Методичні заходи

Відповідно до оновленого законодавства педагоги мають підвищувати кваліфікацію кожного року. Але курси пропонують проходити один раз на п’ять років. Як бути? Звернутися до інноваційних форм роботи та обрати онлайн-курс освітнього напряму

Як встигнути охопити нові тенденції, напрями, концепції, як вчасно опанувати інноваційні практики? Потік інформації, який отримують освітяни, перевищує можливості її опрацювати й водночас зумовлює потребу в безперервному професійному розвитку. Що робити?  Вивчати, запам’ятовувати й упроваджувати все одразу не потрібно. Це навіть шкідливо для вашого професійного розвитку. Ліпше звернутися до нової форми підвищення кваліфікації — онлайн-освіти.

Чому стає трендом

Освітня сфера швидко оновлюється: з’являються нові технології, форми роботи, виникають нові технічні засоби тощо. Якщо опановувати інновації за старою схемою один раз на п’ять років, то результат буде незначним. Тож потреба підвищувати кваліфікацію щорічно стала очевидною. Звісно, відвідувати багатотижневі курси з відривом від роботи не доцільно. Усі хочуть отримувати нову інформацію швидко. Час, який вони готові витратити на навчання, постійно скорочується.

Найбільшу популярність на сервісах безплатних онлайн-курсів мають лекції, які тривають протягом 6–20 хв. Це оптимальний час, коли слухач може максимально сконцентруватися на темі та засвоїти найкориснішу інформацію.

Нині ми маємо достатній вибір різноманітних дистанційних програм, тренінгів, курсів, лекторіїв, семінарів тощо. Можливість обрати не лише те, що потрібно, а й те, що цікаво, також популяризує онлайн-освіту. Тож обираймо курс до смаку та починаймо працювати.

Цифрове видавництво МСFR, яке більше 20 років видає професійні журнали для освітян, відкрило новий напрям — Вищу школу освітнього менеджменту (далі — ВШОМ). Це платформа для дистанційного онлайн-навчання, яка містить курси та навчальні програми для педагогічних працівників.

Швидкість появи нових знань та обміну інформацією надзвичайно висока. І тому отриманий у виші диплом не гарантує, що працівник буде успішним у професії та зростатиме у ній на базі отриманих знань. Відтак професійні курси для дорослих, післядипломна освіта стали популярними.

Які переваги

Одна з найпривабливіших переваг онлайн-освіти — індивідуальна траєкторія навчання. Вона дає змогу враховувати інтереси та потреби кожного слухача курсів. Він сам обирає оптимальний час і темп навчання, може повернутися до важливих тем, повторити потрібне, занотувати, скачати матеріали тощо.

В онлайн-освіті приваблює те, що вивчати можна лише потрібну інформацію. Більшість дистанційних курсів мають опцію вступного тесту. Користувач проходить такий тест на початку навчання, і за його результатами система пропонує індивідуальний план. Тож до вивчення будуть запропоновані лише ті теми, у яких користувач допустився помилки.

Безумовна перевага онлайн-курсів — цілодобовий та необмежений доступ до нормативно-правової бази й електронних підручників. Тому вам не потрібно додатково відшукувати інформацію в різних джерелах. Інформація систематизована та подається невеликими блоками, з якими зручно працювати.

Освітні програми ВШОМ недовготривалі — до 30 годин. Відеолекції тривають не більше п’яти хвилин, а текстовий матеріал можна опрацювати за дві-три хвилини. Працювати з курсом ви маєте змогу протягом двох місяців, тож успіх гарантований.

Що ще? Ви значно економите час. На платформі онлайн-курсу виконувати завдання можна в зручний для себе час та в зручному для себе темпі з будь-якого пристрою з доступом до інтернету — телефону, планшета, ноутбука, стаціонарного комп’ютера. Можна не полишати робоче місце чи улюблений диван.

На що звернути увагу

Під час вибору звертайте увагу не лише на назву та яскраві слогани, а й на інші показники:

•  наявність не лише теоретичної інформації, а й практичних завдань, що стосуються конкретних аспектів професійної діяльності;

•  хто автори курсу і чи дійсно вони мають досвід роботи за напрямом курсу;

• якість пропонованої інформації: матеріали, які подають автори курсу, мають бути унікальними й не дублювати загальновідомі факти;

•  актуальність інформації: зміст курсу має постійно оновлюватися, тож поцікавтеся, чи узгоджені матеріали зі змінами в законодавстві;

•  персональний профіль користувача має бути налаштований таким чином, щоб у кожного була змога простежити свій прогрес.

Це основні параметри, на які варто звернути увагу. Звісно, їх набагато більше і врахувати все в одній статті ми не в змозі. Тому ставтеся до вибору курсу критично, читайте відгуки та коментарі, порівнюйте схожі пропозиції тощо.

Освіта і саморозвиток — це добре. Проте, окрім користі, бажано отримати документ, який засвідчить ваш професійний розвиток. Тому перш ніж починати працювати з онлайн-курсом, поцікавтеся, що ви отримаєте наприкінці. Якщо курс якісний і сертифікований, приклади документів будуть розміщені на сайті курсу чи організації, яка його пропонує.

Усі освітні програми ВШОМ затверджені ДЗВО «Університет менеджменту освіти». Тому сертифікат, який отримає випускник курсів, буде видано спільно Університетом менеджменту освіти та Цифровим видавництвом MCFR.

Онлайн-освіта, як і будь-яка інша форма роботи, потребує часу. Тому думка «я ще встигну» — оманлива. Якщо вона переважатиме, то існує висока ймовірність того, що доведеться в останні дні завершення навчання охоплювати все те, що відкладали на потім.

  Як зробити онлайн-навчання приємним та цікавим

• Обирайте онлайн-курс за темою, справді для вас цікавою та професійно необхідною.

• Придумайте собі ритуал, що супроводжуватиме роботу. Наприклад:

• придбайте гарний записник для нотаток/малюнків/вражень;

• виконуйте завдання в той самий час;

• створіть робочу атмосферу — приберіть зайві предмети, закрийте непотрібні вкладення на комп’ютері;

• підготуйте для себе маленькі приємні винагороди за кожну опрацьовану тему.

Виконуйте практичні та домашні завдання, запропоновані авторами курсів. Це вдосконалить ваші навички.

Влаштуйте змагання. Об’єднайтеся з колегами, складіть разом план роботи та позмагайтеся, хто краще і швидше його виконає.

Під час роботи з онлайн-курсом необхідний високий рівень самоорганізації, адже потрібно навчатися самостійно, мотивувати себе тощо. Тому від самого початку роботи з курсом розвивайте в себе навички тайм-менеджменту.

Щоб працювати з курсом було зручно, проаналізуйте, скільки часу ви готові навчатися протягом тижня. Це потрібно для того, щоб правильно обрати формат курсу:

·            відеокурси — запис послідовних відеоуроків. Якщо живете в режимі постійного дефіциту часу, то цей формат для вас. Робота з таким курсом дає змогу самостійно складати графік навчання, проте не передбачає зворотного зв’язку.

·            уроки в записі й домашні завдання з перевіркою — кожен наступний урок доступний тільки після того, як ви виконали і здали на перевірку домашнє завдання попереднього заняття. Такий формат підійде тільки тим, у кого достатньо часу не тільки на перегляд уроків і додаткових матеріалів, а й на домашні завдання;

·            уроки в записі, домашні завдання з перевіркою і вебінари декілька разів на тиждень — під час таких курсів ви не лише самостійно вивчаєте матеріал, а й берете участь у вебінарах, на яких отримуєте зворотний зв’язок, закриваєте прогалини у знаннях. Такий формат підійде вам, якщо впевнені, що не пропустите жодного заняття;

·            серія вебінарів з домашніми завданнями — під час вебінарів спікери приділяють більше часу запитанням учнів, іноді коректують план навчання. Такий формат підійде, якщо ви впевнені, що зможете відвідати всі або майже всі вебінари. І у вас буде вдосталь вільного часу для домашніх завдань.

Отже, професійний розвиток педагога залежить від нього самого. Онлайн-освіта пропонує широкий спектр напрямів. Знайти щось для себе не проблема, було б бажання. Тож змінюйте стереотипний формальний підхід до професійної самоосвіти і саморозвитку й реалізуйте тезу «навчання впродовж життя» завдяки перевагам, які надає онлайн-освіта.

ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ!

З історії онлайн-освіти

Початком ери онлайн-освіти став 2011 рік. Тоді Стенфордський університет вперше запустив три масові відкриті онлайн-курси, один із яких зібрав аудиторію 160 000 слухачів.

Дехто порівнює онлайн-освіту з революцією Гутенберга, який близько 500 років тому створив друкарський верстат. Завдяки цьому відкриттю книжки стали дешевими й доступними для всіх, а знання почали поширюватися з блискавичною швидкістю. Вважають, що такий потужний потенціал впливу має і онлайн-освіта.

Першою платформою масових відкритих онлайн-курсів в Україні став громадський проєкт Prometheus, створений 2013 року. Зараз онлайн-освіта в Україні стрімко поширюється і кожен охочий має змогу обрати собі курс.

Консультація для педагогів

Мовлення — особлива форма діяльності дитини, особ­ливий результат її зусиль в освоєнні життєвого просто­ру. Наслідуючи способи мовленнєвого спілкування того середовища, яке його оточує, маля сприймає та перей­має їх як єдино правильні й незмінні. Варіативність ви­никає на виході дитини з родинного оточення в інше середовище, коли з'являється потреба в спілкуванні з іншими дітьми, дорослими, що й стає початком набуття життєвого досвіду.

Пріоритетними для розвитку дитини є спілкування, мовленнєвотворча діяльність, обговорення, роздуми вго­лос без страху помилитися чи висловитися врозріз з дум­кою дорослого. Визнаючи, що підмурівком для виник­нення власної позиції дитини є її життєвий досвід, логічно припустити, що кожна дитина набуває та реалізує його по-своєму.

Продуктивною формою мовленнєвого розвитку дії є вільна й самостійна діяльність у спеціально організованому середовищі, де педагог надає кожному вихованцеві право вибору: де, коли, скільки часу і з ким діяти.

Головне — адресне спрямування мовлення, наявність співрозмовника, партнера по спілкуванню. Це йому адресується, "дарується" слово, на яке очикується емоційна чи мовленнєва реакція-відповідь.

Зміст комунікативної компетентності:

ü  обізнаність дитини старшого дошкільного віку способами та засобами мовленнєвої взаємодії (лінгвістичними та комунікативними);

ü  адекватність вибору наявних навичок та вмінь застосовування і "зчитування" їх у мовлєннєї взаємодії;

ü  орієнтація у ситуації спілкування (доцільно добирати мовленнєві та немовленнєві засоби, виходячи змісту ситуації, її учасників, власного ставлення);

ü  комплексне, варіативне, творче застосування мовленнєвих і немовленнєвих засобів відповідно , поставленої мети.

Становлення мовленнєвої особистості відбувається в лінійній послідовності (оволодіння звуком, граматично правильним мовленням, зв'язним висловлювання розширення словника, а в комплексному розвитку всіх компонентів мовлення. Його вінцем є комунікативна компетентність — здатність користуватися рідною мовою як засобом мовленнєвої взаємодії у товаристві людей, знаходити своє місце серед них, розуміти і бути зрозумілим, узгоджувати власні бажання з намірами інших учасників спілкування.

Саме ці особливості є основою комунікативно-мовленнєвої компетентності старших дошкільнят. Водночі її можна набути й домінуючим використанням немовленєвих засобів, що не порушить взаємодії дошкільняти з однолітками, не спотворить і не зруйнує його контаків з людьми, які поряд з ним. Індивідуальні прояви мовленнєвої активності виражаються по-різному: дитина може бути мовчазною чи базікою, схильною до надмірного жестикулювання, постійно шукати й не знаходити потрібні слова, вміти слухати, вслухатися в інтонацій.

Технологічні аспекти мовленнєвого розвитку

Плануючи та організовуючи роботу за новою Програмою, педагог має виходити не лише з вікових, а й індивідуальних характеристик ви­хованців. Зокрема, доцільно орієнтуватися на психоло­гічний вік як на критерій визначення змісту й темпів роз­витку дитини, в тому числі й мовленнєвого. Від цього залежать не лише ефективність, успішність, результа­тивність педагогічного впливу як зовнішньої ознаки передачі інформації, а й розвиненість конкретної осо­бистості. Мовленнєвий розвиток дошкільняти визна­чається мірою сформованості знань, умінь та нави­чок, що є засобами для реалізації його соціальної та інтелектуальної активності серед інших дітей.

Використання пальчикових ігор

Дітям малоактивним у діалозі, відповіді яких скла­даються переважно з одно­го слова і яким буває важко сформулювати запитання, проте які з інтересом став­ляться до ігор однолітків, будуть корисні пальчикові ігри та вправи. Відчуваючи недостатність свого лексич­ного запасу, діти часто до­повнюють або замінюють слова жестами, рухами, мі­мікою. З ними варто роз­починати з найпростіших вправ, посильних для кож­ного. Іншим дошкільнятам можна пропонувати склад­ніші й різноманітніші впра­ви, до яких зможуть долу­читися і батьки, і педагоги.

Формування комунікативної компетентності

Розвиток цієї якості по­чинається з набуття дити­ною вміння встановлювати контакт із партнером у спілкуванні, дотримуючись усталених правил етикету. У повсякденному житті дити­на спостерігає і наслідує приклади спілкування між со­бою дорослих, дітей тощо. Старші дошкіль­нята особливо чутливі до мовлення, його граматичної будови й досить критично ставляться до чужих та влас­них висловлювань. Вони вже помічають мовні помилки й продовжують оволодівати тими граматичними форма­ми, у застосуванні яких зазнають певних труднощів. Малюк іще з раннього віку вчиться обирати в загально­му словесному потоці два слова, які він узгоджує між собою, поступово додаючи до них дедалі більше інших слів, що також підлягають граматичній нормі. З ча­сом, шліфуючи звуковимо-ву, розширюючи свій лексичний запас, удоско­налюючи граматичні вмін­ня, дошкільник засвоює засоби мовленнєво-кому­нікативної поведінки, яка створює його індивідуаль­не мовленнєве "обличчя". Так формується мовлен­нєва особистість.

Комунікативна поведінка

Для навчання способів відповідної поведінки в ситуа­ціях реального життя будуть доцільні спеціальні вправи на вироблення таких умінь:

• викликати прихильне ставлення до себе: усміхну­тися; приязно подивитися в очі; повернутись обличчям до однолітка; виявити готовність слухати його; допомог­ти, навіть коли прохання не прозвучало словесно; на­близитися до партнера, проявити цікавість до його за­няття;

• аналізувати інформаційний зміст ситуації: помічати, оцінювати, задіювати експресивні прояви (сісти ближче, торкнутися однолітка, наблизитися, щоб краще розгля­нути його іграшку, дії; погладити привабливу деталь в одязі; запропонувати свою руку у грі, хороводі, на про­гулянці); підійти до однолітка, коли є вільний вибір міс­ця для ігрової, трудової діяльності; в ході гри, при змо­зі, обирати його на ведучу роль, віддаючи свій фант;

• "зчитувати" ставлення однолітка за невербальними проявами й відповідно реагувати на них: відповідати на його усмішку усмішкою, приязним поглядом; бути гото­вим заговорити або відповісти на виявлену ініціативу; самостійно шукати цікаву для однолітка тему, проблему або запитати його про це; подякувати за допомогу, час­тування; запросити до спільної діяльності, попередньо запитавши його про власні наміри, бажання, стан;

• аналізувати й відтворювати мімічні прояви: задуму­вати й відповідно відтворювати власний емоційний стан і спостерігати у дзеркалі за рухом своїх брів, очей, губ, за загальним виразом обличчя. Різні емоційні стани варто пропонувати дітям вибірково й поступово. Доцільно, скажімо, використати таку вправу: запропонувати впізнати, з якої казки пер­сонажі та в якому епізоді вони діють. Кілька дітей про­грають різні епізоди мімічно, нічого не промовляючи;

• аналізувати, коректно й домірно проявляти свої ба­жання, прагнення: не соромитися принагідно співати, танцювати, декламувати, грати на музичних інструмен­тах; запрошувати до посильної участі в цьому й інших; схвалювати їхню згоду й активність; маючи бажання по­знайомитися з однолітком, звертатися до дорослого як до посередника або самому висловлювати своє бажан­ня; попрохати в однолітка дозволу розглянути певні деталі його одягу, іграшки.

Характер спілкування дітей з однолітками значною мірою залежить від рівня прихильності до кожного парт­нера, від ситуації ставлення. А щоб не бракувало уявлень про особистісні якості, доцільно якомога повніше розкрити чесноти кожного. Це мож­на принагідно зробити у повсякден­ні: дорослий звертає увагу на гідний вчинок, гуманну поведінку, добрі на­міри, прагнення. Не зайве й провес­ти аналогії із сюжетами художніх тво­рів. Важливо, щоб дитина була здатна адекватно оцінити власні вчинки та вчинки інших дітей.

Формуванню адекватності власного морального висновку загальноприй­нятим нормам і правилам комунікації допоможуть казки, зокрема, ви­окремлення протилежних характе­ристик, проявів, вчинків героїв. Ана­лізуючи казкові сюжети, бажано звертати увагу на словесні та несло-весні засоби комунікативної поведін­ки персонажів і на її наслідки, а на завершення подавати відповідне уза­гальнююче поняття-характеристику. Спираючись на нього, можна доступ­но вивести протилежне поняття. Від­так дитина, обізнана з позитивними і негативними ставленнями, діями, вчинками, буде поставлена в умови морального вибору, пошуку гуманіс­тичних орієнтирів для аналізу, харак­теристики і сюжетних, і життєвих ко­лізій.

Дійовим методом оволодіння ко­мунікативно-мовленнєвими діями є ігри-драматизації. Рольові перевті­лення допомагають дитині вправля-тись у варіативності діалогів. Тут ста­нуть у пригоді фольклорні діалоги, які призвичаюють до почергового від­творення сюжету — часом кумедно­го, однак не позбавленого інтонацій­них відтінків, динаміки, мімічних проявів, варіативності сили голосу, темпу мовлення. Такі ігрові вправи передуватимуть драматизації склад­ніших жанрів — казок, оповідок.

На встановлення контакту, а в по­дальшому й на характер спілкування впливає також зовнішній вигляд парт­нера. Дітей варто вчити бути уваж­ними до своєї зовнішності, помічати недоліки, вчасно усувати їх самим або звертатися по допомогу до старших. Неохайність, бруд, неприємний запах можуть відштовхнути однолітків, що звузить спілкування, унеможливить установлення контактів.

Отже, вікові та індивідуальні особ­ливості дітей, їхні потреби та праг­нення визначають мовленнєвий роз­виток кожного. Мірою розвивальності можна вважати компоненти, які спри­яють створенню та розширенню сві­тогляду дитини, формують гуманні почуття, базові особистісні якості, що виявляються в мовленнєвій компе­тентності. Розвивальним є те сере­довище, яке пристосується до при­родного темпу кожного малюка, не порушуючи та не нівелюючи його.

Майстер-клас

для музичних керівників і вихователів

Мета: Відпрацювання творчих методів і прийомів у розвитку музичних здібностей у дошкільників.

План:

I частина - теоретична;

II частина - практична.

Хід заходу:

I.         Кожна дитина відкритий для музики з народження, треба лише допомогти йому побачити багатство і розмаїття світу, пізнати себе і тоді, ставши частиною душі, музика оселиться в ньому навіки. Саме музика покликана допомогти знайти почуття гармонії і злиття свого внутрішнього світу з зовнішнім світом. Музика - більше, ніж прикраса і естетичне доповнення до життя.

Музичний рух це синтез музики і руху, де першоосновою є музика. Чим раніше дитина сприйме гаму різноманітних вражень, чуттєвого досвіду, особливо в такому виді діяльності, як рух під музику, тим більш гармонійним, природним і успішним буде подальший розвиток дитини і, можливо менше буде проблем у наших дітей з розвитком мовлення, уваги, пам'яті, мислення, формування гарної постави. Діти ефективніше сприймають музику, коли вона впливає в комплексі з рухом, словом.

Пропоную вашій увазі ігри, вправи, які ви можете використовувати на заняттях і в повсякденному житті дітей для розвитку музичних і творчих здібностей у дітей.

II.                 

Муз.рук.: Прошу уваги!

Прошу вашої дружньої участі і розуміння.

Я майстер-клас сьогодні покажу,

Багато цікавого, повірте, розповім.

Діти люблять ці вправи,

Захоплять вони і вас, поза всяким сумнівом.

Всім учасникам роздаються картонні нотки, різні за кольором: червоні, жовті, сині, ....

1. ВГАДАЙ-КА! (беруть участь червоні нотки)

Муз.рук.: Музичний ритм настільки яскраво виражає мелодію, що по ньому можна вгадати знайому пісню або мелодію. Ми зараз переконаємося в цьому.

Гра «Вгадай пісню за ритмічним малюнком»

Звучить ритмічний малюнок популярної пісні Ст. Шаїнського «Нехай біжать незграбно» у виконанні учасників з червоними нотками на дерев'яних паличках. Пропонується глядачам назвати пісню.

Муз.рук.: Така вправа розвиває мислення, почуття ритму і слух дошкільника.

2. Ритмічна гра «ЗАЙЧИКИ»

(Учасники з помаранчевими нотками)

Муз.рук.: Зазвучали жести наші,

А адже так буває

Координацію рухів, ритм

У вправах розвиваємо.

Звучить полька «Добрий жук». Учасники , яким дісталися червоні нотки, на кожну фразу по черзі виконують ритмічні рухи, звучні жести: а)бавовна; б)ляпанець по колінах; в)притоп; г)два пальчика над головою.

Муз.рук.: В таких іграх використовуються звучні жести (хлопки, клацання, шльопанці, притопы), при цьому у дітей виробляється швидкість реакції, увага, вміння діяти колективно, розвивається координація рухів,

3. Поетичне музикування (оркестр шумових інструментів)

Муз.рук.: Якщо тільки ми зв'яжемо музику і слово,

Захочемо вчити вірші знову ми і знову.

Ви навчитеся читати їх з почуттям, виразом.

Попереду у вас друзі, море досягнень.

Учасники з жовтими нотками озвучують вірш «Ніч»

НІЧ

1. Пізньої ночі двері співали пісню довгу скрипіли, (трещітка)

2. Підспівували мостини - «Нам не спиться, нам не спиться!».(кастаньєти)

3. Віконниці чорні тремтіли і віконця дзвеніло.(дзвенить дзвінок)

4. І забравшись в куточок, печі пісню цвіркун співав.(свистулька)

Муз.рук.: Удосконалюють навички, набуті в роботі з мовними вправами (почуття ритму, володіння темпом, динамікою),

Розвивається почуття ансамблю

Діти вчаться розрізняти звучання інструментів по тембру.

наявність у всіх вправах елементів творчості. Дорогий інструментарій з успіхом замінюють самостійно виготовлені шумові й ударні музичні інструменти.

4. Співаємо мовчки (беруть участь зелені нотки)

Вправа «Зіпсована платівка»

Виповнюється фрагмент пісні «Коник» В.Шаинского і одночасно супроводжується спів ритмічними ударами

Парний рядок співається вголос, непарна про себе.

У траві сидів коник, вголос

У траві сидів коник, про себе

Зовсім як огуречик вголос

Зелененький він був. про себе

Уявіть собі, уявіть собі вголос

Зовсім як огуречик. про себе

Уявіть собі, уявіть собі вголос

Зелененький він був. про себе

Муз.рук.: Таке ритмічне вправа допомагає розвивати внутрішній слух у дітей.

5. Театр пантоміми (завдання для учасників з блакитними нотками)

Вправа «Казкові чоловічки»

Учасники гри рухаються ритмічно під музику зображуючи:

а) дерев'яних чоловічків, як Буратіно рухають руками, ногами - на шарнірах;

б) чоловічків скляних - йдуть обережно, навшпиньки, бояться «розбитися»;

в) мотузяних чоловічків - розслаблені м'язи рук, ніг, голови, руки рухаються хаотично;

г) чоловічків чавунних, важко переступаючи, напружено, повільно, суглоби нерухомі.

Муз.рук.: Игротренинги - крім широкого спектра розвиваючих завдань, що вирішують проблему захоплюючого і корисного заняття. Подібне колективна творчість дозволяє навіть боязкій дитині проявити себе, тим більше, що деякі ролі (або партії) можуть виконувати кілька дітей одночасно Дорослий м'яко направляє дітей, не пригнічуючи ініціативу, підтримуючи їх пошуки.

6. Релакс (вправа для синіх ноток)

Муз.рук.: Уявіть, що до кожного їх суставчику прив'язана нитка. З початку всі нитки натягнуті: "ляльки" стоять з прямими спинами і високо піднятими руками, так як до їх кінчиків пальців теж прив'язані нитки. Але ось я починаю по черзі "відрізати ножицями" нитки, що йдуть від пальців, і вони вільно опускаються. Коли "відрізаю" нитки від ліктів, вільно опускаються руки. Далі "відрізаю" ниточки від голови, спини, колін. Наша "маріонетка" зовсім розслабилася і сіла навпочіпки, або м'яко опустилася на підлогу).

Вправа "Ляльки-маріонетки"

Учасники - ляльководи взявши в руки уявні ножиці відрізають уявні нитки, які тримають кінцівки учасників-маріонеток.

Муз.рук.: Ця вправа вчить дітей релаксації (розслаблення). Та й повалятися на підлозі під час заняття - велике задоволення для малюка

7. Танцтерапия (для учасників з фіолетовими нотками)

Муз.рук.: Звуки ми зображуємо з допомогою рухів.

Виконуємо і творимо з великим піднесенням.

Запрошую учасників виконати ритмічну турецьку дитячу пісню з рухом «Арам - зам - зам»

Рухове вправу з співом, звучними жестами «Арам зам-зам»

Муз.рук.: Рух під музику володіє позитивним впливом на психіку. Психотерапевтичний вплив базується на створенні особливої атмосфери емоційної теплоти, емпатії, довіри в процесі роботи.

Рефлексія. У музично-рухових вправах дитина одночасно виконує і творить, так як він вигадує руху, виходячи з характеру, темпу, ритму, тембру пропонованої йому музики. Дитина починає усвідомлювати музику через рух.

Необхідною умовою розвитку уяви, пластичної виразності є вміння дитини володіти своїм тілом, так звана м'язова свобода. Психотерапевтичний вплив базується на створенні особливої атмосфери емоційної теплоти, емпатії, довіри в процесі роботи.

Наша пам'ять зберігає

10% з того, що ми чуємо

50% з того, що ми бачимо

90% з того, що ми робимо

просто необхідно в процес освоєння музичної мови ввести в дію.