Війна накладає серйозний відбиток на психіку дитини. Тому батьки мають подбати про ментальне здоров'я своїх дочок та синів. 

У міжнародній організації UNICEF виокремили важливі поведінкові реакції у дітей, які можуть буди передвісниками психологічної травми. 

Ознаки психологічної травми у дитини:

• дитина стала пасивною і мовчазною;

• з'явилися проблеми зі сном;

• дитина лякається звуків чи картинок, які нагадують про травму;

• має тривожну поведінку;

• дитина постійно програє травматичну ситуацію в іграх або переказує її в історіях.

У молодших дітей це може проявлятися у повернення до більш ранньої поведінки (наприклад, смоктання пальця). 

Дитина може звинувачувати себе у тому, що сталося, й казати, що це її провина.

Підлітки можуть ставати більш агресивними, з деструктивною поведінкою. Ще однією реакцією може стати різка зміна міжособистісних відносин. Наприклад, тінейджер сторонитиметься батьків.

Ймовірно, підлітки теж можуть відчувати провину та сором через події, що сталися в їхньому житті.  Вони також можуть різко подорослішати.

Щоб стабілізувати ситуацію, варто залучати підлітків до волонтерської допомоги. 

Як підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід:

• Слухайте свою дитину.

• Зараз те, що відчуває дитина – нормально. Допоможіть їй це зрозуміти. 

• Спробуйте вмовити дитину поговорити з психологом. 

            Інформація для дорослих, які доглядають за дитиною у зв’язку з війною і вимушеним переміщенням

·         Безкоштовні мультики, книги, аудіоказки: чим зайняти дітей в укритті?

·         В укритті, під час евакуації, коли батьки йдуть на війну: як говорити з дитиною. ВІДЕО (підготувала Світлана Ройз разом з МОНУ)

·         Офіційна сторінка психолога Світлани Ройз у Фейсбуці

·         Пам’ятка для батьків. Як допомогти дитині під час війни, щоб вберегти її емоційний стан

·         Поради батькам під час війни. Брошура з важливою інформацією для батьків, які переживають війну разом зі своїми дітьми. 

·         Як говорити з дитиною про війну та безпеку: поради психологині Світлани Ройз

·         Як говорити з дітьми про війну. BBC Україна

·         Як говорити з дітьми про війну

·         Як підтримати підлітка під час війни: поради від психологів ЮНІСЕФ

·         Як спілкуватися з дитиною, коли тато або мама на фронті. Десять порад від психологині Марії Гички-Сидор

·         Як спілкуватися з дитиною, чиї батьки на війні. Поради військового психолога

           Якщо хочеться додому. Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків та дітей, які залишили свої домівки 

           Поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію

ПСИХОЛОГІЯ ДИТЯЧОГО МАЛЮНКУ: ЯКИМ КОЛЬОРОМ МАЛЮЄ ВАША ДИТИНА

ЗЕЛЕНИЙ. Не дивлячись на те, що це колір психологи вважають одним із самих " безпечних", частіше за все він фігурує в малюнках дітей, яким не вистачає материнської любові та піклування. Такі діти, зазвичай, закриті, консервативні, дуже бояться будь-яких, навіть незначних змін у розкладі дня або інтер'єрі дитячої кімнати. І лише увага мами здатна вийняти малесенького равлика з мушлі.

ЖОВТИЙ. Цей колір обирає мрійник, фантазер, пустун, який прекрасно може себе зайняти сам. Батьки дивуються: у малюка ціла купа дорогих розвиваючих іграшок, а він зацікавлено грає з камінцями або гілочками, які приніс з прогулянки. "Жовті" дітки - творчі, оптимістично налаштовані натури, які відкрито виступають за "творчий безлад". Один нюанс: не люблять приймати рішення і робити радикальний вибір на користь чогось конкретного. Але це і дорослим притаманно.

ЧЕРВОНИЙ. Веселий непосидько , відкритий всьому новому. Правда, трохи неслухняний. "Червоні" малюки багато бігають, пустують, беруть участь і самі влаштовують якісь авантюри, ігнорують заборони. Головна задача батьків: направити енергію веселого непосиди в правильне русло, постаратися привчити до посидючості.

ФІОЛЕТОВИЙ. Складний колір, який отриманий при змішуванні таких протилежних "червоного" та "синього" кольорів, тому і характер малої людини, яка обирає фіолетовий колір, неможна віднести до звичайного."Фіолетові" діти дуже артистичні та дуже чуттєві натури: їх не можна сварити, тому що будь-яке батьківське невдоволення сильно ранить.

ПОМАРАНЧЕВИЙ. Помаранчеве небо, помаранчева мама. На жаль, це не дуже хороша ознака, яка говорить про те, що у темпераментного малюка немає енергії.Неохідно терміново придумати, як уникнути нервового зриву та істерики : можливо віддати малюка до спортивної секції або активно відпочити всією сім'єю.

СІРИЙ. Прихильники сірого кольору - непомітні, скритні, замкнуті та сором'язливі малюки. Частіше за все цей колір обирають діти, які проводять максимум часу в дорослому оточенні : або батьки відгороджують свого малюка від інших дітей, або самі ровесники не приймають дитину у власний колектив (причин безліч). Ваша задача: з'ясувати суть проблеми спілкування з однолітками і постаратися здійснити сприяння у її вирішенні. З'явитися раптово сірий колір може в тому випадку, якщо малюк перевантажений заняттями в секціях і гуртках.

СИНІЙ. Цей колір обирають спокійні , трохи повільні, але дуже чарівні малюки. Вони люблять робити все не поспішаючи, а на будь-яке своє"чому" чекають виваженої та детальної відповіді." Сині" діти рано навчаються читати і роблять це з великим задоволенням. Якщо ви помітили, що малюк перестав цікавитися іншими кольорами, вам необхідно переглянути методику виховання, тому раптова поява синього в малюнках, свідчить про те, що дитині не вистачає спокою.

ЧОРНИЙ. Похмурий колір і його поява в дитячих малюнках дуже часто лякає батьків. Але не варто боятися ! Особливо, коли ви батьки 4-5 річної дитини. Діти цієї вікової категорії обирають чорний колір, тому що він найбільше контрасний до білого паперу. Правда, якщо ваш малюк, що бачив до цього світ в рожевих фарбах, раптом став колекціонувати чорно-білі малюнки, варто приділити пильну увагу відносинам з друзями у дворі або дитячому садку, спробувати обережно дізнатися про переживання та страх дитини.

КОМП'ЮТЕРНА ЗАЛЕЖНІСТЬ У ДОШКІЛЬНИКІВ

орослі нині активно користуються комп'ютерами та іншими електронними девайсами. І оскільки більш за все дитина дошкільного віку прагне бути як дорослий, діяти як він, то під час ознайомлення з комп'ютером, у неї горять очі від захоплення та інтересу. Освоюючи комп'ютер, дитина стає зібраною й уважною, запам'ятовує значну кількість інформації, у неї активізується розумова діяльність. Утім не все так безхмарно, адже комп'ютерна залежність може виникнути й у дошкільному віці. Тож дорослі мають навчити дошкільника правил роботи з комп'ютером, розповісти йому про користь і шкоду, які можуть спричинити "спілкування" з ним. Під впливом комп'ютерних ігор у дитини навіть у дошкільному віці може сформуватися адиктивна поведінка. Зокрема вона характеризується прагненням утекти від реальності. Тож дитина не розв'язує важливих для себе проблем, зупиняється у своєму особистісному розвитку. Захоплюючись комп'ютером, вона значно менше цікавиться звичайними іграшками, натомість постійно прагне поринути у світ віртуальниї ігор. Для дитини дошкільного віку найавторитетнішими дорослими є батьки. Тож саме вони мають подбати про профілактику комп'ютерної залежності і стати прикладом адекватного використання комп'ютера. 

Рекомендації для батьків щодо профілактики комп'ютерної залежності у дитини

Дотримуйтесь чіткого режиму. 

Тривалість "спілкування" з комп'ютером для дошкільника 20- 30 хв. на день. Дітей дошкільного віку ще можна відволікти іншими заняттями. Тому на сльози, капризування та скарги дитини реагуйте спокійно й терпляче, пояснюйте необхідність чергування розваг за комп'ютером з іншими, важливішими справами.

Заохочуйте та хваліть дитину. Саме похвала - один із "чарівних ключів", що відкривають двері у внутрішній світ дитини. Хваліть її за вимиту тарілку, вміння самостійно вдягатися, за дружню та спокійну гру з іншими дітьми. У комп'ютерних іграх закладено безліч заохочень, яких діти не отримують від батьків. Комп'ютер не втомлюється відзначати здібності, розум, спритність. Він позитивно реагує навіть на програш і помилки, у той час як дорослі нервують і картають дитину з її невдачі. Байдуже ставтеся до успіхів дитини в комп'ютерних іграх, адже в них уже закладене заохочення.

Будьте зразком для наслідування. Не порушуйте правил, які встановлюєте для дитини. Вони мають бути однаковими для всіх членів родини. Проаналізуйте, чи не залежні ви самі від комп'ютера. Подолайте цю звичку - і вона ніколи не виникне у вашої дитини.

Контролюйте зайнятість дитини. Залучайте її до занять у гуртках та секціях, виконання домашніх обов'язків. Зробіть традицією сімейне читання, грайте з дитиною в настільні ігри, пригадайте ігри зі свого дитинства та зацікавте ними дитину. Спонукайте її до ігор на свіжому повітрі.

Контролюйте роботу дитини за комп'ютером. Важливо чітко контролювати, в які комп'ютерні ігри грає дитина, і відстежувати будь-які відхилення в її поведінці після того, як гру закінчено. Так, якщо, програвши, дитина стала дратівливою, збудженою, погано засинає, - це вказує на те, що або було перевищено час гри, або гра не підходить дитині. Віддавайте перевагу розвивальним іграм і сайтам. Встановіть спеціальні мережеві фільтри і спеціалізоване програмне забезпечення, що дасть змогу контролювати й лімітувати взаємодію дитини з комп'ютером.