Дореволюційний період

        Розвиток освіти села розпочався з відкриттям земської школи  у 1898 році. Із с. Погарщина 2 рази на тиждень до школи їздив священник і читав Закон Божий. Також діти вчили арифметику і граматику. Навчання тривало 4 роки.

        Ті жителі с.Качанове, які проживали за р.Артополот (х.Журби,   х. Лободи, х.Киянівщина),  мабуть, належали до приходу Свято-Духівської церкви с.Розбишівки. Бо за Кліровою книгою 1912 року хутір Качанове відносився до приходу Свято-Духівської церкви села Розбишівки.  Цей храм був кам’яним з такою ж дзвіницею, холодний. Свято-Духівська церква була побудована у 1789 році на кошти бригадира Родіона Степановича Пламенцова. При ній існувала церковна сторожка, кам′яна бібліотека, в приході - школа грамоти і земська народна школа: чоловіча і жіноча, будинок для священника. Жіноча школа при храмі була відкрита 1 лютого 1893 року. Відкрив її син священника, студент Волинської духовної семінарії Іван Самойлович. Ця школа знаходилася у найнятій  церквою сільській хаті. У ній навчалося 20 дівчат. Законовчителем у цій школі був Іван Самойлович, до того ж безкоштовно, а вчителькою - його сестра   Олександра Олександрівна Самойлович.

 Післяреволюційний період

    На виконання постанови ЦК ВКП(б) від 17 травня 1929 року про ліквідацію неписьменності і малописьменності  в селі проводилася значна робота по лікнепу. Ліквідатором неписьменності в селі був – Мотрюк П. До лікнепу в обов’язковому порядку залучали практично всі категорії дорослого населення, котрі не вміли читати і писати. Їх безкоштовно забезпечували букварями, письмовим приладдям, спеціально для них передплачували газету «Геть неписьменність».  

      На початок 30-х років в селі запроваджується обов’язкова загальна початкова освіта. Величезна увага в цьому плані приділялась дітям. Так, з протоколу №7 від 2 червня 1930 року дізнаємося про те, що в цей рік до школи потрібно прийняти 100 дітей, а  в школі на даний час навчалося 60 учнів, тоді як школа може охопити навчанням  тільки 80 чоловік і то в дві зміни. Тому вчитель школи Макаренко М. просить підняти клопотання  перед районним виконавчим комітетом про утворення в селі Качанове додатково двох комплектів школи і приміщення для навчання цих комплектів установити в будинку Бутка Свиридона Лукича. А також утворити класну кімнату у новому сільбуді. Для чого побудувати стінку між двома кімнатами. Жорстко проводився і контроль за відвідуванням учнями школи. За те, що діти  Тарасенка Амвросія та Чирвона Филимона неодноразово не відвідували школу, а їхні батьки на усні зауваження вчителя не реагували,  на них було накладено по два дні примусових робіт.

Рішенням від 3 серпня 1930 року було ухвалено передати під школу хату Шугая Лазаря ( якого розкуркулили) та перебудувати сільбуд. Будівництво сільбуду розпочалося в 1930 році  і здійснювалося за рахунок власних коштів колгоспу «1 травня». Роботи виконували теслі села Качанове. Керував будівництвом Мовчан Яків. Але, як виявилося пізніше, нове приміщення

не відповідало технічним вимогам і його передали під школу, бо в ній була велика потреба. При цьому зробили інший вхід, а старий, який виходив на проїжджу частину заклали цеглою. Також добудували клас і їдальню.

До війни у Качанівській школі працювали такі вчителі:

Зінченко Полікарп Павлович – завуч

Скалацький Роман Павлович – вчитель початкових класів

Скалацька Варвара Порфирівна

Брус Настя Микитівна

Домашенко Митрофан Никонович

Лущій Євдокія Василівна

Домашенко Галина Петрівна

Мередвяник Галина Павлівна

Коломієць Степан Оксентійович

Ляшко Григорій Петрович

Свіченський Павло Васильович

Тхоренко Пилип Андрійович

Період війни

       В роки окупації  вересень 1941- вересень1943 років школа не працювала. На фронт  були мобілізовані  і не повернулися з війни двоє вчителів Качанівської школи: Тхоренко Пилип Андрійович та Свіченський Павло Васильович. Після визволення села Правління колгоспу необхідно було в повній мірі налагодити навчальний процес у школі. І тому, батьків, діти яких не відвідують школу, буде притягнуто до відповідальності. В цей час директором школи була Мусієнко Марія Петрівна, пізніше ним став  Мусієнко Микола Іванович.

Повоєнні роки

    В повоєнні роки в селі продовжувала діяти Качанівська неповна середня школа. Навчання учнів здійснювалося у двох примішеннях: 1-3 класи в старій земській школі, 5-8 класи в перебудованому приміщенні сільського клубу. На території цієї школи були збудовані в 60-х роках майстерня, бібліотека, сарай, колодязь. В повоєнні роки директорами школи були: Мусієнко М.І, Сохацький Г.І.,Назаренко, Капустянський, Шиян П.К., Шанько Г.А., Гавриш І.В.. Вчителями довгий час працювали: Козій М.І., Козій М.М, Литвиненко М.М., Литвиненко Т.І., Гавриш В.М., Лагута С.М., Лобода Г.І., Кайдась О.С., Пустовгар Г.М. та багато інших, які навчали та виховували не одне покоління молодих качанівців.  Директором школи тривалий час був Гавриш І.В.

Роки незалежності України

31 серпня 1998 року в дію вступає Качанівська загальноосвітня школа І – ІІ  ступенів на 132 учні.

Всього у школі у 1997- 1998 навчальному році  навчалося 85 учнів і працювало 16 вчителів. Серед них: директор школи Гавриш І.В., вчителі : Балагура О.М., Гаврилко М.І., Гриценко Р.Б.,Гуренко Н.В., Корж В.В., Журавльова С.П., Лук’яненко Н.Й., Момот Р.І., Пустовгар Г.М., Стрижак Н.М., Шугай С.О., Шакун С.В.,Щіпка О.І, Щіпка Ю.П., Чирвон Л.Ф., Боровик М.Н.. З 1 вересня 1998 року відділ освіти Гадяцької райдержадміністрації, на підставі результатів оголошеного конкурсу, директором школи призначив Деркаченка А.В. При школі є теплиця , створено 1999 року стадіон, 2000 року навчально-дослідні ділянки, 1999 року закладено  сад, виноградник, облаштовано географічний та ігровий майданчики, проведено художньо-естетичне оформлення школи. Дитяча організація носить назву «Криниця».

 Велику допомогу школі надавали начальник НГВУ  « Полтаванафтогаз» Козак В.П., його замісник Козачко М.П., замісник начальника Гоголівського УТТ Маслюк М.П., директор СГК « Качаново» Редько А.О. Школа працювала над проблемою « Створення НМТБ- основа для забезпечення ефективності і якості знань учнів» та « Оптимальність поєднання методів навчання». 

Новим директором школи у 2010 році стала Носенко Н.В. За період з 2010 по 2015 роки у школі обладнано приміщення актової зали, створено народознавчий куточок, музей історії села та школи, еколого-натуралістична кімната, замінено вхідні двері, вікна на сучасні, придбано комп’ютерну техніку, ноутбуки, проектор, екран, ЖКТ, принтери, музичну апаратуру. Колектив школи нараховує 15  вчителів та 7  працівників обслуговуючого персоналу.  У 2015 р. у школі навчається 77 учнів. Школа працює над проблемою «Забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості, її нахилів, здібностей і талантів у процесі навчання та виховання». У школі працюють досвідчені педагоги. Серед них вчителі вищої кваліфікаційної категорії - 13, І категорії-1, спеціаліст-1, 6 вчителів мають звання «старший вчитель». Учитель історії та правознавства Пустовгар В.М. є лауреатом обласного конкурсу «Учитель року-2014».  Велика увага приділяється роботі з обдарованими учнями. За кількістю переможців у ІІ етапі  Всеукраїнської  предметної  олімпіади  серед загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ступенів школа посіла  І місце.

      При школі  працює дитячий оздоровчий табір для молодших школярів «Сонечко». За Програмою «Шкільний автобус» учні та вчителі школи підвозяться до навчального закладу автобусом  із сіл Новоселівка, Жовтневе, Вирішальне,  Радянська  Дача. Школа тісно співпрацює з депутатом Гадяцької районної ради Пащенко П.М., начальником НГВУ»ПНГ» Наслєдніков С.В., головою ФГ «Пащенко» Пащенко С.П., сільським головою Хоптинською Т.Г.

Літ.: Деркаченко А. Історія села Качанове.-Гадяч.-2009.; Архів музею історії села і школи Качанівської ЗОШ І-ІІ ступенів.;Протоколи засідань виконкому Розбишівської сільської ради, село Розбишівка Гадяцького району Полтавської області.; Протоколи засідань виконкому Качанівської сільської ради, село Качанове Гадяцького району Полтавської області.