Історія школи

Першим її директором був Кроливець Іван Миколайович, а вчителями були Гладун Тодось Єгорович, Кроливець Галина Василівна, Теремецька Меліса Олександрівна, Крюкова Анастасія Олександрівна.

У перший кла нової школи прийшов майбутній Герой Радаянського Союзу Лук¢янець Андрій Микитович, який мріяв про польоти і після закінчення школи став льотчиком. Це свідчить про те, що цей перший педагогічний колектив – люди самовіддані, чесні, працьовиті. Це вони своїм буденним щоденним подвигом надихнули юного Андрія на героїчні справи.

У 1938 році директора Кроливця І. М.і вчителя Гладуна Т. С. було репресовано. Новим директором було призначено Мокрицького Зіновія Тишовича. У педагогічний колектив прийшли нові колеги: Мокрицька Антоніна Олександрівна, Волошин Михайло Олександрович, Чередніченко Михайло Федотович.

Під час Великої Вітчизняної війни у школі був військовий шпиталь. Свідком цього є братська могила на території школи. В ній поховано двадцять три воїни. Саме приміщення школи закликало бійців битися з фашиськими покидьками до останьої краплі крові.

Після визволення села у вересні 1943 року школа відновила свою роботу. Директором школи було призначено Баранніка Івана Петровича. До школи прийшло багато переростків. Всіх учнів було близко 250. Навчання проходило у дві зміни. Проте, не дивлячись на матеріальні нестатки, життя у школі билось чистим прозорим джерелом. У школу прийшли нові люди, опалені вітром війни, із зболеними серцями, добрими душами і з непохитною вірою у справедливість і щасливе майбутнє. Це -­ Крюкова Настя Олександрівна, Теремецька Меліса Олександрівна, Куриленко Катерина Пилипівна, Злиденна Галина Іванівна, Гришко Галина Денисівна, Дорошенко Надія Петрівна, Багатий Леонід Петрович, Клюшниченко Галина Панасівна, Лисенко Оксана Степанівна. У школі вирувало повноцінне життя. Все було підпорядковано відбудові. Уроки, допомога колгоспові, гурткова робота. Працювали співочий (хоровий), музичний, драматичний гуртки. Учасники цих гуртків до кожного свята у селі готували концертну програму і виступали перед односельчанами.

У 1949 році директором школи було призначено Орду Петра Івановича. У педколектив школи влилося нове поповнення із корінних жителів, які вирішили присвятити своє життя дітям, школі. Це - Рекеда Галина Омелянівна ( учитель російської мо-ви та літератури). Вона була закохана у літературу, магію слова, у свою країну. Ця невсипуща жінка всю свою відпустку проводила у поїздках з дітьми по славних куточках рідної країни. Молоді пагінці тягнулися до неї, як до сонця, тож і тепер згадають про неї, як про чарівницю фею із казки з гарним кінцем.

Могильна Віра Іванівна спочатку працювала учителем початкових класів, а пізніше – учителем української мови та літератури. Нікітін Михайло Іванович – учитель географії. Ці шляхетні люди були закохані до самозабуття у свій рідний край, свою землю і професію. Вони майстерно ці почуття передавали юній зміні.

У 1953 році директором семирічки було призначено Панасенка Михайла Васильовича. У середньому по школі в ті роки було до 30 учнів. У навчальні плани вводиться трудове і виробниче навчання, домоводство, суспільно-корисна праця, окрім гуртків художньої самодіяльності працюють літературний та фізкультурний, юннатів, белетний. У селі проводиться похід за ліквідацію неписьменності і малописьменності. За окремими жителями села закріплюються учителі. Широко використо-вується системи заохочення як учнів, так і учителів: подяки за самовіддану працю у справі навчання і виховання, преміювання за відмінні показники у навчанні іменними книжками.

З 1958 по 1960 роки директором школи був Руденко А. Т. У цей час починають працювати технічний гурток та виразного читання.

У 1960 році на посаду директора було призначено Прокопця Віталія Івановича. Педагогічний колектив знову поповнюється вчителями-земляками: Коржем Василем Пилиповичем (учитель біології), Багатою Марією Панасівною (учитель математики), Рекедою Федорем Панасовичем (учитель образотворчого ми-стецтва та трудового навчання). Школа набирає могутності ходи - живе повнокровно і яскраво. У ці роки при школі працюють гуртки: юннатів, краєзнавчий, літературний, драматичний, співо-чий, умілі руки, технічний, авіамоделювання. Розпочинає роботу вечірня школа. Всю навчально-виховну роботу сплановано під девізом “ Зв¢язок школи із життям”. Велика увага приділяється пришкільним дослідним ділянкам, виробничому навчанню.

З 1962 року посаду директора обіймав Нікітін Михайло Іва-нович, а з 1964 по 1966 роки – Цибуля Іван Антонович. Усі ці роки, починаючи з 1949 по 1966, незмінним завучем, умілим диригентом цього досить різноголосого хору, але завжди злаго-дженого і вміючого співати в унісон , була Дорошенко Надія Петрівна. Людина, яка любила народну пісню, грала на балалайці, весь час була керівником співочого і музичного гуртка. У 1968 році її змінив Благодир Іван Гаврилович.

У 1972 році на посаду директора школи було призначено Темченка Григорія Омеляновича, за фахом учителя історії. Приміщення школи не задовольняло вимог сьогодення і , дякую- чи зусиллям Григорія Омеляновича, було побудовано у 1985 році нову школу.