Консультації

Консультація для педагогів

"Педагогічне спілкування з батьками"

Основою педагогічної взаємодії є спілкування, адже саме спілкування є і найважливішою умовою, і засобом розвитку особистості. Одним з видів педагогічної взаємодії є спілкування педагога з батьками вихованців, головна мета якого — побудувати партнерські стосунки та забезпечити психолого-педагогічний супровід сімейного виховання. Щоб досягти цієї мети, потрібно майстерно володіти ефективними технологіями спілкування

Технології педагогічного спілкування з батьками

Нині більшість педагогічних колективів чітко усвідомлюють пріоритетність сімейного виховання та важливість психолого-педагогічної допомоги батькам. Але, як свідчать наукові та емпі­ричні дані, цей напрям діяльності залишається для сучасного вихова­теля найскладнішим.

На організацію ефективної взаємодії із сім'ями негативно вплива­ють такі чинники:

Ø     надмірна вимогливість до батьків;

Ø     навіювання батькам негативного образу дитини;

Ø     невпевненість вихователя у своїй правоті;

Ø     невміння вихователя поглянути на ситуацію з позиції батьків.

Крім того, критична налаштованість вихователя стосовно батьків, небажання шукати індивідуальний підхід до сім'ї загалом і до кожного її члена зокрема спричиняють виникнення складних ситуацій під час спілкування з батьками.

Розв'язання таких складних ситуацій не можна відкладати на якийсь час, оскільки від характеру стосунків педагога із сім'єю залежить ефективність освітньої роботи з дитиною. Непорозуміння, різне ставлення до деяких питань виховання і розвитку дошкільни­ків — усе це призводить до сумних наслідків, коли батьки не довіря­ють вихователю і навпаки. Це розлагоджує їхні дії, ставить під сумнів можливість партнерства, про необхідність якого ми говоримо.

Види спілкування педагога з батьками

Вихователі визнають, що у повсякденному спілкуванні з батька­ми інколи трапляються ситуації, які неможливо розв'язати, не уник­нувши конфлікту. На думку психологів, це пов'язано з тим, що педа­гоги не знають психологічних особливостей особистості батьків.

Наприклад, зчаста батьки ображаються на педагога, якщо їхня дитина не бере активної участі у ранках, навіть вірша не чи­тає, тоді як інші діти задіяні у двох, а то й більше номерах чи сценках. Зазвичай аргументи вихователя щодо недостатньої готовності дитини до публічних виступів не допомагають. На думку фахівців, педагогові у такій ситуації потрібно спо­чатку обов'язково похвалити дитину за участь у святі і наго­лосити на тому, що у неї найкраще вийшло, наприклад, вона була спритною у грі або гарно співала. Лише після цього слід пояснити, що прочитати вірш вона поки що соромиться, їй страшно одній стояти перед повним залом, але якщо підтрима­ти дитину, все обов'язково вийде. Потім варто запропонувати мамі чи тату підібрати для наступного свята нескладний вірш, який вони могли б розповісти разом з дитиною. Слід пояснити батькам, що так вони допоможуть дитині подолати тимчасові труднощі, створивши для неї ситуацію успіху. За потреби пе­дагог має допомогти батькам підібрати відповідний вірш, обі­грати спільний виступ батьків і дитини під час свята.

Тож щоб запобігти виникненню складних ситуацій, вихователь повинен володіти прийомами ефективного спілкування з батьками. З огляду на те, що спілкування педагога з батьками вихованців зазвичай спрямоване на розв'язання пізнавальних і особистісно-розвивальних за­вдань, його правильніше буде назвати педагогічним спілкуванням.

Можна виокремити два види педагогічного спілкування педаго­га з батьками:

Ø групове (фронтальне) спілкування — передбачає спеціаль­но організовані заходи, спрямовані на розв'язання низки інформаційних, пізнавальних та комунікативних завдань;

Ø диференційоване спілкування — передбачає як спеціально організоване, так і спонтанне спілкування педагога з ма­мою чи татом певного вихованця або з групою батьків. Таке спілкування спрямоване на розв'язання завдань індивідуальної роботи з батьками, зокрема індивідуального консультування, або диференційованої роботи з окремими групами батьків, сформованими за певними ознаками: неповні сім'ї, сім'ї з двома і більше дітьми, сім'ї майбутніх пер­шокласників тощо.

Завдання групового педагогічногс спілкування вихователь розв'язує найчастіше успішно. Провести традиційн: батьківські збори, прочитати лекцію абс організувати групову тематичну кон­сультацію може будь-який педагог.

Диференційоване педагогічне спіл­кування здебільшого викликає у вихова­теля великі складнощі, оскільки перед­бачає безпосередній індивідуальний контакт.

Експрес-тест

«Оцінка професійної спрямованості особистості педагога»

Перед вами 4 групи  афоризмів, оберіть, яка група з цих афоризмів найкраще характеризує вашу діяльності.

1 Група афоризмів

Крапля точить камінь не силою, а часом.

Дайте дитинству дозріти в дитинстві.

Розуміння – початок згоди.

2 група афоризмів

Чим більше в мене роботи, тим більше я вчуся.

Краще вчити щось зайве ніж нічого.

Роби свою справу і пізнай самого себе.

3 група афоризмів.

Один діамант шліфує інший.

Йди до цілі шляхом досвіду.

Вчись на своїх помилках.

Година роботи навчить більше ніж день пояснень.

4 група афоризмів.

Не завчай готові істини, а вчись мислити самостійно.

Даруй світло і темрява зникне сама.

Наша особистість – це сад, а воля – його садівник.

Отже давайте з’ясуємо, що у нас вийшло.  Хто обрав для себе афоризми першої групи?

Якщо вам притаманні афоризми першої групи, ви комунікабельні, маєте низький рівень конфліктності, здатні до емпатії, співпереживання.

Якщо ви обрали афоризми другої групи, ви теоретик. Теоретик спрямований суто на вивчення навчального матеріалу, він вперто впевнений у значимості свого напряму роботи.

Третя група – ви організатор, є лідером не тільки для дітей, а й для всього педагогічного колективу, розкриваєте свої найбільш сильні сторони в загальних заходах закладу.

Якщо вам притаманна четверта група афоризмів, ви інтелігент. Відрізняєтесь принциповістю, моральністю, реалізуєте себе за допомогою просвітницької діяльності.

Характер спілкування педагога з батьками зазвичай обумовлений та­кими особистими якостями педагога:

Ø     психолого-педагогічною підготовкою;

Ø     комунікативною культурою;

Ø     психологічною готовністю до спілкування.

Педагогічне спілкування з батьками буде малоефективним, якщо у вихователя бракує хоча б однієї із зазначених якостей, а діадичне спілкування (спілкування двох) у цьому випадку і взагалі не­можливо налагодити.

Чи володіє сучасний вихователь усіма цими якостями? На жаль, ні. Більшість дослідників зазначають достатній рівень пси-холого-педагогічної підготовки педагогів й водночас низький рівень комунікативної культури та неготовність до ефективного педагогіч­ного спілкування.

Основою комунікативної культури є товариськість — стійке прагнення до контактів з людьми, уміння швидко їх встановлювати. Наявність у педагога товариськості є показником високого комуні­кативного потенціалу.

Товариськість як якість особистості передбачає:

Ø   комунікабельність як здатність відчувати задоволення від процесу спілкування;

Ø   емпатію як здатність до співчуття, співпереживання;

Ø  ідентифікацію як уміння ставити себе на місце іншої лю­дини, відчувати себе у її світі.

Педагогічна діяльність потребує спілкування постійного і три­валого. Тому вихователі з нерозвиненою комунікабельністю швидко стомлюються, роздратовуються і не отримують задоволення від своєї діяльності загалом. Крім того, у комунікативній культурі педагога ви­являється рівень його моральної вихованості.

Психологічна готовність до спілкування передбачає достат­ній рівень володіння педагогом технікою спілкування. Вихователеві важливо навчитися спілкуватися з батьками так, щоб уникати пози­ції «обвинувача» та негативної оцінки дитини. Ефективно допомагає у цьому техніка «Я-повідомлення», запропонована американським психологом Томасом Гордоно. За умови умілого застосування вона знижує напругу і сприяє формуванню довірчих стосунків між педагогом і батьками.

Орієнтовна схема побудови «Я-повідомлення»

1.     Опис ситуації, яка викликала напругу («Коли я бачу, що Ви...», «Коли це відбувається...», «Коли я стикаюсь з такою ситуацією...»).

Не варто: «Ви критикуєте  іншу дитину!»

Бажано: «Коли я чую, як критикують  чиюсь дитину, я думаю, що іншій мамі це неприємно».

2.     Опис власного почуття у певній ситуації («Я відчуваю...», «Я не знаю що і сказати...», «У мене виникла проблема...»).

Не варто: «Ти мене дратуєш, коли без дозволу користуєшся моїми речами».

Бажано: «Я почуваю роздратування, коли я бачу, як ти береш без дозволу мої речі».

3.     Безоцінковий опис дій, здійснених іншою людиною («Я бачу... (називання дії як факту без її оцінки)», «Я помічаю...», «Я спостерігаю...»).

Не варто: «Ви схильні до насильства – ви кричите на свою дитину!».

Бажано: «Я помічаю, що Ваша дитина дуже тривожна».

4.     Побажання щодо зміни ситуації (« Я просив би тебе...», «Я буду вдячний тобі, якщо...», «Я хочу...», «Я сподіваюсь...»)

Не варто: «Ви завжди забираєте дитину з прогулянки, не повідомивши мене!»

Бажано: «Мені хочеться, щоб дитина запитувала дозволу перед тим, як йти додому».

• Слід пам’ятати, щоб «Я-повідомлення» ні в якому разі у вас не переходило у «ти» або «ви» повідомлення. «Ти-повідомлення» починаються з «ти» і зазвичай ускладнюють або погіршують конфліктну ситуацію. Співрозмовник відчуває, що на нього нападають, тому намагається захищатися чи відплатити тим самим. І це підвищує рівень складності конфлікту. «Ти-повідомлення» – ніби величезний вказівний палець у бік співрозмовника. Майже кожен намагається захиститися від цього тицяння, й собі показуючи на іншого пальцем: «Ти завжди так …», «Ти нестерпний…» тощо.

• Тому я раджу будувати речення у безособовій формі. Я зараз наведу два приклади, а ви мені скажете, яка форма правильна.

«Чому  ви досі не принесли  своїй дитині спортивної форми?»

«Я засмучуюся, коли  діти не мають спортивної форми.»  

Яке на вашу думку повідомлення правильне?

• Друге. Правильно. Бо тут ми зверталися до особи, але дали таке повідомлення, яке підштовхне до правильного рішення ситуації, яка склалася. Це ми обговорили теоретичний аспект. А тепер давайте розглянемо на конкретних прикладах.

Відпрацювання навичок побудови «Я-повідомлення»

Вихователь-методист пропонує групам «вихователі» та «батьки» (використовуючи «Я-повідомлення») обговорити або розіграти наступні ситуації:

Ситуація 1. Батько прийшов  з вулиці у брудному взутті, не скинув взуття  та наслідив у щойно помитій приймальні групи.

Ситуація 2. Дитина  поводила себе на занятті не найкращим чином: заважав іншим дітям слухати вихователя та не дав педагогові провести заплановану роботу.

Ситуація 3. Батьки дитини не прийшли на батьківські збори, без поважної причини.

Сформулюйте «я-повідомлення» за  такою схемою:

1) я відчуваю __________ 2) коли ______________ 3) тому що _____

На виконання завдання відводиться 5 хвилин. Далі кожна група представляє свої варіанти вирішення зазначених ситуацій.

Запитання для обговорення:

• Чи важко вам було оперувати «Я-повідомленнями»?

• Чому це важко було робити?

• Що ви відчували, коли до вас зверталися з «Я-повідомленнями»?

Використання техніки «Я-повідомлення»

За допомогою «Я-повідомлення» можна не лише висловити ті почуття, які виникають у складних ситуаціях, а й коректно позна­чити існуючі проблеми і при цьому, що вкрай важливо, усвідомити власну відповідальність за їхнє розв'язання. Для того щоб опанува­ти цю техніку спілкування, необхідно навчитись усвідомлювати свої почуття й уміти правильно повідомляти про них.

Структурно «Я-повідомлення» складається з чотирьох частин.

Перша частина — слід об'єктивно, неупереджено описати си­туацію або поведінку людини, що викликає у вас негативні почут­тя (напруження, роздратування, невдоволення). Описувати ситуа­цію чи чиюсь поведінку зазвичай починають зі слова «коли»: «Коли я бачу, що…»; «Коли я чую…»; «Коли я стикаюся з тим, що…». У цій частині «Я-повідомлення» потрібно констатувати факт, уникнувши і неясності, і звинувачувального тону та моралізаторства. Потрібно говорити про поведінку людини (дитини або батька), але не давати оцінку її особистості.

Друга частина — потрібно назвати ті почуття, які ви відчуваєте з приводу поведінки людини («Я відчуваю роздратування, безпорад­ність, біль, прикрість тощо»).

Третя частина — слід чітко і ясно показати, яка негативна дія призводить до такої реакції.

Четверта частина — має містити прохання або повідомлення про те, як саме партнер по спілкуванню може змінити свою поведінку.

Варто намагатися, щоб «Я-повідомлення» не переходило у «Ти (Ви)-повідомлення». Це призводить до «зісковзування» на позицію обвинувача. Цієї помилки можна уникнути, якщо використовувати безособові пропозиції.

         «Я засмучуюся, що Ви досі не принесли фізкультурну форму!» — неправильний варіант.

«Я засмучуюся, коли у дітей немає фізкультурної форми». — правильний варіант.

Звичайно, щоб користуватися цією технікою, потрібна практи­ка, вправляння, має пройти певний час, поки така форма зворотно­го зв'язку стане для вихователя природною навичкою спілкування. Важливо не відступати, оскільки, освоївши такий спосіб спілкуван­ня, педагоги обов'язково оцінять його ефективність у розв'язанні складних ситуацій.

Допомогти вихователям оволодіти технікою «Я-повідомлення» може вихователь-методист, організувавши відповідну ділову гру. Для цього слід роздрукувати на картках і запропонувати вихова­телям для обігравання і обговорення типові ситуації з педагогічної практики, де описано не завжди правильні дії педагогів. Після чого визначити правильні рішення, використовуючи наведені коментарі практичного психолога.

Структура «Я-повідомлення» з прикладами

Структура «Я-повідомлення»

Об'єктивне описування події чи чиєїсь поведінки

Мої почуття

Причина виникнення почуття

Висловлювання прохання

Коли ви критикуєте

мою роботу,

не говорячи, у чому я

помиляюся

Я відчуваю нерозуміння

Адже я не знаю, що конкретно потрібно виправити

Скажіть мені, що я роблю не так

Коли ви запізнюєтеся на заняття

Я відчуваю, що мені важко, і засмучуюся

Мені доводиться міняти хід заняття, я втрачаю час

Будь ласка, намагайтеся приходити вчасно

Кожного разу, коли ви не приходите на батьківські збори

Я відчуваю прикрість і досаду

Адже через те, що мені доводиться передавати інформацію вам особисто, я витрачаю багато часу

Якщо ви не в змозі прийти, будь ласка, пришліть когось замість себе

Складання синквейнів

Ще однією важливою і необхідною у роботі з батьками якістю педагогів є здатність резюмувати потік інформації, викладати свої ідеї, почуття і уявлення кількома словами. Це важливе уміння, яке потребує вдумливої рефлексії, заснованої на багатому понятійному запасі. Гарним способом форму­вання цього уміння є складання синквейнів. Тож педагогів варто цілеспрямовано вчити складати синквейни. Насамперед слід озна­йомити вихователів з правилами їх написання.

Синквейн (з франц. cinquains – «п’ять рядків» – вірш, який синтезує інформацію у коротке висловлювання, що описує теми і дає змогу рефлексувати з будь-якого приводу.

Перший рядок містить слово, що позначає тему синквейна. За­звичай це іменник.

Другий рядок — два прикметника, що описують тему.

Третій рядок — три дієслова, що позначають дії, пов'язані з темою.

Четвертий рядок — речен­ня (фраза) з чотирьох (або більше) слів, у якому висловлено ставлення до теми або почуття з приводу обго­ворюваного. Таким реченням може бути крилатий вираз, цитата відо­мого автора, прислів'я або складена педагогом фраза у контексті теми.

П'ятий рядок — це слово-резюме, яке визначає нову інтерпре­тацію теми, виражає до неї особистісне ставлення.

Складання синквейнів можна використовувати у роботі над будь-яким напрямом освітнього процесу.

Приклади синквейнів

Діти

Рідні, кохані.

Грають, бешкетують, пустують.

Квіти, що розквітли на щастя.

Життя.

Дитина

Рухлива, весела.

Грає, займається, пустує.

Найцінніше у житті.

Щастя!

Вихователь

Дбайливий, мудрий.

Допомагає, розвиває, вчить.

Для дітей друга мама.

Наставник.

Батьківство

Компетентне, творче.

Любить, піклується, ростить.

Продовження роду — виховання дитини.

Співкерування (батька і матері).

Синквейни — швидкий і потужний інструмент для аналізу, син­тезу і узагальнення інформації. Тож вихователю-методисту важливо спонукати педагогів до вправляння у складанні синквейнів система­тично, цілеспрямовано і з певною педагогічною метою. Крім того, цим прийомом педагоги можуть скористатися і під час проведення заходів для батьків, щоб узагальнити запропоновану їм інформацію. За синквейнами, складеними батьками, вихователь може визначити, чи точно і чи у повному обсязі слухачі усвідомили необхідну інфор­мація, чи засвоїли вони важливі, ключові поняття.

Грамотне використання вихователями прийомів педагогічного спілкування допоможе уникнути складних ситуацій у роботі з бать­ками та дасть змогу об'єднати зусилля дошкільного закладу і сім'ї у важливій загальній справі — вихованні та розвитку дітей.

Типові ситуації з практики спілкування педагогів з батьками вихованців

Ситуація 1

Вихователь розповіла мамі Миколки Р. про те, що нового хлопчик дізнався на заняттях, і за­пропонувала закріпити вивчений матеріал удо­ма. Мама різко відповіла, що їй ніколи займатися з дитиною вдома і що це обов'язок вихователя — він «отримує за це зарплатню».

Коментар психолога:

Звичайно, дуже добре, коли батьки і вихова­телі спільно виховують і розвивають дитину. Але є сім'ї, де батьки, з різних причин, не хочуть (чи не можуть) займатися з дитиною самі. Якщо у ва­шій групі є дитина з такої сім'ї, необхідно за мож­ливістю приділяти їй більше уваги.

Цей конфлікт не вдасться розв'язати шля­хом конфронтації, адже змусити маму займатися з дитиною вихователь не вправі. Тож краще вза­галі не конфліктувати. Це дасть змогу виховате­лю зберегти професіональну гідність. Дуже важ­ливо не підтримувати нав'язаний мамою різкий тон спілкування. Краще спробувати опосеред­ковано спонукати маму до занять з дитиною. Вихователь-методист разом з психологом можуть підготувати на стенд матеріали щодо організації занять та ігор вдома, розмістити там рекоменда­ції щодо вивчення дітьми окремих тем, конкретні ігри, завдання.

Ситуація 2

Забираючи дитину з дитячого садка, батьки Олі 3. обурилися з приводу того, що одяг їхньої дитини забруднений. Вони звинуватили педагога у недбалому виконанні своїх обов'язків, недогля­ді. Вихователь пропонує батькам усю прогулянку тримати їхню доньку за руку.

Коментар психолога:

Якщо педагог запропонував батькам такий варіант розв'язання проблеми у жартівливій фор­мі, можливо, це гарний вихід з цієї ситуації. Адже гумор — прекрасний засіб зняти психологічну на­пругу. Але варто одразу ж доброзичливо поясни­ти батькам, як важливо дитині «награтися», що обмеження рухової активності діти сприймають як покарання, а для дитячого садка підійде не та­кий дорогий одяг. Але замисліться над словами батьків, адже диму без вогню не буває.

Ситуація 3

Ганнусю С. батьки приводять у групу після сніданку, тож дівчинка постійно пропускає ран­кові індивідуальні заняття, ігри та зарядку.

Коли педагог зауважила, що потрібно дотри­муватися режиму дня дитячого садка, батьки на­голосили, що мають право приводити свою дити­ну тоді, коли їм це зручно.

Коментар психолога:

Можливо, на наступні батьківські збори ви­хователеві потрібно зробити яскраву презента­цію ранкових занять з дітьми, використавши при цьому відеофрагменти, фотографії, провести улюблену дошкільнятами зарядку разом з батька­ми. Важливо наголосити на результатах ранкових індивідуальних занять з дітьми.

У спілкуванні з батьками не варто послу­говуватися звинувачувальними інтонаціями, оскільки це змушує їх до психологічного захис­ту у вигляді «нападу». Краще застосувати метод «Я-повідомлення», висловивши свої почуття. Наприклад: «Мені прикро, що Ганнусі не було зран­ку, адже ми з дітьми розучували нову, таку веселу зарядку (гру)».

Ситуація 4

Зульфія Р. — активна, рухлива дівчинка, але важко адаптується до умов дошкільного закладу. Вихователь порадила мамі звернутися до дитячо­го невропатолога. Мама дівчинки зустріла пораду «багнетами», звинуватила педагога у нетолерантно-му ставленні до її доньки, оскільки вона з татарської сім'ї. Також мама дівчинки пообіцяла поскаржити­ся завідувачу дошкільного навчального закладу.

Наступними днями Зульфія не відвідувала дитячий садок. Пізніше з'ясувалося, що дівчинку таки показали лікарю, який призначив їй лікуван­ня. Через місяць дівчинка знову стала відвідувати групу, проте стосунки вихователя і мами так і не налагодилися.

Коментар психолога:

Якби таку інформацію мама почула від лі­каря дитячого садка або психолога, її реакція була б іншою. Звичайно ж, конфлікту можна було б уникнути. Не потрібно викликати вогонь на себе, звертайтеся за допомогою до фахівців. Пам'ятайте про межі своєї компетенції!

Ситуація 5

Вихователі тривалий час були свідками кон­флікту між бабусею і мамою щодо виховання Марічки К. — однієї з вихованок дошкільного закладу.

Якщо дівчинка жила у бабусі, її приводили в дитячий садок вчасно, і весь день Марічки про­ходив у межах встановленого у дошкільному за­кладі режиму.

Коли Марічку забирала мама, то наступно­го дня вона приводила дівчинку в дитячий садок десь о 10.30, коли всі заняття добігали кінця, і ли­шалися лише прогулянка та спілкування з дітьми. Часто мама й зовсім не приводила Марічку в са­док без поважних причин.

Оскільки Марічка відвідувала старшу лого­педичну групу, вихователь зауважила мамі, що такі відвідування не принесуть користі дитині. Мама поскаржилася завідувачу дошкільного на­вчального закладу, а дівчинку забрали з дитячого садка і записали до підготовчої групи у школі.

Коментар психолога:

По-перше, абсолютно неприпустимо сприй­мати батька як суперника. Повчальна позиція може образити навіть урівноважену людину. Пам'ятайте, батьки і вихователі — співпрацюють, виховуючи дитину.

По-друге, твердження про те, що відвідуван­ня дитячого садка (навіть нерегулярне) не прино­сить користі дитині, щонайменше, непрофесійне. У будь-якому випадку, спілкування з однолітками не лише корисне для дитини дошкільного віку, але й необхідне.

Пам'ятайте, у старшій групі дитячого садка розв'язують не лише освітні завдання!

Ситуація 6

Богдан М. постійно бере чужі речі (цукер­ки, іграшки) з шафок дітей. Вихователь повідо­мила про це батьків, але вони почали звинувачу­вати у цьому усіх інших дітей, виправдовуючи Богдана. Ситуації повторюються, а бесіди з бать­ками не дають жодних результатів. Конфлікт не розв'язано.

Коментар психолога:

Дошкільний вік — період формування мо­ральних цінностей та засвоєння морально-етич­них норм поведінки. На цьому етапі розвитку ди­тині важко приборкати свої імпульсивні вчинки. Дуже важливо у цій ситуації не навішувати на хлопчика «ярликів», категорично заборонено на­зивати його злодієм. Слід тактовно поводитися з батьками дитини й безпосередньо з малюком, висловлювати занепокоєння через його поведін­ку завдяки «Я-повідомленню» (Я засмучена …) і спокійно пояснюйте кожного разу, що так роби­ти не можна, така поведінка неприпустима. Віра батьків у свою дитину тільки допоможе. Набагато гірше, якщо вони починають «вживати заходів», оскільки страх зробить дитину легкодушною, по­силить її неправильну поведінку.

Практичний психолог допоможе з'ясувати причини такої поведінки дошкільника.

Ситуація 7

Вихователь, залучаючи Юрка Р. до спільних ігор з іншими дітьми, помітив, що він увесь час хоче бути першим. Він робить усім дітям безліч заува­жень, говорить, що вони грають не за правилами. Тож діти відмовляються з ним грати. Педагог також помітив, що вихованець здебільшого не правий.

Тож коли Юрко вдома поскаржився батькам, що з ним не хочуть грати діти у групі, батьки поці­кавилися у вихователя, з чим це пов'язано. Вихова­тель проаналізував претензії Юрка стосовно інших дітей. Хлопчик з висновками вихователя погодився.

Щоб розв'язати цю проблему, педагог став брати участь в усіх іграх дітей, стежив за вико­нанням правил, заохочуючи дітей добрими слова­ми, похвалою.

Коментар психолога:

Демонстративні діти часто мають певні труднощі у спілкуванні. У них недостатньо роз­винена довільність поведінки. Вихователь по­водилась цілком грамотно. Додаткову допомогу у розв'язанні цієї проблеми може надати прак­тичний психолог дитячого садка, організувавши спеціальні комунікативні ігри.

Ситуація 8

Максима П. батьки записали на підготовчі за­няття у школу, тож хлопчик нерегулярно відвідує дитячий садок. Вихователь спробував перекона­ти батьків у важливості відвідування дошкільного навчального закладу, але мама хлопчика впевне­на, що заняття у школі важливіші.

Коментар психолога:

На початку навчального року на батьківсь­ких зборах у старшій групі вихователі і практич­ний психолог зазвичай розказують і про перева­ги, і про недоліки шкільних підготовчих курсів, але рішення приймають батьки дитини. І це рі­шення потрібно поважати.

Ситуація 9

Тато постійно дає Мирославу В. із собою со­лодощі, жувальну гумку. Вихователь зауважила, що не варто цього робити. Тато досить грубо від­повів, що це його особиста справа.

Коментар психолога:

У цій ситуації ефективні роз'яснювальні ого­лошення у роздягальні групи. Якщо і це не допо­може, необхідно звернутися до медичного пра­цівника дитячого садка. Нехай фахівець ще раз нагадає батькам про вимоги і санітарно-гігієнічні правилах дошкільного закладу.

Цікаво, що подібні конфліктні ситуації най­частіше розв'язують са

Консультація для педагогів

«Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти

Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти як Державний освітній стандарт нарешті побачив світ. Перш за все хочу зазначити, що Стандарт як стратегічний документ не є творчим продуктом лише вузької групи фахівців, яка підготувала проєкт і вклала в нього всі найпрогресивніші ідеї вітчизняної та світової дошкільної освіти. У громадському обговоренні проєкту взяли участь педагогічні колективи закладів дошкільної освіти, науковці, викладачі університетських кафедр фахової підготовки, управлінці, працівники соціальних служб та інші фахівці. Тож оновлений Стандарт об’єднує прогресивні думки всієї дошкільної спільноти України. Проаналізуймо результат нашої спільної діяльності.

Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) − це державний стандарт освіти, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку У ньому окреслено умови, за яких стає досяжним належний рівень освіти дитини старшого дошкільного віку. БКДО оновлено, щоб забезпечити єдність і наступність процесу реформування дошкільної та початкової освіти, продовжуючи традиції розроблення стандартів дошкільної освіти (1998 та 2012)

Мета -  збереження самоцінності дошкільного дитинства; визначення особливостей та вимог до рівня розвиненості, освіченості та вихованості дитини дошкільного віку; забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою

БКДО містить чотири змістовні частини:

1.     Основні положення;

2.     Становлення компетентностей дитини під час здобуття дошкільної освіти;

3.     Інваріантний складник розвитку компетентностей дитини;

4.     Варіативний складник розвитку компетентностей дитини.

Основні положення БКДО - це 7 цінностей в основі освітнього процесу:

·        визнання самоцінності дошкільного дитинства, його потенціалу та особливої ролі в розвитку особистості;

·        щасливе проживання дитиною дошкільного дитинства як передумова її повноцінного розвитку та подальшої самореалізації у житті;

·        повага до дитини, особливостей її розвитку та індивідуального досвіду;

·        зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров’я дитини;

·        цінування життя й благополуччя як вміння плекати, підтримувати та створювати сприятливі умови для себе та інших у безпечного середовища в природному, предметному та соціальному оточенні;

·        розвиток творчих задатків, здібностей, талантів дітей;

·        збереження традицій національного досвіду сімейного та суспільного виховання для збагачення культурного потенціалу взаємодії між поколіннями.

6 базових принципів реалізації Стандарту:

1.     демократичність (формування засад демократичного суспільства, де кожен може бути почутим, має право на самовираження та активну участь);

2.     рівний доступ до якісної дошкільної освіти кожній дитині, незалежно від місця проживання, фінансового забезпечення чи фізичних/інтелектуальних можливостей;

3.     забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору (основи соціальної, екологічної та економічної свідомості, відповідальності за власні дії та їх наслідки для довкілля);

4.     міжвідомча взаємодія (співпраця закладів освіти з психологічною, соціальною та медичною службами);

5.     державно-громадське та державно-приватне партнерство в організації та управлінні дошкільною освітою;

6.     соціально-педагогічне партнерство громади та всіх учасників освітнього процесу (засновників закладів освіти, батьків або осіб, які їх замінюють, керівників та працівників закладів дошкільної освіти, фахівців, що надають освітні послуги дітям дошкільного віку, інші фахівці).

Наріжні підходи в організації освітнього процесу

·        Діяльнісний

·        Компетентнісний

·        Інтегрований

·        Особистісно орієнтований

Становлення компетентностей дитини під час здобуття дошкільної освіти.

 Компетентність як результат дошкільної освіти та особистісне надбання відображає систему взаємоповязаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини:

·        Емоційно-ціннісного ставлення;

·        Сформованості знань;

·        Здатності та навичок до активного, творчого впровадження набутого досвіду та відповідні навички.

Інваріатний складник

Освітній напрям

Компетентність

Сутність компетентності

Особистість дитини

Рухова

Наявність стійкої мотивації дитини до щоденного прояву різних видів рухової активності, підвищення функціональних можливостей організму, вдосконалення життєво необхідних рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей

Здоров’язбережувальна

Сукупність елементарних знань про людину та її здоров’я, здоровий спосіб життя. Стійка мотивація еколого-валеологічної спрямованості щодо пізнання себе та довкілля, яка спонукає до використання навичок здоров’язбережувальної поведінки. Потреба в опануванні способами збереження та зміцнення власного здоров’я, орієнтованих на самопізнання та самореалізацію

Особистісна

Реалізується у творчій активності дитини у всіх специфічно дитячих видах діяльності й виявляється (має прояв) в особистісних якостях дитини — від елементарних уявлень та позитивного ставлення дитини до свого внутрішнього світу (думок, почуттів, мрій, бажань, мотивів, планів, ідеалів, цілей, прагнень) до становлення основ її світогляду і розвиненості її свідомості (пізнавальної активності, емоційної сприйнятливості, позитивної налаштованості дій, думок, оптимістичними переживаннями, реалістичними намірами)

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі

Предметно-практична,

Технологічна

Обізнаність із засобами та предметно-практичними діями, з допомогою дорослого чи самостійно у процесі виконання конструктивних, технічно-творчих завдань, завдань з моделювання.

Творчий прояв себе у самостійній предметно-практичній діяльності.

Сенсорно-пізнавальна,

Логіко-математична,

Дослідницька

Наявність базису логіко-математичних, дослідницьких знань, які ґрунтуються на набутих дитиною уміннях і навичках, пізнавальному досвіді і забезпечують здатність дитини використовувати власну сенсорну систему в процесі логіко-математичної і дослідницької діяльностей, яка формується у просторі предметно-практичної, предметно-ігрової, конструкторсько-будівельної, художньо-продуктивної, господарсько-побутової діяльностей

Дитина в природному довкіллі

Природничо-екологічна з навичками, що орієнтовані на сталий розвиток

Здатність дитини до природодоцільної поведінки в різних життєвих ситуаціях, що ґрунтується на емоційно-ціннісному ставленні до природи, знаннях її законів та формується у просторі пізнавальної, дослідницької, трудової, ігрової діяльностей.

Сформованість у дитини моделей поведінки сталого способу життя, що виявляються у сформованості початкових уявлень про сталі дії і поведінку, усвідомленні дошкільниками необхідності збереження ресурсів планети й особистої причетності до цього; розвиненості у дітей ефективних звичок соціальної поведінки, поводження з природними ресурсами та збереження природи.

Гра дитини

Ігрова

Здатність дитини до вільної, емоційно насиченої, спонтанної активності з власної ініціативи, в якій реалізується можливість застосування наявних і освоєння нових знань та особистісного розвитку через прагнення дитини до участі в житті дорослих шляхом реалізації інтересів в ігрових та рольових діях в узагальненій формі

Дитина в соціумі

Соціально-громадянська

Ціннісне ставлення дитини до себе, своїх прав і прав інших, до міжособистісної взаємодії з членами сім’ї, родини, іншими людьми, однолітками в соціально-громадянському просторі, до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур; здатність та прояв особистісних якостей, соціальних почуттів, любові до Батьківщини; готовність до посильної участі у демократичних процесах, що відбуваються у дитячих осередках, громаді, суспільстві

Мовлення дитини

Мовленнєва

Здатність дитини продукувати свої звернення, думки, враження тощо в будь-яких формах мовленнєвого висловлювання за допомогою вербальних і невербальних засобів

Комунікативна

Здатність  дитини до спілкування з однолітками і дорослими, здатність будувати діалог у різних формах конструктивної взаємодії, підтримувати партнерські стосунки, здатність заявляти про свої наміри і бажанні, узгоджувати свої інтереси з іншими, домовлятися, за потреби аргументовано відстоювати свою позицію

Художньо-мовленнєва

Здатність відтворювати художньо-естетичні враження від сприйняття літературних і фольклорних творів засобами різних видів художньо-мовленнєвої діяльності, що засвідчує ціннісне ставлення дитини до художнього слова як культурного явища, друкованої чи електронної книжки, достатній для художньої комунікації рівень літературної обізнаності

Дитина у світі мистецтва

Мистецько-творча

Здатність дитини практично реалізувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на лоснові розвинених емоцій та почуттів до видів мистецтва, елементарно застосовувати мистецькі навички в життєвих ситуаціях під час освітньої та самостійної діяльності.

Варіативний  складник

Особистість дитини.

Спортивні ігри

Спортивно-ігрова

Здатність до пізнання та усвідомлення власної приналежності до обраного виду спортивної гри; спрямування психомоторної діяльності на досягнення умовної мети, дотримання єдиних правил спортивної діяльності як індивідуально, так і в команді, які спрямовані на досягнення найкращого результату; вміння грати в спортивну гру за спрощеними правилами

Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі.

Комп'ютерна грамота

Цифрова 

Здатність використовувати інформаційно-комунікаційні та цифрові технології для задоволення  власних індивідуальних потреб і розв’язання освітніх, ігрових завдань на основі набутих елементарних знань, вмінь, позитивного ставлення до комп’ютерної та цифрової техніки

Мовлення дитини.

Основи грамоти

Мовленнєва компетентність у площині оволодіння основами грамоти

Здатність дитини до фонематичного  сприйняття, звукового аналізу елементів мови, готовність до письма, друкування і читання свого імені, простих слів

Мовлення дитини.

Іноземна мова

Мовленнєва компетентність у сфері іноземної мови

Оперування на базовому рівні основами іншомовних фонетичних, лексичних і граматичних знань у процесі аудіювання, діалогічного та монологічного мовлення

Дитина в соціумі. Соціально-фінансова грамотність

Прояв соціальної компетентності й навичок фінансової грамотності

Здатність дитини усвідомити, хто вона є і як потрібно взаємодіяти з іншими людьми, надихає дитину вивчати свої права і обов’язки, планувати бюджет, раціонально використовувати ресурси, заощаджувати, оцінювати наявні можливості, формує підприємницькі здібності та розвиток лідерських якостей, акцентує увагу на ролі сім’ї та сімейних цінностей у вихованні

Дитина у світі мистецтва.

Хореографія

Хореографічна

Здатність дитини радіти своїм хореографічним досягненням, естетично насолоджуватися музикою і танцем. Визначає красу танцю за власними критеріями. Партнерськи взаємодіє з дорослими і дітьми, застосовує творчий танцювальний досвід у повсякденних ігрових, побутових, святкових, життєво різноманітних умовах

І насамкінець, Стандарт як документ утверджує політику держави в галузі дошкільної освіти. На жаль, він не має магічних властивостей, тому не спроможний миттєво змінити освітній процес у закладах дошкільної освіти. Щоб поліпшити освіту дошкільників, не достатньо затвердити документ. Потрібно об’єднати зусилля всіх, хто опікується дошкільним дитинством: педагогічних працівників і керівників закладів дошкільної освіти, викладачів профільних закладів та інститутів післядипломної педагогічної освіти, науковців, працівників методичної та психологічної служб системи освіти та батьків дітей дошкільного віку. Разом ми змінимо освіту на краще.

Пошуково-дослідницька діяльність з дітьми дошкільного віку

„Вмійте щодня відкривати перед

дитиною щось нове, і відкривати

так, щоб навколишній світ заграв

перед нею всіма барвами веселки.

Завжди залишайте щось недоказане,

щоб дитині не раз хотілося повернутися

до того, про що вона дізналася”

В.Сухомлинський

З постійно змінним світом природи дитина починає знайомитися з перших років життя. Її приваблюють шум дощу, шелест листя, яскравий метелик, що здійнявся над запашною квіткою, кумедне пухнасте кошеня і перламутрові рибки в акваріумі. Дітям подобається гуляти на подвір’ї, лазити по деревах, милуватися квітами, годувати домашніх улюбленців. Для дитини кожен прожитий день – це справжнє відкриття. Адже її оточують численні чудові перетворення, кожне із яких – таємниця. Маленький жолудь перетворюється на величезного дуба, жовта кульбабка за ніч стає пухнастою білою кулькою, неповоротка гусінь раптом злітає в небо легким витонченим метеликом. Малюки намагаються зрозуміти світ, обстежуючи його не тільки візуально, а й на дотик, смак, нюх, тобто залучаючи всі органи чуття. То ж, спостерігаючи за всім цим природнім дивом дуже багато запитань: як? чому? звідки? зароджується у маленькій дитячій голівці.

Формування у дітей природо - екологічної культури та екологічної свідомості – одне з найголовніших завдань сьогодення.

Сім’я і дошкільний заклад – ось де розпочинається виховання в дитині інтересу до навколишнього світу. Для розвитку пізнавальної активності дітей ми часто звертаємось до пошуково-дослідницької діяльності. Пошуково-дослідницька діяльність з дітьми – це особливий і дуже непростий вид діяльності. Саме він дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різноманітні перетворення, виявляти їхні істотні зв’язки з явищами природи, з життєдіяльністю людини, вчить аналізувати й самостійно робити висновки.

Дошкільники охоче беруть участь у пошуково-дослідницькій діяльності. Під час її у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, посилюється інтерес до живої та неживої природи, активізується інтелектуальний розвиток. А винагородою за допитливість та роботу над поставленими завданнями для малюків є їхні самостійні відкриття у світі природи. Самостійно здобуті знання під час дослідів та експериментів залишаються в пам’яті дітей надовго і формують підґрунтя для нової розумової і творчої пошуково-дослідницької діяльності.

Як же ми організовуємо пошуково-дослідницьку діяльність з дітьми у дошкільному навчальному закладі? Перш за все потрібно створити у дошкільному закладі оптимальні умови для розвитку дослідницьких умінь дітей, практичного пізнання ними навколишнього світу і впорядкування їхніх уявлень про явища, об’єкти довкілля та їх взаємозалежність. 

У кожній віковій групі створити куточки живої природи, в молодших групах оформити центри води і піску, де діти можуть більше дізнаватися про властивості об’єктів природи. Для вихованців старших груп створити куточки експериментування, в яких розміщено різноманітні матеріали та обладнання для дослідів.  Вихователі всіх вікових груп мають можливість проводити заняття, досліди, експериментування з невеликими групами дітей або індивідуальну роботу. Є все необхідне для набуття дітьми власного пізнавального досвіду.

Так, для проведення пошуково-дослідницької діяльності з дітьми у міні-лабораторії має бути:

·        спецодяг (халати та фартухи, клейонки різних розмірів;

·        скляний посуд (склянки, пробірки, мензурки, банки);

·        пластиковий посуд різний за формою, величиною (стаканчики, лійки, поливалки)

·        дрібні матеріали (гвинтики, ґудзики, палички, соломинки, хутро, папір, пластилін, пісок, цукор, сіль, );

·        прилади (термометри, ваги, годинники, ліхтарики, люстерка, сита, лопатки, магніти, губки, дощечки;

·        різноманітні речовини.

У своїй роботі вихователі всіх вікових груп повинні використовувати наступні форми, методи, і прийоми роботи з дітьми у пошуково-дослідницькій діяльності, а саме:

·        спостереження; бесіда; досліди; експерименти, ігрові проблемні ситуації; розглядання картин, ілюстрацій; дидактичні ігри, с/р ігри, ігри-загадки, ігри-описи, конструктивні ігри; читання художньої літератури; комплексні, тематичні, інтегровані заняття; трудова діяльність; фіксація результатів досліду.

Завдання, які ставлять перед собою педагоги, організовуючи пошуково-дослідницьку діяльність наступні:

·        Навчити дітей уважно й зацікавлено спостерігати за природним оточенням – дивитись і бачити, слухати і чути, пропускати отримані враження через своє серце й робити необхідні висновки;

·        Розвивати в дітей пізнавальні вміння і навички, розумову активність, позитивне й дбайливе ставлення до об’єктів природи та формувати екологічну культуру.

Педагоги у своїй роботі повинні дотримуватись класичної структури пошуково-дослідницької діяльності, яка складається з 4-х етапів:

·        Перший етап - підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляє рівень їх знань. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живі? Як ви думаєте, чи дерева замерзають від сильного морозу?»

·        Другий етап - початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз дві скляночки: в одній буде проста вода, а в другій - з цукром. Як ви гадаєте, в якій склянці вода швидше замерзне?»

·        Третій етап - хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.

·        Четвертий етап - заключний: обговорення наслідків досліду.

Досліди – це важливий шлях пізнання, вони мають велику переконуючу силу. Цінність їх полягає в тому, що під час їх проведення діти не отримують готових знань у законсервованій формі від дорослого, а здобувають у процесі пошукової діяльності. Досліджуючи те чи інше явище чи об’єкт природи, дитина отримує знання у певній логічній послідовності. Крім того, під час проведення дослідів у природі дошкільнята мають змогу відчути красу природи, побачити в ній початок життя листочка, квітки, зрозуміти, чому змінюється напрямок вітру, чому вода перетворюється на лід, куди зникає сонячний зайчик.

Кpім цього досліди цінні ще й тим, що дають можливість стежити за ходом явища і відтворювати їх щоразу з повторенням умов.  

З пошуково-дослідницької діяльності вихователь використовує такі види дослідів, а саме:

·        Ілюстративний або демонстраційний (виявляючи та з'ясовуючи з дітьми властивості предметів та явищ, вихователь сам проводить дослід, а діти лише спостерігають, а потім всі разом роблять висновки);

·        Навчальний (у ході такого досліду діє кожна дитина. Цьому виду дослідів наші вихователі надають перевагу, оскільки кожна дитина самостійно перевіряє гіпотезу, поставлену на початку досліду, знаходить відповіді на свої питання, перевіряє свої знання та можливості).  

Педагог має підтримувати кожну висловлену дитиною думку чи припущення, не критикувати і не підганяти юного дослідника з висновками. За необхідності потрібно ставити навідні запитання, на чомусь зосередити увагу дитини.

Пошуково-дослідницьку діяльність потрібно використовувати у всіх видах дитячої діяльності. Основою роботи є заняття комплексного типу, на яких велику увагу приділяють розв’язанню проблемних завдань як-от: «діти, як ви вважаєте, чому…», «як довести,що…», «що вийде, якщо…» і так далі. Це дає дітям можливість краще розуміти причинно-наслідкові зв’язки у довкіллі.

Так, розвиваючи комунікативно-мовленнєві здібності дітей, пропонуємо вихованцям використати відповідні картки-схеми, за допомогою їх здійснити уявну мандрівку до якого-небудь об’єкта природи, а потім скласти розповідь від свого імені.

Розгорнута пошукова діяльність використовується при ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного віку. Але використання її окремих компонентів - пошукових дій, можна починати з молодшої групи. Для встановлення впливу вологи на пластичність піску та глини в іграх дітей молодшого дошкільного віку вихователь пропонуємо пиріжок не вийшов? 3 якого піску можна виліпити його?". Перші елементарні досліди діти у цьому віці можуть проводити з папером, картоном і т. д.

Дітям старших груп подобається така форма роботи як «Аукціон ідей». Під час проведення такого аукціону діти описують характерні особливості запропонованого об’єкта чи матеріалу і оцінюють їх з точки зору практичного застосування людиною у теперішньому часі і в майбутньому.

На заняттях з математики ви навчаєте не лише дітей рахувати, вимірювати, порівнювати, а й використовувати ці навички у пошуково-дослідницькій діяльності, самостійно аналізувати і робити висновки та певні припущення.

Знання про природні явища здобуті на заняттях, активізуються, уточнюються, поглиблюються під час пошуково-дослідницької діяльності на прогулянках, під час цільових екскурсій, у міні-лабораторіях куточків природи, у процесі трудової і побутової діяльності. Прості, доступні дітям досліди бувають короткочасні, коли одразу пояснюється певне явище або властивість предмета, а бувають і тривалі дослідження - коли діти вчаться певний час спостерігати одне й те саме явище, а відтак робити узагальнення і висновки.

По даному напрямку хочу зазначити, що доцільно проводити пошуково-дослідницьку діяльність з дітьми щомісяця, опрацьовуючи одну тему протягом тижня, узагальнювати набуті знання на тематичному занятті з природи або комплексному занятті, а конкретні явища чи властивості під час індивідуальної роботи в міні-лабораторії та під час спостережень з елементами дослідницької діяльності на прогулянках в ІІ половину дня. Обов’язковим кроком у пошуково-дослідницькій діяльності є те, що результати дослідів треба обов’язково фіксувати у довільній формі за бажанням: у щоденниках, екранах, альбомах, малюнках, фотографіях, іт.д. І, звичайно, необхідно частіше залучати батьків до участі у проведенні пошуково-дослідницької діяльності у своєму дошкільному закладі.

Широке використання дитячого експериментування у різних сферах життєдіяльності дошкільників дає змогу максимально реалізувати потребу наших вихованців у нових враженнях, знаннях, самоствердженні.

Хочу застерегти від типових педагогічних помилок при здійсненні пошуково-дослідницької діяльності, а саме:

·        відсутність системи проведення дослідів;

·        надання переваги фронтальним формам роботи;

·        обмеження свободи дитини;

·        монолог дорослого;

·        перетворення досліду на бесіду.

А ще треба завжди пам’ятати про правила безпеки під час проведення дослідів, експериментів. Цьому треба навчати дітей: 

·        не штовхати одне одного під час досліду;

·        працювати акуратно й чисто;

·        нічого не брати до рота;

·        не торкати під час досліду обличчя й очі;

·        тримати руки чистими;

·        прибирати за собою робоче місце.

Правильно організована пошуково-дослідницька діяльность з дітьми дошкільного віку є завжди результативною.

Результативність пошуково-дослідницької діяльності полягає в тому, що діти:

• мають упевненість у своїх силах і здібностях;

• самостійно знаходять альтернативні шляхи пошуку;

• розвивається в дітей чуттєвий досвід, нетрадиційне мислення;

• діти навчаються висловлювати оригінальні ідеї;

• намагаються самостійно розв’язати проблеми;

• у дітей формується сталий інтерес до експериментування.

Я бажаю всім вам плідної, успішної праці в організації пошуково-дослідницької діяльності з дошкільнятами, а позитивні