Іноді, коли ми ігноруємо свої сигнали: перевищуємо швидкість, не помічаємо перепон або не звертаємо уваги на емоції, трапляються «емоційні аварії».
Дізнайся, як зробити свій рух більш усвідомленим, зручним і комфортним - завантажуй путівник з емоційної регуляції «Правила внутрішнього руху». Тут зібрані прості, але дієві вправи, які допоможуть стабілізуватися, повернути відчуття тіла, опори й контрольованості, щоб підтримати себе чи близьких, навіть у моменти найбільшого емоційного напруження та стресу.
Безпечних доріг до твоєї стійкості. Ти на своєму шляху.
П'ять способів допомогти дітям подолати стрес і тривожність
(поради від Світлани Ройз)
Рекомендований вік для самостійного використання підлітками, починаючи з 13-14 років.
Для школярів молодшої вікової категорії (7-12 років) рекомендується використання тренажера разом із батьками (опікунами).
Запропоновані вправи мають дозволяють покращити психологічний стан в цілому та зокрема у разі наступних проблем:
- початкова депресія (втома, погіршення стану здоров'я, злість та дратівливість тощо);
- стрес, пригніченість;
- тривожність (емоційне хвилювання);
- апатія (відсутність почуттів);
- сум (невеселий важкий настрій);
- порушення сну та iншi.
Водночас у разі ознак психічних захворювань, необхідно звернутися до кваліфікованого спеціаліста.
13 порад, щоб краще зрозуміти психологію дітей
Є певний алгоритм дій від психологині Світлани Ройз, який допоможе заспокоїти дитину під час гучних звуків.
1. Нормалізація. Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують.
2. Підтримка. Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
3. Завершення. Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».