ДИФТЕРІЯ У ДІТЕЙ

ДИФТЕРІЯ У ДІТЕЙ. ЯК ВБЕРЕГТИСЯ ВІД НЕБЕЗПЕЧНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ?

Дифтерія — це гостре бактеріальне інфекційне захворювання, що викликається коринебактерією дифтерії (Corynebacterium diphtheriae), як правило уражає верхні дихальні шляхи або шкіру, часом призводить до ушкодження серця, нервової системи чи нирок.

Дифтерія — вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію не щеплені або невірно щеплені особи.

Смертність від дифтерії за різними даними становить від 5% до 20%.

Основний шлях передачі інфекції – повітряно-краплинний. Можливі шляхи передачі через побутові предмети, з водою та продуктами харчування.

Єдиним резервуаром є людина (хворий, реконвалесцент, носій).

Інкубаційний період триває від 2 до 10 діб. Розповсюдження збудника відбувається в останні 2 дні інкубаційного періоду, весь період клінічних проявів і 4 дні після одужання — при лікуванні (без лікування до 2–3 тиж.)

Розрізняють різні клінічні варіанти перебігу дифтерії, однак найрозповсюдженішою є дифтерія глотки (мигдаликів) для якої характерні наступні ознаки:

  • гострий початок;

  • температура тіла 38-39С, яка триває 2-3 дні;

  • біль у горлі;

  • збільшення піднебінних мигдаликів;

  • гіперемія слизової оболонки зіву із синюшним відтінком;

  • на мигдалинах чи інших уражених інфекцією органах з’являється сіро-білий наліт.

Коли хворий видаляє цей наліт, то рана починає кровоточити, а через деякий час наліт знову з'являється;

- з'являється специфічний солодкуватий запах з рота;

- збільшення підщелепних лімфатичних вузлів;

- набряк шиї;

- головний біль, слабкість,

- зниження апетиту, нудота, може бути блювота;

- епідеміологічні дані - контакт з хворим на дифтерію, порушення календаря щеплень проти дифтерії.

Окрім дифтерії глотки виділяють дифтерію носа, гортані і трахеї, шкіри.

Діагностика дифтерії полягає у виявленні збудника бактеріоскопічним (огляд фібринозних плівок під мікроскопом) та бактеріологічним методом (посів на середовище Леффлера або на середовище з телуритом калію (матеріал: мазок з носоглотки, фрагмент фібринозної плівки або глибокий мазок з виразки у випадку дифтерії шкіри)).

Також можна застосовувати тест на токсигенність - Елек-тест преципітації або виявлення гену, який кодує субодиницю А токсину, методом полімеразної ланцюгової реакції.

При проникненні дифтерійного токсину у кров відбувається ураження життєво важливих органів, що призводить до наступних ускладнень:

  • дихальна недостатність;

  • інфекційно-токсичний шок;

  • пошкодження серцевого м'яза (міокардит);

  • ураження нервової системи;

  • ниркова недостатність;

  • ДВЗ-синдром.

Основним методом профілактики дифтерії є вакцинація, яка проводиться коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною (АКДП) у віці 2, 4, 6, 18 місяців. Ревакцинацію проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП-М) у 6 років та 16 років. Надалі дорослі отримують вакцинацію кожні 10 років.

До неспецифічних засобів профілактики належить дотримання особистих санітарногігієнічних правил таких як, часте провітрювання приміщень, миття рук, вологе прибирання.

При перших ознаках захворювання дитини звертайтеся до лікаря, який допоможе Вам у лікуванні дифтерії!