Embedded Files
«Ментальний щит» для студентів: хвилинки психологічної самодопомоги
В Україні війна… Вона розірвала повсякденність звичного життєвого світу. Психологічний стан можна порівняти із натягнутою струною. Важко всім, але діти, що з нами поруч, знаходячись у надзвичайній ситуації, потребують особливої уваги.
Психологи Національної академії педагогічних наук України з перших днів відповідають на нові виклики, базуючись на восьмирічному досвіді допомоги постраждалим від війни 2014-2024. Одним із проєктів, спрямованих, спрямованих на психологічну підтримку дітей, стали розробки Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, реалізовані спільно з онлайн-ліцеєм Чурюмова та партнерами у формі щоденного практикуму «Ментальне здоров’я» для дітей різновікової групи. Використовувався також досвід іноземних колег, зокрема ізраїльського центру «Мошав».
Практичні напрацювання проєкту «Ментальне здоров’я» рекомендовано для використання у Всеукраїнській школі онлайн (психологічні хвилинки включено до розкладу всіх учнів). Ці заняття сприяють збереженню пружності дитячої психіки в надзвичайних умовах.
АНТИСТРЕС 1. Психологічні п′ятихвилинки
Свій емоційний стан ми можемо скоригувати за допомогою фізичних рухів і вправ.
Стан, коли людиною оволодіває тривога, страх, паніка (один полюс), або безпомічність, пригнічення, виснаження, байдужість (другий полюс), зараз є нормальними, але можна і потрібно собі допомогти – це теж нормально.
Наступні дві вправи варто вивчити наперед, щоб в разі чого допомогти собі.
Коли страх стає дуже сильним, великим, нестерпним настільки, що колотиться серце, все мерехтить і хитається, трясе, стискає, важко дихати – це називається паніка. Допомагають вправи «Змія» і «Тарзан». Це дихальні вправи, в яких важливо, щоб видих був довший за вдих.
«Змія». Імітація шипіння змії. Короткий вдих через ніс, дуже довгий видих через рот, через стиснуті зуби. Намагатися видихати якнайдовше і слухати, як «шипить змія». Повторювати кілька разів.
«Тарзан». Згадати відомого персонажа. Коли йому було страшно, боляче, гнівно, він кричав і бив себе в груди, виходило голосне «Го-го-го-го-го!» Це означало «я сильний», «я все здолаю», «я сміливий». Можна зробити це голосно і протяжно: «О-го-го-го-го!» Але щоб нікому не заважати, можна уявляти, що ви голосно кричите, але видихати без звуку і просто стукати себе в груди, щоб видих був негучним, але переривистим і довгим. «О-хо-хо-хо-хо!» Це допомагає оволодіти собою, перемкнути свої емоції, опанувати хвилею паніки.
Якщо страх приходить, коли ви лягли спати, мучає і не дає заснути, теж можна собі допомогти тілесними вправами.
«Кулачкові ритми». Головне у вправі – дотримання ритму. Потрібно стиснути свій кулачок, потримати стиснутим і – розслабити (пальчики не випрамляти), зробити паузу. Знову стиснути, потримати і – розслабити, зробити паузу. Спочатку темп стискання-розслаблення може бути будь-який, але поступово має уповільнюватися, стискання слабшати. Поступово вправа допоможе розслабитися і заснути. Вправу можна робити обома, або однією рукою (якою зручніше). Можна таку ж ритмічну вправу робити пальчиками ніг, також обома кінцівками синхронно чи асинхронно.
Ці кулачково-пальчикові вправи працюють і в інший бік. Якщо треба себе активізувати, зібратися, мобілізуватися, тоді ритм треба поступово пришвидшувати (це буде корисно для мозку, який треба налаштувати на навчання чи якусь дію).
Діти нас, дорослих, зараз бережуть і не розповідають про свої душевні страждання. Проте ми можемо дати їм інструменти самодопомоги, які будуть протистояти безпомічності як найбільш токсичному психологічному стану.
Треба пам′ятати, що в нас іще попереду будуть фази виснаження, депресивні епізоди – така природа нашої психіки і реакції на стрес. Якщо ми допоможемо дітям зараз, не прийдеться лікувати розлади в майбутньому. З власного професійного досвіду, дівчатка (особливо, які не мають спілкування з братиками-сестричами) найбільше опиняються в групі ризику пригніченої психіки. Не полишайте їх в ізоляції, долучайте до спільної діяльності, аби вони відчували, що від їхніх зусиль залежить щось важливе і вони потрібні в спільних справах. Коли людина допомагає тим, кому ще гірше, це природний шлях зупинити своє занурення в депресію. Але, можливо, для початку просто треба виспатися.
АНТИСТРЕСС 2. П’ЄМО ВОДИЧКУ
Почати можна з ковточка реальної води і уявного слідкування,яка вона на дотик (тепла, холодна), який вкус, як вона проходить по горлечку, стравоходу, потрапляє у шлунок і розносить свою силу по всьому тілу – рукам (стиснути і розправити пальчики рук кілька разів), ніжкам (потупотіти, стиснути і розправити пальчики ніг кілька разів), голівці, мозку.
«Віртуальне умивання». Розігріти свої долоньки: потерти одна об одну, стиснути пальчики, щоб нагрілися. Далі вже теплі долоньки прикласти собі до щічок і визначити, чи вони тепліші за долоньки, чи холодніші. Далі торкнутися носика – чи холодніший, за щічки? Якщо холодніший – треба грітися. Можна зімітувати рухи боксера, це гарно розігріває. Буває холодно не тільки від навколишньої температури, а від того, що м′язи заклякли і уповільнили кровообіг. Потім торкнутися вушок, з’ясувати, чи вони тепліші. Зазвичай вушка холодніші (хай дитина порівнює, відповідає, важливо, щоб вона зосереджувалася і думала). Потім долоньками ніби умитись, від лоба до підборіддя і провести кінчиками пальців по вічкам. Уявити, ніби тепла водичка торкається обличчя і змиває напруження. Не забувати про вушка, шию, їх теж треба обмити уявною водичкою, щоб змити усе, що могло залишити слід, від чого хочеться звільнитися.
«Повернення собі власного тіла». Долоньками обмацати шию від потилиці до плечей, з’ясувати, чи м′язи м′які. Якщо тверді, покласти долоньки (руки навхрест) і трохи їх зігріти, притиснути пальчики, можна трохи пом′яти. Обмацати м′язи рук. Розтерти груди і живіт, поплескати по колінках, ніжках. Потупати ніжками, порухати пальчиками ніг. Треба собі сказати: усе тіло зараз зі мною, все в порядку.
«Масаж голови».Занурити пальці у волосся голови, торкаючись шкіри, дослідити її чутливість. Якісь ділянки можуть бути більш чутливими, якісь взагалі не відчуватися – там треба розтерти до появи відчуття. Спочатку повільно, потім можна робити швидко, розтріпуючи волосся наче від вітру. Пройти по всій голівці в різних напрямах швидко-швидко пальчиками. Масаж переключає увагу з думок на відчуття. Це дозволяє зосередитися на головному, а також посилити кровообіг крові. Завершується вправа розчісуванням пальчиками волосся і приглажуванням зачіски.
А зараз можна зробити «дощик», постукуючи пальчиками по голові, імітуючи краплинки. Покрутити головою, уявляючи, що вітер здуває всі погані думки і звільняє наш внутрішній простір для важливої справи.
Ще одна гарна справа для концентрації – «Хоровод пальчиків». Великим пальцем (нігтиком) натискати послідовно на пучку кожного пальчика на руці, в чіткому ритмі, по черзі від мізинця до вказівного таким чином: натисли, відчули, потримали, відпустили. А потім кожним пальчиком по черзі від вказівного до мізинчика натиснути на пучку великого: натисли, відчули, потримали, відпустили. Головне – зберігати ритм. Якщо треба заспокоїтися, то ритм поступово уповільнювати. Якщо навпаки –зібратися і сконцентруватися – ритм можна поступово прискорювати. Для опанування цієї вправи потрібно трохи часу, тому можна практикувати окремо. Вправа добре переключає увагу, сприяє зосередженню, адже треба слідкувати за ритмом і черговістю. Вона створює в мозку збудження в моторній частині і лобних долях, яке протистоїть зонам емоційного збудження, що нейрофізіологічно сприяє встановленню балансу.
Для дорослих така хвилинка самодопомоги теж підходить.
Вправа на запит. «Віртуальні обійми». Якщо є відеозв′язок, чи хоча б аудіозв’язок, домовляєтеся зі співбесідником про обійми. Берете одночасно з ним в руки подушку (згорнутий плед чи куртку, іграшку, будь-яку м′яку об′ємну річ), обнімаєте її і притискаєте, наче ту рідну людину, що на великій дистанції від вас. Можна і не одночасно Так ви допомагаєте своїй уяві, додаючи тактильних стимулів. Покажіть вправу дітям. Психологи досліджували, що для отримання ефекту присутності потрібне тактильне відчуття плюс іще один канал (слуховий чи зоровий). І це відчуття обіймів допоможе уяві здолати дистанції.
Бережіть себе!
https://naps.gov.ua/ua/press/releases/2688/
Кохання там де...
❤️ Кохання живе не там, де двоє сплять під одним дахом, це не спільний побут, не спільне ліжко, кохання там, де двоє вміють одне одного чути й розуміти.
❤️ Кохання там, де в моменти, коли натягнуті нерви, двоє дихають рівніше на "раз два три". І в секунду, коли інші грюкають дверима, вони сідають поруч, щоб поговорити.
❤️ Кохання там, де люди втихомирюють свої складні звичаї, і хочуть бути одне з одним тисячу життів своїх поспіль. Це "давай спробуємо все виправити, я не можу тебе втратити".
❤️ Кохання там, де двоє знають, що від сварок немає користі, де поспішають одне до одного за тисячу миль.
❤️ Де вирішують покласти свої корони на полицю, і просто бути люблячими людьми.
ВИ СТУДЕНТ I КУРСУ
АДАПТАЦІЯ
Адаптація першокурсника характеризується як складний процес одночасного пристосування його до нових умов навчальної діяльності і спілкування, засвоєння системи знань, норм і цінностей, а також вироблення оптимального режиму життєдіяльності. Цей період одночасно дає можливість здійснити перевірку соціально-психологічної підготовки учнів до навчання і отриманню професії, а також в якійсь мірі дозволяє спрогнозувати можливість їх подальшого просунення і розвитку.
Характер адаптації, рівень працездатності, довготривалість і якість формування професійних навичок і умінь – процеси, тісно взаємопов’язані. Внаслідок цього, від успіху адаптації буде багато в чому залежати і успішність формування в учнів професійних навичок і умінь.
Навчання в нашому навчальному закладі – це перехід на новий рівень навчання.
Новий етап розвитку особистості, цей період має назву раннього юнацького віку, основним завданням якого є життєве самовизначення. Самовизначення передбачає: диференціацію розумових здібностей та інтересів формування індивідуального стилю діяльності. Вибір професії, розвиток самосвідомості, формування світогляду і життєвих цінностей. А також певних психосексуальних орієнтацій. Найважливішим психологічним процесом ранньої юності є становлення самосвідомості і сталого образу "Я.
Як новий ступінь освіти - це початок навчання в професійному закладі. Необхідною умовою успішного навчання є соціально-психологічна адаптація учнів. Зі вступом в коледж змінюється соціальне оточення - новий склад групи, нові вчителі і майстри виробничого навчання. Новий, зі своєю специфікою, навчальний заклад. Провідною діяльністю стає навчально-професійна діяльність.
Для учнів першого курсу дуже важливою є проблема соціально-психологічної адаптації до нового колективу групи і встановлення задовольняючого соціального статусу в групі однолітків.
Ще однією важливою проблемою для учнів є проблема адаптації до нових учителів, майстрів виробничого навчання і встановлення з ними ділової співпраці, побудованої на взаєморозумінні і взаємоповазі.
У цьому віці відношення учнів до педагогів стають складнішими і диференційованими.
Ø На перше місце виступають індивідуальні людські якості педагога - доброзичливість, розуміння, співчуття і тому подібне.
Ø На другому місці стоїть професійна компетентність педагога,
Ø На третьому - уміння педагога розпоряджатися даною йому владою.
Від того, наскільки успішною буде міжособова взаємоадаптація між педагогом і першокурсником, залежить не лише звикання до нової життєвої ситуації, але і процес подальшого навчання і становлення особистості учня.
Третьою важливою проблемою для учнів є проблема адаптації до нового ступеню освіти. Як відомо, програма навчання у професійному заклад (коледжі)і досить складна, специфічна, насичена великою кількістю інформації. Відповідно і вимоги до статусу першокурсника вже не такі, як до учня середньої школи. На перший план виступають такі якості, як високий рівень інтелектуального розвитку, пізнавальна мотивація, самоорганізація навчальної діяльності і поведінки, моральна саморегуляція, стресостійкість, висока працездатність та ін.
Форми дезадаптації учнів і їх можливі причини
Виходячи з тих проблем, які виникають у учнів в процесі адаптації до нових життєвих умов, можна виділити наступні форми дезадаптації :
- низький рівень розвитку інтелектуальних здібностей (недостатнє засвоєння учбового матеріалу в попередні роки, недостатня сформованість операцій узагальнення, класифікації, аналогії; однобічний підхід при вивченні тих або інших явищ; низький рівень логічної
пам'яті);
- несформованість основних прийомів самоорганізації навчальної діяльності (такі учні не можуть без систематичного контролю з боку дорослого працювати на уроці, вдома, у
бібліотеці);
- низький рівень розвитку учбової мотивації (для таких учнів головне значення мають не пізнавальні мотиви, а орієнтація на конкретний результат);
- психологічна нестійкість (низька толерантність до фрустрацій, низька
стресостійкість);
- Порушення характеру міжособистісного спілкування з несформованість продуктивних форм спілкування і самоствердження
(невміння орієнтуватися в ситуації спілкування; невміння орієнтуватися в партнерах по спілкуванню);
Порушення характеру міжособистісного спілкування з дорослими (учителями, майстрами, батьками)
- авторитарний стиль спілкування батьків з підлітком (цей стиль не відповідає соціальній ситуації розвитку підлітка в силу особливостей віку підлітка);
- недостатня сформованість навичок ділової співпраці (відповідальність, самостійність в ухваленні рішень, обов'язковість, моральна саморегуляція та ін.).
Основні напрями роботи практичного психолога
Психолог в адаптаційний період повинен здійснювати психолого-педагогічний супровід. Основна мета його роботи - попередження можливих ускладнень в психічному розвитку і становленні особистості учнів у зв'язку з їх переходом на наступний віковий етап розвитку. Для попередження можливих негативних явищ проводить спеціальну роботу, виявлення потенційної "групи ризику", тобто учнів, чиє подальше навчання і виховання пов'язані з істотними труднощами. Ще одним, не менш важливим аспектом діяльності практичного психолога, є забезпечення оптимальних умов переходу з школи в професійно-навчальний заклад для усіх учнів,
ТЕЛЕФОНИ ГОРЯЧИХ ЛІНІЙ
БАТЬКАМ ПАМ’ЯТКА
ЯК ДОПОМОГТИ СТУДЕНТУ ЗДАТИ ІСПИТ?
ІСПИТИ, НМТ,ЗНО - це стрес для УЧНЯ,СТУДЕНТА,АБІТУРІЄНТА і для його батьків. Тому дуже важливо заздалегідь підготуватися до нього і навчиться сприймати іспит не як випробування, а як можливість проявити себе і придбати досвід для майбутнього навчання, або роботи.
Звичайно,бути присутнімпід час іспитів і допомогти дитині при всьому бажанні робити цього батьки не можуть. Іспити - це справа суто індивідуальна і випускник при здачі ДПА та ЗНО, НМТ один на один з комісією. А батькам залишається тільки хвилюватися і тривожиться за свою дитину. Допомога батьків під час випускних іспитів дуже важлива, оскільки для успішної здачі іспитів необхідна психологічна підготовленість дитини.
Завдання батьків під час підготовки до здачі ЗНО не лаяти дитину і не знижувати його самооцінку, а знизити напругу, тривожність дитини і підготувати хороші умови для занять, для відпочинку і організувати правильне харчування випускника. Ось що радять психологи батькам випускника:
1.Намагайтесяуникати сварок, конфліктів і сімейних скандалів перед іспитами дитини. Дитині передається хвилювання батьків і якщо батьки не можуть впоратися зі своїми емоціями, то це стресовий стан може стати причиною небажання готується у підлітка чи допущення ним помилок при здачі іспитів.
2.Підбадьорюйте студента Хваліть його і відзначайте його хороші вчинки. Таким чином, батьки можуть підвищувати його впевненість у собі. Дайте знати дитині, що ви будете любити його навіть в разі його невдачі і допущення помилок на іспитах.
3.Кожен день спостерігайте за самопочуттям дитини. Вимірювати температуру і чіпати кожен день лоб як у маленького малюка, звичайно, не слід, але тільки батьки можуть виявити перші ознаки хвороби, пов'язані з перевтомою і стресами. Якщо випускник за будь-якого приводу дратується, починає плакати і боїться здачі іспитів, то за допомогою необхідно звернеться до психолога.
4. Строго контролюйте режим дня дитини і не допускайте перевантажень. Підготовка до іспитів повинна поєднуватися з відпочинком. Через кожні 40 хвилин занять учень повинен відпочити не менше 10 хвилин. Кращий час для підготовки - денне, вночі знижуються всі функції організму, тому пам'ять людини у вечірній час погіршується. Спати перед іспитами необхідно не менше 8 годин, попередньо прогулявшись на свіжому повітрі.
5. Забезпечте зручне робоче місце та умови для випускника. Температура повітря в кімнаті повинна бути нормальною, а світло падати з лівого боку. Намагайтеся створити тишу під час підготовки дитини до іспитів, простежте за тим, щоб йому ніхто не заважав.
6.Слідкуйте за тим, щоб дитина щоранку робив зарядку близько 30 хвилин. Це допоможе краще освоїти матеріал і відновити працездатність. Після фізичних вправ поліпшується кровопостачання м'язів, знімається стомлення очей і з'являється відчуття бадьорості.
7.Пояснітьдитиніпро те, що під час підготовки іспитів не можна грати в комп'ютерні ігри, дивитися бойовики і фільми жахів. Необхідно берегти сили і нерви для підготовки до іспитів.
8.Під час розумової напруги людині треба збалансоване харчування, яке містить усі необхідні поживні речовини, мікроелементи і вітаміни. Для стимулювання роботи мозку включайте в раціон харчування дитини рибу, м'ясо, яйця, сир, живі йогурти, горіхи, курагу, більше овочів і фруктів. Порадуйте дитини плиткою гіркого шоколаду і бананами, вони сприяють вироблення "гормонів щастя". Виключіть в цей час сухомятку, підліток під час іспитів повинен харчуватися чотири рази на день гарячою їжею. Не можна під час підготовки до іспитів дотримуватися дієти.
Page updated
Report abuse