Поради батькам

"Поради психолога".

Як гіперопіка впливає на дітей молодшого віку та підлітків?

Як пов’язані гіперопіка батьків та успіх дитини в майбутньому?

Розповідає психологиня благодійного фонду «Голоси дітей» Інна Князєва:

https://youtu.be/eED6UWCR2-Q

Якщо ви відчуваєте, що вам або вашій дитині потрібна  психологічна підтримка, індивідуальні консультації - звертайтеся до фахівців нашого осередку

https://forms.gle/UWS9QqK4Rqn7jQBQ7


Чому замало сил?

Мова піде про зміни, що відбуваються у роботі мозку та організмі людини в цілому у стані хронічного стресу.

1. ПАМ'ЯТЬ ТА ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ

Гіпокамп – це частина мозку, яка відповідає за навчальні процеси та процеси пам’яті. Саме ця структура головного мозку є дуже чутливою до стресу. Зараз в нас гіпокамп зменшений і працює в економ-режимі. Тобто виділення важливих частин з потоку інформації, запам’ятовування, а також перекладання нових епізодів з короткострокової пам’яті у довгострокову: все відбувається у нашій голові в півсили.

Читання книжок, аналітика даних по потрібній для вас темі, планування, пріоритизація: це дається дуже важко. Бо ви не можете вільно, як до війни, оперувати всім обсягом своєї пам’яті.

Ретроспективи, роздуми, масштабування, опрацювання та впровадження ідей — процеси, які вимагають концентрації та енергії. А мозок у стресі вже два рочки і йому потрібна відпустка, чи хоча б повноцінні вихідні.

Що робити?

Можете нічого не робити. Тоді ви відчуєте стан «вимкнення» — це коли вже пообіді ви взагалі не можете думати та працювати, бо пам’ять переповнена і доступ до неї блокується задля енергозбереження системи. Нарешті ви вимушені йти спати, гуляти, займатись спортом. Так, треба давати собі інформаційний відпочинок, а не скролити новини цілодобово!

Звісно, на робочому місці плануємо декілька годин розумової активності, спираючись на своє самопочуття.

Звертаємось за допомогою до колег (може сьогодні вони проспали обстріл і в них гіпокамп більший за ваш).

Ділимо великі обсяги робіт на маленькі шматочки.

2. ЕМПАТІЯ ТА ПАСИВНА АГРЕСІЯ

Амигдала – ця підкоркова структура мозку бере участь у формуванні емоцій, як позитивних так і негативних. Зараз в нас амигдала збільшена, бо ми постійно знаходимось у стані очікування загрози. Саме ця ділянка розподіляє сигнали бий-біжи-завмри по всьому тілу для того, щоб зберегти нам життя. Також вона генерує стимули, що відповідають за відчуття страху, тривоги та гніву.

Психіка постійно зайнята скануванням зовнішнього середовища (сирени, гучні звуки, поведінка людей навколо). Чи треба казати про те, що сил на опрацювання робочих завдань стає менше. Якщо ви мати і всю ніч притискали до себе дитинку в укритті, то яка з вас буде енергійна працівниця вранці?

Гадаю, ви помітили, що оточення демонструє все менше емпатії. Ні, друзі не стали поганими людьми і не змінили відношення до вас. Просто постійний вплив стресу на префронтальну кору головного мозку викликає супутні зміни у вигляді пасивної агресії. Роздратування, скептицизм, опір, ігнорування – закономірна реакція на подразники при довготривалому стресі.

Що робити?

Не картаємо себе за прояви агресії, розуміємо причину, заспокоюємо себе.

Приділяємо більше часу для нормалізації стану співробітників на нарадах.

Налаштовуємо клієнтів на співробітництво, бо вони теж у стресі. Враховуємо, що здатність до емпатії низька, але потреба в ній дуже висока.

3. МОТИВАЦІЯ

Ось і добралися до відповіді на питання «Чому замало сил?» Тому що система вироблення дофаміну та інших гормонів щастя теж пригнічена.

Тваринка бачить морквину, але бігти за нею вже не буде. Точніше, буде бігти, але лише у випадку, якщо це врятує їй життя, вирішить нагальну проблему чи надасть щось надважливе.

У мозку людини є петля зворотного зв’язку яка відповідає за прийняття рішень. Тобто на кожну пропозицію ми реагуємо опрацюванням вхідного запиту і вирішуємо, чи будемо виділяти ресурс для досягнення цілі, чи ні. Нагадаю, що наразі психіка турбується про власну безпеку і ресурс в неї обмежений.

Що робити?

Ставимо всім чіткі цілі та задачі. Розуміємо: що, для чого, коли, з яким результатом (мозок відштовхує незрозумілі задачі, бо немає сил їх розбирати).

Заохочуємо інших тільки після того як виявили іхні актуальні потреби.

Подаруночки, обіймашки, подяки, похвала, визнання досягнень і знов подаруночки. Допомагаємо собі, друзям, клієнтам та співробітникам поповнювати дефіцит гормонів щастя.

Висновки

Ви все ще вимагаєте від себе ефективності як за мирних часів? Тоді перечитайте цей пост ще раз і ставайте на шлях адаптації до нових умов.

#postsbytail


«Як ми жили б тепер, якби не було війни?». Напевно, багато хто з нас неодноразово думав про це.

Коли ми занурюємось у думки про минуле чи майбутнє, переосмислюємо їх, то починаємо «жити в голові». Це обдумування може стати постійним і надмірним, що може заважати якісно жити.

Тому не треба забувати також «жити в тілі», тобто бути тут і тепер, відчувати своє фізичне існування

Старайтеся знаходити баланс між життям у голові і життям у тілі, а ще обов’язково звертайтеся до  спеціалістів, якщо відчуваєте потребу в психологічній підтримці через війну

Дзвінки безплатні в межах України:

0800 210 106.


  5 порад, щоб підтримати дитину, чиї рідні на війні

Для родини є випробуванням, коли хтось з рідних на війні. Ми тривожимося за безпеку найдорожчих нам людей, а для дітей прийняти цей факт може бути особливо непросто. Наші партнери Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" дають 5 порад батькам.

Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні. Дитині легше долати випробування, якщо вона розуміє їхній сенс. Ви можете сказати так: «Наш тато захищає нашу Україну. Він пішов на війну, бо він нас дуже сильно любить і він бореться разом з усією нашою армією за те, щоби був мир, щоби ми мали щасливе майбутнє».

Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни і ми усім серцем з ним!»

Підтримуйте стосунки. За можливості давайте дитині можливість поговорити з рідним татом/мамою, яка у війську. Водночас пояснюйте, що це не завжди реально. Навіть якщо немає можливості спілкуватися, попросіть рідних надсилати аудіозапис зі словами підтримки.

Запрошуйте дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих митей, щоби потім надіслати людині, яка зараз у Силах Оборони.

Обговорюйте з дитиною те, що вона бачить і чує про війну. Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо це пояснювати, бо вона може надавати цьому помилкових значень.

Наприклад, повідомлення про те, що хтось загинув, дитина може сприйняти як те, що це сталося з рідною людиною, хоча насправді це може стосуватися зовсім іншої ситуації

Допомагайте дитині справлятися з тривогою, смутком. Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати та розділити: «Ми теж сумуємо, що тато зараз не з нами. Ми теж усі тривожимося». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо у нашу перемогу і чекаємо батька з війни».

Ми не можемо запевнити дитину, що з близькою людиною не сталося нічого поганого, але ми можемо допомагати дитині жити з цією невідомістю.

Будьте чутливі до своїх потреб і потреб дитини. Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоби усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну людину нещодавно мобілізували, дитині може бути складно у певних сферах – наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема. Тоді важливо давати дитині знати, що ви свідомі, що їй потрібна підтримка в цьому.

Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби важливі. Не вагайтеся попросити підтримки і допомоги у інших членів родини. Турбуйтеся про себе – дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил!


*Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях*

*Зазвичай сміх* — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.

Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?

* Тривога*

Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.

Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.

Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.

*Агресія*

Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.

* Травма*

Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.

Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.

* Вразливість*

Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.

* Шок*

Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.

У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.

Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.

«Нарешті вклала дитину, можна виплакатися». Такі слова подекуди можна побачити в батьківських чатах, де мами обговорюють своє життя під час повномасштабної війни

Часто мами живуть із переконанням, що плакати перед дітьми неприпустимо, тому що не хочуть показувати свою слабкість або бояться засмучувати їх.

«Важливо розуміти, що емоційна вразливість не завжди вказує на депресію чи інфантильність. Сльози загалом — це нормальна природна реакція на стрес. Це має розуміти як мама, так і дитина», — пояснила Юлія Міцна, психологиня фонду «Голоси дітей» у матеріалі для Вікна-новини.

Чи справді дитині не варто бачити маму, що заплакала? І що робити, якщо дорослі бояться налякати дитину, але більше не можуть стримуватись, читайте тут

bit.ly/3Te5M1D

Як допомогти дитині визначити її сильні сторони?


ЯК РОЗПІЗНАТИ СТРЕС У ДИТИНИ

Дитина любила проводити час разом, а тепер дистанціюється?

Почувалась добре, а тепер погано спить?

Перестала отримувати задоволення від улюблених речей і часто пригнічена?

Зміни в поведінці можуть бути ознакою стресових подій, які переживає дитина. Серед них: перенапруження, багато вимог, переживання небезпечних ситуацій (постійні повітряні тривоги, обстріли), напруження через інформаційний потік, пов’язаний із війною.

Якщо ви бачите подібні зміни і вони постійно повторюються, звертайтеся до наших психологів по підтримку й поради, як з цим впоратись:

0800 210 106 (дзвінки безплатні в межах України).

Viber-бот: https://is.gd/5xIr0J


ЯК ВІЙНА ВПЛИВАЄ НА ДИТЯЧИЙ СОН, І ЩО З ЦИМ РОБИТИ?

 

Як стрес впливає на сон

Повномасштабне вторгнення серйозно впливає на сон у дітей. Стрес, тривожність і страх можуть спричинити проблеми зі засинанням, викликати жахіття та спричиняти неспокійний сон. Постійний шум і небезпека також можуть призвести до порушень сну та негативно вплинути на психологічне здоров'я дітей, говорить спеціалістка.

Стрес впливає на сон, як і дітей, так і дорослих. Річ у тім, що гормон стресу, який виділяється під час стресової реакції кортизол та інші гормони стресу  зменшує вироблення мелатоніну – гормону, який відповідає саме за сон.

"Це не може не впливати на сон, тому що стрес впливає на весь наш організм. Через надмірний стрес можуть з'явитися проблеми зі здоров'ям, дитина може стати дратівливою, поводити себе не так, як раніше", – запевняє фахівчиня.

Поганий сон напряму впливає на психіку дитини: "Відбувається перезбудження нервової системи, переважають гормони стресу. Це може привести до багатьох хвороб. Недосип також впливає на емоційний стан".

Якщо дитина отримала психологічні травми, спричинені війною

Якщо дитина пережила важкий травмуючий досвід, наприклад, окупацію, сильні обстріли, або втрату батька чи мами на війні й тепер погано спить, Антоніна Сорочинська радить звернутися до спеціаліста. 

За її словами, дуже часто симптоми дитини – це симптом сім'ї. Мовляв, коли у батьків високий рівень тривоги, дитина несвідомо перебирає її на себе.

"Це особливо стосується маленьких дітей, вони, як губка, всмоктують переживання батьків. Я часто бачу, що, коли дитина тривожиться, має проблеми зі сном, то скоріш за все, у батьків також є тривожність, вони перебувають у стані стресової реакції. Тому у більшості випадків важливо працювати з сім'єю, а не лише з самими дітьми. Стабільні батьки – це стабільні діти, тому важливо звернути увагу на свій емоційний стан", – говорить психологиня.

У таких випадках допомагає пісочна терапія, ігротерапія, казкотерапія, глинотерапія. Старшим дітям допомагають стабілізаційні техніки, когнітивно-поведінкова терапія, що теж можна поєднувати зі згаданими техніками вище, додає спеціалістка.

Вечірні ритуали для режиму дитячого сну

Іноді батьків можуть лякати розповіді своїх дітей про тривожні думки. Але якщо дитина малює свої страхи, монстрів, темні кольори – це добре, так вона "перетравлює" ті тривожні образи та  думки, які її турбують, зауважує психологиня.

За її словами, важливо, аби у батьків був емоційний контакт з дітьми. Якщо ж у дитини є проблеми зі сном, то вона радить ввести ритуали підготовки до сну. Вони допомагають дитині встановити регулярну рутину і розуміти, що певні дії перед сном завжди повторюються, а мама чи то тато завжди будуть поруч зранку. Також відчуття близькості з батьками заспокоює дитину та готує її до сну.

Що ж саме це будуть за ритуали – варто відштовхуватися від вподобань та інтересів дітей. До прикладу, це можуть бути спільні вправи, малювання, читання казок, колискові  чи масаж. Психологиня наголошує, що навіть звичайне спілкування перед сном знизить рівень тривожності у дітей.

"Мамин голос – добре заспокоює дитину. Емоційний контакт перед сном дуже важливий. Ритуали зближують батьків з дітьми та допомагають з поганим сном", – додає вона.

Що робити, якщо дитині сняться жахіття

Іноді до проблем з безсонням додаються й нічні жахіття. Якщо ж дитина прокинулася від поганих сновидінь та налякалася, то психологиня радить бути у такі моменти поруч з дитиною, аби вона відчула, що є на кого покластися. У таких ситуаціях, зазначає вона, можна просто потриматися за руку, обійняти та поговорити. Також вона радить декілька вправ, які допоможуть у таких випадках. 

"Коли дитині сняться жахіття, запропонуйте їй намалювати цей сон, чи ту фігуру, яка налякала. Потім запропонуйте придумати завершення  історії з хорошим кінцем та намалювати її. Якщо ж дитина не любить малювати, то можна просто проговорити з нею цей хороший кінець сну. Також хороша вправа "безпечне місце", коли дитина уявляє безпечне місце, де все добре. Запитайте її, що вона бачить навколо, що відчуває, кого бачить поряд. Ця вправа також допомагає, що коли у дитини є проблеми зі страхами. Те, що ви поряд, коли дитині наснився поганий сон – це вже терапевтично", – говорить спеціалістка.

Психологиня запевняє, що позбутися нічних жахіть цілком реально. Найголовніше – аби була підтримка батьків. За її словами, подолати нічні жахіття допоможуть вечірні ритуали, режим сну, проведений якісно час батьків з дитиною.

Коли варто йти до спеціаліста

За словами психологині, поганий сон може бути наслідком тривожних розладів. Окрім того, можуть бути й інші "сигнали": перезбудженість, агресивність, істерики, апатія замкненість, плач. Такі прояви є сигналом, коли треба звертатися до психолога.

"Дуже важливо не боятися звертатися за допомогою до психологів. Така допомога буде дуже необхідною для дитини. Іноді ми не можемо надати дитині повноцінну підтримку, не можемо бути контейнером її переживань. Тоді ми можемо звернутися за допомогою", – додає фахівчиня.