Група №1 «Ромашка»

 (короткотривалого перебування дітей з 8-30 – 12-30)

Вихователі: 

Група №2 «Краплинка»

Вихователі: 

Група №3 «Нотка»

Вихователі: 

Група №4 «Чебурашка»

Вихователі: 

Режим організованої життєдіяльності дітей

Підйом, ранковий туалет  6.30-7.30

У закладі дошкільної освіти

Зустріч дітей, огляд, ігри, індивідуальне спілкування, гімнастика  7.00-8.00

Підготовка до сніданку, сніданок      8.00-8.45

Ігри, підготовка до занять, заняття (у підгрупах та індивідуальні), самостійна діяльність (за власним ви­бором дітей)

1 підгрупа:

8.45-9.25

2 підгрупа:

9.05 - 9.45

Підготовка до прогулянки, прогулянка, індивідуальні заняття, самостійна діяльність (за власним вибором дітей) 9.45-11.30

Повернення з прогулянки 11.30-11.40

Підготовка до обіду, обід 11.40-12.20

Підготовка до сну, сон 12.20-15.00

Поступовий (у міру пробудження дітей) підйом, оздоровчі процедури 15.00-15.25

Ігри, самостійна діяльність (за власним вибором дітей), заняття індивідуальні та у підгрупах

1 підгрупа:

15.25-15.55

2  підгрупа:

15.40-16.10

Підготовка до полуденка, полуденок 16.10-16.35

Підготовка до прогулянки, прогулянка

Ігри, бесіди вихователя з батьками, повернення дітей додому 16.35-19.00

Вдома

Прогулянка з батьками 19.00-19.50

Спокійні ігри, гігієнічні процедури 19.50-20.20

Укладання в ліжко, вечірня казка, нічний сон 20.20 -  6.30

ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ:

·         Сприяти розвитку інтересу дітей до соціального світу, формувати доброзичливі стосунки в групі між дітьми, виховувати культуру поведінки.

·         Збагачувати чуттєвий досвід дітей, розширювати знання про речі навколо.

·         Спонукати до спільних ігор з вихователем та іншими дітьми, розвивати уміння самостійно займати себе грою, добирати іграшки для гри.

·    Розвивати цілісне сприйняття природи у гармонійному поєднанні пізнавальних, етичних,естетичних, практичних мотивів взаємодії з нею.

·         Збагачувати досвід дітей різними сенсорними враженнями; формувати уявлення про колір, форму, величину, початкові просторові уявлення.

·         Формувати уявлення про властивості образотворчих засобів.

 Особливості розвитку дітей раннього віку

Ранній вік (від 1-го до 3-х років) є одним із ключових у житті дитини. За цей час дитина оволодіває прямою ходьбою, предметна діяльність стає провідною у психічному розвитку, а мовлення — засобом спілкування, зароджуються ігрова та зображувальна діяльність, розвиваються різні форми спілкування з дорослими та однолітками, інтенсивно формуються новоутворення у пізнавальній та особистісній сфері малюка.

Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини

Досягнутий до кінця немовлячого віку рівень фізичного і психічного розвитку уможливлює перехід дитини на новий віковий етап — раннє дитинство. У подальшому їй не вдасться вже стільки досягнути та набути у своєму психічному розвитку, як за ці роки. Дитина не лише оволодіває прямим ходінням, а і впевнено, спритно рухається. Вона не тільки засвоїла мовлення, але і застосовує складну гру особових займенників. Вона вже вміє любити і боятися, виявляти свою особистість, демонструвати, на що здатна.

Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві

Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна діяльність дитини з дорослим на правах співпраці. Розкривається вона у стосунках «дитина — предмет — дорослий». Зміст спільної діяльності полягає у засвоєнні малюком спеціально вироблених способів використання предметів. Наприкінці немовлячого віку він виокремив предмети як щось постійне, наділене стійкими властивостями. Тепер він прагне навчитися діяти з ними.

Дитина в цьому віці, за словами Л. Виготського, перебуває у світі речей і предметів, у своєрідному їх «силовому полі». Кожен предмет спонукає дитину доторкнутися до нього, взяти в руки або, навпаки, не торкатися його. Сходи ваблять дитину, щоб ходити по них; двері — щоб їх зачиняти і відчиняти; дзвіночок — щоб дзвонити; коробочка — щоб закрити і відкрити; кругла кулька — щоб котити. Кожна річ заряджена для дитини в цій ситуації афективною силою, яка притягує або відштовхує, і, відповідно, спонукає (спрямовує) її до діяльності.

1-3-річний малюк, захоплений предметом, не може від нього відволіктися. Заглиблений у предметну дію, вів не бачить, що за предметом завжди фігурує дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє способами їх використання. Малюк не може самостійно пізнати функції предметів, оскільки їхні фізичні властивості прямо не вказують, як їх потрібно використовувати. Тільки дорослий може підказати способи використання предметів. У цьому полягають суперечності соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві.

Дитина виконує індивідуальну дію відповідно до заданого дорослим зразка, інакше вона не зможе досягти правильного результату. Тому провідною для неї стає предметна діяльність, а ситуативно-ділове спілкування — засобом її здійснення. Предметна діяльність спрямована на оволодіння дитиною призначенням предметів, уміння діяти з ними відповідно до закладених у них функцій.

На думку Д. Ельконіна, основними напрямами розвитку предметної дії дитини є:

— перехід від спільного з дорослим до самостійного її виконання. Наслідком цього є виокремлення дорослого як зразка дії, з яким малюк починає себе порівнювати;

— розвиток засобів і способів орієнтації дитини під час виконання предметної дії. Це сприяє оволодінню специфічними способами використання предмета, перенесенню дії з одного предмета на інший, з однієї ситуації на іншу, а загалом — до узагальнення дії і виникнення ігрової дії. Унаслідок цього соціальна ситуація розвитку розпадається, виникає предметне ставлення до дійсності, за якої дитина не лише дізнається про призначення, а й про функцію предметів, а також виникає особиста дія, усвідомлене «Я сам».

Отже, у процесі предметної діяльності, послуговуючись ситуативно-діловим спілкуванням, дитина під керівництвом дорослого оволодіває умінням діяти з предметами відповідно до їх функціонального призначення.