Середня школа

zp.gov.ua/upload/editor/5_plakat_stop_buling_novij.pdf 

Стопбулінг. Телефони Гарячої лінії

Сетикет (мережевий етикет, нетикет) – це система правил спілкування, поведінки у Всесвітній мережі.

10 правил сетикету:

• 
  Правило 1: Пам'ятайте, що ви говорите з людиною. Відстоюйте свою точку зору, але не ображайте навколишніх.
  

• Правило 2: Дотримуйтесь таких же стандартів поведінки, що і в реальному житті.
  

• Правило 3: Пам'ятайте, що ви перебуваєте в кіберпросторі. Те, що без коливань приймається в одному місці, можуть порахувати за грубість в іншому.
  

• Правило 4: Поважайте час і можливості інших. Перш, ніж ви відправите людям свій лист, подумайте, чи дійсно це так важливо і необхідно.
  

• Правило 5: Зберігайте гідність. Віддавайте собі звіт в тому, що говорите (пишете).
  

• Правило 6: Допомагайте іншим там, де ви це можете робити.
  

• Правило 7: Не вдавайтесь в конфлікти і не допускайте їх.
  

• Правило 8: Поважайте право на приватне листування.
  

• Правило 9: Не зловживайте своїми можливостями.
  

• Правило 10: Вчіться прощати іншим їх помилки.
  
  Користувач не повинен:
  

• Створювати фальшиві акаунти.
  

• Ображати співрозмовників.
  

• Поширювати неправдиву інформацію.
  

• Поширювати рекламну інформацію у вигляді спам-розсилки.
  

• Поширювати шкідливі програми.
  

• Поширювати інформацію, що містить пропаганду злочинної діяльності, загрози, непристойні матеріали, сцени насильства.
  

• Незаконно розміщувати матеріали третіх осіб без їх згоди.
  
  Користувач зобов'язаний:
  

• Повідомляти про всі порушення адміністрації сайту.
  

• Не надавати логін і пароль від свого облікового запису іншим особам.
  

• Нести повну відповідальність за інформацію, розміщену на його сторінці в соціальній мережі.
  

• При реєстрації надавати достовірну інформацію.
  

• Дотримуватися положень законодавства.
  
  

​​🤬 Для чого нам зараз лайка?

🚢«Рускій воєнний корабль, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато лайливих слів?

?Для чого потрібні матюки?

🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.

🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки. 

🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан. 

🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли). 

🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати. 

🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).

🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?

🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося. 

🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.

🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?

🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних. 

🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься. 

🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання. 

🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.

🤓Як себе стримувати від матюків?

🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.

🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього. 

🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.

Доктор психологічних наук Любов Найдьонова

Джерело: ОсвіторіяОсвіторія

​​👩‍👦Як вимушена міграція впливає на дітей та що з цим робити?

Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям. Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності. 

Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:

🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);

🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими); 

🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);

🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).

Як допомогти дитині? Читайте на каналі "Психологічна підтримка".

Як батькам підтримати дитину?

Розкажіть дитині про план дій.

Складіть послідовність марш- руту до укриття, проговоріть ін- струкцію дитині щодо послідов- ності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.

Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті, що і де знаходиться, як воно функціо- нує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (на- малюйте, зобразіть, напишіть – діти краще сприймають наочно).

Спостерігайте за станом ди- тини та реагуйте на її потреби

Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, аби дитина прогово- рювала, ставила запитання, про- явила свій емоційний стан. Якщо дитина впала в стан ступо- ру, то важливо повернути дитину до вербальної відповіді та діяль- ності. Поставте три запитання й чекайте відповіді. Наприклад:

- Тебе звати Наталя, так? - Ти зараз стоїш, так?

- Ти одягнений в червону

кофтину, так?

Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти. Реагуйте на потреби дитини, зaдовольняйте їх за можливості – це поверне дитину до відчуття безпеки.

Проговорюйте емоції

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто зли- тись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась сам на сам зі своїми переживаннями.

У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте, промалюйте емоцію. Це допоможе впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги.

Обіймайте дитину

Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та до- помогти дитині заспокоїтись. Навчіть дитину заспокоїти саму себе за допомогою одні- єї з вправ:

«Обійми метелика» – дити- на обіймає свої плечі двома руками та може себе похло- пати по плечах.

«Кокон» – права рука ди- тини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

Важливо слідкувати, як дитина дихає і чи не затримує дихання. Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу – це відновити стабільне дихання. Можна спробувати таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А», «О», подихати декілька разів животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

Дотримуйтесь рутини, наскільки це можливо

У часи невизначеності важливо відтворювати послідовність дня – це надасть від чуття контролю над власним життям. З самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики, проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.

Дбайте про себе

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших – це надасть відчуття зв’язку з іншими та зі світом.

Ми з усім впораємося

Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті.

Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).

Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.

Війна — стрес не тільки для дорослих, які все розуміють, а й для дітей. Відчуття небезпеки, тривога, порушення звичного стану речей, постійні зміни та переміщення — все це може злякати ди- тину, збити її з пантелику і викликати дискомфорт. Головне, що слід пам’ятати, — якщо батьки поруч і всі здорові, то ви зможете забезпечити психологічний комфорт дитини. В цьому розділі зі- брано поради про психологічну підтримку дитини.

Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи. Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійні діти:

* Не забувайте піклуватися про себе: сон, їжа та спілку- вання – важливі.

* Обговоріть із дітьми план дій, щоб вони знали що ро- бити, коли буде сирена і тре- ба буде йти в безпечне місце. Напрацюйте кілька сценарі- їв, щоб дитина знала, що ро- бити в різних випадках.

* Якщо ви розплакалися при дитині, не треба казати,

що мамі чи тату просто по- трапило щось в око. Треба пояснити свою поведінку відповідно до віку дитини. Розповісти: «Я сумую, я за- смучена. Мамі зараз треба трошки посумувати. Якщо хочеш – пожалій мене. Якщо ні – піди пограйся». Треба, щоб дитина розуміла, що і в мами, і в тата емоції теж бувають різні, і що це – нормально.

5 корисних порад: як можна допомогти дітям почуватися більш захищеними в умовах надзвичайної ситуації

1. Продовжуйте оточувати ди- тину любов’ю і турботою.

2. Маленькі діти почуваються захищеними та відчувають батьківську любов через так- тильний контакт, коли ви ла- гідно обіймаєте їх, читаєте ра- зом, притискаєте до себе або заколисуєте їх перед сном.

3. Збережіть розпорядок дня, наскільки це можливо.

Поради для батьків

4. Якщо дитина не слухається, пам’ятайте про те, що таким способом вона намагається виражати ті почуття, які не може висловити, і спробуйте стримати своє роздратування.

5. Не забувайте також піклува- тись про власне фізичне та психічне здоров’я. Ви не мо- жете допомогти своїм дітям, якщо самі погано почуваєтеся.

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби під- тримати дитину. Ось кілька порад для батьків:

* Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануй- те, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.

* Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.

* Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

* Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допо- могу – не соромно.

* Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Те- лефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.

* Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:

Щодня з 8:00 до 22:00

Київстар

+380675679845 +380969905450

Lifecell

+380636614252 +380633994592

Vodafonе

+380953271521

СТОПБУЛІНГ. ТЕЛЕфони гарячої лінії

https://zp.gov.ua/upload/editor/5_plakat_stop_buling_novij.pdf

https://zp.gov.ua/upload/editor/6_zupinimo_buling_razom.pdf

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.