«Золотою добою» в історії Давньої Греції називають V століття до н.е. Воно пов’язане з уславленими іменами поетів, філософів, політичних діячів, скульпторів, архітекторів. Це був час найвищого піднесення національної самосвідомості. «Бути чи не бути Греції?» - так ставилося питання.
У 500 році до н.е. грецькі міста в Малій Азії намагалися звільнитися від перського владарювання і зазнали жорстоких репресій. Багатий і прекрасний Мілет було зруйновано і спалено дотла, мешканці були або вбиті, або стали рабами. Це сталося 494 року до н.е. й схвилювало всю Грецію. Перський цар Дарій зібрав величезне військо. Почалася греко-перська війна, що поставила під загрозу саме існування роздрібнених держав-полісів. Деякі навіть не чинили опору. Перси без перешкод пройшли Фессалію. Лише Афіни трималися стійко. У тяжкі години війни з’явилися видатні полководці, чиї імена греки з вдячністю згадували упродовж усієї наступної історії. Серед них Мильтіад, що отримав блискучу перемогу над персами у битві при Марафоні (13 вересня 490 року до н.е.); Фемістокп, відомий політичний діяч та дипломат, що організував будівництво морського флоту; спартанський цар Леонід, що героїчно загинув із трьомастами спартанців, які мужньо захищали Фермопільську ущелину, закривши собою прохід персам до континентальної Греції. Нищівної поразки перси зазнали у знаменній морській битві біля острова Саламіна у 480 році до н.е.
Історики пов’язують класичний період грецької культури, їі розвиток з іменем Перікла, афінського правителя. Це було величне V століття до нашої ери, коли на вулицях Афін можна було зустріти Софокла та Евріпіда, Сократа і молодого Платона, історика Фукидіда, величного скульптора Фідія, спостерігати за змаганнями найвидатніших трагіків на чолі з Есхілом. На чолі держави стояв розумний, освічений Перікл, корінний афінянин, виходець зі старовинного аристократичного роду. На жаль, час його правління був нетривалим, усього сім років. Помер Перікл від чуми на початку Пелопоннеської війни у 429 році до н.е, Але саме ці сім років Греція після перемоги над персами, широко розправивши крила, радісна й вільна від страху перед могутнім сусідом, вільно й натхненно віддавалася духовній діяльності. І тоді розпочався справжній розквіт грецької культури, в тому числі її театру з величними іменами Есхіла, Софокла, Евріпіда та Аристофана.
Як виник і розвивався цей дивовижний і вражаючий вид мистецтва - предмет нашого дослідження на уроці. Маємо зрозуміти, яку роль виконував театр за часів античності та яким був його вплив на наступні культурно-історичні епохи. Людині властиве наслідування. Дитина у грі наслідує те, що бачить в житті. Первісна людина в ритуальних дійствах і танцях зображує сцени полювання чи інші елементи свого нескладного побуту. Давньогрецький філософ Арістотель все мистецтво, теоретиком якого він був, виводив саме зі схильності людини до наслідування («мімесис» - грец. «наслідування», відтворення, подоба»),
З наслідування й народився давньогрецький театр, у якому замість оповіді про подію відтворювалася сама подія, інакше кажучи, оповідь подавалася у формі самого життя, тобто через дію.
2. Перегляньте презентацію.
3.Прочитайте ст. 88-93 та випишіть у зошит поняття "трагедія" та "комедія" (ст. 89 червоний підручник)
4. Прочитайте біографію Есхіла та зробіть по ній конспект (ст. 94-96 червоний підручник). Перешліть фото вашого конспекту.
Дом. завд. Прочитати "Прометей закутий" (ст. 97-103 червоний підручник).