Історія школи

Історія шкільництва у селі Кортеліси починається з 1887 року, коли тут відкрито церковнопарафіяльну школу. Навчалися там переважно хлопчики, багато дітей не мали можливості її відвідувати. У 1911 році у ній навчалося 48 хлопчиків та 2 дівчинки.

В часи УНР, гетьманату почалось зародження української школи. Газета "Рідне слово" від 11 серпня 1917 року писала, що 31 липня - 10 серпня у містечку Дивин (нині селище міського типу Кобринського району Брестської області) відбулась "перша учительська конференція українських шкіл на Поліссі в Дивині", в ній брали участь " до 50 люда" у тому числі й учителі п'яти шкіл з Ратнівщини - з сіл Кортеліси, Самари, Оріхове, Боровуха, Вілька.Програма конференції включала 5 пунктів порядку денного і 19 рефератів. Після організаційного питання і звітів інспектора та вчителів від кожної школи далі відбулась «розмова про технічні шкільні справи: про шкільні підручники, прилади, про записники, щоденники й інші шкільні речі; про план і розклад науки в школі; розмова про шкільну бібліотеку і архів». Потім обговорювались питання «Школа зовні і у середині» та «Організація батьківських комітетів». Як бачимо, деякі тогочасні «технічні» питання шкільного життя залишається актуальним й сьогодні.

Двадцяті-тридцяті роки двадцятого століття ввійшли в історію краю як період знищення української школи. Офіційна доктрина тодішнього польського уряду проголошувала заборону української мови, щ мало місце в ухваленому 3 серпня 1924 року законів « Про державну мову і мову управління в державних органах самоврядування». Навіть слово « Україна» заборонялось вживати.

У 1932 році була проведена шкільна реформа, суть якої полягала у створенні трьох типів початкових шкіл – 1, 2, 3 ступеня. Вчились в кожному типі школи сім років. Так, школи першого ступеня визначалися як чотирикласні, з яких перші і другі класи – однорічні, третій – дворічний, четвертий клас – трирічний. В тридцятих роках в Кортелісах діяла школа першого ступеня. Її приміщення було більшим від звичайної сільської хати. Школа містила три класних кімнати і житлову кімнату для вчителів. Учні сиділи за столами по двох. Директором працював Чеслава Малік. Крім нього було ще четверо вчителів – поляків за походженням. У 1932 році приїхав працювати Кузьма Бугело, який викладав українську мову. Але основними предметами залишались польська мова, історія та географія Польщі, математика. Чималий відсоток учнів становили діти євреїв. Дисципліна була суворою: за найменший непослуг карали різкою. Оцінювання здійснювали за системою «задовільно», «добре», «дуже добре». Ще одна польська школа була на хуторі Хомут, в якій навчались діти із сусідніх хуторів: Тепенець, Косиці, Сніжки, Попливці, Ягідкове.

З приходом в 1939 році радянських військ польська школа була реорганізована в українську, в якій ввели заочну форму навчання. В 1940 році було запроваджено безкоштовне харчування учнів.

Після трагедії 23 вересня 1942 року на місці села залишилось суцільне згарище та кладовище. Було спалене і приміщення школи. В 1945 році більше садиб знаходилось на одному з хуторів Кортеліс – Хомуті. Там і переобладнали під школу одну із сільських хат. Саме сюди приїхала працювати в 1945 році Чумак Марія Яківна, яка родом була із Сумської області. В Хомутській школі розміщувався один клас, в якому навчалися діти різного віку. Марія Яківна була директором і єдиним вчителем цієї школи.

В 1946 році із дерева і розібраних хат жителів, виселених хуторів, збудували шкільне приміщення в селі. Воно складалось з так званих двох корпусів, в кожному з яких знаходились одна класна кімната і учительська. В тому ж році до першого класу прийшли учні різного віку, тому що не могли навчатися у роки війни. Проте не всі діти мали змогу здобувати знання, так як батьки неспроможні були забезпечити їх одягом.

Дордюк Раїса Іванівна приїхала в Кортеліси в 1950 році. З її слів стало відомо, що в той час в школі працювало 5 вчителів. Директором була Михайленко Ольга Юхимівна. Працювати довелось в тяжких умовах: не вистачало зошитів, пер, чорнила, підручників. Їх доводилось купувати за гроші, хоч не всі це могли зробити. Учні ділили на групи ,які по черзі працювали з підручниками після уроків.

До 1950 року школа рахувалась початковою. Пізніше були створені 5, 6 ,7 класи.Кількість дітей збільшувалась і шкільне приміщення не могло вмістити всіх учнів. Тому окремі класи навчались в сільських хатах, за оренду яких держава сплачувала господарям гроші. Кількість учнів в одному класі становила від двадцяти до тридцяти. Вчителів з педагогічною освітою не вистачало, тому працювали випускники шкіл.

Великою радістю для батьків став травень 1953 року: відбувся перший випуск учнів сьомого класу. Ця подія була відзначена як свято всім селом. Всього весною цього року навчалось 144 дитини кортелісців. В школі працювало восьмеро вчителів, що було не баченим в історії села.

В 1957 році школа була реорганізована у восьмирічну. Діти ходили до школи погано, особливо взимку. Вчителям доводилось майже кожного дня відвідувати батьків. З метою ліквідації не писемності серед населення вчителі школи виконували роль культармійців. Кожен з них закріплювався за певною кількістю сільських хат і навчав дорослих людей грамоти.

В 1968 році була споруджена нова типова восьмирічна школа, розрахована на 320 учнів, з якими працювало 16 педагогів. Дев’ятий та десятий клас учні закінчували у сусідньому селі Млинове. Проте в 1970 році відбувся перший випуск десятого класу. Багато зробили для навчання і виховання дітей ветерани педагогічної ниви: Гаврилюк Галина Миколаївна, Дордюк Раїса Іванівна, Цяк Лідія Сергіївна, Цяк Василь Миколайович, Новік Галина Григорівна, Шевчик Валентина Прокопівна, Шевчик Ганна Данилівна, Федорович Ніна Іванівна, Сахарчук Галина Григорівна, Круш Надія Кирилівна та інші. У дев’яності роки директором школи був Федорович І.С.

У 1995 році на базі Кортеліської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня та дитячого садка «Малятко» створено навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» с. Кортеліси. У 2003 році тут навчалось 296 учнів, у підготовчій групі займалось 20 дітей, працювало всього 35 педагогів. Директором школи є Хомук Галина Іванівна, випускниця місцевої школи, закінчила Прикарпатський державний університет.

Матеріально-технічна база навчального закладу дозволяє забезпечити високий рівень знань. В школі працює шестеро вчителів з вищою категорією, діє комп’ютерний клас, шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становить 13910 примірників, майстерня. При школі є лісництво. Мають вагомі педагогічні здобутки вчителі школи – Якушик Галина Федорівна, Талашук Галина Сильвестрівна, Михалевич Лариса Святославівна, Талашук Лідія Василівна, яка стала переможцем обласного етапу конкурсу "Вчитель року - 2012" в номінації "Українська мова і література". Чимало випускників є гордістю не тільки школи, а й села.