Суспільно-політичне життя в УСРР. Ліквідація багатопартійності. Впровадження непу в УСРР. Політика «коренізації» («українізації»). 

Тема: Суспільно-політичне життя в УСРР. Ліквідація багатопартійності. Впровадження непу в УСРР. Політика «коренізації» («українізації»). 

працюємо з параграфом 19

перегляньте презентацію 1. Проаналізуйте розвиток подій в керівництві СРСР після смерті В. Леніна

Утворення Кримської АСРР у складі РСФРР 

У жовтні 1921 р. було створено Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку (КрАСРР) у складі РСФРР. До неї ввійшли: Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Севастопольський, Сімферопольський, Феодосійський та Ялтинський округи. Конституція Кримської АСРР закріпила типові радянські органи влади, права й обов’язки народу, а державними мовами визначила російську й кримськотатарську. Правда, у новій редакції Конституції 1937 р. пункт про мови був знятий. Суспільно-політичне життя на початках утвердження більшовицького режиму 

Сім років безперервних воєнних дій згубно позначилися на суспільно-політичному житті. Насамперед Україна зазнала значних демографічних втрат: 1,5 млн осіб загинуло, ще більше повернулося додому скаліченими та важкохворими. На суспільних настроях згубно позначилася й зруйнована економіка. Промислове виробництво скоротилося вдесятеро. Наполовину зменшилася чисельність промислових робітників. їхній нерегулярний пайок скоротився до чверті фунта хліба. Важких втрат зазнало й сільське господарство. Посівні площі скоротилися на 30 %, катастрофічно не вистачало тяглової сили. Проти згубної економічної політики більшовиків майже всіма промисловими центрами України прокотилася хвиля робітничих страйків. Щоб вони не переросли в масові протести проти радянської влади, більшовики вдавалися до найжорстокіших каральних заходів: закриття підприємств, ув’язнення в концтаборах, розстрілів робітничих виступів з кулеметів.

 Зміст суспільно-політичного життя насамперед визначала інтелігенція. Вона завжди була його душею, аналізувала й критикувала політику влади. Щоб цього більше не відбувалося, більшовики пильно контролювали настрої та дії інтелігенції, тримали її в постійному страху, улаштовуючи різноманітні показові каральні акції проти її найкращих представників. 

Історичний факт Нерідко більшовики вдавалися до виселення найкращих представників інтелігенції за кордон. Так, у ніч на 18 серпня 1922 р. в Катеринославі, Києві, Одесі, Харкові було затримано 77 інтелігентів (47 із них були викладачами університетів). Усіх їх депортували, попередивши, що в разі повернення на Батьківщину їх чекатиме розстріл. 

У листопаді 1922 р. ЦК РКП(б) прийняв постанову про депортацію українських професорів. В Україні залишилися лише ті, хто прилюдно визнав радянську владу й отримав відповідні довідки від Державного політичного управління (ДПУ) (рос. ГПУ). Подібні публічні приниження інтелігенції надовго псували соціально-політичну атмосферу. Щоб тримати Україну під контролем, її було вкрито густою мережею таємних агентів — сексотів (від рос. секретный сотрудник). Власті всіляко заохочували доноси. У минуле відійшли громадські й громадсько-політичні заходи, робота «Просвіти», профспілок, різноманітних гуртків та об’єднань. Дозволяли лише суспільно-політичну активність на підтримку політики комуністичного режиму. Уся інша сприймалася з підозрою чи придушувалася як контрреволюційна. З політичного життя зникло таке явище, як багатопартійність. 

Ліквідація багатопартійності. Усуваючи з політичного життя партії українських націоналкомуністів, російські комуністи в червні 1920 р. примусили до саморозпуску нечисельну (7,7 тис.) партію борьбистів, що сформувалася з лівого крила загальноросійської партії лівих есерів. У березні 1921 р. про саморозпуск оголосила малочисельна Єврейська комуністична спілка, що двома роками перед тим оформилася в окрему партію з лівого крила Бунду. Ще жорсткішу політику більшовики вели щодо некомуністичних партій. їх оголосили контрреволюційними й знищували. Найбільше комуністи ненавиділи своїх колишніх товаришів — членів РСДРП, т. зв. «меншовиків». Та, незважаючи на масові арешти, показові суди, ізолювання в концтаборах, РСДРП користувалася підтримкою значної частини робітничих рад, кооперативів, профспілок. Вони розділяли гасла соціал-демократів про вільні вибори, відмову від політичного терору, розстрілу заручників, невтручання більшовиків у справи державного управління та ін. 

12 березня 1921 р. уряд X. Раковського провів по всій Україні арешти функціонерів соціалдемократів та есерів. У травні 1921 р. в Києві відбувся показовий судовий процес над керівниками партії українських есерів. Вироки були суворі, але практично відразу ж було оголошене помилування. Комуністи прагнули позбавити інші партії доброго імені, а себе показати гуманістами. У вересні 1922 р. арешти в Києві, Одесі, Харкові довершили справу ліквідації есерівського підпілля в Україні. У лютому 1924 р. Всеукраїнський з’їзд колишніх членів РСДРП заявив про ліквідацію партії в республіці. Водночас були знищені й профспілки, які намагалися захистити інтереси робітників за всіх режимів. В Україні склався однопартійний політичний режим.

 Комуністичний режим. Комуністична партія оволоділа всіма державними органами, зрослася з державою, поставила під свій контроль економіку, армію, засоби масової інформації, пронизала всі сфери життя своєю ідеологією. Однак народ, віками будуючи своє життя на цінностях добра, істини, краси, свободи, гуманізму, ніяк не бажав сприймати цінності комуністичної ідеології, відірваної від реалій життя, націленої на підкорення («ощасливлення») людства. Лютуючи з цього приводу, компартія будь-які прояви незгоди зі своїми рішеннями карала як найбільший злочин. Головним засобом здійснення влади вона зробила терор. 

Молдавська АСРР 

Створення Молдавської АСРР більшовицька партія розглядала як плацдарм для розпалювання світової революції на Балканському півострові. 

Історичне джерело У доповідній записці Г. Котовського стверджувалося: «Молдавська республіка може відіграти ту ж роль політико-пропагандистського фактора, що й Білоруська республіка стосовно Польщі й Карельська щодо Фінляндії. Вона слугувала б об’єктом привернення уваги та симпатій бессарабського населення й дала б ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я». Хоча керівництво КП(б)У у квітні 1924 р. заперечило доцільність створення молдавської автономії, у липні 1924 р. ЦК РКП(б) прийняв постанову протилежного змісту: «Уважати за необхідне, насамперед з політичних міркувань, виділення молдавського населення в спеціальну (підкреслення наше. — Авт.) автономну республіку й запропонувати ЦК РКП(б) дати відповідні директиви українським радянським органам». Заради створення Молдавської АСРР від України було відмежовано 11 районів з понад півмільйонним населенням.

 Історичний факт Про штучність утворення Молдавської АСРР свідчать статистичні дані. Етнічні молдавани становили близько третини, тоді як українці — половину населення. У першому адміністративному центрі Молдавської АСРР м. Балті проживало 13 молдован. У 1940 р. у Молдавської АСРР діяло 496 шкіл, з них: молдавських — 136, російських — 51, єврейських — 4, українських — 295. Керівні посади в республіці зайняли представники немолдавського етносу. 

Адміністративно-територіальний поділ УСРР На середину 1920 р. територія УСРР складалася з 12 губерній: Волинської, Донецької, Запорізької, Катеринославської, Київської, Кременчуцької, Миколаївської, Одеської, Подільської, Полтавської, Харківської та Чернігівської. У 1922 р. система поділу стала чотириступеневою. Київському центру підпорядковувалося 9 губерній, поділених на 53 округи та 706 районів. У 1925 р. поділ на губернії було скасовано. У 1930 р. відбувся перехід на двоступеневу систему: центр — район. При цьому округи було ліквідовано, а райони збільшено. В Україні діяли 503 адміністративні одиниці: Молдавська АСРР, 484 райони та 18 міст республіканського підпорядкування. Однак управляти такою кількістю одиниць центру виявилося занадто важко. Тому 1932 р. було запроваджено триступеневу систему: центр — область — район. На серпень 1939 р. в УРСР1 існувало 15 областей. 

Історичний факт Від 1923 до 1939 р. в УРСР було створено 25 національно-територіальних районів: 8 російських, 7 німецьких. З грецьких, 3 єврейських, 1 польський; 995 національних сільських рад: 404 російських, 251 німецька, 148 польських, 34 болгарських, 30 грецьких, 28 єврейських, 16 молдавських, 10 чеських, 4 білоруських; 89 національних селищних рад. Тут діяли національні школи, національні камери народних судів, театри, клуби, преса. 

Д/з: опрацювати параграф 19, виконати завдання №1, 6 ст.135