Портфоліо (від англ. portfolio - портфель, папка) - це папка документів з навчального предмета як компонента навчальної діяльності учнів, який ведеться учнями при педагогічному супроводі вчителя.
Як методичний термін це слово вперше прозвучало в США у 80-х роках минулого століття. Пізніше технологія з такою назвою здобула популярність у Канаді, згодом її почали застосовувати в школах Японії та Європи. Відтак шкільне портфоліо охрестили одним з основних трендів сучасної шкільної освіти.
Європейське Мовне Портфоліо (European Language Portfolio), розроблене й пілотоване Відділом мовної політики при Раді Європи у Страсбурзі в 1998–2000 роках з метою стандартизації вимог до вивчення іноземних мов громадянами європейських країн і підтримання розвитку полікультурності та полімовності, було презентовано в Україні у 2003 році після його опрацювання у 15 країнах Європейського Союзу.
У вітчизняний варіант мовного портфоліо, покладено документи Ради Європи, зокрема концепцію Європейського Мовного Портфоліо – ЄМП (European Language Portfolio – ELP) і «Загальноєвропейські компетенції володіння іноземною мовою: вивчення, викладання, оцінка» (Common European Framework of Reference: Learning, Teaching, Assessment – CEFR).
У Рекомендаціях Ради Європи запропоновані такі шляхи впровадження мовного портфоліо:
На етапі початкової школи та в 5-7 класах основної школи:
Досьє – мовна біографія – мовний паспорт.
У 8-9 класах та на етапі старшої школи: мовний паспорт – мовна біографія –досьє.
З метою надання учням педагогічної підтримки майже на кожному уроці передбачена різнопланова робота з портфоліо (Mind-map, Phonetic Lab, Grammar Lab, Reader`s Lab, CreativeLab, Step to succeed).
Так робота з мовним портфоліо в молодшій школі тісно пов’язана із проектною діяльністю. Проекти складаються з ілюстрації, саморобка або малюнка й невеликого тексту-повідомлення з теми. Учень сам обирає тему проекту, необхідні матеріали. У третьому класі, наприклад, у портфоліо варто виконати такі творчі роботи:
У Раді Європи існує вже 37 національних варіантів мовного портфоліо. У сучасній практиці викладання іноземних мов ефективно використовуються різні види мовного портфоліо залежно від його цільової спрямованості:
• мовне портфоліо як інструмент самооцінки досягнень учнів у процесі оволодіння іноземною і рівня володіння цією мовою (SelfAssessment Language Portfolio);
• мовне портфоліо як інструмент автономного вивчення іноземної мови (Language Learning Portfolio). Цей вид портфоліо може також варіюватися залежно від мети і спрямованості: мовне портфоліо з читання (Reading Portfolio), мовне портфоліо з аудіювання (Listening Portfolio), мовне портфоліо з говоріння (Speaking Portfolio), мовне портфоліо з письма (Writing Portfolio), мовне портфоліо із взаємопов’язаного розвитку видів іншомовної мовленнєвої діяльності (Integrated Skills Portfolio);
• мовне портфоліо як інструмент демонстрації навчального продукту – результату оволодіння іноземною (Administrative Language Portfolio);
• мовне портфоліо як інструмент зворотного зв’язку в навчальному процесі з іноземної мови (Show Case, Feedback Language Portfolio);
• багатоцільове мовне портфоліо, що відображає різні цілі в галузі оволодіння іноземною (Comprehensive Language Portfolio).
Незважаючи на те, що в країнах Європи існує безліч версій мовного портфоліо, кожна з них повинна мати три компоненти і базуватися на шести рівнях і п’яти навичках (аудіювання, читання, діалогічне, монологічне мовлення, писемне мовлення (письмо) - listening, reading, spoken interaction, spoken production and writing), прописаних у Загальноєвропейських компетенціях.