Протидія булінгу

ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ ПРО ВИПАДКИ БУЛІНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1.     Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2.     На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).

            3.     Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

            4.     До складу такої комісії входять педагогічні працівники ,батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

          5.     Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1. Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.

2. Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.

3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

План заходів по Звірівському ЗДО «Сонечко»,

спрямованих на запобігання та протидію булінгу,

на 2023- 2024 навчальний рік

№ п/п

Назва заходу

Категорія учасників

Дата проведення

Відповідальні

1

Консультація на тему «Протидія булінгу в дитячому колективі»

Працівники ЗДО

Жовтень

Директор

2

Проведення бесід з дітьми:«Змінюй в собі негативне ставлення до інших»;«Допоможи собі, рятуючи інших»;«Стережись! Бо, що посієш то й пожнеш», «Про стосунки в групі».

Здобувачі освіти

Листопад

Вихователь

3

Обговорення питання протидії булінгу на батьківських зборах

Батьки здобувачів освіти

Грудень

Вихователь

4

Круглий стіл для педагогічного колективу «Маски булінгу»

Педагогічний колектив

Березень

Директор

5

Проведення ранкових зустрічей з метою формування навичок дружніх стосунків

Здобувачі освіти

Упродовж року

Вихователь ЗДО

6

Моніторинг «Насильство в дитячому середовищі»

Здобувачі освіти

травень

Вихователь

7

Створення морально безпечного освітнього простору, формування позитивного мікроклімату та толерантної міжособистісної взаємодії в ході годин спілкування, тренінгових занять

Здобувачі освіти

Упродовж року

Вихователь ЗДО

8

Проведення заходів в рамках тематичного тижня «Тиждень дитячих мрій та добрих справ»

Здобувачі освіти

Травень

Вихователь ЗДО

9

Діагностика стану психологічного клімату групи

Здобувачі освіти

Упродовж року

Вихователь

10

Консультація для батьків вихованців: «Не допускай проявів булінгу над дитиною».

Батьки здобувачів освіти

Квітень

Вихователь

Протидія булінгу в ЗДО

Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.

Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.

Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.

Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.

Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.

Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси:– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.

Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.

Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у групі;– бажають перебувати у центрі уваги;– впевнені у своїй перевазі над жертвою;– не визнають компромісів;– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:

– бояться бути на місці жертви;

– цінують свої відносини з лідером;

– не вміють співпереживати і співчувати іншим;– не мають власної ініціативи;– сприймають цькування як розвагу;– мають жорстоких батьків;– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.

Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;– страждають від самотності;

– походять із соціально-неблагополучних сімей;– зазнають фізичного насильства вдома;– страждають від комплексу неповноцінності;– не вірять, що педагоги їх захистять;– не вважають себе значущою частиною свого колективу;

Діяльність щодо запобігання булінгу. Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.

Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу. Системності– робота організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.

Технології, правила, процедури і прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботивихователя, щодо запобігання булінгу.Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.

Отже, робота з подоланню булінгу складається з:профілактичної роботи з вихованцями;роботи з батьками;надання спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бутиарт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація, інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.

Арт-терапевтичні методи запобігання булінгу.Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості. (Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу.rtf)

Протидія булінгу в ЗДО

Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення. Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі. Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої. Він включає різні прискіпування через дрібниці, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмова від будь-якої оцінки, прагнення ізолювати працівника або групи працівників від інших, розпускання брудних чуток. На наш погляд, всі ці визначення у повному обсязі виражають сутність булінгу, а висвітлюють лише деякі його аспекти. Ми прийшли до висновку, що булінгом можна вважати умисне, що не спрямоване на самозахист і не санкціоноване нормативно-правовими актами держави, тривале ( або таке, що повторюється) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) до індивіда, і що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Булінг (bullying, від анг. Bully– хуліган, забіяка, задира, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Визначають булінг як тривалий процес свідомого фізичного і /або психологічного жорстокого ставлення, з боку одної особи або окремої групи до інших.

Види булінгу: фізичний, вербальний, прихований.

Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки. Цей вид насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії.

Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.

Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви.

Незважаючи на різноманітність форм булінгу, всі вони мають загальні характерні риси:– упередженість і агресивність дій, спрямованих проти жертви;– дисбаланс статусів кривдника і жертви, який може проявлятися у різному соціальному становищі, фізичних, фізіологічних, фінансових можливостях, культурній, релігійній або расовій належності;– розуміння ймовірності повторення таких ситуацій;– гостра емоційна реакція жертви на прояви булінгу.

Типи булінгу пов’язані з соціальним статусом жертви: аутсайдерство вихованця у закладі дошкільної освіти проявляється актами насильства або цькування, а також її неприйняттям та ігноруванням.

Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо жертва відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальних переслідувань. Цей прийом може використовуватись і для обґрунтування ізоляції людини.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у групі;– бажають перебувати у центрі уваги;– впевнені у своїй перевазі над жертвою;– не визнають компромісів;– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:

– бояться бути на місці жертви;

– цінують свої відносини з лідером;

– не вміють співпереживати і співчувати іншим;– не мають власної ініціативи;– сприймають цькування як розвагу;– мають жорстоких батьків;– виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.

Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.Також жертвами булінгу можуть стати діти, які:– вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;– страждають від самотності;

– походять із соціально-неблагополучних сімей;– зазнають фізичного насильства вдома;– страждають від комплексу неповноцінності;– не вірять, що педагоги їх захистять;– не вважають себе значущою частиною свого колективу;

Діяльність щодо запобігання булінгу. Принципи організації роботи у закладі дошкільної освіти.

Психолого-педагогічна діяльність, спрямована на профілактику і подолання булінгу. Системності– робота організовується з урахуванням інтересів вихованців та залученням усіх учасників освітнього процесу: адміністрації, педагогів, вихованців.

Технології, правила, процедури і прийоми роботи з зупинення булінгу у навчальному закладі.Перший етап протидії насиллю у навчальному закладі – організація ефективної роботивихователя, щодо запобігання булінгу.Другий етап– здійснення заходів, спрямованих безпосередньо проти булінга. Ці заходи реалізуються лише після успішного налагодження стосунків між вихователями та вихованцями.

Отже, робота з подоланню булінгу складається з:профілактичної роботи з вихованцями;роботи з батьками;надання спеціальної допомоги учасникам булінгу. Однією з можливих форм роботи, що спрямована на профілактику насильства у навчальному закладі, може бутиарт-терапія: вивчення літературних творів, ілюстрація, інсценування. Моделювання альтернативного варіанту розвитку подій.

Арт-терапевтичні методи запобігання булінгу.Для профілактики булінгу можна використовувати літературні твори, де висвітлюються проблеми цькування або споріднені з ними. У процесі обговорення прочитаного серед вихованців виникає співпереживання і розуміння почуттів героїв. Для кожної вікової групи можна підібрати книжки, під час обговорення яких, вони зможуть ідентифікувати себе з героями, котрі відчувають страждання. В літературі на цю тему, часто є персонажі, які, незважаючи на небезпеку, що загрожує їм, відновлюють порядок і справедливість. Такий персонаж стає поруч з тим, кому погано, і разом вони протистоять несправедливості. (Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу.rtf)