Як продовжити життя книжки

Якщо книжка потрапила у воду

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорнути їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші перекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

Якщо забруднилась обкладинка

Ледеринову обкладинку книжки можна протерти вологим ватним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку протирають чорнильною гумкою (ластиком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти навою гарною обгорткою.

Якщо сторінки зім'ялися

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

Якщо сторінки порвалися

Надірвану сторінку підклеюють так: намазавши клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм догори) під надрив, загинають по краю книжкової сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору

Якщо забруднилися сторінки

Слід від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним соком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зникають, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоти на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються – не забудьте це робити на чистому повітрі! – чистим бензином або чотири хлористим вуглецем. Можна спробувати і "кашею" з товченої крейди чи зубного порошку, розмішаних на бензині або чотири хлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонною або щавлевою кислотою.

Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2-3% розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

За порадами звертайтесь до бібліотекаря!

Корисні посилання

УкрЛіб (Бібілотека Українької літератури) - найбільша в інтернеті електронна бібліотека української літератури

https://www.ukrlib.com.ua

ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА «Культура України»

https://elib.nlu.org.ua

Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка

http://libkor.com.ua

Чернігівська обласна бібліотека для дітей

http://ostrovskogo.com.ua

Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва

http://obucn.org.ua

Читайте! Читайте! Читайте!

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити

жодної краплі змісту книги.

Читайте! Нехай не буде жодного дня,

коли б ви не прочитали хоча б однієї

сторінки з нової книги!

К. Паустовський

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. В 2013р. таїландська столиця Бангкок названа «очільником» світової книгоіндустрії тобто упродовж року вона вважатиметься Всесвітньою столицею книги. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!

Бажаємо нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Нехай придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.

Чорнобильська катастрофа: коротка історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам’яті.

https://24tv.ua/chornobilska_katastrofa_korotka_istoriya_pro_tragediyu_yaka_nazavzhdi_zakarbuvalasya_v_pamyati_n1146135

26 квітня 1986

Саме в цей день сталася найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (та чи можна так сказати?), вибухи були не ядерними, а хімічними - наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

Оскільки Чорнобильська АЕС була графітно-водним реактором, саме графіт передбачав легкозаймистість всієї системи. Після вибуху в ньому залишилось близько 800 т графіту, який почав горіти. Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31-ї людини. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.

Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опромінені, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею засекречувати проблеми. Та не вдалося... Наступного дня у Швеції відзначили аномальне підвищення рівня радіації. Так було визначено, що в Україні сталось щось жахливе.

Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Склалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня.

Як чиновники пояснювали пізніше, вони не хотіли підняти паніку серед населення. Хоча в Києві, наприклад, в день, коли на вулиці міста вийшли тисячі людей, рівень радіації перевищував фоновий у кілька десятків разів.

Від міжнародної допомоги уряд СРСР гордовито відмовився, але вже в 1987 році звернувся до МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії, - ред.), аби його працівники дали експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії.

Після катастрофи станція не працювала близько 6 місяців. За цей час територію дезактивували, спорудили саркофаг, який накрив 4-ий енергоблок. А потім знову ввели в дію 3 енергоблоки, які ще залишились.

Наслідки

Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (унаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусь: постраждала п’ята частина сільськогосподарських територій, а сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитовидної залози. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає понад 4 000 км.

Однак радіоактивна хмара пішла ще далі та зачепила навіть схід США. Радіоактивні дощі були зафіксовані в Ірландії. Британське міністерство здоров’я повідомляє, що до сьогодні понад 300 ферм і 200 овець мають сліди радіаційного забруднення. У 1986 році таких овець налічувалось близько 4 млн.

Досить важливим питанням є забруднення водних джерел, особливо річок - Дніпра та Прип’яті. Небезпека загрожує також Київському водосховищу. Існує небезпека проникнення радіонуклідів у підземні води, що може призвести до потрапляння радіоактивних речовин у системи водопостачання населених пунктів та у питну воду. Причиною цьому можуть стати так звані вирви, які утворились у рельєфі. Радіоактивні речовини в них можуть проникати на сотні метрів вглиб ґрунту.

До сьогоднішнього дня фахівці сперечаються про кількість жертв аварії. Наразі офіційно визнано 64 підтверджені смертельні випадки через ураження радіацією. Неофіційна статистика повідомляє про більш ніж 15 тис. людей, постраждалих унаслідок аварії.

А взагалі лікарі говорять про лавиноподібне збільшення показників смертності серед населення, яке потрапило під вплив радіації: у 1987 році кількість жертв сягала 2 тис., а в 1995 їх нараховувалось вже близько 37,5 тис. В основному це були люди з хворобами, про які в той час радянські лікарі й не знали: тиреоїдит, гіпотиреоз, гіпертиреоїдизм.

У жителів забруднених районів, а також у всіх, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії, виявили схильність до катаракти, серцево-судинних захворювань, зниження імунітету. Опріч того, було доведено, що опромінення невеликими дозами радіації може викликати тривожність та агресивність і впливає на психіку людей та, особливо, дітей.

Зараз вважається, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитовидної залози та лейкемія. Ба більше, говорять про збільшення кількості випадків вроджених патологій у дітей, а також про підвищення рівня дитячої смертності на забруднених територіях, хоча конкретних статистичних підтверджень цьому немає. Йшлося також про частішання випадків народження дітей із синдромом Дауна. У Білорусі пік захворювання припав саме на 1987 рік, але це ще не доводить конкретний зв’язок епідемії з аварією.

Є у цієї катастрофи є і плюси, якщо варто так говорити:

- за рівнем безпеки на таких об’єктах почали слідкувати краще, в аналогічних реакторах було ліквідовано більшість несправностей,

- на території Чорнобильської зони утворився природний заповідник, до якого люди майже не мають доступу.

У 1995 Україна пообіцяла Євросоюзу та великій сімці закрити станцію до 2000 року. Причиною занепокоєння стали дві великі пожежі в 1991 та 1996 роках.

8-9 травня – День пам’яті та примирення,

присвячені пам’яті жертв Другої світової війни.

8 - 9 травня в багатьох країнах світу згадують події Другої світової війни, адже це найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста.

Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб.

Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.

У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.

День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.

День Перемоги та пам’яті.

hhps://www.youtube.com/watch?v=MedJc7Koxjo

https://www.youtube.com/watch?v=BzMvTpaLA3w

День матері

в Україні та світі в 2020 році

відзначається 10 травня.

Одне з найсвітліших і найрадісніших свят у році – це День матері. Україна, як і багато країн світу, відзначає його в середині травня. День матері в Україні у 2020 році припадає на неділю, 10 травня. День матері має міжнародний статус і святкується в десятках країн світу.

День матері – історія свята.

День матері почали святкувати в США. Перший раз американці відзначили його в 1907 році. Ініціатором стала Анна Джарвіс. Вона заснувала це свято на честь своєї мами – громадянської активістки, яка прославилася під час Громадянської війни в США.

В наш час материнське свято відзначають більш ніж в 50 країнах світу. У багатьох з них дати не співпадають і припадають на різні дні. Приміром, День матері в Україні, як і в більшості держав, відзначається у другу неділю травня, в Білорусі – 14 жовтня, у Росії – в останню неділю листопада, в Грузії – 3 березня, в Польщі – 26 травня, а в багатьох близькосхідних країнах – 21 березня.

Традиції святкування Дня матері.

У цей день прийнято поздоровляти матерів і дарувати їм символічні подарунки. Також багато родин в це свято збираються разом, щоб подякувати своїй найріднішій людині за все. Ті, у кого мама померла, в цей день поминають її.

Зазначимо, що привітання з Днем матері схожі на привітання з 8 Березня - з тією лише різницею, що вони адресовані не всім жінкам, а тим, хто пізнав щастя материнства або скоро стане мамою. День матері – це особливе свято, коли можна ще раз нагадати найдорожчій людині, як ви її цінуєте і любите. Діти в цей день дарують своїм матерям квіти, листівки, присвячують їм вірші і пісні. Пам'ятайте, що головне в це свято – а ваша увага.

Як святкують День матері в різних країнах світу

https://www.youtube.com/watch?v=Rntd7dHPVcg

Це свято в Україні досить молоде, його відзначають щороку 15 травня з 2012-го року. Традиційно, цей день заведено проводити у колі найближчих – у колі сім'ї.

Для чого потрібен День сім'ї

Слово "родина" походить від кореня "род", "рід", що говорить саме за себе. "Сім'я" це народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім'ї. А ще – це міцний духовний зв'язок між усіма її членами.

Сім'я була і залишається хранителькою людських цінностей, культури і історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Тому союз сім'ї і держави – необхідна умова процвітання і добробуту його громадян. Благополуччя сім'ї завжди залишатиметься мірилом розвитку і прогресу країни.

Традиції цього свята в Україні

Оскільки цей день не оголосили офіційним вихідним, то його варто святкувати в колі родини – саме так, як подобається вам. Сніданок в колі родини, спільний перегляд фільму буде чудовим рішенням. Це свято доволі молоде, саме тому конкретних та усталених святкувань поки немає.

https://mala.storinka.org/15-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F-%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D1%81%D1%96%D0%BC%27%D1%97.html

У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка - своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками.

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня. У 2020 році День вишиванки припадає на 21 травня.

Історія Дня вишиванки

Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі.

Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Коли святкують День вишиванки

День вишиванки в Україні немає фіксованої дати. Щороку святкування припадає на третій четвер травня. Колективи, родини змагаються за звання кращих у своїх вишиванках. Це патріотичне змагання розпочалось у 2014 році, коли вперше провели всеукраїнський фотоконкурс «Моя родина у вишиванці». До організаторів свята надсилали світлини не лише з міст і сіл України, а й з 8 країн світу: Канади, США, Італії, Німеччини, Франції, Росії, Румунії, Португалії.

У день вишиванки в Україні вишитим строєм вбирають навіть пам’ятники. Так, у 2016 році вишиті сорочки приміряли на себе скульптура Либіді та Засновникам Києва на Майдані Незалежності. Тематичним декором у вигляді стрічок з червоно-чорними візерунками, гуцульськими мотивами прикрашають автівки, будинки, домашніх улюбленців, валізи та сумки.

Як відзначити День вишиванки

Зробити сімейну фотосесію. Для цього заздалегідь замовте вишиванки для родини на сайті й підберіть локацію. Це може бути садок на дачі, музей під відкритим небом або просто прогулянка містом.

Провести флешмоб. Наприклад, зняти коротке відео, у традиційному вбранні та викласти у соцмережі.

Зустріти свято з родичами. Пара чи родина з дітками в одному сімейному образі викличе фурор серед знайомих, а ваші знімки точно прикрасять шпальти місцевих газет.

22 травня виповнюється 180 років від дня народження «батька українського театру», видатного українського драматурга, актора, режисера, театрального діяча, композитора Марка Кропивницького. Саме він створив національний театр, широковідомий не лише в Україні, а й за її межами. М. Кропивницькому належить першорядне місце у формуванні оригінального українського репертуару і це в той час, коли в середині 19 століття театр і драматургія в Україні перебували в занепаді через утиски царської влади (згадаймо Емський указ та Валуєвський циркуляр).

Марко Кропивницький відмовився грати на сцені імператорського театру. Згодом він написав: «Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні пошанівок… Зрадити своєму народові, піти у найми тут «властям придержащим», які мову нашу не визнають, хочуть знищити? Ніколи! Краще буду працювати для милої серцю моєї України на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують, що я залишив».

Народився Марко Кропивницький на Херсонщині, у сім’ї управителя поміщицького маєтку. Дитячі та юнацькі роки минули в Бобринці – типовому провінційному містечку. Церква, повітовий суд, дві початкові школи – парафіяльна й побутова, що містились в одному будинку – оце і всі «культурні осередки» містечка. Тут і здобув освіту. У Бобринці зрідка гастролювали приїжджі актори. Юнак вперше побачив гоголівського «Ревізора» у виконанні відомої російської театральної трупи Л.Млотковського. Це пробудило в юнака інтерес до театру. Разом з цікавістю до театру зростає і любов до літератури, народної творчості. Після закінчення школи М. Кропивницький служив чиновником у суді у Бобринці, Єлисаветграді. Здобував вищу освіту, протягом трьох семестрів відвідував лекції на юридичному факультеті Київського університету (1862-63).

Саме 1863 (рік прийняття Валуєвського циркуляру) М. Кропивницький написав свою першу драму «Микита Старостенко, або незчуєшся як лихо спобіжить». Ця п’єса згодом, після кількох редагувань, увійшла до репертуару українського театру під назвою «Дай серцю волю, заведе в неволю». Театр відтісняє на другий план його службову кар’єру.

Колосальний вплив на долю Марка Кропивницького мала зустріч в Бобринці з майбутнім відомим драматургом і актором Іваном Карпенко-Карим. Їх об’єднало велике бажання служити улюбленій справі. Обоє брали участь в аматорських виставах. У період 1863-1864 рр. бобринецькі актори поставили понад 40 найрізноманітніших п’єс, де Марко Кропивницький зарекомендував себе як талановитий актор, а згодом і очолив цей аматорський драматургічний гурток.

Після смерті батька М. Кропивницький розпродує майно і виривається із затхлого повітового містечка, переїздить до Одеси. Мав намір здобути вищу освіту, хотів вступити до технологічного інституту чи університету. Але сталося інакше. 70-х роках в Одеському народному театрі почалась його сценічна біографія. Від часу дебюту до створення першої професійної трупи тривала копітка, напружена праця.

Восени 1882 року в Єлисаветграді Марко Кропивницький створює професійну трупу, з діяльності якої починається новий етап розвитку театрального мистецтва України. З Єлисаветграда трупа невдовзі вирушила на гастролі до Києва, Харкова, Чернігова, Полтави, Ростова-на-Дону, Петербурга.

Марко Кропивницький умів відшукати і виховати для сцени найталановитіших митців. Його учнями були Марія Заньковецька, П.Саксаганський, М.Садовський, Г.Затиркевич-Карпинська, І.Карпенко-Карий, Н.Садовська-Барлотті, які своєю творчістю утвердили народність мистецтва українського театру.

Успіх театру корифеїв – це заслуга Марка Кропивницького. Його ім’я стало символом театральної епохи. Його театр служив одним з джерел культурного відродження пригнобленої нації.

Важко переоцінити заслуги Марка Кропивницького перед Україною: театрал, просвітитель, борець за звільнення України, драматург, режисер, новатор, своєю працею він всіляко закликав берегти дух українського народу, відстоювати його права на власну культуру. За своє життя він зіграв понад 500 ролей, написав близько 50 п’єс, створив професійний театр на національному ґрунті. І сьогодні не сходять зі сцени його драми і комедії «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай або ж павук», «Чмир». Його п’єси разом із п’єсами двох найвизначніших драматургів того часу, М.Старицького та І.Карпенка-Карого, дали поштовх для розвитку драматургії і театру. На цих творах виросло нове покоління українських драматургів, серед яких Леся Українка, В.Винниченко, О.Олесь, С.Черкасенко.

Про те, ким був для України Марко Кропивницький, переконливо сказав Максим Рильський:

…Артист, художник з голови до ніг,

Він сміхом потрясав притихлу залу,

Скорботою будив юрбу опалу

І слово, як алмаз, беріг.

Блажен народ, що мав такого сина,

Там, де його терниста путь ішла,

З нових квіток і колосків звила

Вінець йому безсмертний рідна Україна.

10 цікавих фактів про Марка Кропивницького

http://slovopys.kubg.edu.ua/10-tsikavykh-faktiv-pro-marka-kropyvnytskoho/

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія стали тим культурним підґрунтям, з якого поширилося християнство.

Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.

Список літератури:

Що читати влітку учням

5-11 класів

За рекомендацією МОН

https://womo.ua/spisok-ukrayinskoyi-literaturi-shho-chitati-vlitku-uchnyam-5-11-klasiv/