Вчителі

Первинна психологічна допомога під час війни: правила й принципи.

Як допомогти дітям та дорослим, які потребують підтримки? 

Дорослі й, зокрема діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки. Гострота стресової реакції залежить від: ступеня залученості

 — дитина стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі

   Дорослий, який надає дитині первинну психологічну допомогу (ППД), повинен спиратися на три оперативні принципи — дивитися, слухати, спрямовувати. Крім цього, він має керуватися правилами: невідкладності — надавати допомогу якнайшвидше: що більше часу мине після травмування, то ймовірніше, що у дитини виникне посттравматичний стресовий розлад (ПТСР); наближеності до місця подій — надавати допомогу безпосередньо на місці або у звичній обстановці й соціальному оточенні — у будинку, лікарні чи сховищі, тобто там, де сім’я та дитина перебуває одразу після події; очікування, що нормальний стан відновиться, — підтримувати впевненість потерпілих у тому, що все нормалізується; єдності психологічного впливу — надавати допомогу має одна й та сама людина відповідно до уніфікованої процедури психологічної допомоги; простоти психологічного впливу — відвести дитину від джерела травми, дати їй змогу вмитися, поїсти й відпочити у безпечному місці, а за бажанням — виговоритися.

Дихальні техніки проти тривоги й панічних атак

    Якщо зібрати усі дихальні техніки, які дають змогу зменшити тривогу й зупинити панічну атаку. Візьміть їх на озброєння. Як надати первинну психологічну допомогу дорослому під час війни? Для того, щоб поліпшити психічний стан людини, дайте їй змогу: висловитися за потреби, а потім намагайтеся повернути її до раціональності. Ставте прості короткі запитання та схвалюйте її дії, наприклад так: «Як ви дісталися до сховища?» … відповідь… «Ви дуже уважна й рішуча людина!»; подбати про себе. У жодному разі не давайте людині змоги грати роль «жертви», тобто використовувати екстремальну ситуацію, щоб отримати вигоду — «Я не можу нічого робити, адже я пережив (-ла) такі страшні події». Наприклад, не пропонуйте їй пляшку з водою, аби вона могла попити, натомість скажіть: «Вода стоїть біля дверей, підіть і візьміть собі воду»; поспілкуватися з іншими потерпілими. Приміром, учасники стресогенної ситуації можуть обмінятися номерами телефонів чи домовитися про зустріч; подивитися на ситуацію інакше. Покажіть, що навіть зі стресогенної ситуації можна винести щось корисне. Нехай людина поміркує, якого досвіду набула й чого навчилася, чому змогла запобігти завдяки своїм зваженим діям та рішенням.

 

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни?

 

Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».

Створюйте атмосферу безпеки — обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.

Переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення — так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.

Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям — переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.

Допомагайте вибудувати життєву перспективу — визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.

Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів — нормально.    Підвищуйте самооцінку дитини — частіше хваліть її за хороші вчинки.  Грайте в ігри з піском, водою чи глиною — взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.

Не дозволяйте потурати вами — не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

Як допомогти дитині, що опинилася в епіцентрі воєнних подій. 

Поради для дорослих


 

Скарбничка

арт – терапевтичних вправ

                                       освітніх реформ НУШ                                                      

Арт–терапія – метод лікування засобами художньої творчості. Це один із самих м`яких і в той же час глибоких методів в арсеналі психологів. Малюючи, займаючись ліпленням, ви ніби отримуєте закодоване послання від самого себе. Форма, колір та інші характеристики продуктів творчості можуть не лише розкрити істинні, глибинні бажання, страхи, відношення до когось або чогось, настрій в даний момент, але й вплинути на свій психологічний, емоційний та фізичний стан. Адже відомо, що кожна форма, колір та звук випромінюють певну енергію, яку можна і потрібно використовувати для покращення життя та зміцнення здоров`я. Цей термін з'явився ще в 40-і рр.. ХХ ст. Його почав використовувати британський лікар і художник Адріан Хілл. Він працював у спеціальних госпіталях з туберкульозними хворими як арт-педагог. Він звернув увагу на той факт, що заняття творчістю допомагають хворим легше і швидше видужувати. При цьому пацієнти відволікаються від своїх проблем і переживань. Потрібно сказати, що мистецтво взагалі з'явилося в давні часи і служило засобом комунікації. У народній творчості можна побачити прообраз сучасної арт-терапії. Умови для розвитку арт-терапії почали закладатися разом з появою інтересу до дитячого та примітивного мистецтва. Люди стали цінувати спонтанне вираження емоцій, яке не стримувалося рамками умовності. При цьому відбувається активне вивчення її нових форм і моделей. Великий інтерес до арт-терапії почали проявляти не тільки фахівці, але і самі пацієнти. Проте до цих пір не всі знають, що являє собою арт-терапія. Це пов'язано з недостатньою кількістю інформації. Розвитком цієї професії у нас займаються лікарі-психіатри та психотерапевти. 


Можливості арт-терапії. Користь арт-терапії.

Можна сказати, що арт-терапія будується на вірі у творчу основу людини. Вона не ставить собі за мету зробити людину художником або актором. Вона спрямована, в першу чергу, на вирішення психологічних проблем. В арт-терапевтичній роботі може приймати участь практично кожна людина, незалежно від свого віку. Це не вимагає наявності у нього здібностей до творчості. Через художні образи наше несвідоме взаємодіє зі свідомістю. Арт-терапія допомагає встановлювати відносини між людьми. За допомогою мистецтва людина не тільки виражає себе, але і більше дізнається про інших. Арт-терапія дозволяє пізнавати себе і навколишній світ. У художній творчості людина втілює свої емоції, почуття, надії, страхи, сумніви і конфлікти. Відбувається це на несвідомому рівні, і людина дізнається про себе багато нового. Арт-терапія розвиває творчі можливості. Під час занять арт людина може відкрити в собі невідомі раніше таланти.

Арт-терапія є хорошим способом соціальної адаптації. Найбільше значення це має для людей-інвалідів.  Їм не вистачає спілкування. Арт-терапія дає їм можливість більш активно і самостійно брати участь в житті суспільства. Арт-терапія в основному використовує засоби невербального спілкування. Це дуже важливо для людей, яким складно висловити свої думки в словах. Арт-терапія в останні роки набула педагогічне спрямування. У школі вона виконує наступні функції: виховна, корекційна, психотерапевтична, діагностична та розвиваюча.   Арт-терапії не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здібностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному. 

Як засіб невербального спілкування вона особливо цінна для тих, кому важко передавати свої переживання словами.

Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини. Дає значний позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах. Отже це:

- кольоро-терапія;

- сміхо-терапія;

- лялько-терапія;

- музико-терапія;

- краплетерапія;

- ниткографія. 


КРАПЛЕТЕРАПІЯ

 

 

   Чим же корисна краплетерапія?


  По-перше, робота з різними кольорами привертає увагу дитини, робить заняття яскравим і цікавим. Малювати потрібно точно й акуратно, тому діти вчаться концентрації уваги та їх рухи стають все більш координованими.

  По-друге, каплетерапія дозволяє діткам розвивати дрібну моторику, підготувати ручку дитини до письма. Розвинені пальчики зможуть правильно і зручно тримати ручку і виконувати різні завдання вчителя: малювати прямі ліній при копіюванні геометричних фігур і друкованих літер, вирізати ножицями необхідний контур.

  По-третє, заняття краплетерапією можна використовувати в якості арт-терапевтичної техніки. Вони сприяють вираженню дитиною своїх проблем і переживань. Адже дуже часто маленька людина не може визначити словами, що вона зараз відчуває і, як наслідок, не може знайти вихід зі складної ситуації. Дитині набагато легше проявити себе, описати свою проблему будь-яким видом художньої творчості, ніж словами.

   По-четверте, краплетерапія – хороший спосіб самовираження і підняття самооцінки творчо обдарованих дітей: зрештою, хто з однокласників зможе похвалитися, що теж вміє малювати піпеткою?

   По-п’яте, краплетерапія розвиває у дитини творчу уяву.

 

Для занять краплетерапією необхідний такий набір «інструментів»:

-стаканчики з кольоровою водичкою (у воді розведені акварельні фарби 

  різних кольорів – жовтий, зелений, синій, червоний, коричневий, чорний і

  білий);

- звичайні скляні піпетки з гумовими наконечниками;

-дошка для ліплення із пластику білого кольору;

-губка з поролону (це «шапка-невидимка» для видалення зайвих крапель);

-листи щільного паперу;

-серветки для рук.

 

Основний принцип роботи полягає в наступному: дитина набирає піпеткою кольорову воду і «малює» крапельками на пластиковій дошці або папері.

Завдання краще поступово ускладнювати, так дитина вчиться малювати з крапельок більш хитромудрі фігури. На занятті дитина активно експериментує з водою, папером, кольором, губкою.

   На першому занятті дорослий показує дитині, як малювати піпеткою плямки і краплі. Разом з дитиною вони вивчають кольори, форми крапельок і плям, знайомляться з персонажем усіх занять – Клякса.

   На другому і наступних заняттях йде повторення того, чому дитина вже навчилась, але з ускладненням. Тепер з крапельок складаємо доріжки, по яких буде гуляти Клякса (її теж малюємо), будиночок, в якому живе Клякса, промальовуємо траву, квіти, погодні умови (сонце з променями, хмари, дощик, грозу).

    Поступово дитина вчиться малювати великі і маленькі краплі, переносити краплі на інше місце.

     На наступних заняттях крім усього перерахованого вище дитина малює сім’ю Клякси (тут добре обговорити взаємини в сім’ї самої дитини, особливо, якщо в них є проблеми).

    Промальовуючи друзів Клякси, дитина експериментує з властивостями кольорів при їх суміщенні (друзі грають в Пірамідку).

    Якщо щось не виходить – не біда, адже є чарівна шапка-невидимка, надівши яку герой може зникнути з дошки (вбираємо поролоном краплі).

    Результатом роботи за методикою «Краплетерапія» є позитивна динаміка готовності діток до школи. У дітей підвищується самооцінка, вони стають уважнішими, а їх рухи скоординованішими. Крім того, діти вчаться бачити красу в кожній кольоровий краплині.

 

 

 

 

 

 

 

НИТКОГРАФІЯ

Ниткографія – викладання за допомогою шнурка або товстої нитки контурних зображень різних предметів, тобто «малювання» за допомогою нитки. Чудова ідея для занять з дітьми молодшого віку. Ця техніка розвиває пам’ять, акуратність, дисциплінованість, фантазію, дрібну моторику, зоровий аналізатор, увагу та мислення. Завдяки цій техніці можна навіть навчити дитину різним геометричним фігурам та цифрам. Крім того, дана техніка гарно підходить для роботи з гіперактивними дітками. Найбільш актуальний вид заняття для дітей, віком від п’яти до семи років. Але дану техніку можна використовувати і з меншими і старшим. Потрібно пам’ятати, чим молодша дитина, тим товщі треба брати нитки. Дітям 3-х років можна дати шнурок товщиною 4-5 мм. Важливо, щоб він легко вигинався і не був слизьким(не синтетика). Довжина нитки (шнурка) повинна бути 25-30 мм.

Малюнки, виконані товстою ниткою або шнуром, відрізняються м’якістю одержуваних форм, здаються об’ємними та «живими», порівняно із звичайним контурним зображенням. Крім того, заняття з податливою, м’якою і пухнастою ниткою заспокоюють дітей і розвивають у них інтерес до декоративно-прикладного мистецтва. В якості основи для зображення ниткою слід використовувати будь-яку поверхню. Краще всього, щоб це була цупка основа. Наприклад, підійде картон чи лист фланелевої тканини, натягнутої на щільну основу. Також можна використовувати однотонний ковролін.

   Малюнки, виконані товстою ниткою або шнуром, відрізняються м’якістю одержуваних форм, здаються об’ємними та «живими», порівняно із звичайним контурним зображенням. Крім того, заняття з податливою, м’якою і пухнастою ниткою заспокоюють дітей і розвивають у них інтерес до декоративно-прикладного мистецтва. В якості основи для зображення ниткою слід використовувати будь-яку поверхню. Краще всього, щоб це була цупка основа. Наприклад, підійде картон чи лист фланелевої тканини, натягнутої на щільну основу. Також можна використовувати однотонний ковролін.

   Суть техніки в тому, що малюнок викладається з ниток. Можна надати дитині зразок, а можна щоб вона уявляла картинки з голови, тоді ми більше включаємо в роботу дитячу увагу, фантазію, пам’ять. І саме тоді отримуємо терапевтичний ефект, адже, те що малює дитина керується її підсвідомістю і всі її емоції вивільняються на зображення.

  Хороша ця техніка малювання ще тим, що дитина може змінювати зображення постійно. Наприклад, вона намалювала сумну людину, тут же вона може змінити її на радісну, додавши деякі деталі, не відкладаючи при цьому почату роботу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОЛЬОРО-ТЕРАПІЯ

  Зараз кольоро-терапія – це різновид нетрадиційних методів медицини, яке полягає у впливі колірним випромінюванням на організм суб’єкта для його лікування. Багато експертів сучасності і прості громадяни переконані, що кольоро-терапія одна із самих надійних і найбільш перспективних методик сьогодні.

        Кольоро-терапія для дітей

Кольори відіграють величезну роль у життєдіяльності дитини. Адже вони володіють силою змінювати її настрій, покращувати поведінку, регулювати сон і апетит, коригувати самопочуття. Одні колірні гами можуть заспокоїти малюка, а інші, навпаки, порушити або навіть налякати. Крім того, кольори розкажуть про дитячий характер, а тривоги й хвилювання малюка. Раніше вважалося, що малюки в перші дні свого життя бачать світ чорно-білим. Сьогодні офтальмологи спростовують дане переконання. Немовля здатне відрізняти весь колірний спектр, але концентрує погляд вибірково, поступово виділяючи з навколишньої реальності потрібні йому кольору. Дитяча кольоротерапія, заснована на впливі фотонів світла на головний мозок дитини. За допомогою неї можна добитися величезного успіху в корекції апатії, підвищеної дратівливості, гіперактивності і навіть агресивності. В однорічному віковому періоді дитина робить перші спроби розрізнення фарб і пізнання тонів. Вченими було відмічено, що однорічні малята частіше віддають перевагу жовто-зеленій гамі кольорів. Тому на даному віковому етапі оптимально буде оточити дитину іграшками спокійної однотонної палітри. Наприклад, кубики, якими грається дитина, повинні бути одного кольору. У віковому періоді від двох до трьох років іграшки можуть бути різних кольорів (максимум 4 кольора). До шестирічного періоду діти, звичайно, починають віддавати перевагу яскравим фарбам. Крім того, всі кольори поділяються на активні і пасивні. До активних – відносять яскраву палітру, представлену червоним, помаранчевим і жовтим. Перераховані кольори впливають збудливо і прискорюють всі процеси в організмі. До пасивних – відносять світлі відтінки, представлені зеленим, рожевим, блакитним і частково білим тоном. Ці кольори заспокійливо впливають на нервову систему. Всі відтінки коричневого, бузкового і фіолетового викликають тривогу, навівають тугу і смуток. Спершу в оточенні помаранчевого і червоного тону малюк відчуває приплив сил, але через тридцять хвилин він стане надмірно збудженим, а потім – дратівливим і, навіть, агресивним. При зміні колірної палітри на поєднання блакитних і світло-зелених відтінків, дитина заспокоюється після десяти хвилин. Саме тому дуже важливо для малюка вибирати іграшки не агресивних і збуджуючих кольорів. Це не означає повну відмову від червоних предметів у життєдіяльності дітей. Потрібно лише зменшити їх кількість. Вибирати одяг також слід з певною обережністю, так як надмірно яскраві вбрання будуть негативно впливати на дитину і його оточення. Тому рекомендується віддавати перевагу однотонним і спокійним тонам в одязі. Дитяча кольоро-терапія, в першу чергу, передбачає встановлення улюбленого кольору крихти з послідовним наповненням таким кольором простору, що оточує малюка. З цією метою потрібно знати значення для маленького чоловічка кожного кольору. В основному, в якості своїх улюблених квітів малюки вибирають жовтий, червоний або зелений, що свідчить про нормальний дитячий розвиток. Таких дітей цікавить все яскраве і нове, незвичайне і незвідане. Вони динамічні і не можуть перестати досліджувати світ навіть на мить. Якщо дитина віддає перевагу білій або чорній кольоровій гамі, то це говорить про замкнутість малюка. Такій дитині комфортніше наодинці з собою, аніж в оточенні однолітків.

 

Діагностична вправа «День мого кольору»

Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу.

Обладнання: підручні засоби (кольоровий папір, предмети різних кольорів, фарби, тканини)

Завдання. За допомогою підручних засобів створіть: веселку настроїв; одяг настроїв; кольорову паличку-виручалочку; ласкаве проміннячко настрою; куточки свого настрою; малюнки «Мій настрій».

 

Діагностична вправа «Кольоровий настрій»

Мета: діагностування емоційного стану дитини, розширення індивідуальної емоційної сфери; розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу.

Обладнання: на ватмані намальоване коло, розділене на сектори: червоний – активність, фіолетовий – сум та тривога, жовтий – спокій та задоволення, зелений – задумливість, мрійливість.

Завдання. Прислухайтесь до себе. Що ви відчуваєте: радість чи сум, спокій чи тривогу? Чому? Якого кольору ви уявляєте свій настрій?

Діти мають поставити свої фішки-сердечка на той сектор кола, який відповідає їхньому настрою.


Вправа «Фантазія»

 Мета: підняття настрою та тонусу за допомогою кольорів; розвиток творчої уяви та фантазії.

Обладнання: кольорові полотна розміром 1,5м на 1,5м., червона квітка.

Завдання. Учні сідають біля тканини потрібного кольору і уявляють, що вони, наприклад, на березі моря чи річки або, тримаючи в руці червону квітку, вони уявляють себе нею. Діти розповідають про свої відчуття.

 

Реабіталіційна вправа «Веселковий тонік»

 (для групової роботи)

Мета: підбадьорити, підняти настрій та емоційний тонус дитини.

Хід вправи

Педагог пропонує дітям зайняти зручне положення в кріслах і виконувати його команди.

-       Влаштуйтесь якомога зручніше і зробіть глибокий вдих і видих.

-       Уявіть собі світле блакитне небо з веселкою від краю до краю.

-       Сконцентруйтесь на червоній лінії. Уявіть, як вона починає вібрувати, віддаляється від веселки і наближується до вас у вигляді червоної хмаринки. Коли ця хмаринка досягне вас, вона розсипиться на рубінові кристали, які торкаються вашої шкіри і перетворюються у краплі води. Вода просочується через шкір всередину і наповнює ваше тіло рубіновим кольором.

-       Коли ви відчуєте, що тіло наситилося кольором, зайва волога вирветься назовні і швидко розсіється.

Рекомендації педагогу, який проводить вправу з дітьми

Повторіть те ж саме з наступною та всіма іншими кольоровими лініями веселки. Зовсім не обов'язково відразу використовувати увесь кольоровий спектр, можна обмежитися декількома кольорами.

 

Реабіталіційна вправа «Зоряне дихання»

Мета: протидія болі будь-якого походження, тривозі, страху, поганого настрою.

Хід вправи

  Педагог пропонує дітям виконувати його команди:

-       Сядьте якомога зручніше, а краще – приляжте.

-       Уявіть синє небо, засіяне зорями.

-       Оберіть одну зірочку – вона тепер належить вам.

-       Виберіть колір, необхідний для зцілення.

-       Включіть зірочку, нехай вона засвітиться цим кольором. Кольоровий промінь широкий, він все довкола заповнює своїм сяйвом. Вдихніть на раз-два-три, уявляючи, що ви вдихаєте кольорове повітря. Повітря, проникаючи через ніс, заповнює усе ваше тіло. Спробуйте побачити та відчути це. Вдихайте носом.

-       Затримайте дихання, порахувавши до трьох.

-       Видихніть на раз-два-три.

-       Ще двічі повторіть дихальний цикл.

Отже, кольоротерапія – це дієвий метод психологічного впливу на дитину, який може використовуватися у роботі з молодшими школярами з діагностичною, педагогічною, профілактичною та лікувальною метою.




СМІХО-ТЕРАПІЯ

Сміхотерапія або гелотологія (від грец. «gelos» — сміх + «θεραπεία» — лікування) — наука, яка досліджує вплив сміху на людський організм. Одночасно сміхотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття напруження, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху.

       Сміхотерапія — один із найпопулярніших видів сучасної арт-терапії, що застосовується як для лікування дітей віком від 2 місяців (тобто тих, хто вже вміє сміятися), так і дорослих.

       Сміх дійсно надає вашому організму благотворний комплексний ефект: знімає стрес, зцілює депресію, очищає дихальні шляхи, нормалізує мікроциркуляцію крові, зміцнює імунні функції організму. Сміхотерапія дозволяє пригнітити синтез «гормону стресу» – адреналіну, і «гормону смерті» – кортизону. Одночасно з цим починають активно продукуватися ендорфіни. Здоровий сміх здатний швидко зняти душевний та фізичний біль, стабілізувати емоційний стан, доставити певне задоволення.

       Кожен з нас хоча б раз у житті чув стійкий вираз – «Сміх продовжує життя». Деякі вважають це повір’я міфом, інші ж активно практикують сміхотерапію. І для цього зовсім не обов’язково відвідувати спеціалізовані курси та майстер-класи: ви цілком можете впоратися самостійно, в домашніх умовах.

Отже, сміх забезпечує вашому організму наступні переваги:

ü  ліквідацію негативних і деструктивних програм;

ü  посилену продукцію ендорфінів – «гормонів щастя»;

ü  нормалізацію периферичного кровообігу;

ü  підтримку життєвих сил і фізичної активності;

ü  прискорення метаболічних процесів;

ü  активацію роботи центральної нервової системи;

ü  миттєве насичення енергією і бадьорістю;

ü  мінімізацію рівня шкідливого холестерину в крові;

ü  зняттю головних болів неясного генезу;

ü  розслабленню 80 груп м’язів;

ü  стимуляцію творчого мислення та активності;

ü  стрімкий розвиток упевненості в собі і сили волі.

 

Гуморески

«Дивний школяр»

Двох онуків дід старий 

Посадив на руки 

Та й розказує казки,

Слухають онуки. 

Раптом менший запитав: 

— А скажіть, дідусю, 

Ви ходили в перший клас? 

— Та ходив, Павлусю. 

— От був номер! — малюки 

Сміхом залилися,  

— Як до школи ви прийшли 

З бородою й лисі.

 

«Найкраща мова»

Йде синок до школи вперше. 

Пита батька мати: 

- Якій мові ми синочка 

Будемо навчати - 

Українській чи російській? 

Обидві ж хороші. 

- Хай вивчає ту, якою 

Печатають гроші.

 

«Контракт»

«Заключив контракт мільйонний

Футболіст Дмитрина»,

Чита батько у газеті й погляда на сина.

Той уроки вчить старанно 

Давно й без спочину.

Розлютився раптом батько

Й кричить на хлопчину: 

— Все гризеш оту науку, 

Хочеш вченим стати? 

Краще йшов би на подвір'я 

М'яча поганяти!

 

Фізкультхвилинки

«Каченята»

Раз-два — всі пірнають,

Три, чотири — виринають,

П'ять, шість — на воді

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім — що є сили

Всі до берега поплили,

Дев'ять, десять — обтрусились

І за парти опустились.

«Гори Карпати»

Раз-два — піднімається гора,

Три, чотири — це круті гірські схили,

П'ять, шість — це орли дивний танець завели,

Сім, вісім — це смерічки похилилися до річки,

Дев'ять, десять — це вода з водоспаду витіка.

«Зайченята»

Сірі зайчики маленькі

(Вушка є у них довгенькі)

В лісі грались, веселились, —

Працювати вже стомились.

А щоб добре працювати,

Треба трішки пострибати.

Відпочили, розім'ялись

Й до роботи знову взялись.

«Ми теж умієм так»

Подивись скоріш, котра година, Дивляться вперед, вгору, ве-

Тік-так, тік-так, тік-так. дуть пальцем зліва направо і на-

Наліво — раз, направо — раз! впаки, нахиляються у вказаний

Ми теж умієм так! бік.

Щоб стати схожим на орла

І налякать собак,

Розправив півень два крила... Піднімають праву руку в сто-

Ми теж умієм так! рону, потім ліву, махають ними.

Іде ведмідь, шумить в кущах,

Спускається униз.

На двох ногах, на двох руках,— Нахиляються і рачкують як

Ми теж умієм так. ведмідь.

Скоромовки

Ворона проворонила вороненя.

Пік біля кіп картоплю Прокіп.

Раз — дрова, два — дрова, три — дрова.

Розкажу вам  про покупки,  про покупки,  про покупки, про покупочки мої.

Улас у нас, Панас у нас.

 

 

ЛЯЛЬКО – ТЕРАПІЯ

Лялькотерапія - це розділ арттерапії, що використовує в якості основного прийому психокорекційного впливу ляльку як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Ідентифікуючи себе певним чином, дитина в умовній ситуації проектує свій внутрішній світ і відчуває реальні почуття, діагностуються, що направляються і коректовані психологом.

    Один з головних принципів - не лікування окремого симптому або набору симптомів, а спроба проникнути глибше, заглянути в душу дитини, зрозуміти, чим же викликані ці симптоми, де «поломка», що даному конкретному дитині заважає жити? Методика дозволяє працювати з дітьми різного віку: від чотирьох до чотирнадцяти.

   Лялько-терапія як метод заснований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм казки, з улюбленою іграшкою. В якості основного прийому корекційного впливу використовується лялька як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Дитина, пізнаючи реальний світ, його соціальні зв'язки і відносини, активно проектує сприймається досвід в специфічну ігрову ситуацію. Основним об'єктом такої соціальної проекції досить довгий час є ляльки.

    Метою лялько-терапії є допомога у ліквідації хворобливих переживаннь, зміцнення психічного здоров'я, поліпшення соціальної адаптації, розвиток самосвідомості, вирішення конфліктів в умовах колективної творчої діяльності.

Функції лялько-терапії :

·      комунікативна - встановлення емоційного контакту, об'єднання дітей в колектив;

·      релаксаційна -зняття емоційної напруги;

·      виховна - психокорекція прояв особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;

·      розвиваюча - розвиток психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття), моторики;

·      навчальна-збагачення інформацією про навколишній світ.

Лялько-терапія дозволяє об'єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає можливість самого природного і безболісного втручання дорослого в психіку дитини з метою її корекції або психопрофілактики.     

   Використовується цей метод в цілях профілактики дезадаптивних поведінки. Корекція протестної, опозиційної, демонстративної поведінки досягається шляхом розігрування на ляльках в парі з батьками або однолітками типових конфліктних ситуацій, взятих з життя дитини.

У лялько-терапії використовують різноманітні види ляльок:

Ø ляльки-маріонетки;

Ø пальчикові ляльки;

Ø тіньові ляльки;

Ø мотузкові ляльки;

Ø площинні ляльки;

Ø ляльки- рукавички;

Ø ляльки-костюми.

 

ВЧИТЕЛЬ

      Ця гра напевно сподобається тим, хто вже навчається в школі, особливо в початкових класах. У цьому віці діти легко ототожнюють себе з учителем і з задоволенням побудуть на його місці.

   А ось вам, навпаки, доведеться представити себе недбайливим школярем і підготуватися до уроку, списавши кілька речень з книги. При цьому ви повинні допустити у своєму тексті кілька помилок. Краще не робити орфографічних або пунктуаційних помилок, адже дитина може не знати деяких правил. Зате можна допускати пропуски букв, зміни закінчень, неузгодженість слів в особі і відмінку. Нехай дитина увійде в роль учителя і перевірить вашу роботу. Коли всі помилки будуть знайдені, запропонуйте їй поставити оцінку за таке списування. Будьте морально готові, що ваші син або дочка з неприхованою радістю поставлять двійку в ваш уявний щоденник. Добре ще, якщо батьків в школу не вимагатимуть!

   Примітка. Якщо у вас нерозбірливий почерк, то краще надрукувати текст з помилками або написати друкованими літерами.

 

«ТІЛЬКИ ПРО ОДНЕ»

      Ця гра може здатися нудною на погляд дорослих. Однак діти її чомусь дуже люблять.

   Запропонуйте дитині вибрати одну будь-яку іграшку. Тепер поясніть правила. У цій грі можна говорити тільки про одне - про обрану іграшку. Причому говорить тільки той, у кого іграшка в руках. Сказати потрібно одне речення, яке описує цю іграшку в цілому або якісь її деталі. Після цього слід передати її іншому гравцеві. Тоді він скаже своє речення про цей самий предмет. Зверніть увагу, що не можна повторювати вже сказані відповіді або робити абстрактні висловлювання. Так фрази типу: "А я у бабусі бачив схожу ..." - каратимуться штрафним балом. А гравець, який набрав три таких бали, вважається переможеним! Сюди ж нараховуються штрафи за повторення сказаного і відповідь не в свою чергу.

     Примітка. Краще обмежувати час цієї гри. Наприклад, якщо після закінчення десяти хвилин ніхто з учасників не набрав три штрафні бали, то виграють обидва. Поступово цю гру можна ускладнювати, вибираючи в якості її об'єкта не іграшку, а більш прості предмети, у яких не так вже й багато ознак. Якщо в результаті ви зможете описувати досить довго предмети типу олівця, то сміливо вважайте, що досягли зі своєю дитиною певних висот!

 

«ЛОВИ – НЕ ЛОВИ»

    Правила цієї гри схожі на всім відомий спосіб грати в "Їстівне - неїстівне". Тільки умова, коли дитина ловить м'яч, а коли ні, може змінюватися в кожному коні гри. Наприклад, зараз ви домовляєтеся з нею, що якщо ведучий кидає м'яч, вимовляючи слово, що відноситься до рослин, то гравець ловить його. Якщо ж слово не є рослиною, то відбиває м'яч. Наприклад, один кін гри міг би називатися "Меблі - не меблі". Аналогічно можна грати в такі варіанти, як "Риба - не риба", "Транспорт - не транспорт", "Літає - не літає" і безліч інших. Кількість обираних умов гри залежить тільки від вашої фантазії. Якщо вона раптом вичерпається, запропонуйте дитині самій вибрати умову гри, тобто категорію слів, які вона буде ловити. Діти іноді дають зовсім свіжі та творчі ідеї!

     Примітка. Як ви, напевно, помітили, ця гра розвиває не тільки увагу, але й здатність до узагальнення, а також швидкість обробки почутої інформації. Тому з метою інтелектуального розвитку дитини постарайтеся, щоб категорії цих узагальнюючих понять були різноманітні і зачіпали різні сфери, а не обмежувалися побутовими і часто використовуваними словами.

 

«Я ВЕСЬ В УВАЗІ»

  У цій грі вашій дитині знадобиться все її акторське обдарування, а вам - винахідливість. Можна ввести учасників в гру за допомогою вистави, дія якої відбувається на кіноспробах. Юним акторам пропонують зобразити людину, яка "вся в увазі", тобто повністю поглинена своїми думками і почуттями, тому вона абсолютно не помічає того, що відбувається навколо неї. Підкажіть починаючому акторові, що вийде краще зосередитися, якщо він представить, що дивиться дуже цікавий фільм або читає книгу.   

      Але цим роль не обмежується. У починаючої зірки екрану є конкуренти. Вони будуть всіляко заважати йому добре зіграти свою роль. Для цього вони (тобто знову-таки ви в такій "шкідливій" ролі) можуть розповідати анекдоти, звертатися до актора за допомогою, намагатися здивувати або розсмішити його, щоб привернути до себе увагу. Єдине, чого вони не мають права робити, - це доторкатися до актора. Але і в актора є обмеження в правах: він не може закривати очі або вуха.

          Після того як режисер (тобто ви або інший член сім'ї) скаже: "Стоп", всі учасники перестають грати. Можна навіть взяти інтерв'ю у початківця артиста, нехай він розповість, як йому вдалося бути уважним і не відволікатися на спеціально створювані перешкоди.

      Примітка. Звичайно, ця гра буде ще веселіша, якщо ви підключите до неї декількох дітей. Правда, тоді потрібно буде стежити за порядком, щоб "конкуренти» не перестаралися у прагненні відвернути увагу "актора". Також участь дорослого може показати дітям несподівані і цікаві ходи, які вони можуть використовувати. Якщо ви помітите, що спроби відвернути актора обмежуються криками і кривлянням, то підкажіть гравцям більш оригінальні способи. Так можна повідомляти особисті новини ("Бабуся приїхала!"), показувати нову іграшку, робити вигляд, що всі йдуть і т. п.

 

Арт-терапевтична вправа

«КАЗКА, ЯКА ОЖИЛА»


  Дітям обов’язково має сподобатися ілюструвати улюблену казку.

  Причому чим більш різноманітніші будуть матеріали, тим краще!

   Варто заздалегідь вирізати з чистого паперу частини всіх героїв, а також матеріали для будиночків, дерев, різноманітних предметів, які передбачені в казці. Можна додати природний матеріал, наприклад, “солома” – прутики від віника (чистого), зубочистки з відрізаними гострими кінцями – “паркан”…

  Потім надаємо всі матеріали дитині і допомагаємо розмалювати героїв та приклеїти все на аркуш.

За отриманим плакатом можна розповідати казку в класичному варіанті або придумувати щоразу нове і фантазувати з дитиною різноманітні ситуації розвитку подій.

Дана гра спрямована на розвиток уяви, творчого мислення, комунікативних навичок, вміння висловлювати власну думку.

Якщо такий метод застосовувати до терапевтичних казок, які направлені на вирішення різноманітних психологінчих проблем, то ефективність їх збільшується в рази. Оскільки дитина через власний досвід переносить переживання всіх героїв і, що найголовніше, має можливість змінювати сюжет казки.


Арт-терапевтична вправа

«Чарівні фарби»:

«Чарівна фарба» виготовляється самими дітьми.

   Рецепт фарби (у розрахунку на одну дитину): 150 г борошна, щіпка солі, столова ложка рослинної олії, столова ложка клею ПВА, води додається стільки, щоб фарба по консистенції була, як густа сметана. Діти розсідаються навколо цих матеріалів.

    Перший етап: діти в стаканчики насипають необхідну кількість борошна, куди поступово додають сіль, масло, воду, клей. Дуже важливо, щоб всі компоненти змішувалися руками.

     При додаванні нового компонента в основу фарби змінюються сенсорні відчуття дітей. У процесі змішування компонентів потрібно попросити дітей прокоментувати свої відчуття, почуття. Коли основа під фарбу готова, дітям пропонується вибрати улюблений колір фарби і додати її в основу. Якщо потрібен яскравий тон фарби, то гуаші додається багато, якщо блідий - небагато. Таким же чином можна буде відрегулювати бажання кількох дітей створювати один колір. Він буде різної інтенсивності. Звичайно добре, якщо кольори не будуть повторюватися.

  Готова фарба виставляється в центр. Дітям роздаються аркуші паперу і під приємну музику пропонується пальчиками, використовуючи свою отриману фарбу, намалювати що-небудь. Це може бути і задана тема.

  Після обговорення отриманих робіт і відчуттів від малювання, дітям пропонується намалювати спільний малюнок на ватмані.

Психолог в цей час, відстежує способи взаємодії дітей, їх стану та поведінкові реакції при виготовленні фарби і малюванні.

Обговорення: Які відчуття у вас були, коли ви малювали чарівними фарбами? Сподобалося чи не сподобалося малювати? Що ви хотіли зобразити? Що вийшло? Що хотілося б змінити? Дайте назву своїй роботі.

 

 

 


Пам’ятка  БАТЬКАМ

   Булінг (від англійської — хуліган, забіяка, задирака, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу,  то скажіть їй:

Поради молодому вчителеві і не тільки…

Необхідно:

·         - любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й виховувати;

·         - не дискредитувати свій авторитет – він повинен бути незаперечним;

·         - посміхатися, особливо працюючи зі слабкими учнями;

·         - постійно стежити за своїм мовленням;

·         - бути добрим, але не добреньким; вимогливим і чесним щодо всіх учнів;

·         - постійно дізнаватись щось нове із книг, журналів, телебачення, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не  боючись, що вони не зрозуміють;

·         - крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні технології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, ноу-хау в роботі;

·         - працювати під гаслом “Класна робота в зошиті учня не повинна мати помилок”;

·         - розвивати в собі важливу якість – вислуховувати учня до кінця, не підказуючи, не підводячи учня до правильної відповіді підказками;

·         - не давати учням контрольних робіт, знаючи, що половина класу не впорається;

·         - не демонструвати свою любов до окремих учнів;

·         - пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося;

·         - нічого не забувати, щоб діти не могли сказати: “А Марія Іванівна забула”;

·         - у жодному разі не висловлюватися про колег погано, не критикувати їх у присутності учнів;

·         - співпрацювати із батьками як помічниками у роботі, не скаржитися їм принагідно на їх дітей;

·         - одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм;

·         - намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцінки вчитель ставить самому собі за невміння навчити;

·         - не боятися брати участь у різноманітних конкурсах;

·         - знати, чого вчити та як найкраще вчити;

·         - завжди відстоювати своїх дітей, а не сварити їх привселюдно – це ваші діти, а ви – їхня шкільна мама;

·         - ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків при дітях;

·         - пам’ятати, що кожний з учнів – це унікальна й неповторна особистість;

·         - не забувати, що учень – не “чистий аркуш паперу”, а особистість, яка має власний життєвий досвід, свої погляди й особистий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.