон. Його взяв собі на поруки колишній союзник – Кончак. За допомогою половця на ім‘я Лавр Ігор втікає з полону, 11 днів пробираючись до м. Донець. Князя всюди зустрічали з радістю. 

ЧАС СТВОРЕННЯ Час створення залишається невідомим, хоча вже встановлено, що “Слово…” написане сучасником подій, у ньому зображених. В якості можливих дат створення називаються 1185, 1187, 1188, 1194-1196, 1198-199 роки. Найбільш вірогідним є 1188 рік після повернення з полону Володимира Ігоровича та Всеволода Святославича. Або 1185 рік, коли втечу з полону здійснив Ігор Святославич. 

Автор: невідомий. Рід літератури: ліро-епос. Жанр: ліро-епічна героїчна поема (на думку деяких літературознавців, це по­вість, літописна повість)Тема: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні)Ідея: заклик руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі; засудження князівських міжусобиць Ідея виражена в «золотому слові» Святослава. Головні герої: князь Ігор; Ігорів брат Всеволод Святославич, князь курський і трубецький; Ігорів небіж Святослав Ольгович, князь рильський; дружина Ігоря -Ярославна; половці: Овлур, Гзак, Кончак. Центральним образом твору виступає Руська земля, її жива історія 

Орнаментальний стиль — стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є:

- мозаїчність, використання старого матеріалу, як прикраси нового твору,

- вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо.

Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови. У них цінується не дотримання традицій, а новації.

Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово про похід Ігорів».

Домашня робота: ознайомитися зі змістом "Слова..."