Історія школи

У Піщаному існувала церковно-приходська школа.

Переломним роком став 1864, коли була проведена земська реформа. У ході неї були створені організації - земства, що піклувалися про освіту і культурний розвиток села. Пізніше земства створювалися на Україні, в тому числі і в Решетилівському повіті.

Під час клопіткої роботи земств у 90-х роках ХІХ ст. в Піщаному, крім церковно-приходської школи, була відкрита 1869р. й земська, яка почала діяти з 7 січня 1872 року. Школа була на утриманні земства. У цьому приміщені знаходилась і квартира для вчителя.

Земська школа була трьохкласна, складалася з трьох груп. До першої ходили діти 10-11 років, до другої – 11-12 років, до третьої - 13 років. На всі три групи був один учитель. Вчилися, в основному, читати й писати. Два роки на тиждень приходив піп вчити закон Божий. Дітей за найменшу провину карали лінійкою або ставили на коліна на гречку.

До кінця ХІХ ст. в школі навчалося до 30 дітей, що становило близько 20% усіх дітей села. Більшість зовсім не навчалось, були неписьменні. Учні вчилися головним чином протягом періоду, коли не виконувалися (закінчувалися) сільськогосподарські роботи. Лише невелика частина дітей заможних селян могли постійно навчатися.

У 1902 році було побудоване друге приміщення земської школи. Будували селяни на свої кошти, своїм тяглом, своїми руками. З цього часу в школі навчалося 60 учнів.

У 1904 році було збудовано приміщення для церковно-приходської школи, а до цього часу діти навчалися в сторожці при церкві.

У 1910 році земська школа перейшла на чотирьохрічне навчання. Церковно-приходська ж залишалась трьохкласною. Тепер у ній працювала одна вчителька, дочка попа, Корсунська Н.М., а в земській школі – дві вчительки, які вели комбіновані класи: Дмитрова Ганна Іванівна, Бридун Оксана Іванівна. Учителі мали освіту духовної семінарії.

Через бідність батьків діти не могли продовжити навчання далі, тому лише син попа, Корсунський Олександр Миколайович, був грамотний і закінчив духовну семінарію.

З весни 1917 року влада в селі Піщаному кілька разів переходила з рук в руки, та школа продовжувала працювати. Вчителі: Корсунська Надія Миколаївна, Корсунська Наталія Миколаївна, Капара Зінаїда Макарівна, Згерська Марія Іванівна мали шкільні квартири, зарплату виплачувала їм держава. Шкільне приміщення опалювалось соломою.

Починаючи з 1920 року радянська влада зміцніла, школа працювала в кращих умовах.

У 20-і роки в с.Піщаному була початкова школа, де навчалося приблизно 102 учні. У цей період працювали вчителі: Бикова Одарка Яківна, Неутрієвська Марія Захарівна, Добропас Ольга Василівна.

З 1926 року в селі відкривається лікнеп.

У 1927 році жителі села Піщаного почали клопотати про відкриття 5 класу.

Їздила з таким проханням до відповідних Обласних органів Бобошко Степанида Андріївна. Одержали дозвіл відкрити 5-ий клас і виділити садибу 2,5га під будівництво нової школи. Загальними зборами селян вирішено будувати методом народної будови. Перший матеріал (цегла) був взятий з маєтку князя Кочубея, що містився в селі Дячковому. Решту матеріалу було доставлено державою на станцію Решетилівка, а з Жовтневого селяни передали в Піщане. Ці роботи виконувались як громадський обов’язок без оплати. Будівництво нового приміщення школи було закінчено у 1928 році. Завідуючою школи в цей час була Неутрієвська М.З.

У 1929 році почалося навчання у новому приміщенні. З цього часу директором школи став працювати Ванганов.

У селі була велика кількість неписьменних. Для ліквідації неписьменності були створені вечірні школи. У ці роки почали працювати у школі вчителі: Турбаба П.П., Василенко П.І.

У 1930 році – перший випуск учнів 7 класу.

З 1927 по 1931 роки в с.Піщаному працювала семирічна школа, в якій нараховувалося близько 230 учнів.

У 1934 році на базі семирічної школи була утворена середня школа.

Першим директором був Гладкий.

У школі з 1938 – по 1941 було приблизно 20 класів, в яких навчалося близько 630 учнів. Випускників приблизно 175.

В початкові місяці війни (по жовтень 1941 року) школа не працювала, бо приміщення школи було зайняте Решетилівським райвійськкоматом.

З 23 жовтня 1943 року, після звільнення від фашистських окупантів, школа почала працювати. Навчались учні 1-9 класів. У цей час директором школи була Федій Елисавета Потапівна. Працювали учителі: Дерев’янко О.М., Бобошко О.І., Якуша М.М., Сьомак О.О., Шпіка О.Ф., та інші, піонервожатою Шпіка Федосія Іванівна.

Учні та вчителі брали участь у допомозі фронту: відсилали бійцям на фронт тютюн, шарфи, шкарпетки, печиво. У цей час збирали кошти у фонд оборони країни на будівництво танків, літаків.

Всі вчителі (чоловіки школи та учні, які були призвані до лав Червоної Армії, брали участь у Великій Вітчизняній війні. Наприклад Бушний М.І., Горчала І.Ф., Василенко П.І., та інші вчителі.

Вихованці Піщанської школи: Лука Минович Дудка, Герой Радянського Союзу, підполковник Піщанський С.Л., підполковник Кукіб В.П., майор Радченко С.Т., лейтенант Житник М.М., партизани Пазечко Н.Л., Шарлай І.П.

Після війни вчителі та учні школи приймають активну участь у відбудові села. З їх допомогою у 1952 році побудовано клуб на 500 місць. Вони допомагали у виконанні сільськогосподарських робіт: вночі працювали біля молотарки, скиртували солому, обробляли просапні культури. У 1954 році школа була електрифікована, заняття проводились у дві зміни.

З 1955 року при школі почав працювати інтернат, в якому було 24 учні.

За післявоєнні роки, 1946-1958 рр., Піщанська середня школа випустила 337 учнів, з них 7 медалістів. Вони здобули вищу освіту і почали працювати: 30 учителями, 11 агрономами, 4 зоотехніками, 20 лікарями, 3 льотчиками, 6 командирами Радянської Армії із званням вище майору, 4 відповідальними працівниками державного апарату.

На протязі 1959-1965 років школу закінчили 146 учнів. З відзнакою-13 учнів.

У 1966 році з школи випущено 63 учні, з них 32 одинадцятикласники і 31 десятикласник. З відзнакою - 9 учнів.

До 1960 року школа працювала в дві зміни, бо класних кімнат не вистачало. Учнів було 277. З 1960 року школа перейшла на однозмінне навчання. У школі була бібліотека. Працювати кабінети: хімічний, фізичний і класи-кабінети: біологічний, математичний, літературний, піонерська кімната, Ленінська кімната з 1957 року. Кімната бойової слави - з 1965 року.

З 1960 року школа стала називатись Піщанська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням. У 1957 році колгосп ім.Свердлова передав школі списаний трактор «Бєларусь МТЗ-50»

Учнівська виробнича бригада досягла високих урожаїв сільськогосподарських культур і одержала грамоти від обкому комсомолу, облвиконкому, райкому комсомолу, райвиконкому. У 1952 році за школою було закріплено 20га землі для виробничої бригади.

У 1960 році було здано в експлуатацію нове шкільне приміщення в якому були кімнати на чотири класи. З 1962 року почала працювати група продовженого дня молодших класів. 1965-1966 навчального року у школі стало три групи продовженого дня: одна 1-4 класи та дві 5-8 класи. Перший випуск 11 класів (три класи) був у 1964 році.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1965 року школі присвоєно ім’я Героя Радянського союзу Луки Миновича Дудки.

Згідно наказу №5 від 26 січня 1966 року по Полтавському облоно школа стала називатися так: Піщанська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням імені Героя Радянського Союзу Л.М.Дудки. В наказі №9 по Піщанській середній школі від 21 лютого 1966 року говориться: «В зв’язку з присвоєнням нашій школі ім’я Героя Радянського Союзу Л.М.Дудки наказую: 22 лютого 1966 року по всіх класах школи провести урок, присвячений героїчним подвигам Л.М.Дудки в ім’я Батьківщини. В майбутньому такі уроки проводилися кожного першого вересня».

21 лютого 1966 року організовано мітинг учнів з участю населення села.

Учні приймали клятву такого змісту: Ми, комсомольці, і піонери, і учні, стоячи перед прапором, перед лицем наших батьків, свято шануючи пам’ять тих, що віддали своє життя за наше щастя, урочисто клянемося:

- палко любити свою Вітчизну, Союз Радянських Соціалістичних Республік - Клянемося!

- бути відданими справі комунізму - Клянемося!

- готуватися до захисту нашої Батьківщини, якщо потрібно, то захистимо її так героїчно, як захищав наш земляк полковник Герой Радянського Союзу Лука Минович Дудка. - Клянемося!

- бути дисциплінованими і культурними - Клянемося!

- Вітчизні віддати не часточки душ, а всю повноцінність життя або смерті - Клянемося!

Біля постамента, на якому було встановлено портрет Л.М.Дудки, при спущених прапорах, стояла варта з учнів, яка мінялась кожні п’ять хвилин.

Громадськість села брала активну участь в розвитку освіти.

Правління колгоспів ім.Калініна (с.Молодиківщина), «Червоний Партизан» (с. Надежда) забезпечували транспортом при будівництві шкільного приміщення, теплиці, інтернату. Колгосп ім.Калініна та «Червоний Партизан» виділили кошти з колгоспного фонду на будівництво інтернату. Приміщення інтернату на 40 місць було здано в експлуатацію в 1967 році. Батьки, учні, вчителі приймали участь у будівництві на громадських засадах.

Колгоспи давали транспорт для проведення учнівських екскурсій в Москву (1958 рік), Севастополь (1963 р.), Київ, Кременчук, Полтаву.

Учні допомагали колгоспам у збиранні високих врожаїв сільгоспкультур.

Силами учнів і вчителів для населення систематично давалися концерти до визначних дат.

У 1966 році, вчительку російської мови, літератури та співів, Дерев’янко Орину Михайлівну нагороджено орденом “Трудового Червоного Прапора”, а вчительку математики Шпіку Надію Іванівну значком “Відмінник народної освіти”.

На 1 січня 1967 року у школі було 240 учнів, з яких – 21 жовтеня, 120 піонерів, 76 комсомольців, 15 учнів комсомольського віку. Класів – 13, комплектів – 9, вчителів – 25.

У 1965-1966 навчальному році до Піщанської школи від Славківської школи приєднано три класи: 1, 2 і 3.

У 70-ті роки спостерігався політичний спад у соціальному розвитку с.Піщане (особливо з 1969 по 1974рр.), що в свою чергу викликало зменшення контингенту учнів. Враховуючи те, що школу відвідували учні з с.Молодиківщина, с.Потеряйки, с.Нова Михайлівка, с.Піщане, с.Надежда та інших (всього близько 10 населених пунктів), їх кількість становила 140 чоловік. Постало дуже серйозне питання про переведення середньої школи у восьмирічну. Але з приходом до керівництва місцевим колгоспом ім.Свердлова нового голови правління Бутенка Івана Омеляновича, велика увага стала приділятися соціальному розвитку населеного пункту і школі зокрема.

З 1977 по 1980 рік до школи підведено водяне опалення, збудовано спортзал і добудовано три класні кімнати (директори Дзябенко В.Г., Московець П.О., Коротич В.Г.).

У 1983-1984 роках на території школи побудовано приміщення овочесховища, впорядковано шкільне подвір’я, заасфальтовано доріжки, розпочато будівництво наземного тиру (директор Коротич В.Г.).

З 1984 року директором школи став працювати Кулик Іван Михайлович.

У 1985 році проведено реконструкцію даху школи. У 1986 – підведено централізоване опалення до теплиці, яку було реконструйовано і введено в дію. У 1989 році проведено ряд робіт по вдосконаленню обладнання у шкільній столовій. Реконструйовано місцеву електромережу. Збудовано електропровід до школи (директор школи Кулик І.М.).

До кінця 80-х років значно зросла чисельність учнів. У 1986 році в с.Нова Михайлівка була відкрита неповна середня школа, до якої прийшло навчатися 62 учні з території сіл Молодиківщина, Нова Михайлівка, Потеряйки. У 1986 році відкрито початкову школу в Славках та в с.Потеряйки, але не дивлячись на це, учнівський контингент у Піщанській середній школі було відновлено і на 1 січня 1990 року становило 192 чоловіки.

З 1986 року при школі у приміщенні дитячого садка колгоспу ім.Свердлова організовано навчання з шестирічного віку ( учитель Кулик Н.В., вихователь Левченко Л.Г.).

Учительський колектив значно змінився. У школі стало працювати багато молодих учителів, які прийшли на зміну ветеранам це: Борщенко Сергій Іванович., Борщенко Марина Володимирівна. – 1981-1989рр -учителі математики та англійської мови; Дернова Лідія Іванівна - учитель початкових класів з 1979 по 1984 рік; Ковалевич Катерина Василівна - вчитель трудового навчання, пізніше, з 1980 року - вчитель початкових класів; Шидлович Людмила Степанівна - з 1980 по 1984 рік - вчитель музики; Станко Людмила Олександрівна - піонервожата, пізніше - вчитель української мови та літератури; Булана Лідія Михалівна - вчитель російської мови та літератури - з 1982 року; Кулик Іван Михайлович, Кулик Ніна Василівна - з 1984 року – вчителі математики та початкових класів; Срібний Микола Іванович, Срібна Надія Євгенівна – учителі математики та хімії - з 1985 по 1986 рік, Слюсар Тамара Іванівна - учитель історії - з 1986 року, Хорошун Віктор Іванович - вчитель трудового навчання - з 1981 року; Чуб Валерій Анатолійович і Чуб Валентина Іванівна - вчителі біології і хімії - з 1987 року; Іщенко Інна Іванівна - вчитель початкових класів - з 1987 року, Гилюн Евеліна Юріївна – учитель російської мови та літератури – з 1988 року; Вініченко Валентина Іванівна - учитель математики - з 1989 року.

Ряд вчителів у цей період було нагороджено Медалями «Ветеран праці» - Кутуля Галина Іванівна. Московець Петро Олексійович, Терещенко Галина Василівна та Плужник Леонід Данилович нагороджено значками «Відмінник народної освіти».

З 1970 по 1990 рік закінчило школу з відзнакою 18 учнів: 16- із золотою медаллю і 2 із срібною.

На початок 1990 року, враховуючи величезні зміни в соціальному розвиткові району, відкривається реальна перспектива реконструкції школи.

1 вересня 1994 року було відкрито нове приміщення Піщанської школи за сприяння керівника місцевого господарства Івана Омеляновича Бутенка та колишнього депутата районної ради по Піщанському виборчому округу, першого заступника голови райдержадміністрації, директора цегельного заводу Юрія Григоровича Дмитренка, директора школи Кулика Івана Михайловича. Щасливими першокласниками були вихованці Кулик Ніни Василівни.

До нової школи влилися випускники педвузів: Олефір (Грузінова) Ірина Іванівна – вчитель англійської мови та Андрійко Віктор Михайлович – вчитель – географії.