Всесвітня мережева павутина

Усі звикли, що Інтернет завжди «під рукою» — допоможе, порадить, нагодує та вдягне, зробить можливим спілкування з рідними, які не поруч. Він захопив більше половини населення планети. Він замінив багатьом користувачам телевізор, книжки та газети. Разом з Інтернетом виникли нові форми спілкування, які так до вподоби нашим підліткам. А як же він виник та кому дякувати за об'єднання всіх континентів в одну мережу?

ПЕРЕДМОВА

Інтернет — це сукупність мереж комп'ютерів усього світу, що засновано на комплекті прото­колів. Лишень комп'ютер під'єднують до Інтер- нету, він стає частиною цієї всесвітньої мережі. Наявні декілька слів, якими зараз трендово на­зивають Інтернет різні покоління користувачів: міжмережжя (з англ. inter — між, net — мережа або сітка), тенета, нетрі.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ

У 1960-х роках науковці Каліфорнійського уні­верситету Лос-Анджелеса, Стенфордського до­слідного центру. Університету штату Юта й Уні­верситету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі на замовлення Aгeнтства передових. оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) намагалися створити надійні комп’ютерні мережі, які були б стійкими до фізичних чинників (у разі війни). 

Так виникла перша комп'ютерна мережа, яка об'єднала між собою комп'ютери вищезазначе­них освітніх закладів. її назвали ARPANET (з англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових досліджень).

Звістка про розробку розлетілася між вченими, й ARPANET почала розростатися, а 1969 року в Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса встановили перший сервер для цієї мережі з і2-ма кілобайтами оперативної пам'яті. 1973 року мережа почала підкоряти інші країни — Ве­лику Британію та Норвегію. У цей період її ви­користовували для обміну електронними ли­стами, тому виникли перші списки поштових розсилок.

Але виникла перешкода подальшому об'єд­нанню комп'ютерів в одну мережу: вони не могли оптимально взаємодіяти, бо працювали за різ­ними технічними стандартами. Тому науковці почали розмірковувати над проблемою і ви­найшли перші протоколи передавання даних для комп'ютерів у мережі, які здобули статус стан­дарту в 1982—1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET закріпила за собою протокол TCP/IP, який використовують і нині. Тоді ж ARPANET було названо Інтернетом.

А 1984 року з'явився серйозний конкурент ме­режі ARRPANET — NSFNet. Його розробили до­слідники Національного наукового фонду США задля об'єднання університетських комп'ютерів для співпраці учасників освітнього процесу. Його перевагою була більша пропускна здатність. За рік NFSNet об'єднав між собою близько 10000 комп'ютерів і поступово «перетягнув» наймену­вання «Інтернет» на себе.1988 року винайшли протокол IRC, який зробив можливим спілкування в реальному часі, про­стіше — чат. А1989 року британський науко­вець Тім Бернс-Лі запропонував концепцію ме­реж і протягом двох років після цього розробляв протокол HTTP, мову гіперрозмітки тексту YTML та URL (ідентифікатор).

Програвши в суперництві з NSFNet, ARPANET перестала існувати 1990 року. Далі настала ера Інтернету на базі модема та телефонної лінії. Ін- тернет почав стрімко захоплювати світ, виник перший веббраузер Mosaic, a NSFNet поверну­лася до досліджень, передоручивши маршрути­зацію трафіка постачальникам послуг (мереже­вим провайдерам).

1995 року павутина стала основним джерелом ін­формації в Інтернеті. Було сформовано Консор­ціум Всесвітнього павутиння — міжнародну ор­ганізацію, яка розробляє та впроваджує техно­логічні стандарти для Всесвітньої мережі (FITML, XML, CSS, SVG, RSS, WCAG тощо). Саме тоді Все­світня павутина зробила Інтернет таким,яким знаємо його ми.

Уже 1997 року мережа налічувала близькою міль­йонів комп'ютерів, було зареєстровано більше мільйона доменних імен. 1988 року Папа Рим­ський назвав 4 квітня Міжнародним днем Інтернету. В Україні свято відзначають 14 грудня. Про­грес не стоїть на місці: сьогодні доступ до Інтернету дають не лише комп'ютерні мережі, а й спеціальні дроди (оптико-волокно, електропроводи), супут­ники зв'язку, мережі стільникового зв'язку тощо.

За останніми даними, кількість активних інтернет-користувачів — 4 мільярди, з них понад З мільярди регулярно «відвідують» соцмережі. В Україні станом на 2018 рік мешкає 25,6 мільйо­нів інтернет-користувачів, що становить 58% від усього населення нашої країни, а соцмережі впо­добали із мільйонів із них.

Сьогодні користувач — майже кожен. Для спіл­кування з іншими та обміну інформацією ми ма­ємо знати й особливості термінології. Умовно та­кий словник можна поділити на з розділи: слов­ник користувача, словник юзера — специфічні сленгові слова  та словник форм інтернет-насилля. 

Валентина СЛІПЧЕНКО 

(джерело: https://school-library3.blogspot.com/p/blog-page_5.html ) 

СЛОВНИК КОРИСТУВАЧА

Акаунт обліковий запис, що містить інформацію, яку користувач пові­домляє про себе певній комп'ютерній системі.

Бібліоблогосфера сукупність бібліотечних блогів мережі.

Блог це вебсайт, на якому регулярно виникають нові повідомлення, розташовані в зворотно-хронологічному порядку. Більшість блогів — це вебсайти, на яких основна частина — текст. Проте блог може бути й у вигляді зображень, звуків або відео без жодного написаного слова. Розрізняють блоги приватні й відкриті для читання, крім того, читачі можуть коментувати записи. Жанр блогу розвивають у двох напрямах: щоденники й тематичні блоги. Блог — важливий інструмент для розміщення новин, формування спільнот, підтримки зворотного зв'язку з користувачами ресурсу. Блогери — автори блогів. 

Блогосфера — сукупність усіх блогів мережі.

Вебсервіс — це програмна система, ідентифікована рядком URL, загально­доступні інтерфейси якого визначені мовою HTML.

Вебсерфінг — «подорож» Інтернетом.

Гіпермедіа — це гіпертекст, частини якого (графіка, звук, відео, текст і по­силання) використані для того, щоб створити основу нелінійного середо­вища інформації. Гіпермедіа співвіднесено з визначенням мультимедіа, що застосовують для опису неінтерактивних послідовних даних. Всесвітня ме­режа — класичний приклад гіпермедіа, де інтерактивні одиниці співісну­ють із мультимедіа.

Гіпертекст (анг. Hypertext) — це текст для перегляду на комп'ютері, що містить зв'язки з іншими документами («гіперзв'язки» чи «гіперпосилання»); читач має змогу перейти до повязаних документів безпосередньо з вихід- ного (первинного) тексту, активізувавши покликання.

Дезінформатор — особа, яка вводить інших в оману, поширюючи недостовірну інформацію; той, хто навмисно або випадково повідомляє спотворену або свідомо помилкову інформацію.

Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в Інтернеті, що робить можливим обмінюватися даними будь-якого змісту (текстовими документами, аудіо- й відеофайлами, архі­вами, програмами)

Інтернет-чат — віртуальний ресурс, у якому можна поспілкуватися з іншими користувачами в режимі реального часу.

Контент (англ. content — вміст) — будь-яке змістово-значуще наповнення інформаційного ресурсу (наприклад, вебсайту): тексти, графіка, мультимедіа; уся інформація, що користувач може завантажити на диск комп'ютера з дотриманням відповідних норм, здебільшого лише для особистого користування.

Медіавірус (англ. media virus) — термін, запропонований американським І фахівцем у галузі засобів масової інформації Дугласом Рашкофом для позначення медіаподій, що прямо чи опосередковано спричинюють зміни в житті суспільства.

Смайлик (від англ. smile — усмішка) — зображення, складене з розділових знаків, букв і цифр, що застосовують для передавання емоцій користувача під час спілкування в Інтернеті.

Нік (від англ. nick, nickname — прізвисько) — здебільшого вигадане ім'я, яким називає себе користувач інтернету на різноманітних чатах, форумах, месенджерах тощо.

Офтопік — повідомлення, що не відповідає темі поточного обговорення чи поштової розсилки.

Провайдер (англ. provide - надавати) — компанія, що надає послуги доступу до Інтернету.

Сайт - це сторінка в Інтернеті, що містить будь-яку інформацію.

Сервер (англ. server) - 1) програмне забезпечення, що приймає запити від комп'ютерів-користувачів; 2) комп'ютер чи спеціальне комп'ютерне обладнання, призначене для виконання певних сервісних функцій.

Скріншот — зображення, отримане з екрана монітора комп'ютера.

Сленг — діалект, жаргон, набір фраз і висловів, що мають вузьке застосу­вання, та не завжди граматично правильні слова з погляду норм літератур­ної мови.

Спам — небажані поштові повідомлення, зазвичай рекламного характеру, що надходять електронною поштою від невідомих людей або організацій бе згоди отримувача. Така кореспонденція неприємна тим, що займає оплачуваний час, місце в поштовій скриньці й увагу користувача. Через спам-листи може надходити із запізненням актуальна кореспонденція, унаслідок чого за розсилку спаму в деяких країнах світу передбачено правову відповідальність. Характерні ознаки спаму такі: наявність у темі листа спонукальних пропозицій («Прочитай, це обов'язково!», «Відкрий мене!» тощо), рекламних кліше («Унікальна пропозиція», «Кращий цього сезону», «Лише для Вас» тощо), відсутність виразної інформації у графі «Ім'я відправника» («Я», «yjuhdfe», «менеджер» тощо).

Тред (англ. thread — нитка) — на форумах, у блогах, списках розсипки, конференціях послідовність відповідей на повідомлення, тобто «нитка обговорення»

Хакер — особа, яка зламує інформаційну мережу чи систему організації або використовує її, не маючи на це дозволу. Примітка: термін «хакер» має також інше значення — так інколи називають досвідчених комп'ютерних користувачів.

Хостинг (англ. hosting) — послуга з надання дискового простору для фізичного розміщення інформації на сервері, що постійно розміщено в Інтернеті.

Чат — засіб для спілкування користувачів Інтернету в режимі реального часу, у якому вони можуть писати повідомлення, що миттєво, одне за одним будуть відображені на екрані. 

СЛОВНИК ЮЗЕРА

Аватар (аватарка) — це зображення, тобто «обличчя користувача у віртуаль­ному світі». Аватар розташовують поряд із ніком. Зображення на аватар ко­ристувач добирає сам. За бажанням можна бути на вигляд інопланетянином, квіткою, зеленим бегемотом, який сміється, тощо. Аватари користувачі до­бирають не лише за принципом «подобається — не подобається». Частіше добирають аватарки, що відображають характер людини, її світогляд. Ава­тари можна змінювати залежно від настрою, адже це не заборонено.

Анонімус — так називають більшість відвідувачів іміджбордів, які вільно ви­словлюють власні найсміливіші думки.

Бан — використовують у вебсрорумах, чатах або онлайн-іграх. Вилучення користувача зі списку учасників. «Забанити, накласти бан» — заборонити користувачеві що-небудь робити (писати нові повідомлення, переглядати їх, повністю позбавити доступу). 

Вебсерфер — особа, яка здійснює «подорож» інтернетом 

Геймер — людина, яка грає в комп'ютерні відеоігри.

Емотикон (емоджі) — емоційна гонка або, як її часто називають у просто річчі, смайли, смайлики (від англ. smile — усмішка:)).

Інтернет-мем (англ. Internet meme) — назва явища спонтанного поширення будь-якої інформації чи фрази, часто безглуздої, що випадково набула по­пулярності в інтернет-середовищі завдяки поширенню всіма можливими способами (електронною поштою, на форумах, у блогах тощо).

Капча — комп’ютерний тест, що дає змогу визначити, хто користувач системи — робот або людина.

Нетизянин, нетизяни (англ. netizen) — активний користувач Інтернету; громадянин Інтернету.

Нубар або нуб (англ. noob) — сленгова форма від newbie — новачок, «чай­ник» (інколи — той, хто не піддається навчанню).

«Під катом» — блог-вислів, що означає перенесення продовження публікації на іншу сторінку. Здебільшого великі публікації в блозі розподіляють на дві частини — анотацію та повний текст публікації.

Троль — особа, яка займається тролінгом.

Флуд — повідомлення у форумах і чатах, що займають великі обсяги й не містять корисної інформації.