Батьки і діти
"Между отцами и детьми высится стена робости, стыда, непонимания, уязвленной нежности. Чтобы эта стена не выросла, требуются усилия, на которые еле хватает человеческой жизни. Но дети родятся у нас в ту пору, когда мы еще переполнены собой, сжигаемы честолюбием, и от детей просим не столькодоверия, сколько покоя. Отцов отделяют от детей их собственные страсти"
Франсуа Мориак. Воспоминания.
Одна з найважливіших особливостей підліткового та раннього юнацького віку - зміна значимих осіб і перебудова взаємовідносин з дорослими. Головна новизна підліткового віку - це почуття дорослості. Але орієнтація на дорослі цінності і порівняння себе з дорослими часто змушують підлітка знову бачити себе відносно маленьким, несамостійним. При цьому, на відміну від дитини, він вже не рахує таке положення нормальним і прагне його подолати. Тому виникає суперечність почуття дорослості. Підліток претендує бути дорослим і в той же час знає, що рівень його посягань не в усьому виправданий.
Однією з найважливіших потреб перехідного віку стає необхідність у звільненні від контролю і опіки
батьків, а також від встановлених ними правил і порядків.
Окрім освітнього рівня батьків, великий вплив на долю підлітків має склад сім'ї та характер взаємовідносин між її членами. Переважна більшість "важких" підлітків виростає в сім'ях, де немає злагоди в стосунках між батьками.
Існує декілька відносно незалежних психологічних механізмів, завдяки яким батьки можуть впливати на
своїх дітей.
Емоційний фон стосунків між батьками та дітьми психологи уявляють у вигляді писали, на одному полюсі якої стоять максимально близькі, теплі, доброзичливі стосунки, а на другому - далекі, холодні, ворожі. В першому випадку головними засобами виховання є увага та заохочення, в другому - строгість та покарання. Вивчення підлітків та дорослих, що страждають психічними розладами, труднощами в спілкуванні, розумовій діяльності або навчанні, показує, що всі ці явища набагато частіше спостерігаються в тих, кому в дитинстві не вистачало батьківської уваги і тепла. Недоброзичливість або неуважність з боку батьків викликає неусвідомлену взаємну ворожість у дітей. Ця ворожість може проявитися як явно ,по відношенню до самих батьків, так і таємно. Безвідповідальна, невмотивована ворожість, що проявляється деякими підлітками у ставленні до інших людей, які не зробили їм нічого поганого, часто буває наслідком дитячих переживань. Якщо ж ця безсильна агресія направляється в середину себе, то вона дає низьку самоповагу, почуття провини, хвилювання.
Емоційний фон сімейного виховання існує не сам по собі, а пов'язаний з певним типом контролю та
дисципліни, направлених на формування відповідних рис характеру. Різні форми батьківського контролю теж можна уявити у вигляді писали, на одному полюсі якої висока активність, самостійність та ініціативність дитини, а на другому - пасивність, залежність, сліпа покора.
Найкращі взаємовідносини між підлітками і батьками складаються тоді, коли батьки притримуються
демократичного стилю виховання. Цей стиль найбільше сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і відповідальності. Поведінка дитини направляється в цьому випадку послідовно і разом з тим гнучко та раціонально, тому що:
5) вони прислуховуються до думки дитини, але не виходять лише з її бажань.
Крайні типи стосунків, незалежно від того, чи йдуть вони в бік авторитарності, чи ліберальної
терпимості, дають погані результати. Авторитарний стиль викликає у дітей відчуження від батьків, почуття своєї мізерності і небажаності в сім'ї. Батьківські вимоги, якщо вони здаються невмотивованими, викликають або ж протест і агресію, або звичну апатію і пасивність. Перегин в бік терпимості викликає у підлітка відчуття, що батькам немає до нього ніякої справи. Крім того , пасивні, незацікавлені батьки не можуть бути предметом наслідування, а інші впливи - школи, ровесників, засобів масової інформації - часто не можуть заповнити цю нішу, залишаючи дитину без потрібного керівництва та орієнтації в складному та постійно змінному світі.
Найбільше підлітки хотіли б бачити в батьках друзів та порадників. Попри всі прагнення до самостійності, юнаки та дівчата потребують допомоги старших, їх життєвого досвіду. Багато хвилюючих проблем вони взагалі не можуть обговорювати з ровесниками, бо їм заважає самолюбство. Та і яку пораду може дати людина, яка прожила так мало, як і вони? Тому сім'я залишається тим місцем, де підлітки почувають себе найбільш спокійно та впевнено.
Проблема вживання учнями психоактивних речовин та шляхи її вирішення
1. Що можуть зробити батьки?
Батьки можуть сприяти реалізації програми «Здоровий мікроклімат у школі» шляхом:
• підтримки шкільних заходів вдома;
• створення основи для шкільних заходів;
• сприяння проведенню програми «Здоровий мікроклімат у школі».
2. Виключне значення батьків у школі
Чи є викладання учням інформації про природу та ризик вживання психоактивних речовин справою школи чи батьків? Більшість батьків позитивно відносяться до вкладу школи у наданні їх дітям знань про психоактивні речовини, тому що вони розуміють, що діти рано чи пізно зіткнуться з ними.
Більшість батьків дітей віком від 12 до 18 років хотіли б, аби у школах були люди, які б проводили серед учнів роботу з профілактики вживання психоактивних речовин.
У цьому контексті майже всі батьки готові підтримувати шкільну діяльність у цій галузі як вдома, так і у школі. Батьки погоджуються, що їм необхідно бути прилученими до відповідних шкільних заходів, тому що це дає їм змогу узгодити шкільні заходи з тим, як вони виховують дітей вдома. Таким чином, залучення батьків є необхідним.
Надання знань про природу та небезпеку психоактивних речовин не є завданням однієї лише школи або одних батьків. Це спільне завдання, у якому батьки та школа повинні допомагати один одному Завдяки цьому утворюються здорові зв'язки між батьками, учнями та школою.
Школа може підтримати батьків та учнів за допомогою:
• організації вечорів для батьків, присвячених психоактивним речовинам;
• забезпечення батьків необхідними інформаційними матеріалами;
• навчання учнів;
• надання допомоги учням, які мають проблеми із вживанням психоактивних речовин;
• підтримки зв'язків із наркологічним диспансером та іншими міськими та районними організаціями по охороні здоров'я.
Батьки можуть підтримати школу шляхом:
• участі у вечорах для батьків;
• участі у дискусіях щодо шкільної регламентації через батьківський комітет, шкільну раду;
• заохочення дітей до уроків профілактики вживання психоактивних речовин;
• моніторингу та допомоги дітям у випадку виникнення у них проблеми із вживанням психоактивних речовин;
• участі у робочих групах, в яких обговорюються заходи, що мають відношення до шкільної діяльності;
• допомоги у реалізації програми «Здоровий мікроклімат у школі».
3. Роль батьків вдома.
За виховання дітей відповідають у першу чергу батьки.
Процес виховання означає також навчання дітей правильному відношенню до психоактивних речовин. Важливість батьківського навчання і виховання важко переоцінити. Воно буде мати безпосередній вплив на ефективність програми «Здоровий мікроклімат у школі».
Батьки повинні слідкувати та направляти у потрібному напрямку розвиток своїх дітей, стимулюючи в них ріст самоповаги. Також важливо розвивати з дітьми стосунки довіри. Моніторинг, спрямування розвитку та довіра - це необхідні передумови встановлення контакту з ними. Сприяти зростанню їх самосвідомості теж дуже важливо, тому що молодь легко піддається впливу компанії. Якщо, наприклад, курить хтось з друзів підлітка, самому підлітку дуже важко не приєднатися до нього. Розвиток самосвідомості, вміння сказати у потрібний момент «ні» можуть допомогти підліткам зберегти здоровий спосіб життя. Батьки мають чудові можливості сприяти цьому. Вони щоденно спілкуються з дитиною за межами компанії, яка може мати на неї вплив. Вони можуть розмовляти і про те, як розпізнати тиск компанії і як протидіяти йому.
Поради батькам першокласників
1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте дитину, бо розрахувати час - це ваш обов'язок.
3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.
4. збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Дивись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».
5. Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і охоче з вами чимось поділитися, вислухайте її
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.
7. Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 - 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хв. Треба відпочивати 10 - 15 хв.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога - без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «спробуймо поміркувати разом».
11. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти добре вчитимешся, то...». Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.
12. Протягом дня знайдіть (спробуйте знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.
13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше - це об'єктивні показники втоми чи перевантаження.
15. Пам'ятайте, що навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.