Порядок реагування на доведені випадки блінгу в закладі освіти

Булінг учасника освітнього процесу

Стаття 173-4. Кодекс України про адміністративні правопорушення

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого:

— тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення:

— тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років:

— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років:

— тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА БУЛІНГ

Малолітніх осіб не можна притягнути до адмінвідповідальності за булінг. Тому саме батьки дітей або їх законні представники нестимуть відповідальність за булінг, вчинений нащадками, як особи, які відповідальні перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

На керівника закладу освіти покладена особлива місія у недопущенні та врегулюванні проявів булінгу. Звідси — і відповідальність за байдужість та бездіяльність у донесенні інформації до компетентних органів.

Відповідне рішення про притягнення винних до відповідальності ухвалюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Однак таке рішення є практично завершенням адмінсправи. А йому передує складення протоколу про адмінправопорушення, яке належить до компетенції органів нацполіції (ст. 255 КпАП).

Отже, особи (законні представники), яким стало відомо про булінг, або які постраждали від нього, можуть звертатись як до керівника закладу освіти, який повинен скликати спецкомісію для розслідування випадку та повідомити органи нацполіції, так і безпосередньо до органів нацполіції.

«На плечі» уповноважених представників органів нацполіції покладений обов’язок зібрати докази булінгу, який передує розгляду справи судом.

Доказами можуть бути:

пояснення порушників, свідків, потерпілих;

фото-, кінозйомка, відеозапис тощо.

Сам протокол також виконуватиме роль доказу під час прийняття рішення про притягнення/непритягнення до адмінвідповідальності за булінг.

При накладенні стягнення суд враховуватиме характер булінгу, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Нариклад, щире каяття, вчинення порушення вагітною чи то під впливом тяжких сімейних обставин може призвести до легшого покарання. А булінг у стані сп’яніння, продовження булінгу, незважаючи на вимогу правоохоронця припинити порушення, може мати наслідком застосування штрафу або громадських/виправних робіт в найбільших розмірах і тривалості.