Прийом заяв до 1 класів.

Зарахування буде проводитись відповідно до законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 № 367.

Зарахування до закладу здійснюється відповідно до наказу директора, що видається на підставі заяви одного з батьків дитини, поданої особисто (з пред’явленням документа, що посвідчує особу заявника).

До заяви додаються:

-копія свідоцтва про народження дитини;

- оригінал медичної довідки за формою первинної облікової документації № 086-1/о «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов’язкового медичного профілактичного огляду», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 серпня 2010 року № 682, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2010 року за № 794/18089,

- «Карта профілактичних щеплень» за формою № 063/о.

- у разі наявності та за бажанням одного з батьків дитини до заяви про зарахування може додаватися оригінал або копія висновку ІРЦ про комплексну (чи повторну) психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

НАКАЗ

08.09.2020  № 1115

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

28 вересня 2020 р.

за № 941/35224

Деякі питання організації дистанційного навчання

У ПОЛОЖЕННі про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти. В розділі "I. Загальні положення"

пункт 13 сказано:

13. Батьки сприяють виконанню дитиною освітньої програми, навчальних програм з окремих предметів (інтегрованих курсів) і досягненню передбачених ними результатів навчання, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії, дбають про фізичне та психічне здоров’я дітей, формують у них навички здорового способу життя, а також сприяють дотриманню учнями академічної доброчесності в освітньому процесі.

У разі, якщо під час дистанційного навчання батьки не виконують свої обов’язки щодо забезпечення здобуття дитиною освіти, зокрема не забезпечують участь дитини в освітньому процесі протягом 10 робочих днів підряд з невідомих причин, заклад освіти інформує про це відповідну службу у справах дітей.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0941-20#Text

Додаткову інформацію можна переглянути на вкладці "Дистанційне навчання"

Ці поради допоможуть вам, батьки, не тільки навчити дітей «цифровій гігієні», але й захистити їх від багатьох інтернет-загроз.

1. РОЗМОВА. Відкриті і чесні розмови про онлайн-життя вашої дитини – один з кращих способів захисту від кібершахраїв, неналежного контенту та інтернет-цькування.

2. ВІРТУАЛЬНІ ДРУЗІ. Застерігайте дітей, що не завжди віртуальні друзі – це ті, за яких вони себе видають.

3. «ІНТЕРНЕТ-ДВЕРІ». Ваша дитина знає, що не можна відкривати двері незнайомцям? То навчіть її також не відповідати незнайомцям в мережі.

4. ПОСИЛАННЯ. Навчіть дитину не відкривати незнайомі посилання.

5. ПРИВАТНІСТЬ. Ваша дитина повинна розуміти поняття та не залишати у соцмережах особисту інформацію на кшталт домашньої адреси або адреси школи, імен батьків чи номерів банківських карт.

6. АНКЕТИ. Навіть якщо після заповнення анкети на сайті чи у соцмережі на дитину чекає приз, вона повинна розуміти всі ризики та ігнорувати «привабливі» пропозиції.

7. ГЕОМЕТКИ. Попросіть дитину не ставити геометки в місцях, де вона часто буває.

8. ІНТЕРЕСИ. Дорослі повинні знати, у яких групах у соціальних мережах спілкується їхня дитина, або мати доступ до перегляду цих чатів обов’язково з попередженням про це дитини, інакше є ризик втратити довіру.

9. КОРИСНІ ДОДАТКИ. Встановіть на телефон дитини додаток, який буде відстежувати і показувати її місцезнаходження (Kaspersky Safe Kids, «Где мои дети», Google Family Link, Kids Place та ін..).

10. ІНТЕРНЕТ ПАМ'ЯТАЄ ВСЕ. Тому дуже важливо навчити дитину спілкуватися в ньому так, щоб не було соромно ні за одне залишене слово або відправлений файл.

11. МЕРЕЖИВИЙ ЕТИКЕТ. Як і в реальному житті, ваша дитина повинна навчитись поважати приватність інших, не розпалювати конфлікти та ділитися тільки перевіреною інформацією.

12. ПЕРЕХІД У РЕАЛЬНІСТЬ. Ваша дитина повинна знати, що зустрічатись у реальності з незнайомими людьми з Інтернету – це дуже небезпечно!

13. ІНТИМНІ ФОТО. Дитина не повинна викладати або відправляти свої інтимні фото НІКОМУ І НІКОЛИ!

14. ПАРОЛІ. Ніхто не повинен знати логіни та паролі вашої дитини, крім неї та вас, якщо ви про це домовились.

15. «НІ!». Навчіть дитину говорити це слово завжди, коли хтось незнайомий, або навіть друг пропонує зробити щось недозволене або виконати прохання.

16. КОМПРОМІС. Тотальний контроль онлайн-життя може привести до конфліктів та недовіри між вами та дитиною. Йдіть на компроміси та домовляйтесь із дитиною.

17. ОНЛАЙН-ДРУЖБА. Насолоджуйтесь онлайн-простором разом із дитиною: переписуйтесь, кидайте один одному фото та смішні відео. Будьте підтримкою та другом своїй дитині.

18. ДЕНЬ БЕЗ ТЕЛЕФОНУ. Регламентуйте час проведення вашої дитини у мережі в залежності від її віку. Маленьким дітям давайте телефон по годинам, а дорослим запропонуйте хоча б один день на тиждень відмовитись від онлайн-життя.

19. КІБЕРБЕЗПЕКА У ШКОЛІ. Запропонуйте курс кібербезпеки у вашій школі.

20. БАТЬКІВСЬКИЙ ПРИКЛАД. Тільки власний приклад батьків, які сприймають Інтернет виключно як засіб отримання інформації, а не як місце, де можна приховатись від проблем, допоможе вам донести всі ці правила вище.

!!! Якщо ви спілкуєтесь з дитиною – відкладайте телефон. Часто діти занурюються у світ Інтернету тільки тому, що їм не вистачає уваги від батьків у реальному житті!

Почніть із предмета, який найлегше дається вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.

Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати та уявляти те, що про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв’язання іншої задачі.

Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту, то нехай перечитає ще раз. Обов’язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, або, де можна, за особами.

Українська мова. Якщо у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Залиште кімнату, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.

Я і Україна. Навколишній світ. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки, добірки за темами впорядкуйте у папках. Це знадобиться у наступні роки навчання.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стаття 52.Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Стаття53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

КОДЕКС ПРО ШЛЮБ ТА СІМ'Ю УКРАЇНИ

Стаття 59.Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між нимирозірвано.

Стаття60. Захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежитьна їх батьках...

Стаття61. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїхдітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральнийрозвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права неможуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей. Приненалежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків повихованню або при зловживанні батьківськими правами, діти вправізвернутися за захистом своїх прав та інтересів до органів опіки іпіклування.

Стаття70.Батьки або один з них можуть бути позбавленібатьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються відвиконання своїх обов'язків по вихованню дітей, в тому числі привідмові без поважних причин взяти дитину з пологового будинку(відділення) та інших дитячих лікувально-профілактичних інавчально-виховних закладів, або зловживають своїми батьківськимиправами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають надітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також,якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами.Позбавлення батьківських прав проводиться тільки в судовомупорядку.

Стаття74. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від утримання дітей.

Стаття76. Суд може прийняти рішення про відібрання дитини і передачу її на опікування органів опіки і піклування незалежновід позбавлення батьківських прав, якщо залишення дитини в осіб,у яких вона перебуває, небезпечне для неї.Увиняткових випадкахпри безпосередній загрозі життю або здоров'ю дитини, органи опіки і піклування вправі прийняти рішення про негайне відібрання дитини у батьків або інших осіб, на вихованні яких вона фактичноперебуває.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ОСВІТУ"

Стаття 59.Відповідальність батьків за розвиток дитини:

1.Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини якособистості.

2.На кожного з батьків покладається однаковавідповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3.Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані: постійнодбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважатигідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти,милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї,старших за віком, до народних традицій та звичаїв; сприятиздобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечуватиповноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту,рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 180.За доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (шляхом особистого прикладу, або психічного чи фізичногоспонукання до вживання спиртних напоїв).

Стаття 184. (ч 1).За систематичне ухилення від виконанняобов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Стаття 184.(ч.4).До неповнолітніх, які не досягли 14-16 років івідповідно до ст.22 кримінального кодексу не є суб'єктами злочинуі не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовуються примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.23 Кримінального кодексу, а батьки несуть адміністративнувідповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 166.Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиноюабо за особою, якій встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки - карається обмеженням волі на строк від двох доп'яти років та позбавленням волі на той же термін.

Стаття 167.Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічним карається штрафом до п'ятдесятинеоподаткованих мінімумів доходів громадян та виправнимироботами на термін до двох років.

Стаття 303.Дії щодо примушування чи втягнення до заняттяпроституцією неповнолітнього караються позбавленням волі натермін від трьох до п'яти років.

Стаття 304.Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, упияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми - карається,обмеженням волі на термін до п'яти років та позбавленням волі натой же термін.

Булінг — це дії (або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняє одна дитина або група дітей відносно іншої дитини. 

Форми булінгу: насмішки, псування особистих речей, штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, мацання, побиття, нанесення тілесних ушкоджень, принизливі погляди, прізвиська, жарти, жести, образливі рухи тіла, міміка, поширення образливих чуток, бойкотування, ігнорування, погрози, підглядування, переслідування, залякування, плювання, шантаж тощо. Ця жорстока, агресивна та принизлива поведінка може мати непоправні наслідки, «скалічити» людину на все життя. Вона вкрай негативно впливає на емоційний стан дитини, перетворює її на жертву. А відтак унеможливлює її соціалізацію, спричиняє неадекватне сприймання себе, і тим самим ще більше посилює занижену самооцінку, створює комплекс неповноцінності, беззахисності. Окрім того, булінг призводить до негативного сприймання однолітків. Дитина починає уникати спілкування, усамітнюється, часто прогулює уроки. Така ситуація веде до неадекватного сприймання реальності, а в результаті до підвищеної тривожності, різноманітних фобій і неврозів. Іноді спричиняє навіть девіантну поведінку — схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

 Поради батькам Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь, — страждають і агресори, і жертви. Усі вони переживають серйозні проблеми психоемоційного розвитку й потребують підтримки батьків, щоб навчитися розвивати здорові взаємини не лише в закладі освіти, а й упродовж усього життя. Як зрозуміти, що дитина стала жертвою булінгу? Якщо ваша дитина часто засмучена, а видимих причин вдома для цього нема — зверніть на це увагу! Насамперед усвідомте — діти неохоче розповідають про цькування в школі. Тож не думайте, що дитина одразу все чесно розповість, якщо спитаєте її. Тому головна порада для батьків — будьте уважними до емоційного стану дитини, її поведінкових реакцій. У них дитина може приховувати високу тривожність і страх. Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитися, неспокійно спить, поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не в банальних лінощах. З’ясуйте причину таких змін в дитині через її найближче оточення, відвідайте школу, поцікавтесь станом справ, взаємин з однокласниками, однолітками й за межами класу. До видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора. Як протидіяти цькуванню? Якщо вашу дитину піддають цькуванню, спробуйте обережно поговорити з нею про це. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, ви не будете звинувачувати її через те, що стала жертвою булінгу. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про чиюсь агресивну поведінку вчителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як «хлопчик має бути сильним, вміти постояти за себе», «дівчинка не повинна сама захищатися» тощо. Це тільки погіршить ситуацію.

 Як допомогти дитині, яка цькує інших? У булінгу завжди беруть участь три сторони: агресор, жертва та спостерігач. Якщо ви дізналися, що ваша дитина поводить себе в школі як агресор, зверніть на це увагу. Замисліться, в чому причина такої поведінки дитини. Адже вона не лише несе небезпеку іншим, найбільше вона страждає сама. Практичні психологи зазначають, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте, як вона ставиться до своїх дій та як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це». Уважно вислухайте й зосередьтеся на пошуку причин такого ставлення вашої дитини до інших дітей. Можливо, причина криється в сім’ї — у характері ваших взаємин, ставленні до дитини, системі виховання в родині? Не зупиняйтеся на своїх припущеннях, зверніться за порадою до практичного психолога, класного керівника. Перегляньте своє ставлення до дитини в родині, свої методи спілкування з нею. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не лише жертві, а й усім причетним. І щодалі це заходитиме, то гірше булінг впливатиме на всіх учасників, а насамперед на неї саму. Дайте дитині зрозуміти, що агресивна поведінка — це серйозна проблема. Поясніть, що їй потрібна допомога, вона має навчитися працювати над собою. Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Погрози й покарання не спрацюють. Саме тому ви, батьки, маєте постійно тримати зв’язок з учителями, щоб упевнитися, що дитина намагається змінити ситуацію.