Шановні батьки!
Виховання дитини - найчарівніше, найзначуще та одночасно найскладніше заняття, яке віднімає немало сил і часу. У люблячих батьків на шляху виховання дитини виникає багато запитань, а іноді потрібна підтримка чи вчасна порада як діяти в тій чи іншій ситуації. На цій сторінці сайту ми пропонуємо Вам добірку порад та консультацій спеціалістів, які допоможуть Вам у вихованні дітей.
Інструкція з виховання здорової дитини
Коли ми говоримо про здоров'я, то, насамперед, маємо на увазі здоров'я фізичне, коли нічого не болить, відсутній нежить і кашель, температура і висип.
Фізичне здоров'я
Фізичне здоров'я - фактор дуже важливий. Здорова дитина може постійно відвідувати дитячий садок, а отже, не полишати спілкування, бути обізнаною щодо всіх подій, поступово освоювати навчальну програму. Діти, які часто хворіють, зазвичай мають чимало проблем у спілкуванні, досить часто відстають за навчальною програмою, почуваються неуспішними. Тому зв'язок фізичного здоров'я з успішністю дитини є очевидним. Якщо в малюка нічого не болить, отже, і настрій у нього гарний, він активний, товариський і щасливий.
Психологічне здоров'я
Безсумнівно, психологічне здоров'я є відбиттям фізичного здоров'я. Тому якщо батьки вважають, що важливий лише фізичний стан дитини, то вони дуже помиляються. Настрій, загальний емоційний стан, опір до стресів, здатність легко адаптуватися до нових ситуацій важливі для кожного малюка.
Для того щоб виростити малюка по-справжньому здоровим, необхідно враховувати чималу кількість факторів і виконувати низку правил.
1. Дотримувати режиму дня!
Наше здоров'я безпосередньо залежить від того, скільки ми спимо, чи достатньо рухаємося, як правильно чергуються фізичні й інтелектуальні навантаження. Тому особливо важливо з найперших днів життя дитини відрегулювати режим сну-пильнування, стежити за тим, щоб щодня порядок дій малюка був хочаб приблизно однаковим. Останнє важливо для здорової нервової системи дитини - маленькі діти складно переносять зміни звичного укладу життя.
Що таке правильний режим дня? Насамперед, це:
• чергування активності й відпочинку;
• регулярний прийом їжі, зокрема малими дозами, коли дитина може їсти кілька разів на день невелику кількість їжі;
• сон певної, необхідної за віком тривалості, коли є чіткий час пробудження й відходу до сну;
• певний час ранкової гімнастики, ранкових і вечірніх процедур;
• чіткий і постійний час проведення розвивальних і навчальних занять;
• щоденні тривалі прогулянки в певний час.
2. Регулювати навантаження!
Сьогодні постійно доводиться чути про те, що діти занадто перевантажені, що шкільна програма дуже важка й насичена, і діти взагалі занадто рано йдуть до школи. При цьому в маленьких дітей спостерігається зниження апетиту або, навпаки, його підвищення, затримання фізичного розвитку, порушення сну.
Надмірні навантаження
Упевненість багатьох батьків у тому, що дитину неможливо перевантажити, не просто помилкова, але й згубна для дитячого здоров'я. Причому не завжди наслідки перевантажень є очевидними відразу. Малюк займається в декількох гуртках, іде в школу не в шість років, а значно раніше, відвідує не тільки загальноосвітню школу, але й музичну (спортивну, художню), і якійсь час усе більш-менш добре. Але настає момент, коли дитина раптом стає примхливою або втрачає інтерес до тренувань, занять. Це дається взнаки утома, фізична й емоційна перевтома. Тому, складаючи розклад дитячих занять, вибираючи школи, гуртки і секції, не забувайте про відпочинок, чергування навантажень і психологічний стан малюка.
Недостатні навантаження
Якщо навантажень для дитини недостатньо, то це також не дуже добре, так само як і перевантаження. Маленькі діти як ніхто інший потребують рухової активності: бігати, стрибати, ходити, виконувати нескладні фізичні вправи не просто важливо для здоров'я, а необхідно. Зверніть увагу: дитина, яка веде не дуже рухливий спосіб життя, часто буває млявою, пригніченою, засмученою. І навпаки, якщо малюк достатньо завантажений фізично, він перебуває в гарному настрої, веселий і бадьорий. Потрібно також урахувати й те, що дошкільний і молодший шкільний вік є тими періодами, коли діти готові усмоктувати досить великий обсяг інформації, а інформаційний голод перетворює дитину на пасивну і пригнічену.
Неправильний розподіл навантажень
Найчастіше в родинах спостерігається перекіс у розподілі навантажень - забагато інтелектуальних навантажень і обмаль фізичних або навпаки. У такому випадку ми говоримо про те, що розвиток дитини відбувається однобічно й нерівномірно. Отже, або вона страждатиме на гіподинамію, або перебуватиме в стані постійної фізичної втоми. Тому завдання дорослих - коригувати розклад дитини, ураховуючи можливі навантаження й особливості малюка.
3. Правильно харчуватися!
Це тільки здається, що тема здорового харчування - не психологічна й стосується й стосується лише лікарів і дієтологів. Насправді те, як і чим харчується дитина, дуже психологічна. Отже, що саме впливає на характер і структуру харчування наших дітей?
• Насамперед, культура харчування родини. Скажімо, якщо вдома прийнято харчуватися напівфабрикатами, їсти нерегулярно, постійно вживати у в їжу газовані напої, чіпси, сухарики, шоколадні батончики, то дитина зі стовідсотковою часткою ймовірності вибиратиме ту саму їжу. Логіка цього явища проста: мої улюблені й шановані мною люди це їдять і постійно дають те саме й мені. Отже ці продукти правильні і корисні. Через якійсь час відбувається звикання до раціону, у малюка виникає харчовий стереотип. До речі, дослідження біохіміків і психологів довели, що існує безпосередній зв'язок між гіперактивною поведінкою дітей і вживанням ними в їжу продуктів, що містять барвники й підсилювачі смаку.
• У деяких родинах дитина харчується не так, як батьки, і в неї є "дитячий стіл", у меню якого - винятково корисні та якісні продукти. Але це не заважає малятам бачити те, як харчуються дорослі, й отримувати неправильний приклад. Подорослішавши, дитина напевно дотримуватиметься того меню, якому віддавали перевагу її батьки.
• Переїдання - ще одна проблема дитячого харчування. "Їж, дитинко, ти така худенька!" - полюбляють говорити мами й бабусі, немов не помічаючи вагу й фізичну форму свого мазунчика. Відсутність правильних фізичних навантажень, неконтрольована харчова поведінка дитини призводить до серйозних проблем зі здоров'ям. Згодом у малюка виникає харчова залежність, що загрожує перетворитися на серйозніші проблеми.
• Інша крайність - це повне дотримання всіх правил дієтичного харчування, обмеження дитини в їжі (не давати гострого, солодощів, жирного та ін.). Завдяки такій дієті малюк почувається не занадто здоровим, тим паче що він постійно бачить, як харчуються діти, які оточують його, чиє меню не є досконалим.
4. Займатися спортом!
Як свідчить досвід, занадто рання "спортизація" дитини, тобто вибір якогось конкретного виду спорту в дуже ранньому (2 - 4 роки) віці, дає саме не позитивний, а негативний результат. Малюкові важко, нудно, він ще не розуміє , чого від нього вимагає тренер, тренування можуть бути занадто важкими не тільки фізично, але й вимагають напруження дитячої уваги. Тому малюкам більше користі принесе розумне фізичне навантаження у вигляді ранкової гімнастики, піших прогулянок, катання на велосипеді, гри в м'яч, рухливих ігор на свіжому повітрі.
Якщо дитина не хоче напружуватися, відмовляється робити зарядку, відвідувати спортивні секції тощо? Єдиний шлях подолати цю проблему - особистий приклад батьків. Дитина, яку батьки змушують віджиматися, але водночас самі лежать на дивані або сидять у кріслі, не робитиму фізичні вправи не тільки із задоволенням, але й навіть абияк. Спорт не заради медалі, але заради здоров'я, мама й тато, які самі активно займаються спортом і захоплюють дитину - ось те, чого має прагнути кожна родина.
5. Створювати здорову атмосферу!
Психологічна атмосфера в родині
Саме від психологічної атмосфери в дома здоров'я дитини залежить дуже сильно. Якщо мама й тато часто сваряться, а дитина переживає, то вона постійно перебуватиме в тривожному стані, нервуватиме, виглядатиме пригніченою і почуватиметься нещасливою. Те саме відбувається й з тими дітьми, чиї батьки занадто вимогливі, рідко говорять малюкові про свою любов, нечасто хвалять і висувають завищені вимоги. З'ясовуючи стосунки вдома, пам'ятайте, насамперед, про те, як вони відбиваються на дитині.
Психологічна атмосфера в дитячому колективі
Маленькій дитині дуже складно переживати неприйняття з боку однолітків або з боку дорослого, який є вихователем або вчителем і раптом чомусь відчуває до неї очевидну ворожість. Зниження самооцінки, підвищення тривожності і, як наслідок, поява шкідливих звичок у дитини - це лише мала частина проблем, що можуть виявитися. Звертайтеся до психолога, підтримуйте контакт з учителями й вихователями, слухайте дитину й ухвалюйте правильні рішення.
6. Розумно ставитися до здоров'я!
Дитина росте й змінюється. Іноді вона хворіє, що, звісно ж не може не турбувати батьків. Але ставитися до дитячого здоров'я можна по-різному. Можна прагнути вберегти малюка всіма силами від протягів та інфекцій, кутаючи й позбавляючи можливості отримати нормальне фізичне навантаження. А можна займатися разом спортом, загартовувати дитину, ставлячись до дитячого здоров'я як до цінності, але такої, яку можна й потрібно зміцнювати, поліпшувати, удосконалювати.
Від того, який лікар-педіатр супроводжує дорослішання дитини, безпосередньо залежить її здоров'я. Наприклад, є лікарі, які через найменший привід починають лікувати, не особливо переймаючись подробицями. Вони намагаються позбутися симптомів, будь то кашель або нежить, не аналізуючи дитячий організм, не намагаючись зрозуміти причину й дати розумну корисну пораду. Зрештою малюк постійно вживає якісь ліки, замість того щоб отримувати гартувальні процедури, вести активний спосіб життя, займатися спортом. Від таких лікарів краще триматися подалі. Вибирайте лікаря, який не тільки поставить правильний діагноз, але й навчить вас, як краще проводити загартування, порекомендує дитині фізичні вправи. Не зловживайте обстеженнями й походами до лікарів, адже це дуже негативно впливає на психологічний стан дитини, яка почувається хворою, насправді не будучи такою.
7. Подавати правильний батьківський приклад!
Повторімо ще раз. Для дитини важливо все, що роблять її батьки. До способу життя родини дитину привчають з пелюшок. Якщо мама й тато не займаються спортом, харчуються абияк, постійно перебувають у поганому настрої, одвічно незадоволені життям, той дитина виросте такою самою, а в майбутньому так само будуватиме й свою родину. Це означає, що готовність до здорового способу життя не виникає сама по собі на рівному місці - це результат виховання й впливу сімейного прикладу. При цьому дуже важлива спільна діяльність дітей і батьків - прогулянки й походи, тренування, виконання фізичних вправ. Здоровий світогляд малюка прищеплюють дорослі з найперших митей життя. Не можна займатися вихованням здорової дитини час від часу, робити це потрібно постійно, але читати нотації або сварити дітей за те, що вони мало рухаються або їдять забагато солодощів - малоефективно. "Ми з татом щосуботи граємо у футбол", "Я з мамою щоранку роблю зарядку", "Ми всією родиною любимо подорожувати пішки" - ось такі слова мають говорити ті діти, чиї батьки правильно ставляться до виховання.
І ще кілька практичних порад, що допоможуть вам виховати здорову дитину
• Не ставте перед дитиною занадто високу планку. Ураховуйте особливості віку, її особисті фізичні й психологічні можливості, а також емоційний стан, у якому вона перебуває.
• Якнайбільше й частіше спілкуйтеся з дитиною, намагайтеся бути максимально близькими, щоб розуміти всі її тривоги й переживання.
• Підтримуйте дитину у всіх її справах, хваліть за справу, відзначайте успіхи.
• Контролюйте час перегляду телевізора й той час, що дитина може проводити перед комп'ютером. Не залишайте поза увагою зміст комп'ютерних ігор і програм, фільмів і мультфільмів.
• Здорова дитина - улюблена дитина. Говоріть їй про свою любов, проводьте разом більше часу. Діти з нормальною самооцінкою хворіють значно рідше, ніж ті, у кого самооцінка занижена.
(За матеріалами журналу "Зростаємо разом" А. Гресь).
Інструкція з виховання працьовитої дитини
Ця інструкція для мам і татусів, які вважають, що працьовитість - важлива для дитини риса, що обов'язково допоможе їй у подальшому житті. Як можна сприяти тому, щоб дитина виросла працьовитою?
Ініціатива, що не має бути покарана
Дитина щиро прагне допомогти мамі або татові. Але, певна річ, не все ще виходить або виходить, але не дуже охайно. Узялася помити посуд - тарілку розбила, підмітала - не все сміття зібрала, витирала взуття - не дотерла. "Аніж так робити, краще я сама!" - коментує мама. "Ти погано зробиш, не лізь!" - зупиняє тато. І так постійно. Через якийсь час дитина зневірюється у власних силах, у неї зникає бажання щось робити. Щоб такого не сталося, ніколи не відмовляйтеся від дитячої допомоги. Якщо ви розумієте, що справа для дитини важка, запропонуйте: "Зробімо це разом!" Ініціатива, яку проявляє малюк, - це чудово. Вона саме й свідчить про те, що дитина хоче надати допомогу, узяти участь нарівні з іншими членами родини в якійсь справі. І від вас необхідні підтримка й схвалення, а не критика або відмова. "Дякую за пропозицію. Твоя допомога буде дуже доречною", "Мені саме потрібний помічник", "Не відмовлюся від твоєї допомоги" - такими фразами ви зможете підтримати дитину й довести, що ви радієте її участі.
Роби як я, роби разом зі мною, роби краще за мене
Діти дуже люблять наслідувати дорослих. І взагалі, будь-яка доросла справа вабить дитину тим, що вона доросла й поки ще не занадто доступна або зовсім недоступна. Придивіться до малюка. Що йому подобається? Іноді він уважно придивляється до того, що ви робите, і просить дати йому спробувати. Це дуже добре. Помічали, що коли ви вішаєте білизну, малюк постійно перебуває десь поруч, але поки не пропонує вам свою допомогу? Тоді скажіть самі: "Хочеш, я покажу покажу тобі, як потрібно вішати білизну? Ось так необхідно закріпити її прищіпками, щоб білизну не віднесло вітром". "Дивися, як я роблю. Повторюй за мною. Молодець! У тебе чудово виходить! Потренуймося ще", - такі слова значно кращі, ніж ті, що знеохочують малюка допомагати вам і повторювати за вами. "Не стій над душею!", "Не звивайся під ногами!" - таких фраз не слід уживати.
Усе під силу
Вам подобається виконувати те, що у вас постійно не виходить? На що бракує досвіду або поросто фізичних сил? Ні? З дитиною відбувається те саме. Якщо їй доручити справу, яку вона ще вочевидь не зможе виконати через свій вік, а отже, фізичні та інтелектуальні можливості, навряд чи малюк упорається добре й захоче робити це ще раз. Отже, пропонуючи дитині взяти участь у якійсь справі, подумайте, чи впорається з нею малюк. Справа має бути не занадто важкою фізично, а також забирати не дуже багато часу. Адже ми пам'ятаємо, що дитина ще не вміє утримувати увагу занадто довго.
Не з-під палиці
У вихованні працьовитості в дітей існує кілька підходів. Один з них - дитину потрібно змушувати працювати, вимагати цього змалку. Є й протилежний підхід, що закликає дорослих не змушувати малюка. Мовляв, виросте, відчує, що поруч немає мами й тата, і стане сам працьовитим. Насправді обидві думки хибні. У першому випадку в дитини легко може виникнути відторгнення, вимога скорятися вимогам дорослих. Друга крайність приховує небезпеку того, що дитина так і не подорослішає, залишаючись інфантильною і безпомічною навіть у старшому віці, і постійно вимагатиме сторонньої допомоги у виконанні найпростіших завдань. А виховання працьовитості - це той випадок, коли найкраще саме золота середина. Якщо ви бачите, що дитина сама не прагне виконати якусь справу, не пропонує допомоги, отже, її потрібно зацікавити, залучити, показати їй, як правильно і швидко виконувати певну дію, пояснити, навіщо потрібно робити роботу. Своєчасно отримана похвала за те, що дитина допомогла батькам або іншим дорослим, добре стимулюватиме подальші дії.
Праця не має бути покаранням
"Пустуєш? Іди тоді підлогу вимий! Погані оцінки? Будеш не ганку сніг чистити!" - покарання працею - "батіг", досить часто використовуваний батьками. Але вони припускаються великої помилки. На що перетворюється праця для дитини в такій ситуації? На кару, на щось погане, що настає після того, як вчинив неправильно. Отже, закріплюється негативне ставлення малюка до праці, до роботи. Так будь-кого можна знеохотити працювати. А ми маємо протилежне завдання - довести дитині, що працювати не тільки корисно, але й цікаво, радісно.
Поважай працю іншої людини
Якщо ви хочете виховати свою дитину працьовитою, насамперед потрібно навчити її поважати чужу працю. І не важливо, чи буде це праця мами, бабусі, виховательки або якоїсь іншої, нехай навіть і чужої людини. Бабуся вимила підлогу? Поясніть дитині, чому не можна ходити по ній у брудному взутті. Мама приготувала обід? Вона дуже старалася, витратила на готування їжі свої сили й час, тому не можна грати їжею. Усі предмети, з якими ми маємо справу в повсякденному житті, зроблені руками інших людей. На їх виготовлення також були витрачені час і сили. Саме тому потрібно дбайливо ставитися до чужої праці. Чимало подібних прикладів ви зможете знайти в дитячій літературі. Читайте дитині гарні книги, які вчать бути працьовитим і поважати чужу працю.
Перш ніж доручати, навчи, як робити
"Усе, привчатиму дитину до самостійності. Годі, не маленька вже" - і з цими словами батько вручає малюкові ганчірку, віник, сумку, мотузку тощо. Але, на жаль, більшість дорослих дуже непослідовні у своїх учинках. Ще вчора малюк не виконував жодної роботи. Ще б пак! Раптом упаде, пораниться, стомиться, пилу надихається. Сьогодні мама або тато раптом вирішили, що дитина не вміє працювати, що вона нічого не робить. Тому прагнуть негайно залучити малюка до хатньої роботи.
Дуже добре! За винятком одного "але". Щоб справу, яку ви доручите дитині, вона виконувала із задоволенням і успішно, потрібно показати, як саме її необхідно виконувати. Наприклад, ви хочете, щоб малюк допоміг вам прибрати брудний посуд зі столу. Покажіть, як зручно брати тарілки, поясніть, чому краще спочатку зібрати столовий прилад, порадьте, скільки тарілок краще скласти одна на одну. Інакше ризикуєте, що дитину спіткає невдача. І тоді вона навряд чи схоче робити щось наступного разу. Крім того, дорослі зазвичай сварять або критикують малюка за невдалі дії. Хто ж захоче ще раз зазнавати критики або отримати покарання? Якщо ж ви покажете дитині, як потрібно виконувати певну справу, вона, нехай і не відразу, але впевнитися у своїх силах. Якщо ви не звертатимете уваги на незначні промахи й невдачі, то напевно дитина незабаром захоче вам ще раз допомогти і сама запропонує свою допомогу.
Нічого на дзеркало нарікати...
Одна мама дуже скаржилася, що її дев'ятирічний син постійно сидить біля комп'ютера або гуляє на вулиці, зовсім їй не допомагає. Під час бесіди з'ясувалося, що тато хлопчика не працює й увесь свій час перебуває вдома перед телевізором або грає в комп'ютерні ігри. І хоча мама в цій родині працює на трьох роботах, усе-таки приклад тата, який є для сина головним, переміг. І мама, яка знесилюється, навряд чи зможе переконати сина, навіть коли він подорослішає, що працювати й заробляти гроші - це добре. Адже дуже складно виховувати працьовитість, якщо дитина бачить зовсім протилежний приклад. Як ви вважаєте, що відчуватиме малюк, якщо його батьки щоранку, вирушаючи на роботу сваряться і говорять: "Як же не хочеться працювати! Скільки це триватиме? Хоч би вона згоріла, ця робота!"? Іноді батьки обговорюють свої робочі проблеми в присутності дитини. Оскільки найчастіше обговорюють якісь негативні новини або питання, у малюка поступово складається думка, що робота - це щось дуже неприємне й жахливе. Висновок такий: якщо ви прагнете виховати дитину працьовитою, подавайте приклад власної працьовитості, розповідайте про все цікаве, що є у вашій роботі.
Почати й... довести до кінця
Оскільки діти мають ще дуже нестійку увагу, їм досить складно доводити розпочату справу до кінця. І це не через лінощі або недбалість, просто малята поки не вміють докладати зусиль, адже вольові процеси тільки почали розвиватися. Завдання дорослих: звернути на це увагу дитини, допомогти їй довести розпочате до кінця. Адже найчастіше в дітей просто бракує фізичних сил або їх увага зосереджена на іншому об'єкті. Запропонуйте зробити невелику перерву і потім повернутися до розпочатої справи, щоб її завершити. Хваліть дитину завжди, коли вона успішно щось виконала. І стежте за тим, щоб і ви самі чинили так само.
Шкідливість "конструктивної" критики
Відмовки дорослих про те, що вони критикують, щоб допомогти, роблять зауваження, щоб у малюка надалі краще вийшло, не допомагають. Необхідно чітко визначити, що саме ви критикуєте. "Ти молодець. Допоміг мені. Дуже добре вимив машину. Тут є одне місце, куди ти не дістав. Зробімо разом!" - це можна сказати дитині, яка не дуже вдало впоралася із завданням.
Зміна видів діяльності
Психологи стверджують, що для підтримання інтересу в дитини, а також для втримання уваги необхідна саме зміна видів діяльності. Тобто потрібно чергувати заняття - зараз трішки працювали на кухні, потім пішли в
магазин, а коли повернулися, прибрали.
Нічого складного, але дотримання цього правила значно полегшує виховне завдання. Потрібно тільки пам'ятати про це, коли ви вирішуєте з дитиною, що саме вона робитиме.
Справа, важлива для всіх
Привчати малюка до працьовитості найкраще на тих справах, що помітні всім і приносять користь не тільки самій дитині. Наприклад, прибирання власних іграшок - справа корисна. Але не менш важливо, щоб дитина виконувала справи, що порадують
інших членів родини й допоможуть їм. Принести для всіх води, вимити не тільки свою тарілку, але й посуд інших, приготувати не собі, а загальну сімейну вечерю. Користь від таких справ величезна. Адже всі бачать, як старається малюк. він чує слова
подяки від оточуючих, що надихають його на нові подвиги. Вираз "суспільно корисна праця", можливо, і звучить занадто пафосно, натомість передає суть.
Мої обов'язки
Досить часто в сучасних родинах у дітей немає жодних обов'язків. Батьки пояснюють це тим, що в них просто бракує вільного часу, щоб допомагати їм. Але якщо в дитини відсутні обов'язки, то як у неї з'явиться почуття відповідальності, розуміння
того, що від її дій у житті щось залежить? Саме з найпростіших хатніх обов'язків починається виховання працьовитості. Чим відрізняється обов'язок від доручення? Доручення - це дія, що може бути виконана один раз. Обов'язок же виконується щодня, і
дитина знає, що крім неї цього ніхто не зробить. Багато батьків утрачають терпець ще на початковому етапі. Вони вважають, що дитина не може завжди прибирати в кімнаті або гуляти із собакою. Насправді ж діти обов'язкові, із задоволенням виконують ту
саму дію, якщо отримують похвалу від значущих для них людей.
"Технологія" доброї справи, що може виконувати дитина
• Діти 4 - 8 років можуть працювати недовго, тому будь-яка справа не повинна тривати більше ніж 10 - 15 хв.;
• якщо дитина втратила інтерес, потрібно подумати, як його відновити. Адже малюк готовий щось робити, якщо йому це цікаво;
• гра - кращий спосіб виховувати працьовитість, адже в грі малюк готовий опановувати нові дії; гра допомагає зрозуміти, що праця - це не важко й погано, а цікаво й правильно;
• похвала - найкращий стимул для дитини;
• вибирати обов'язки дитина має самостійно, слід ураховувати її інтереси;
• якщо малюк відмовляється виконувати розпочату справу, зробіть паузу і запропонуйте ще раз виконати те саме завдання.
Хатні справи для маленьких помічників
Що можна доручити дитині, якщо ви прагнете виховати її працьовитою?
• Поливати кімнатні квіти;
• підмітати і мити підлогу;
• витирати пил;
• мити посуд;
• перебирати овочі/фрукти;
• грати з молодшим братом або сестрою;
• годувати свійських тварин;
• гуляти зі свійськими тваринами;
• ходити за покупками разом з батьками;
• стежити за заміною гігієнічного приладдя (зубна паста, мило, туалетний папір);
• чистити овочі;
• складати іграшки;
• складати речі;
• мити машину (разом з татом або мамою);
• допомагати в саду або в городі;
• складати список покупок.
Шановні мами й татусі! Вибрати відповідну справу для дитини ви можете, зважаючи на її інтереси. Бажаємо, щоб ви виховали найпрацьовитішу дитину!
( За матеріалами журналу "Зростаємо разом" Анна Гресь)
Дитина взяла чужу річ - що робити?
Трапилося несподіване: дитина принесла додому чужу річ, яку взяла без дозволу. Зринає у думках: "Моя дитина вкрала..." Не варто впадати у розпач та картати себе: "Ми погані батьки!". Поміркуймо разом, як запобігти лиху, що потрібно робити батькам для розв'язання цієї проблеми, а від яких кроків необхідно утриматися.
Чого не слід робити?
Не називайте дитину "злодюжкою", "крадієм" та не просторікуйте, що не любите крадіїв і таких "поганих дітей, які ганьблять сім'ю".
У жодному випадку не кажіть: "Я тебе не люблю". Дитина розуміє вас буквально. і це травмує її.
Не погрожуйте розправою, а тим більше фізичною. Погодьтеся що це просто недопустимо у ХХІ столітті.
Що робити?
Спочатку слід заспокоїтися. Хоча б тому, що з цією проблемою стикається чимало інших сімей. Це лише один з тих життєвих уроків, які треба пройти разом з дитиною, щоб набути досвіду подолання складних ситуацій, піднятися на новий щабель у своєму особистісному і батьківському розвитку. Зрозумійте, що від вашої реакції на таку подію значною мірою залежить, як розвиватимуться стосунки з дитиною - на основі довіри чи на основі підозри і тотального контролю.
Скористайтеся ситуацією. щоб навчити дитину працювати над власними життєвими помилками.
Дайте зрозуміти дитині, що допоможете їй вийти із ситуації гідно і не дорікатиме їй у майбутньому.
Спробуйте з'ясувати, що саме змусило дитину скоїти негарний вчинок. Для цього проаналізуйте, якими взагалі можуть бути внутрішні мотиви, що здатні спонукати дитину взяти чужу річ. Саме від цих "внутрішніх" передумов залежить, яким чином краще спланувати розмову з дитиною, на чому слід зосереджувати увагу, як допомогти дитині озвучити свої почуття та донести до неї свої власні.
Варіант перший: "Не знав"
Присвоєння чужого може бути наслідком недостатнього усвідомлення того, що в дитячому садку є іграшки - спільні для всіх дітей, якими кожен може бавитися вільно, та іграшки, які діти приносять з дому і які не можна брати без дозволу господаря. Допоможіть дитині розібратися у поняттях "моє", "твоє", "чуже", "наше". Відповідну розмову можна будувати на прикладах з власного життя. Діти високо цінують відвертість дорослих, тому не слід боятися втратити авторитет через свої зізнання у дитячих капостях, муках сумління, каятті чи радості від перемоги над власною слабкістю. Корисним буде і читання літературних творів, перегляд мультиплікаційних і художніх дитячих фільмів, де відображено схожу моральну колізію. Радимо звернутися до творів Лесі Українки, Олени Пчілки, Наталі Забіли, Всеволода Нестайка, Григорія Бойка, Григорія Усача, Михайла Зощенка, Віктора Драгунського, Агнії Барто, Астрід Ліндгрен.
Варіант другий: "Дуже хочеться"
Інший спонукальний мотив взяти чуже - жагуче бажання мати саме таку річ. Потрапивши до поля зору дитини, омріяна іграшка, книжка чи інша річ заволодіває всіма її думками та емоціями. Як устояти перед спокусою, коли те, про що мріялось і що снилось, ось тут, поруч, достатньо лише простягнути руку і можна доторкнутися, взяти. Адже так хочеться! Дитина не може опанувати себе, іде слідом своїх бажань та піддається спокусі - бере те, що їй не належить. "Я так хотіла таку лялечку. Вона така красива. Я не могла випустити її з ручок, хотіла вдома ще попереодягати її, порозчісувати, вкласти спати на свою подушечку..." - так може пояснити подібний вчинок маленька дівчинка.
У такій ситуації слід емоційно бути разом з дитиною, адже ділячись своїми почуттями, вона розраховує на відгук, розуміння, підтримку і допомогу. Перебіг розмови з дитиною залежить від особливостей висловлених нею почуттів, розуміння її емоційного стану. З цієї довірливої бесіди може розпочатись дорослішання дитини у сфері саморегуляції, що є важливим свідченням особистісного розвитку. Саморегуляція, як і виховання волі, починається з уміння стримувати перший порив, контролювати свої бажання, узгоджувати "хочу" та "дозволено - недозволено", "можна - неможна", "доречно - недоречно", "вчасно - невчасно". До речі, ігри з правилами (лото, доміно тощо) є незамінними помічниками батьків у нелегкій справі виховання довільної поведінки, вміння дотримуватись правил, керуватися ними, оволодіння навичками саморегуляції, самоконтролю. До того ж опанування іграми з правилами допоможе дитині досягти шкільної зрілості і психологічно підготуватися до систематичного шкільного навчання.
Варіант третій: "Робін Гуд"
Негарний вчинок може бути реакцією на образливу поведінку власника речі, який хизувався нею, виказуючи свою зверхність, принижував інших дітей, вимагаючи "плату" за можливість погратися цікавою іграшкою. Дитина сприймає таку ситуацію, як несправедливу, а себе бачить жертвою несправедливості: "Чому у нього є, а в мене нема?! Я що - гірший? Ні! Я доїдаю кашу до кінця і одягаюсь на прогулянку першим, а він (власник привабливої речі) весь час дражниться. Так нечесно!" - ось приблизний хід думок маленького "винуватця" інциденту.
У такому випадку необхідно з'ясувати разом з дитиною, що таке "добре" і що таке "погано", як слід чинити, а від чого потрібно утримуватися, а відтак навчити її захищати себе та відстоювати свою гідність, протистояти маніпуляціям і провокаціям (прикро, але часто-густо провокаційній моделі поведінки діти навчаються підсвідомо, наслідуючи моделі поведінки батьків).
Варіант четвертий: "Агов, я тут!"
Можливо, на тлі матеріального статку дитина не отримує від батьків достатньої емоційної уваги, тепла і любові. Тоді вона знаходить ще не випробуваний, але, як виявляється, доволі ефективний спосіб привернути до себе їх увагу, змусити зосередитися на своїй особистості: порушує узвичаєні правила поведінки, свідомо ігнорує усталені вимоги. І досягає свого - опиняється у центрі уваги та яскравих емоційних реакцій (байдуже, що негативних!), стає об'єктом хай неприємних, але жвавих розмов. У такій ситуації дитина розуміє, що від неї хоч якось залежить те, що відбувається в сім'ї. Такий вчинок дитини - сигнал тривоги батькам, який міг би звучати так: "Може, хоч тепер тато відірветься від комп'ютера, а мама перестане годинами розмовляти по телефону та поспілкується зі мною. Вони все ж небайдужі до мене". Своїми діями дитина виявляє серйозну не стільки особисту, скільки сімейну проблему, що поступово "руйнує" стосунки у сім'ї, блокує вияви почуттів, віддаляє дитину від батьків. Небезпечно пропускати такі важливі сигнали від дитини, закривати на них очі, ставитися до них поверхнево, обмежуючись покаранням дитини. Отримавши такий сигнал, батькам необхідно розпочати роботу над собою та шукати шляхи налагодження відкритих, довірливих стосунків у сім'ї, рівноправним членом якої є дитина.
Варіант п'ятий: особистий приклад
Подумайте, чи не провокуєте ви дитину на крадіжку власною поведінкою: легковажним ставленням до грошей (замість того, щоб покласти їх до гаманця, розпихуєте по кишенях або скрізь розкидаєте), завищенням значення матеріальних цінностей, нав'язливими розмовами про престижні речі, "шопоголізмом" та захопленістю переглядами фільмів про заможнє життя тощо. Залучайте дитину до обговорення сімейного бюджету та планування витрат. Вона має знати, що гроші заробляють працею, чи фізичною, чи розумовою, і водночас вчитися адекватно визначати їх місце у системі цінностей, де пріоритетним залишається нематеріальне - дружба, любов, співчуття, взаємопідтримка.
(За матеріалами журналу "Вихователь-методист дошкільного закладу").
