Урок №14 Робота на стаціонарних верстатах та пристроях .

Загальні вимоги

При виконанні робіт на механічних дільницях, робочих місцях, де розташовані верстати, можуть мати місце такі основні небез­печні та шкідливі виробничі фактори:

• обертові частини верстатів і деталі, що обробляються;

• деталі, заготовки та їх осколки, стружка, а також інстру­мент, що відлітають;

• частини абразивних кругів, які розлітаються;

" різальний інструмент;

• ураження електричним струмом;

• підвищені рівні шуму.

Організація і виконання робіт на механічній дільниці пови­нні відповідати Правилам техніки безпеки і виробничої саніта­рії при холодній обробці металів. Вимоги безпеки до процесу обробки різанням повинні бути викладені в технологічних доку! ментах і виконуватися протягом усього технологічного процесу! Верстати, при роботі на яких виділяються шкідливі речовини! повинні працювати з увімкненою місцевою вентиляцією для їм видалення із зони різання. Для працюючих, які беруть участь у] технологічному процесі різання, повинні бути забезпечені зручні робочі місця, де б ніщо не заважало їх діям під час виконання! робіт.

На кожному робочому місці біля верстата на підлозі повиннії бути дерев'яні трапи на всю довжину робочої зони і шириною неї менше 0,6 м від частин верстата, що виступають.

Верстати повинні приводитись у дію та обслуговуватись тількнЯ тими особвхми, за якими вони закріплені. Пускати в дію верстатйИ і працювати на них іншим особам забороняється. Ремонт верс-И татів повинен виконуватися спеціально призначеними особами. 1 Перед початком роботи на верстаті необхідно перевірити спра-^!И вність і наявність усіх огороджень і пристроїв, надійність закріп-лення різального інструменту, а також випробувати верстат на -І холостому ходу. Вимкнення верстата обов'язкове: у разі припи­нення подання струму; при зміні робочого інструменту, закріп- 1 ленні або встановленні деталі, що обробляється, знятті її з верс­тата, а також при ремонті, чищенні та змащенні верстата, приби­ранні ошурок та стружки. Для зняття, установлення деталей або заготовок масою біль­ше 20 кг необхідно використовувати підйомно-транспортні меха- ■« нізми, обладнані спеціальними пристроями (захватами). Вироби, що оброблюються на верстатах, повинні міцно і надійно закріп­лятися. При роботі на верстатах повинні застосовуватися перед­бачені на них засоби колективного захисту.

За відсутності або несправності на верстатах захисних щит­ків для захисту очей робітники повинні працювати в захисних окулярах. Працювати на несправних верстатах, а також на верс­татах з несправним або погано закріпленим огородженням за­бороняється.

Укладання матеріалів та деталей біля робочих місць повинно робитися способом, що забезпечує їх стійкість. Робоче місце верс­татника і приміщення повинні завжди утримуватися в чистоті і не захаращуватися виробами та матеріалами. Видалення струж­ки з верстата має здійснюватися відповідними пристроями (гач­ками, щітками). Прибирати стружку руками забороняється. Гачки повинні мати гладкі рукоятки та щиток, що запобігає порізам рук стружкою. Прибирання стружки з робочих проходів пови­нно проводитися ретельно, накопичення стружки не допускаєть­ся. Стружку збирають у спеціальні ящики і в міру їх заповнення видаляють із приміщення.

Мастильно-охолоджувальні рідини, що використовуються для обробки різанням, повинні мати відповідний дозвіл Міністерства охорони здоров'я.

Верстатники при виконанні роботи повинні користуватися засобами індивідуального захисту.

При залишенні робочого місця (навіть короткочасно) верста­тник повинен виключити верстат.

Біля кожного верстата повинна бути вивішена табличка із зазначенням особи, яка відповідає за його експлуатацію. Всі ме­ханізми привода огороджують.

Металообробні верстати токарної групи Зону обробки універсальних верстатів, призначених для обробкм заготовок діаметром до 630 мм включно, необхідно обгороджу-1 вати захисним пристроєм (екраном). З боку, протилежного ро-Ябочому місцю, у цій зоні також повинен бути екран.Затискні патрони універсальних токарних і токарно-револьЛ верних верстатів повинні мати огородження, яке можна легко і відводити вбік під час установлювання та знімання заготовок, неїобмежуючи технологічні можливості верстатів. Планшайба то- ' карно-карусельних верстатів повинна мати огородження, яке не І повинне перешкоджати обслуговуванню цих верстатів. У разі і розміщення верхньої площини планшайби на 700 мм вище від я рівня підлоги вона повинна.мати суцільне огородження. Це ого- Я родження повинно переміщуватися, бути на 50-100 мм вищим від рівня верхньої площини планшайби і додатково мати знімні щити заввишки від 400 до 500 мм.

У разі розміщення верхньої площини планшайби на відстані менше 700 мм від рівня підлоги огородження повинно бути ста­ціонарним і виконуватись у вигляді обода, верх якого повинен розміщуватися на рівні низу Т-подібних пазів планшайби на відстані не менше 100 мм від неї. На огородженні повинні уста­новлюватися знімні щитки Г-подібної форми, горизонтальна полиця яких повинна доходити (із прозіром) до периферії план­шайби, а вертикальна - до підлоги.

У разі розміщення нижньої кромки периферії планшайби на 200 мм вище від рівня підлоги Г-подібні щитки можна не вста­новлювати. Можна застосовувати огородження (допускається ланцюгом) заввишки 1000 мм і більше. У цьому випадку під час завантажування та вивантажування заготовок необхідно перед­бачати зручне переміщування і надійне закріплювання огоро­дження під час роботи верстата.

Корпуси пристроїв, які закріплюються на планшайбах токар­но-карусельних верстатів і затискують оброблювану деталь, по­винні утримуватися на планшайбах в основному за допомогою жорстких упорів і додатково силою тертя, що утворюється кріпи­льними гвинтами.

У планшайбах карусельних верстатів необхідно передбачати обмежувачі - для запобігання падінню затискних пристроїв з обертових планшайб. У разі надягання планшайби на кінець шпинделя її необхідно очищати від стружки та забруднення.

У разі закріплення деталі в кулачковому патроні або викори­стання планшайб деталь необхідно захоплювати кулачками на якомога більшу довжину. Після закріплення деталі кулачки не повинні виступати з патрона або планшайби за межі їх зовніш­нього діаметра. Якщо кулачки виступають, слід замінити патрон або установити спеціальне огородження.

У разі встановлення патрона або планшайби на шпиндель під них на верстат повинні підкладатися дерев'яні підкладки з виямкою за формою патрона (планшайби). Забороняється згвин­чувати патрон (планшайбу) раптовим гальмуванням шпинделя.

Згвинчувати патрон (планшайбу) ударами кулачків об підстав­ку допускається тільки в разі його ручного обертання; у цьому випадку повинні застосовуватися підставки з довгими ручками.

Допускається закріплювати в кулачковому патроні без під­пирання центром задньої бабки тільки короткі, завдовжки не більше двох діаметрів, зрівноважені деталі; в іншому випадку Для підпирання необхідно використовувати задню бабку. Для обробки в центрах деталей завдовжки 12 діаметрів і більше, а також у разі швидкісного та силового різання деталей завдовж­ки 8 діаметрів і більше необхідно застосовувати додаткові опори (люнети).

Перед обробкою деталей в центрах спочатку необхідно пере­вірити закріплення задньої бабки і тільки після встановлення деталі змастити центр; задній центр під час виконання робіт! також повинен періодично змащуватись, а в разі обробки довго-] мірних деталей повинен перевірятися також осьовий затискач. 1 Пруткові токарні автомати та пруткові револьверні верстати! повинні мати по всій довжині прутків огородження, оснащене шумопоглинальним пристроєм. У разі застосування огороджен-} ня у вигляді напрямних труб, що обертаються разом із прутками (або коли прутки із заднього боку виступають за межі огорожі), прутковий магазин повинен мати кругове огородження по всій довжині. Розміщений зовні верстата пристрій для подавання пру­тків повинен мати огородження, яке не перешкоджає доступу до цього пристрою.

Універсальні верстати в разі використання їх для обробки прутків повинні бути за необхідності оснащені пристроєм, який обгороджує пруток з боку задньої частини шпинделя. Пруток не повинен виступати за відгороджувальний пристрій. Прутковий матеріал, який подається для обробки на верстат, не повинен мати кривизни.

Різці необхідно закріплювати з мінімально можливим вильо­том з різцетримача (виліт різця не повинен перевищувати більш ніж у 1,5 раза висоту державки) і не менш ніж двома болтами. Різальна кромка різця повинна виставлятись по осі оброблюва­ної деталі. Для правильного встановлення різців відносно осі центрів та підвищення надійності закріплення їх у супорті необ­хідно застосовувати шліфовані прокладки. Прокладки повинні відповідати лінійним опорам частини державки різців.

Для обробки в'язких металів (сталей), що дають зливну стрі­чкову стружку, необхідно застосовувати різці з викружками, на­кладними стружколамачами або стружкозавивачами.

Для обробки крихких металів (чавуну, бронзи тощо) з утво­ренням подрібненої сталевої стружки необхідно застосовувати захисні пристрої: спеціальні стружковідвідники, прозорі екрани або індивідуальні щитки для захисту обличчя.

У разі замінювання супорта, під час установлювання або зні­мання деталей та інструмента, ручної обробки деталі (зачищення, шліфування), усунення биття револьверну головку та супорт з інструментом необхідно відводити на безпечну відстань.

Для зачищення виробів на верстаті шкуркою або порошком необхідно застосовувати притискні колодки.

Забороняється під час виконання робіт на металообробних верстатах токарної групи:

• користуватися затискними патронами, - якщо спрацьова­ні робочі площини кулачків;

• працювати з необертовим центром задньої бабки - у разі швидкісного різання;

• працювати без закріплення патрона сухарями - для запо­бігання самовідвертанню в разі реверсування;

• гальмувати обертання шпинделя натискуванням руки на обертові частини верстата або деталі;

• залишати в револьверній головці інструмент, який не ви­користовується для обробки даної деталі;

• перебувати між деталлю та верстатом - під час установ­лення деталі на верстат;

• притримувати руками кінець важкої деталі або заготовки, що відрізається;

• класти деталі, інструмент та інші предмети на станину верстата і кришку передньої бабки;

• закладати та подавати рукою в шпиндель оброблюваний пруток - у разі ввімкненого верстата;

• вимірювати оброблювану деталь скобою, калібром, масш­табною лінійкою, штангенциркулем, мікрометром тощо -до повного зупинення верстата, відведення супорта та ре­вольверної головки на безпечну відстань;

• заточувати короткі різці без застосування відповідної оправки.

Металообробні верстати фрезерної групи

В універсальних фрезерних консольних верстатах і верстатах з хрестовим столом завширшки 320 мм і більше, а також в усіх фрезерних верстатах з програмним керуванням операцію закрі­плювання інструмента необхідно механізувати. Органи керуван­ня приводом для закріплювання інструмента повинні бути зруч­но розміщені. В універсальних фрезерних консольних верстатах і верстатах з хрестовим столом завширшки до 630 мм трива­лість зупинення шпинделя (без інструмента) після його вимк­нення не повинна перевищувати 6 с

У горизонтально-фрезерних та вертикально-фрезерних верс­татах заввишки до 2,5 м задня частина шпинделя разом з ви-ступним кінцем гвинта для закріплювання інструмента, а також кінець фрезерної оправки, який виступає з підтримки, необхідно J відгородити кожухами, які можна швидко зняти.

На вертикально-фрезерних верстатах для закріплювання фрез необхідно застосовувати спеціальні механічні пристосування (шо­мполи, штревелі тощо), і в конструкціях таких верстатів повинні передбачатися пристрої, що забезпечують зручний та безпечний доступ до зазначених пристосувань у разі заміни інструмента.

Конструкція збірних фрез повинна передбачати надійне та міцне закріплення в корпусі фрези зубів або пластин з твердого сплаву, яке унеможливлює випадіння їх під час роботи. Перед установленням фрези необхідно перевіряти цілісність та прави­льність заточування пластин. Пластини повинні бути без викри­шених місць, тріщин, нагару^ різальний інструмент не повинен мати затуплених кромок.

Для установлення фрез на верстаті або заміни їх необхідно застосовувати спеціальні пристосування, які запобігають порі­зам рук. У разі встановлення фрез на оправку їхні зуби необхід­но розміщувати в шаховому порядку.

Для підтримування фрези під час вибивання її зі шпинделя необхідно застосовувати еластичні прокладки. Забороняється під­тримувати фрезу незахищеною рукою.

Фрезерну оправку або фрезу необхідно закріплювати в шпин­делі ключем тільки після ввімкнення коробки швидкостей -для запобігання провертанню шпинделя.

Забороняється затискувати та відтискувати фрезу ключем на оправці ввімкненням електродвигуна, а також залишати ключ на головці затяжного болта після встановлення фрези або оправки. Після встановлення та закріплення фрези необхідно перевіряти радіальне та торцеве биття, яке не повинно перевищувати 0,1 мм. Копіювальні, свердлильно-фрезерні та фрезерні верстати по­винні мати кінцеві вимикачі - для здійснення вимикання фрезе­рних та свердлильних кареток в установлених положеннях.

У разі швидкісного фрезерування необхідно застосовувати огородження та пристосування для уловлювання та видалення стружки (спеціальні стружковідвідники, що вловлюють та відво­дять стружку в стружкозбірник), прозорі екрани або індивідуаль­ні засоби захисту (окуляри, щитки).

Привід до бабки нарізевофрезерних верстатів необхідно обгородити. Оброблювані деталі та пристосування, особливо ба­зові та кріпильні поверхні, що прилягають одна до одної, перед установленням на верстат необхідно очищувати від стружки та мастила - для забезпечення правильного встановлення їх та до­сягнення міцності закріплення.

Отвір шпинделя, хвостовик оправки або фрези, поверхню пе­рехідної втулки перед установленням у шпиндель необхідно ре­тельно очистити та протерти, а забоїни - усунути. У разі встано­влення хвостовика інструмента в отвір шпинделя хвостовик по­винен сідати щільно, без люфту.

Оброблювану деталь необхідно закріплювати в місцях, що розташовані якомога ближче до оброблюваної поверхні. Для за­кріплювання деталей до необроблених поверхонь необхідно за­стосовувати лещата та пристосування з насічкою на притискних губках. У разі використання для закріплювання деталей пнев­матичних, гідравлічних та електромагнітних пристосувань труб­ки, по яких подається повітря або рідина, а також електричну проводку необхідно захищати від механічних пошкоджень.

У разі замінювання або вимірювання оброблюваної деталі верстат необхідно зупинити, а різальний інструмент відвести на безпечну відстань. Працювати на верстаті з неогородженою фре­зою необхідно із застосуванням індивідуальних засобів захисту (окулярів, щитків тощо). Під час роботи на верстаті слід уникати накопичення стружки на фрезі та оправці; стружка від обертової фрези повинна періодично видалятися пензликом з ручкою за­вдовжки до 250 мм.

Металообробні верстати стругальної, довбальної та протяжної груп

Поздовжньо-стругальні верстати повинні мати гальмові, амор-тизувальні або обмежувальні пристрої - для унеможливлення викидання стола.

Поперечно-стругальні та довбальні верстати з ходом повзуна більше 200 мм, а також поздовжньо-стругальні необхідно осна­щувати надійно діючими пристроями автоматичного відведення Різцетримача під час холостого ходу. Поперечно-стругальні верс­тати необхідно оснащувати стружкозбірником та екраном - для запобігання розкиданню стружки-за межі стружкозбірника.

Довбальні верстати повинні мати пристрій, який унеможлив­лює самоопускання повзуна після вимкнення верстата. Довбаль­ні верстати з механічним (кулісним) приводом повзуна повинні мати блокування - для запобігання перемиканню швидкості до-вбача (різця), якщо працює верстат. На довбальних верстатах піднімання подушки довбача під час холостого ходу має бути автоматизоване, за винятком довбальних верстатів з ходом пов­зуна від 100 до 200 мм.

Стіл або повзун верстата повинен відводитися на максималь­ну відстань від супорта - під час установлювання оброблюваної деталі на верстат та знімання її з верстата.

Перед установленням заготовки на верстат поверхню закріп­лювальних пристроїв і заготовку слід протирати; необхідно та­кож перевіряти справність різцетримальної головки. Установле­на на верстат заготовка не повинна зачіпати стояки або супорт під час роботи верстата. Правильність установлення деталі на верстат повинна перевірятися: на невеликих верстатах - перемі­щуванням стола або повзуна вручну; на великих - за допомо­гою масштабної лінійки (за неможливості здійснювати перемі­щування стола вручну). Оброблювані деталі необхідно закріплю­вати спеціальними кріпильними деталями (болтами, притискними планками, упорами). Упори повинні сприймати зусилля різання. Не дозволяється відкидати різець руками під час холостого (зворотного) ходу верстата. Різці, що встановлюються, повинні бути правильно заточені, не мати тріщин та надломів; не дозво­ляється гострість та справність різця перевіряти рукою. У разі довбання в упор необхідно залишати достатній вихід для різця та стружки.

Регулювання та закріплення кулачків обмежувача ходу необ­хідно здійснювати тільки після вимкнення верстата та припи­нення руху його частин. Не дозволяється під час роботи верстата очищати та поправляти різальний інструмент, пристосування та оброблювані деталі.

Вертикально-протяжні верстати для внутрішнього протягу­вання повинні мати огородження - для захисту працівників від травм у разі випадіння протяжки з патрона поворотного механі­зму. Над зоною виходу протяжки із заготовки на горизонталь­но-протяжних верстатах необхідно установлювати відкидний екран з оглядовим вікном - для захисту верстатників від відлітаючої стружки і можливого травмування їх кусками протяжки у разі розривання її.

Горизонтально-протяжні верстати, що працюють протяжка­ми масою більше 8 кг, повинні мати підтримувальні опори на ході протяжки в заготовку і виході з неї. Верстати повинні мати пристосування, що забезпечує механізоване повертання про­тяжки в початкове положення після робочого ходу. Під час ви­конання робіт з довгими протяжками на горизонтально-протяж­них верстатах необхідно застосовувати рухомі люнети. Заборо­няється працювати на двоколонному вертикально-протяжному верстаті двом працівникам, а також перебувати біля однієї коло­ни під час установлювання деталі на іншу колону.

Металообробні верстати свердлильної та розточувальної груп

Усі оброблювані на верстаті деталі (крім особливо складних) необхідно встановлювати у відповідні пристосування (лещата, кон­дуктори тощо), які закріплюються на столі (плиті) свердлильно­го верстата, і кріпити в них. Для кріплення тонкого листового металу повинні застосовуватися спеціальні пристрої (гідравлічні, важільні та ін.); допускається також закріплювати деталі при­тискними планками, упорами тощо. До стола верстата лещата необхідно кріпити болтами, розмір яких повинен відповідати роз­міру паза стола.

Установлювати оброблювані деталі на верстат та знімати їх з нього під час роботи верстата допускається тільки в разі викори­стання спеціальних позиційних пристроїв (поворотних столів, конвеєрів тощо), які створюють безпечні умови праці. Верстати повинні бути обладнані пристроями, які повертають шпиндель у початкове положення після його подавання. За відсутності за­значеного оснащення установлювати та знімати деталі дозволя­ється тільки після вимкнення та повної зупинки верстата.

У разі закріплення інструмента в шпинделі за допомогою кли­нів, гвинтів, планок та інших пристроїв ці елементи не повинні виступати за межі шпинделя. У разі неможливості виконання Цієї вимоги поверхню зазначених елементів необхідно закривати захисним пристроєм. Вставляти чи виймати свердло або інший інструмент із шпинделя верстата дозволяється тільки після пов­ного припинення обертання шпинделя. Свердло зі шпинделя не­обхідно виймати спеціальним клином, який не повинен залиша­тись у пазу шпинделя.

Не дозволяється використовувати на верстатах інструмент із забитими або спрацьованими конусами та хвостовиками. Стру­жку з просвердлених отворів необхідно видаляти гідравлічним способом, магнітами, металевими гачками тощо - тільки післщ зупинення верстата та відведення інструмента. Свердлити отворЯ у в'язких металах необхідно спіральними свердлами зі стружко-И дробильними каналами.

Для знімання інструмента з верстата необхідно застосовував ти спеціальні молотки та вибивачі, виготовлені з матеріалу, віД] якого під час удару не відділяються частинки. Забороняється піяИ час роботи верстата перевіряти рукою гостроту різальних кромомИ інструмента, глибину отвору та вихід свердла з отвору в деталі, аЯ також охолоджувати свердла мокрою ганчіркою. Підводити тру- я бопровід емульсійного охолодження до інструмента або викону-Я вати його закріплення, а також переналагоджувати верстат до^Я зволяється тільки після повного зупинення верстата. Забороня­ється працювати на свердлильних верстатах у рукавицях, рука- і вичках або із забинтованими руками. Установлювати і знімати великогабаритні деталі необхідно в рукавицях - тільки після зупинення верстака.

Металообробні верстати відрізної групи та для різання металу Відрізні круглопиляльні верстати з переднього боку необхідно оснащувати екраном, який може переміщуватись убік або відки­датись чи зніматись, - для захисту верстатника від стружки, що відлітає під час різання. Неробочу частину пилки відрізного кру-глопиляльного верстата необхідно обгороджувати. Відрізні круг­лопиляльні верстати необхідно оснащувати пристроями для ав­томатичного очищення западин зубів від стружки під час робо­ти. Різальне полотно стрічково-відрізних верстатів необхідно об­городжувати по всій довжині, крім ділянки в зоні різання. Шкі­ви стрічково-відрізного полотна необхідно обгороджувати по колу та з боків.

Стрічково-відрізні верстати необхідно оснащувати пристроєм, який запобігає травмуванню верстатника різальним полотном у разі його розривання. Металообробні верстати відрізної групи повинні мати пристрої для підтримування матеріалу, від якого відрізуються заготовки, а також відрізаних заготовок, - щоб уне­можливлювалось падіння з цих верстатів матеріалу та загото­вок. Кромки кожухів відрізних пилок та кругів, стрічкових пи­лок у зоні розкривання їх, а також внутрішні поверхні кожухів верстатів повинні бути пофарбовані у жовтий колір. Передня частина пиляльної рами ножівкової пилки верстата не повинна виходити за торець рукава верстата або повинна огороджуватися захисним пристроєм.

Відрізні круги абразивно-відрізних верстатів необхідно огоро­джувати захисними кожухами, що відповідають вимогам ГОСТ 12.3.028. На зовнішньому торці кожухів повинні бути кри­шки, які зручно знімати або відкривати, надійно закріплювати в робочому положенні. Конструкція пилозабірників абразивно-від­різних верстатів повинна забезпечувати ефективне захоплюван­ня іскрового факела, що відходить від зони різання.

Конструкція пилозабірника та повітроводу, що відходить від нього до відсмоктувального пристрою, повинна передбачати мож­ливість зручного очищення їх від нагару, який утворюється під час контакту розпечених металевих частинок із внутрішніми по­верхнями пилозабірника та повітроводу. Абразивно-відрізні вер­стати за технічної необхідності повинні комплектуватись індиві­дуальними відсмоктувальними пристроями. У разі застосування у відсмоктувальному пристрої тканинних фільтрів тканина по­винна бути вогнестійкою або на ділянці всмоктування перед при­строєм повинен установлюватись іскроуловлювач. Пилки необ­хідно заточувати відповідно до вимог інструкції заводу-виробни-ка. Під час заточування круглих пилок необхідно зберігали кон-центричність вершин усіх зубів відносно осі обертання диска.

Забороняється застосовувати круглі пилки, ац^ мають тріщи­ни на диску або зубах, пилки з двома підряд виламаними зубами, з вищербленими або відпалими від зубів пластинками із швид­корізальної сталі або твердого сплаву, з випинаннями на диску та із зубами, припеченими під час заточування. Не дозволяється встановлювати на верстати пиляльні диски з діаметром отвору, більшим за діаметр вала (шпинделя), а також застосовувати вста­вні кільця (втулки) для зменшення діаметра отвору в диску. Під час роботи на верстаті необхідно застосовувати лише відшліфо­ване полотно стрічкової пилки, яке не має тріщин, випинань, по­здовжньої хвилястості, відгинання задньої кромки, раковин від корозії тощо. Забороняється під час роботи верстата перебувати в площині обертання диска пилки, виштовхувати стружку із се­гментів диска під час його обертання, а також підтримувати ру­ками той кінець заготовки, що відрізається. Згинальні, правильні та профілезгинальні верстати для обробки металу

Згинальні та профілезгинальні верстати необхідно обладнати приймальними пристроями (столами тощо) із запобіжними ого­родженнями. Згинальні верстати повинні мати пристрої контро­лю та обмеження опускання та піднімання траверси понад уста­новлений розмір, а також пристрої для вимкнення електродвигуна - у разі ввімкнення ручного механізму переміщування траверси.

Роликові верстати для згинання та малкування профілів не­обхідно оснащувати захисними пристроями - для запобігання попаданню пальців рук верстатника між роликом та заготовкою.

Не дозволяється працювати на згинальному верстаті в разі:

• випередження одного кінця або нерівномірного (ривками) переміщування траверси;

• невідповідності ходу траверси (верхнього вала) показан­ням індикатора;

• значного провисання верхнього вальця і прогинання по-стілі під час прокатування.

Забороняється вимірювати та звільняти заготовки на профі­лезгинальних верстатах під час повороту згинальних важелів.

Деревообробні верстати

Маятникова пилка повинна мати плаваючі огородження, що за­кривають її зуби.

Фугувальні верстати повинні бути обладнані огородженням ножового вала, що автоматично відкриває ножову щілину на ширину оброблюваної деталі. Круглопиляльні верстати повинні мати металевий кожух, що закриває диск пилки і автоматично підіймається при поданні матеріалу, а також розклинювальний ніж або диск, який перешкоджає зворотному виходу матеріалу.

Товщина розклинювального ножа повинна перевищувати ширину пропилу на 0,5 мм для пил діаметром до 600 мм та на 1-2 мм для пил діаметром більше 600 мм. Забороняється пра­цювати на круглопиляльному верстаті, якщо диск пилки має биття, а також тріщини або зламаний зуб.

При обробці на фугувальному верстаті матеріалу довжиною до 400 мм, шириною до 50 мм або товщиною до 30 мм, а також при допилюванні необхідно застосовувати штовхані; при і^хвикористанні обидві руки верстатника повинні знаходитись на щтовхачі. Для обробки на круглопиляльному верстаті матеріалу довжиною більше 1500 мм біля верстата повинні встановлюва­тися приставні роликові опори; робота з матеріалом довжиною понад 1500 мм без роликових опор забороняється.

Забороняється зупиняти верстат шляхом натискання кус­ком матеріалу на диск.

Приступати до обробки матеріалу на верстаті можна тільки після того, як вал з різальним інструментом набере максималь­ну швидкість обертання. Незалежно від наявності секційних по­давальних вальців на всіх рейсмусових верстатах повинні вста­новлюватися запобіжні упори. На передньому краї столу пови­нна бути додатково встановлена завіса із затримуючих хитних планок.

Неробоча частина шліфувального круга заточувального при­строю, який вмонтований у рейсмусовий верстат, повинна бути повністю огороджена. У випадку самочинної зупинки різального інструменту верстата, коли оброблювана заготовка знаходиться під огородженням, необхідно виключити верстат і тільки після цього підняти огородження і усунути несправність.

Ножиці для різання металу

Гільйотинні ножиці для різання листового металу повинні бути оснащені:

• запобіжними пристроями, зблокованими з пусковими ме­ханізмами, — для унеможливлення потрапляння пальців рук працівника під ножі та притискачі;

• столом, установленим на рівні нерухомого ножа;

• напрямною та запобіжною лінійками, які дозволяють ба­чити місце розрізування;

• регульованими упорами-для обмеження подавання листа, що розрізується;

• механічними або гідравлічними притискачами - для фік­сації металу, що розрізується.

Гільйотинні ножиці повинні також мати:

• роз'єднувальні пристрої, що запираються, - для здійснен­

ня вимикання електродвигуна під час простоювання або

перерви в роботі ножиць;

• закриті по колу спеціальні огородження - для запобіган­

ня доступу до циліндричних притискачів, установлених

перед обгороджувальним (захисним) пристроєм зони но­

жів. Огородження повинні регулюватися за висотою зале­

жно від товщини матеріалу, що розрізується.

Ручні махові ножиці повинні бути обладнані:

• притискачами на верхньому рухомому ножі;

• амортизатором - для пом'якшування удару ножотримача;

• противагою - для утримування верхнього рухомого ножа в безпечному положенні.

Ручні важільні ножиці необхідно надійно закріплювати на спеціальних стійках, верстаках, столах.

Ножиці та запобіжні пристрої повинні бути такими, щоб уне­можливлювалося самочинне опускання верхнього ножа. Прозір між ножами ножиць повинен бути не більше 0,05 товщини лис­тового матеріалу, що розрізується, — для запобігання травмуванню рук та для забезпечення вільного просування смуг у штампах.

Педаль ножиць має бути переносною, її опорна поверхня по­винна бути прямою, неслизькою, мати заокруглений торець і на відстані від 110 до 130 мм від нього - упор для носка ноги. Педаль повинна бути захищена міцним кожухом, відкритим тіль­ки з фронту обслуговування. Верхній край кожуха повинен бути заокругленим. Зусилля на педаль ножиць повинно бути від 25 до 40 Н (від 2,5 до 4 кгс).

Опорна поверхня педалі повинна встановлюватись на висоті від 80 до 100 мм від рівня підлоги; ножиці повинні вмикатись на робочий хід після продавлювання педалі на 45-70 мм.

Забороняється під час виконання робіт із застосуванням но-• жиць для різання металу:

• різати ножицями метал, ударяючи по лезах або по ручках ножиць;

• розрізувати вузькі металеві штаби, які неможливо при­тиснути притискачами;

• використовувати ножиці, що мають ум'ятини, вищербини або тріщини в будь-якій частині ножів;

• застосовувати затуплені ножиці та ножиці, у яких різаль­ні краї ножів нещільно прилягають;

• подовжувати ручки ручних ножиць, застосовуючи допомі­жні важелі.

Вимоги до верстаків

Верстаки повинні мати жорстку та міцну конструкцію і бути стійкими, їхня поверхня повинна бути строго горизонтальною, оббитою листовою сталлю, не мати вибоїн, задирок і утримува­тись в чистості та порядку. Під кришкою верстака повинні бути висувні шухляди, поділені на кілька комірок, а також полиці для зберігання інструментів, заготовок, дрібних деталей і документації. Верстаки повинні мати такі розміри: ширину - не менше 750 мм, висоту - від 800 до 900 мм, довжину, яка визначається за місцевими умовами.

Для захисту працівників, які виконують роботу поблизу вер­стака, від відлітаючих частинок металу (наприклад, під час вико­нання робіт із застосуванням зубила) необхідно установлювати суцільний захисний екран заввишки до 1 м або сітчастий екран з комірками розміром не більше 3 мм. У разі двосторонньої роботи на верстаку такі екрани необхідно установлювати посере­дині верстака. У майстерні з ремонту обладнання в разі вико­нання робіт, під час яких можуть відлітати частинки металу на працівників, які виконують роботу поруч, слід установлювати пе­реносні екрани.

Лещата на верстаках повинні забезпечувати надійне затис­нення виробу. Вони повинні закріплюватись так, щоб їхні губки перебували на рівні ліктя працівника, який виконує роботу, а відстань між осями встановлених на верстаках лещат відповіда­ла розміру оброблюваних деталей, але була не менше 1 м. Стале­ві змінні плоскі планки губок лещат повинні мати неспрацьова-ну насічку на робочій поверхні. Насічка повинна бути перехрес­на з кроком від 2 до 3 мм та глибиною від 0,5 до 1 мм. У закритих лещатах прозір між робочими поверхнями змінних пло­ских планок не повинен перевищувати 0,1 мм. .

Рухливі частини лещат повинні переміщуватись без заїдань, ривків і надійно фіксуватись у потрібному положенні. На руко­ятці легцат і накладних планках не повинно бути забоїн і зади­рок. Отвір головки гвинта повинен мати з двох боків заокруг­лення - для запобігання защемленню руки працівника. Лещата повинні мати пристрій, що запобігає повному відгвинчуванню хо­дового гвинта з гайки. Верстаки повинні мати місцеве стаціона­рне освітлення з лампами розжарювання напругою не вище 220 В. Лампи повинні мати пристосування, що дозволяє регулювати їх за висотою та довжиною, а також змінювати кут їх нахилу. Сві­тильники повинні мати сітчасте огородження та відбивачі, щ₀ не просвічуються і дозволяють спрямовувати світловий потік на оброблюваний матеріал.

Робота на ножицях, пилках та пресах

Ножиці для різання листового металу повинні мати стіл та за­побіжну лінійку, укріплену так, щоб місця розрізу залишались видимими для робітника. Маса противаг пружинних ножиць по­винна бути достатньою, щоб перешкоджати довільному опускан­ню верхнього ножа.

Гільйотинні ножиці повинні бути оснащені запобіжними при­строями, що не допускають попадання пальців робітника під ніж. Експлуатація ножиць не допускається за наявності одного з де­фектів: щербин, ум'ятин, тріщин у будь-якій частині ножа, зату­плення різальної кромки, а також за наявності зазорів між різа­льними кромками ножів більше допустимої величини.

Неробоча частина диска круглопиляльного верстата повинна огороджуватися. Стрічкова пилка для розпилювання металу по­винна бути закрита металевим кожухом по всій її довжині, за винятком відрізка в зоні різання. При обробці на стрічкових та дискових пилках дрібних предметів вони повинні бути обладна­ні пристроями, що подають і утримують предмет, який обробля­ється, та усувають можливість ушкодження пальців робітника. Забороняється працювати на дискових пилках з тріщинами, по­ламаними зуб'ями або пластинками, що випали. Забороняється прибирати ошурки з-під дискових і стрічкових пилок під час їх роботи. Чищення пилки і прибирання підлоги, що прилягає до неї, допускається тільки після її зупинки.

Преси повинні мати пристрої, які захищають робітника від пошкодження низхідним пуансоном. Утримання пускових при­строїв (пускових кнопок, педалей, важелів управління тощо) пре­сів, а також муфт включення і гальм має відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати швидке та надійне вми­кання і вимикання устаткування і виключати можливість випа­дкового або довільного вмикання його на робочий хід. Ножна педаль повинна бути огороджена кожухом, відкритим тільки з фронту обслуговування, що виключає можливість випадкового натискання на неї. Штампи повинні бути закритого типу в усіх випадках, коли це можливо за умов обробки деталей, з тим, щоб між матрицею і пуансоном не могли попасти пальці або руки працюючого; в інших випадках небезпечні зони повинні мати огородження. Для зручного закладання заготовок у штамп пінцетом, кліщами слід робити на відповідних його деталях виїмки, пази, скоси.

Робота на пресах із застосуванням пінцетів, кліщів, гачків та інших допоміжних засобів, а також вручну без застосування до­поміжного інструменту допускається тільки за наявності на них ефективних захисних пристроїв (дворучне включення, фотоелек­тронний захист тощо), висувних і відкидних матриць, які збло­ковані з умикачем преса, або спеціальних пристроїв преса, що усувають можливість травмування рук працюючого.

При штампуванні деталей із поштучних заготовок з ручною подачею в штамп не допускається робота преса в автоматичному режимі. Штампи повинні надійно кріпитися на пресі. Не дозво­ляється працювати при несправному штампі, а також на тому, що має тріщини або збиті ударні поверхні. Укладення заготовок та видалення відштампованих деталей і відходів із штампуваль­ного простору допускається тільки при знаходженні повзуна у, верхньому вихідному положенні.

Видалення деталей і відходів, що застрягли у штампі, має здійснюватися тільки за допомогою відповідного інструменту при вимкненому пресі (категорично забороняється видалення дета­лей і відходів, що застрягли, руками).

Д/з: опрацювати, скласти конспект.