Економічна оцінка виготовленого виробу

1. Забезпечення мінімальної собівартості виробу; 

Перед виготовленням виробу необхідно з’ясувати, чи є проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення ви- робу, використаних матеріалів тощо. Для цього треба провести експертизу проекту. 

Експертиза виробу нерозривно пов’язана з економікою виробництва і має досить складну структуру. Це пояснюється тим, що виріб має багато характеристик, не лише з погляду дизайнера, а й технолога, інженера, маркетолога. В експертизі дуже важлива економічна частина, тому коротко розглянемо економічне обґрун- тування проекту. 

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості – вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту. 

Вартість використаних засобів виробництва об’єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари і т. д.) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань. 

Вартість необхідного продукту  є сукупністю витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й із грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.

 Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробництва. Третя частина вартості – додатковий продукт суспільства – використовується для розширення виробництва, виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання. 

Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тим часом як вартість продукції (робіт, послуг)  – затратами суспільно необхідної праці. 

Собівартість продукції як найважливіший інструмент вимірювання рівня затрат суспільної праці є основою для формування і вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників. 

2. Зменшення експлуатаційних витрат. 

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат. 

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо. Собівартістьі об’єкта проектнотехнологічної діяльності визначимо за формулою: С = См + С р  + Се  + Са , де – вартість матеріалів – См, вартість роботи – Ср , вартість електроенергії – Се ,вартість амортизації – Са .

 1. Вартість матеріалів – С 

2. Вартість роботи – Ср Мінімальна заробітна плата – 3200 грн. Робочих днів на місяць – 26. 

Тривалість робочого дня – 6 год.

 Вартість однієї робочої години – 3200 : (26 · 6) = 20 грн 51 коп. 

Тривалість виготовлення кухонного набору – 3 год. 

Вартість виконаної роботи – Ср = 61,53 грн. 

3. Вартість електроенергії – Се 

4. Амортизаційні витрати – Са 

5. Собівартість виробу – C 

Визначення величини прибутку (10%): П = 0.1 · 90,71 = 9,07 грн. Можлива вартість виробу: В = С + П = 90,71 + 9,07 = 99,78 грн. 

Підручник "Технологіїї" Туташинський В.І., Кірютченкова І.В.  стор. 32-34 (конспект)