Метод аналізу конкретних ситуацій (case-studу method). Суть даного методу полягає у використанні в учбовому процесі описів конкретних ситуацій, проблем, умов з життя організацій, людей або окремих індивідуумів, які орієнтують студентів на формулювання проблеми і пошук варіантів її вирішення з подальшим розбором на заняттях. Таким чином, даний метод передбачає ретельний аналіз конкретної ситуації (в організації, в міжособистісних або професійних стосунках, в суспільстві або культурі). Для проведення такого аналізу студентам, як правило, надається інформація структурована таким чином:

Суть методу полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень студентами з певного розділу навчання дисципліни.

Для проведення такого аналізу студентам, як правило, надається інформація структурована таким чином:

1) введення або фоновий опис ситуації;

2) опис події, яка відбулася, або проблеми, що склалася;

3) варіанти прийнятих рішень і заходів (для їх подальшого групового або парного обговорення і індивідуальних міркувань).

Цінність кейс-методу полягає в тому, що він одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність, що безумовно є діяльним і ефективним в реалізації сучасних завдань системи освіти.

Як специфічний метод навчання, кейс-метод застосовується для розв’язання властивих йому завдань. До основних його проблем належить:

• технологізація і оптимізація;
• методологічне насичення;
• застосування в навчанні різних типів і форм;
• компетентнісний підхід.

Цілі, на які спрямовано використання кейс-метод, залежить від типу конкретної ситуації, а саме виділяють: кейс-потреби, кейс-вибір, кризовий кейс, конфліктний кейс, кейс-боротьба, інноваційний кейс.

Робота над кейсом передбачає:

• розбір конкретної ситуації з певного сценарію, який включає самостійну роботу;
• «мозковий штурм» в мережах малої групи;
• публічний виступ із представленням та захистом запропонованого рішення;
• контрольне опитування учасників на предмет знання фактів кейсу, що розбирається.

Роботу над кейсом поділяють на два основні етапи: домашня самостійна робота й робота в аудиторії.

Технологія проблемного навчання найбільш популярна у всіх сферах освіти. Отримала своє поширення в 20-30-х роках в радянській і зарубіжній школі. Заснована була на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї. Систематизатором цього навчання в Росії стали І. Л. Лернер, М. М. Скаткін.

Проблемне навчання - система методів навчання, при якій учні отримують знання не шляхом заучування і запам'ятовування їх в готовому виді, а в результаті розумової роботи за рішенням проблем і проблемних завдань, побудованих на утриманні матеріалу, що вивчається. Проблемне навчання використовується як на стадії введення учбового матеріалу, так і на стадії його закріплення в процесі мовної практики на різних етапах навчання школярів.