Педагогічна рада

Доповідь

заступника директора з НВР Сахарчук Т.Н. на засідання педагогічної ради « Діагностика і попередження відставання учнів у навчанні»

29.01.2014

Діти, прийшовши до школи на свій перший урок, сідають за парти, відкривають першу сторінку підручника та нові зошити - так розпочинається їх довгий навчальний шлях. Всі вони однакові, рівні один перед одним і немає серед них "здібних" і навпаки, "відмінників" та "невстигаючих". В усіх єдине бажання - вчитися. Проте, в процесі навчання стає зрозумілим: деякі діти важко адаптуються до навчання, не засвоюють навчальну програму, як наслідок - потрапляють до категорії невстигаючих.

Проблема відставання та неуспішності є актуальною для нашої школи, адже з 192 учнів 3-11 класів 26 (13,5%) закінчили І семестр з балами початкового рівня, а ще більша кількість впритул наблизилася до цього показника – це ті учні, у яких переважають бали 4-5. Найбільша кількість таких учнів у 7, 9, 10б класах.

В наш час, коли в усіх сферах народного господарства, культури та науки вирішуються складні питання всебічного підвищення якості роботи, зростає відповідальність школи за рівень освіти та виховання. Подолання неуспішності – найважливіша задача практичної і теоретичної педагогіки. Вирішення цієї задачі в умовах загальноосвітньої школи можливе завдяки широкій пропаганді передового досвіду і впровадження результатів педагогічних досліджень в шкільну практику.

Дослідження проблеми все більше пов’язують з широким кругом соціальних питань, намагаються використати відомості всіх наук про людину, індивід, особистість.

У психолого –педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання

Відставання– невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов’язані. Неуспішність - наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Різноманітні відставання, якщо їх не перебороти, переростають в неуспішність. Завдання складається з того, щоб не допустити переплетіння окремих відставань, усунути їх. Це і є попередження неуспішності.

Академік Ю.Бабанський причини неуспішності учнів вбачав: у слабкому розвитку мислення – 27%; низькому рівні навичок навчальної праці – 18%, негативному ставленні до навчання –14%, негативному впливі сім’ї, однолітків – 13%, великих прогалин у знаннях – 11%, слабкому здоров’ї, втомлюваності – 9%, слабкій волі, недисциплінованості - 8%.

Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, згідно статистики, серед невстигаючих майже 80 % хлопців і 20% дівчат. У нашій з 26 невстигаючих 23 (88,5%) – хлопці, 3(11,5%) – дівчата. Слабке здоров’я є головною причиною неуспішності у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат.

Визначення видів неуспішності є в роботі А.М.Гельмонта, який виділив три види неуспішності в залежності від кількості учбових предметів та стійкості відставання: І – загальне і глибоке відставання – з багатьох або з усіх предметів довгий час; ІІ – часткова, але стійка

неуспішність з однієї-трьох найбільш складних дисциплін ( найчастіше це - мови, математика); ІІІ – неуспішність – епізодична – то з однієї, то з іншої дисципліни, яку відносно легко ліквідувати.

Разом з тим, А. Гельмонт виділив причини виникнення трьох категорій неуспішності. Зазначимо причини першої категорії:

низький рівень попередньої підготовки учня до навчальної діяльності;

вади фізичного розвитку;

недоліки виховання;

слабкий розумовий розвиток.

Для другої категорії притаманними є такі причини:

недопрацювання вчителем у попередніх класах щодо формування у школярів адекватних способів організації навчальної діяльності;

недостатній пізнавальний інтерес учня до предмету, що вивчається;

слабка воля до подолання труднощів.

Причини третьої категорії:

недоліки в методиці викладання навчального предмету;

формалізм у засвоєнні нових знань;

слабкий поточний контроль;

невміння зосередитись на об’єкті, предметі, що вивчається;

нерегулярне виконання домашніх завдань.

Про те, як ця проблема виглядає з точки зору учасників навчального процесу, свідчать опитування учнів, батьків та вчителів.

Внаслідок проведеного анкетування серед учнів початкових класів були отримані такі результати: навчальні предмети, які подобаються самим учням –

це математика (68 %), а також читання (32 %). Ці уроки викликають в учнів інтерес, їх цікаво проводить вчитель, матеріал чіткий та зрозумілий. Контрольні заміри успішності учнів початкових класів свідчать, що саме з цих предметів в

учнів формуються чіткі уявлення, поняття, а також спостерігається розуміння фактичного матеріалу. Навчальними предметами, які викликають труднощі у навчанні, за визначенням самих учнів є англійська мова (65 %), "Я і Україна" (35 %). Контрольні заміри неуспішності свідчать, що саме з цих предметів спостерігається в учнів нерозуміння фактичного матеріалу, важкість у його засвоєнні.

У середніх класах ситуація міняється, тобто у дітей найбільше проблем якраз виникає з математики, мови, і стабільно складним предметом залишається іноземна мова. Це свідчить, насамперед, про відсутність наступності у методиці викладання математики та української мови між початковою та базовою школою. Тому керівникам методичних об’єднань спільно з дирекцією школи варто налагодити систему взаємовідвідування уроків між вчителями-предметниками та класоводами.

Учні середніх та старших класів назвали такі причини невстигання у навчанні:

небажання вчитися (22,1 %);

нерозуміння навчального матеріалу (25 %);

неуважність (35 %);

лінивство (16,9 %).

Особливо цікавим запитанням було для учнів: "Щоб ви порадили однокласникам, які не встигають у навчанні?". Учні, які встигають, радили наступне:

слухати пояснення вчителя (16,3 %);

готуватись до уроків (24 %);

бути уважним, старанним (21,5 %);

більше читати (12 %);

додатково займатися із тих предметів, які викликають труднощі (33 %).

Невстигаючі учні спрямували власні поради не на однокласників, а на вчителя:

увага вчителя (27,8 %);

індивідуальна допомога (72,2 %).

Вчителі на запитання щодо визначення їх співпраці з сім’єю занедбаного школяра відповіли:

взагалі не співпрацюю (54,2 %);

співпрацюю для "галочки" (10 %);

залежно від успіхів і неуспіхів самого учня (28 %);

вважаю це не ефективним (7,8 %).

Аналізуючи відповіді батьків, можна зробити такий висновок: батьки (78 %) вважають, що основне завдання у навчанні і вихованні дітей покладено на самого вчителя, і лише 12 % опитуваних готові співпрацювати з вчителем. Успіхами та невдачами власних дітей цікавляться лише 28,3 % батьків, а основним успіхами в навчанні дітей вважають отримання позитивних оцінок, а не якість самих знань.

Отже, причини, які стоять за прогалинами в інтелектуальному розвитку дітей, різні. Як правило, діє не одна, а система взаємопов’язаних причин.

Розглядаючи ці причини, детальніше зупинимося на педагогічній занедбаності, бо вона хоч і по-різному, але завжди включена в систему факторів порушення навчально-пізнавальної діяльності дітей. Здебільшого цим дітям не приділяють уваги і в сім’ї. На жаль, сьогодні є дуже багато сімей неблагополучних чи просто з низьким культурним і освітнім рівнем, які не

спрямовані на роботу над розвитком дитини. Очевидно, ці фактори відіграють суттєву роль в тому, що до школи приходить дедалі більше дітей, які за рівнем інтелектуального розвитку не готові до навчання.

У школі ж, зважаючи на напружений темп програми навчання, велику наповнюваність класів та неоднорідність контингенту учнів за розвитком, фактично вже немає змоги заповнити прогалини в розвитку тих, хто відстає. Тому педагогічна занедбаність продовжує наростати і в школі, поступово поглиблюючись і набуваючи незворотного характеру. Слід зазначити, що педагогічну занедбаність як причину труднощів дітей у навчанні часто недооцінюють, бачачи в ній тільки відсутність знань, які можна легко поповнити. Насправді ж з огляду на те, що в дитячому віці здобування знань нерозривно пов’язано з формуванням мислительних операцій, брак знань негативно позначається і на якостях мислення: не засвоюючи знання, дитина не вчиться мислити. Якщо цей негативний процес триває довго, то вона назавжди щось втрачає в рівні свого інтелектуального розвитку.

Водночас педагогічна занедбаність рідко буває єдиним фактором відставання дитини в розвитку. Вона особливо згубною буває в тих випадках, коли дитина вже й без того терпить від різних негативних впливів на її психофізичний розвиток. Такими можуть бути різні хвороби, які ослаблюють дитячий організм і, зокрема, нервову систему, що призводить до зниження активності, психічної витривалості, працездатності. Педагогічною занедбаністю часто обтяжуються діти з деякими характерологічними особливостями, які потребують особливого підходу до їх навчання і виховання. Справді, ускладнення в психічному і фізичному розвитку роблять дитину особливо чутливою до педагогічного впливу і його недоліки легко призводять до негативних наслідків. Очевидно, що у цієї категорії дітей педагогічна занедбаність – вирішальний фактор у відставанні їхнього інтелектуального розвитку. Вчасно почата систематична корекційна робота з такими дітьми, безперечно, дала б їм змогу повноцінно засвоювати шкільну програму. Саме

такі діти становлять найчисленнішу категорію серед невстигаючих.

На основі вище сказаного, враховуючи причини неуспішності учнів, можна зробити висновки про основні способи її виявлення. Цими способами є:

– спостереження за реакцією учнів на труднощі в роботі, на успіхи й невдачі;

– запитання вчителя і його вимоги сформулювати те чи інше положення;

– навчальні самостійні роботи в класі. Під час проведення самостійних робіт учитель одержує матеріал для судження, як про результати діяльності, так і про хід її протікання. Він спостерігає за роботою учнів, слухає й відповідає на їхні запитання, іноді допомагає.

Залежно від виду відставання у навчанні потрібно проводити відповідну навчальну роботу з учнями щодо його усунення. Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; посилення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причини і вжиття оперативних заходів щодо їх усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого. Для подолання стійкого відставання з одного предмета чи предметів одного профілю необхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мислення учнів; диференціювання завдань з усунення прогалин у знаннях; спеціальне повторення недостатньо засвоєних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до навчального предмета. Щоб подолати стійке і широкопрофільне відставання учнів, слід: вживати заходів щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень не встигає.

Вчителі нашої школи у процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам’ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до неуспішності.

Чимала увага в педагогічному колективі приділяється диференційованій роботи вчителя на уроці з тимчасовими групами учнів. Наприклад, вчитель Пашкевич О.М. виділяє умовно три групи учнів: слабкі, середні та сильні. Завдання вчителя полягає не лише в тому, щоб "підтягнути" в навчанні слабких учнів до певного рівня, але й в тому, щоб надати посильні завдання щодо рівня складності середнім та сильним школярам. Під час уроку організовується самостійна робота по групах і учні приступають до виконання різного рівня складності завдань.

Вчитель надає індивідуальну допомогу щонайперше слабким учням. На кінцевому етапі виконання завдань вони виступають зі звітом про виконану роботу, формулюють певні висновки, узагальнення, звертаючи увагу на позитивні та негативні сторони під час виконання запропонованих завдань.

Слід зазначити, що такі групи носять тимчасовий характер і перехід з однієї групи в іншу проводиться за бажанням самих дітей, а також із врахуванням вчителем рівня успішності в навчанні кожного учня.

Одним із ефективних шляхів подолання неуспішності є індивідуалізація навчання на уроці. Індивідуалізація стосується змісту роботи учнів, дозування навчального матеріалу та характеру їх навчальної діяльності. Для слабких учнів рекомендуються картки з індивідуальними завданнями, окрема методика аналізу помилок у письмових роботах. Зокрема, під час самостійної роботи на уроці завдання таким учням слід ділити на етапи, більш ґрунтовно, осмислено давати інструктаж до виконання завдань.

Що стосується опитування невстигаючих учнів, то рекомендується давати їм більше часу на обдумування, при цьому можна використовувати допоміжні засоби навчання: план, схеми, плакати, алгоритми. Опитування таких учнів слід поєднувати з самостійною роботою інших школярів, щоб індивідуально працювати з невстигаючим учнем, при потребі використовувати навідні слова, запитання.

Часто рівень навчальних досягнень учнів залежить від того, як вони ставляться до навчального предмета і до вчителя. Тому вчителям слід подбати про те, щоб сформувати стійкий пізнавальний інтерес, налагодити контакт з учнями.

Значну роль у стимулюванні навчальної діяльності учня відіграє оцінка. На жаль, у школі спостерігається несистемний підхід до оцінювання знань невстигаючих учнів: оцінок мало, переважно початкового рівня, зазвичай вини виконують контролюючу функцію.

Важливе значення для вирішення даної проблеми має організація домашніх завдань учнів. Рідко вчителі планують домашні завдання з використанням індивідуального та диференційованого підходу.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що подолати явище неуспішності у школі можна лише дотримуючись певного алгоритму дій усіма учасниками навчально-виховного процесу, який включає в себе :

Діяльність вчителя з невстигаючими учнями і його батьками.

1. На початку року проводити діагностику з метою встановлення рівня навчальних досягнень учнів.

2. Використовувати на уроках різні види опитування (письмове, усне, індивідуальне).

3. Регулярно і систематично опитувати, виставляти оцінки своєчасно, не допускаючи накопичення оцінок в кінці семестру, коли учень не має

можливості їх виправити .

4. Коментувати оцінку, щоб учень знав над чим йому слід працювати.

5. Вчитель має ліквідовувати прогалини в знаннях, виявлених в ході контрольних робіт.

6. Не слід занижувати оцінку учневі за погану поведінку на уроці, в цьому випадку варто використовувати інші методи впливу.

Діяльність класного керівника

1. Класний керівник зобов’язаний встановлювати причини відставання учня через індивідуальні бесіди, при необхідності звертатися до психолога.

2. У випадку, якщо причиною неуспішності є пропуски уроків, класний керівник має вияснити причини пропусків, невідкладно проінформувати батьків про пропуски (запис в щоденнику – якщо пропуск одиничний, розмова з батьками - якщо кілька пропусків, запрошення батьків на засідання ради профілактики, якщо пропуски систематичні).

3. В разі виявлення недобросовісного виконання домашнього завдання або недостатньої роботи на уроці класний керівник зобов’язаний провести профілактичну роботу з батьками учня, звертаючись за допомогою до психолога та дирекції НВК в разі невиконання батьками своїх обов’язків).

Діяльність учня

1. Учень зобов’язаний виконувати домашні завдання, вчасно здавати вчителю на перевірку письмові завдання.

2. Учень зобов’язаний працювати в ході уроку і виконувати всі види вправ і завдань на уроці.

3. Учень, який пропустив урок (по поважні причині чи без поважної причини) зобов’язаний самостійно вивчити навчальний матеріал, але у випадку виникнення труднощів може звернутися до вчителя за допомогою.

Діяльність батьків

1. Батьки зобов’язані з’являтися в школу за вимогою вчителя чи класного керівника.

2. Батьки повинні контролювати виконання домашнього завдання учнем і відвідування ним уроків.

3. Батьки мають допомагати дитині в засвоєнні пропущеного матеріалу шляхом самостійних занять або за допомогою консультації з вчителем – предметником у випадку відсутності дитини на уроках.

4. Батьки мають право відвідувати уроки, на яких учень показує низький результат.

5. Батьки мають право звертатися за допомогою до вчителя – предметника, класного керівника, психолога, дирекції.

6. У випадку невиконання батьками своїх обов’язків оформляються матеріали на учня та його батьків в комісію у справах неповнолітніх і захисту прав дітей з метою прийняття адміністративних методів впливу на батьків.

І на закінчення нашої розмови хочу наголосити на тому, що недостатня робота колективу НВК по подоланню неуспішності є результатом того, що окремі учні показують знання початкового рівня на ЗНО, ДПА, контрольних роботах. З метою контролю за рівнем знань учнів та об’єктивністю оцінювання у кінці ІІ семестру 2013-2014 н.р. буде проведене мікродослідження за результатами контрольних зрізів знань учнів середньої школи.

Рішення

засідання педагогічної ради « Діагностика і попередження відставання учнів у навчанні»

1.Затвердити Алгоритм діяльності учасників навчально-виховного процесу з метою попередження і подолання відставання у навчанні.

2.Усім учасникам навчально-виховного процесу діяти згідно пунктів Алгоритму.

3. Забезпечувати наступність у навчанні між початковою та середньою ланками освіти через організацію взаємовідвідування уроків у 4-5 класах.

4. Провести мікродослідження «Контрольні зрізи знань учнів середньої школи».

5. Вчителям – предметникам :

- підвищувати ефективність кожного уроку;

- формувати пізнавальний інтерес до навчання;

- здійснювати індивідуальний підхід до учнів на уроці;

- розробити систему індивідуальних домашніх завдань для учнів з початковим рівнем знань;

- розробити систему зворотного зв’язку з батьками невстигаючих учнів;

- посилити контроль за підготовкою відстаючих учнів до уроків, систематично контролювати якість їхніх знань.

6. Заступнику директора з НВР :

- простежувати рівень навчальних досягнень учнів тричі на рік(вересень, грудень, травень);

- контролювати накопичення балів навчальних досягнень, об’єктивність тематичного, семестрового і річного оцінювання.

Алгоритм

діяльності учасників навчально-виховного процесу з метою діагностики, попередження і подолання відставання у навчанні.