Кольори у вишивці

Опорні поняття: колорит, види кольорів, властивості та поєднання кольорів.

Важливу роль у побудові композиції вишивки віді­грає колорит — гармонійне поєднання кольорів і від­тінків, що підпорядковані основному кольору. Коло­рит може бути світлим і темним, яскравим і тьмяним, холодним і теплим тощо.

Усі кольори поділяють на ахроматичні й хроматичні.

Ахроматичні кольори — це безбарвні кольори, до яких належать білий, чорний і всі відтінки сірого кольору. Хроматичні кольори — це спектр різноманітних кольо­рів і відтінків, які можна утворити, змішуючи три осно­вні кольори: червоний, жовтий і синій. Вдалою демонстрацією спектра хроматичних кольо­рів є природне явище веселки, у якій виокремлюють сім кольорів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий (рис. 27).

                             рис. 27. Види кольорів

Перехід між кольорами веселки поступовий і непе­рервний, тобто існує безліч різноманітних кольорів і від­тінків. Наприклад, жовтий колір поступово переходить у зелений: від різних відтінків жовтого, жовто-зеленого — до різних відтінків зелено-жовтого і зеленого.

У мистецтві вишивки поширені однокольорові ви­шивки, тобто монохромні (від грецького монос — один), основою яких є один колір та його відтінки, і багато­колірні вишивки, тобто поліхромні (від грецького полі — багато) (рис. 28).

                                               рис.28. Монохромна і поліхромна вишивки 

Кольори розрізняють за:

• властивостями — тон, насиченість, світлість (яс­ність);

• характером поєднання кольорів — споріднені, споріднено-контрастні, контрастні.

Властивості кольору. Усі кольори розрізняють за та­кими властивостями: тоном, насиченістю і ясністю (рис.29)

Тон кольору — власти­вість, яка визначає наявність основного кольору в інших. Відтінки основного кольору мають самостійні назви, на­приклад, відтінки червоного кольору: «рожевий», «вишне­вий», «пурпуровий», «бордовий» та ін. (рис. 30).

•   Назви три осно­вні кольори.

•   Що називають коло­ритом?

•   Які кольори ахрома­тичні, а які — хрома­тичні?

•   Яку вишивку нази­вають монохромною вишивкою, а яку — поліхромною?

Властивість насиченості тону кольорів визначають поняттями: «яскравий», «тьмяний», «приглушений», «м’який» тощо.

·       Тон і відтінок — синоніми.

Світлість (ясність) кольору — це властивість, що визначає ступінь близькості будь-якого кольору до білого або чорного кольору (світліший, темніший). На­приклад, такі кольори, як темно-зелений, зелений, са­латний — різні за ясністю. Світлі кольори утворюють у результаті змішування кольорів з білим кольором, а темні кольори — із чорним (рис. 32)

Поєднання кольорів. Для добору вдалого поєднання кольорів використовують різні види кольорових кіл.  Ознайомилися з одним таким колом, те­пер уважно розглянь більш складне коло, яке є замкне­ною стрічкою спектра кольорів (рис. 33).

На кінцях діаметра, що поділяє коло на 4 рівні части­ни, розташовані чотири чисті кольори — червоний, жов­тий, зелений, синій . «Чистий» колір — це колір, у якому немає домішку відтінків інших кольорів спектра. Наприклад, червоний колір, у якому немає ні жовтого, ні синього, ні зеленого відтінків ( рис. 34

За характером гармонійного поєднання кольори поді­ляють на такі групи: споріднені, споріднено-контрастні, контрастні. Будь-які три кольори або їхні відтінки, які розташовані один біля одного на кольоро­вому колі, називають спорід­неними кольорами. На кольоровому колі таких трійок кольорів —12 варіантів. Спорідненими кольорами також вважаються проміжні кольори, що розташовані між чистими на кольоровому колі. Вони складають 4 групи: жовто-червоні, червоно-сині, синьо-зелені та зелено-жовті. Гармонійне поєднання спо­ріднених кольорів пояснюєть­ся домішками в них однакових чистих кольорів ( рис.35)

рис.35

Споріднено-контрастні кольори на кольоровому колі розташовані на кінцях хорд, тобто ліній, паралельних діа­метрам. Кожен із них містить один загальний колір і по од­ному іншому основному кольору. Наприклад, оранжевий і фіолетовий кольори поєднані між собою загальним червоним кольором, але в оранжевому є ще жовтий колір, а у фіолетовому — синій (рис. 36).

Гармонійне поєднання споріднено-контрастних кольо­рів — це найбільш розповсюджений і найбагатший вид колористичних можливостей. Їх поєднання значно збага­чується, якщо додати між ними ахроматичний колір.

Контрастні кольори — діаметрально протилежні кольори на кольоровому колі (рис. 37). Ці кольори найбільше відрізняються один від одного (жовтий і фіоле­товий, блакитний і червоний, синій і оранжевий тощо). На­приклад, жовто-зелений ко­лір контрастний фіолетовому, бо «батьки» жовтого-зеленого кольору — зелений і жовтий колір, а фіолетового — синій і червоний.

Вважається, що чим більше кольори відрізняються один від одного за тоном, насиченістю і ясністю, тим менше вони гармонують один з одним. Проте контраст­ні кольори добре узгоджуються між собою за допомогою використання між ними проміжних або ахроматичних кольорів (табл. 1).

У багатоколірних вишивках зазвичай переважає один або два основні кольори. Інші кольори лише доповнюють кольорову гаму, підкреслюють основний колір. Тому спо­чатку визначають основний колір, а потім добирають інші. В одній частині кольорового кола розташовані хо­лодні кольори (синій, голубий, фіолетовий), в іншій — теплі (червоний, жовтий, помаранчевий) . У межах кожного кольору є більш теплі й більш холодні відтінки. Наприклад, зелений колір може бути теплим, якщо в ньому домінують відтінки жовтого, або холодним, якщо в ньому домінують відтінки синього. Так само червоний колір із жовтим відтінком більш теплий, а із синім — більш холодний. Світлі відтінки одного кольору розташовані з внутріш­ньої сторони кольорового кола, а темні — зовні. Багатство колориту не в строкатості, а в різноманіт­ності відтінків і переходів кольорів. Художня вишивка, виконана в теплій і холодній кольоровій гамі, має своє­рідно гарний вигляд (рис. 38).

                         рис. 38. Вишивки, виконані в теплій і холодній кольорових гамах.

 Колір має загадкову і могутню силу. Наблизитися до її розгадки можливо лише за умови серйозного вивчення питань щодо гармонійного поєднання кольорів у процесі проектування і виготовлення виробів із вишивкою.

Поняття про світлотінь у вишивці дає можливість відобрази­ти об’ємність предметів (ягід, фруктів, квітів, пташок тощо). На предмет об’ємної форми проміння світла падають під різ­ним кутом і, відбиваючись, створюють різні кольорові відтінки. Кожний предмет має освітлену й тіньову частину, що дає мож­ливість бачити його об’ємним. В освітленій частині предмета колір має світліший тон, а в затемнених місцях — темніший (рис.39,40).

• Один і той самий орнамент помітно змінює вигляд відповідно до дібраних кольорів вишивальних ни­ток і тканини основи (мал.41).

• Один і той самий колір може здаватися більш те­плим чи холодним, світлим чи темним, яскравим чи тьмяним залежно від сусіднього кольору. Ця власти­вість дає змогу передати об’єм і рельєфність деталей вишивки, наблизити або виокремити одні частини візерунка та віддалити на задній план інші ( рис. 42)

рис. 42. Ступінь виразності кольору залежно від поєднання з іншими

•   На світлому фоні краще виділяються темні тони, а світлі ніби губляться. На темному фоні — навпаки (рис.43).

•   Предмети вишивки на першому плані повинні мати більш чіткий контур, яскравіший колір.

•   Віддалені предмети вишивають приглушеними ко­льорами, щоб вони не впадали різко в очі, а тільки вигідно відтіняли предмети переднього плану.

•   Тканина основи, на якій виконана вишивка, не по­винна бути яскравішою, ніж сама вишивка.

Чи знаєш ти?

Веселка — надзвичайно красиве явище природи. Образ веселки в українській і світовій міфології займає визначне місце. Існує багато дивовижних легенд, казок, зага­док, повір'їв про веселку (рис.44).  Є легенда, що веселка — це шлях до неба, велетенський міст, яким сходять на землю янголи. Про це свідчить і її друга назва «райду­га» — райська дуга. За біблійною легендою, веселка — це знак угоди між Богом і людьми. Після потопу Бог пообіцяв правед­ному Ною, який урятувався з родиною, що більше ніколи не на­силатиме на землю такої страшної нищівної зливи. На згадку про це Він створив веселку. Уперше безперервну спектральну смугу на сім кольорів роз­бив Ісаак Ньютон у XVII ст. Це розбиття умовне і багато в чому випадкове. Вважають, що Ньютон перебував під впливом європейської нумерології і ґрунтувався на аналогії із сімома но­тами в октаві та сімома планетами Сонячної системи, які були відомі на той час.                                                                         

                                                         Контрольні запитання

1. За якими властивостями розрізняють усі кольори?

2. Що означають поняття «тон кольору», «насиченість ко­льору», «світлість кольору»?

3. Визнач, як називається група кольорів, зображених на малюнку

4. Укажи поліхромну вишивку.

Практична робота

 1. Виконати орнаментальні смуги у хроматичних і ахроматичних кольорах.