«Як зробити дитину щасливою?»
У сучасному суспільстві , де щороку посилюються вимоги до маленької особистості, де відбуваються зміни життєвих догм, такі короткочасні стани, як тривожність, агресивність, замкнутість, перетворюються на стійкі. Не кожна дитина здатна впоратись з такими вимогами, і це призводить до закріплення негативних станів, які суттєво впливають на здоров’я кожного.
Що ж таке «щаслива людина»?
Портрет щасливої людини:
1. Не боїться брати на себе відповідальність.
2. Відповідальна за інших.
3. Весела.
4. Стримана.
5. Вміє відпочивати.
6. Впевнена у своїх силах.
7. Групу підтримки має велику або достатню.
8. Її діяльність подобається їй.
9. Доброзичлива.
10. Допитлива.
11. Довірлива.
12. Енергійна.
13. Негативні емоції долає вміло.
14. Емоційно стала, врівноважена.
15. Життєрадісна.
16. Задоволена.
17. Поведінка адекватна.
18. Заряд біополя позитивний, збалансований.
19. Не має шкідливих звичок.
20. Не обтяжена комплексами.
21. Любить себе й інших.
22. Милосердна.
23. Настрій позитивний, збалансований.
24. Сприймає новизну.
25. Оптимістична.
26. Сама формує оточення.
27. Планує, не боїться майбутнього.
28. Визнає помилки.
29. Поважає себе та інших.
30. Здатна посміятися над собою.
31. Проблеми намагається не обійти, а вирішити.
32. Працелюбна.
33. Висока працездатність.
34. Сприймає людей такими, які вони є.
35. Привітна.
36. Притаманне почуття гумору.
37. Радість знаходить у звичайних ситуаціях.
38. Може приймати власні рішення.
39. Самостійна.
40. Адекватна самооцінка.
41. Саморегуляція висока або достатня.
42. Сон нормальний.
43. Спокійна.
44. Спосіб життя здоровий.
45. Творча.
46. Уважна.
47. Усміхнена.
48. Ставить реалістичні цілі, намагається їх досягти.
49. Щира.
50. Щаслива.
Щаслива людина – здорова людина. Здоров’я людини – це процес збереження й розвитку її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя.
У Базовій програмі «Я у Світі» наголошено: основне призначення дорослого – допомогти дошкільнику жити власними силами, у злагоді з довкіллям й у згоді із собою як активному суб’єкту життєдіяльності. І в першу чергу працівники дошкільного закладу повинні створювати належні умови для зміцнення та збереження здоров’я кожної дитини – найголовнішого скарбу дитини.
Можна визначити такі компоненти здоров’я:
ПСИХІЧНЕ ДУХОВНЕ
- емоційний розвиток ; - взаємозв’язок з природою та
- інтелектуальний розвиток; суспільством;
- потреба у спілкуванні, - морально-етичне виховання;
грі, навчанні, праці; - розвиток природних
- культура спілкування; обдарувань;
- взаємодія з навколишнім - світ мистецтва;
середовищем; - екологічна культура
- валеологія, мої почуття, думки
ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ
ФІЗИЧНЕ СОЦІАЛЬНЕ
- оздоровлення дітей; - спілкування;
- безпека життєдіяльності; - етика взаємовідносин;
- рухова діяльність; - самооцінка та оцінка
- валеологія; оточуючих;
- відпочинок; - виховання самостійності
-раціональне харчування
Багато хто з людей з особливою теплотою згадує про своє дитинство. У цих спогадах людина знаходить душевні сили, натхнення і захист від повсякденної вульгарності й жорстокості, якими іноді сповнене наше життя.
Найщасливіший і найважливіший період дитинства – це період від 3 до 7 років, тобто той вік, який зазвичай називають дошкільним. Це вік, коли дитина вже може усвідомлювати свої враження: вона здатна спостерігати та розповідати про те, що бачила, що її хвилює, чого вона хоче. Спогади дошкільного дитинства надовго залишаються в пам’яті людини й осяюють її зрілі роки. Це вік, коли щодня виникають тисячі запитань – де? коли? як?; відбуваються нові зустрічі – з метеликом, равликом, з машинами, літаками, з казками, пісеньками, з добром і злом. І кожна зустріч – це відкриття нового світу, це подив, потрясіння, захват. Дошкільник напружено сприймає та засвоює все, із чим він зустрічається. Це зустрічі з новими світами накопичуються не тільки в його пам’яті, але й у його душі, формуючи її.
Дошкільний вік – це вік гри та казки, коли уява починає працювати настільки яскраво, що важко відрізнити вигадане від реального. Дошкільник живе у світі живих іграшок, які вміють розмовляти, у світі чарівництва та дивовижних перетворень, добрих фей і злих чаклунів. Гра й реальність нероздільні настільки, що не можна сказати, коли дитина грає, а коли ні; вона все робить граючись.
Для дитини найбільш важливою є активна дія, коли неможливо про щось думати або переживати «про себе», мовчки: обов’язково потрібно говорити, рухатися, щось робити руками чи ногами. Дошкільник повністю, цілковито включається в те, що він робить і що відбувається навколо. Він не може бути байдужим спостерігачем або відстороненим глядачем. Навіть слухаючи казку, переглядаючи телепередачу, дивлячись виставу в дитячому театрі, дошкільник активно втручається в події та бурхливо їх переживає.
Дошкільне дитинство – це період пізнання світу людських стосунків. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для неї провідною діяльністю. Граючи, малюк учиться спілкуватися з однолітками, які галасливо й упевнено входять до його життя. Він починає будувати свої стосунки з іншими дітьми – разом грати, відстоювати свої інтереси або поступатися ними, допомагати іншим. Спільні ігри, сварки, прихильність, дружба, порозуміння й розбіжності починають усе більше хвилювати дошкільника й заповнювати його життєвий простір.
Дошкільне дитинство – це також період творчості. Дитина творчо засвоює мовлення, у неї з’являється творча уява. У дошкільника особлива логіка мислення, що підкоряється динаміці образних уявлень, які теж формуються у цей час.
Дошкільний період – це період первинного становлення особистості, виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки, ускладнення та усвідомлення переживань, збагачення новими почуттями й мотивами емоційно-потрібнісної сфери. Саме в цьому віці формуються підвалини майбутньої структури життєвого світу дитини.
Отже, дитинство – мабуть, найпрекрасніший вік у житті людини, сповнений радості, подиву, любові, ще не затьмарений серйозними обов’язками та турботами.
Однак щасливе дитинство – це не дарунок природи і не прямий наслідок віку дитини. Воно не дається само по собі. Це завжди результат спільного життя і дорослих. Дитинство не можливо без любові, участі й уваги з боку батьків і вихователів. Може, саме тому дитинство і сприймається як найщасливіша пора життя, як час отримання від оточуючих максимального обсягу абсолютної та безумовної любові: дитину люблять не за якісь особливі досягнення та звершення, а просто так – за те, що вона є.
На жаль, далеко не завжди та не у всіх дошкільників дитинство буває щасливим. Іноді світ дорослих закритий для дітей. Останнім часом у багатьох родинах спостерігається дефіцит емоційних і змістовних стосунків. Якщо дорослі цілеспрямовано не розвиватимуть дитину, то вона не зможе знайти собі цікаве заняття, пізнати нове, побачити всі фарби навколишнього світу, а отже, не зможе прожити повноцінне дошкільне дитинство.
Багато труднощів і навіть помилок у вихованні дітей пов’язано з тим, що дорослі іноді не можуть зрозуміти психології дитини, тому спілкуються з дитиною, начебто вона сама, як вони. Дотепер існує думка, що дитина – це маленький і недосконалий дорослий: вона така сама, як ми, тільки багато чого не знає, гірше мислить, не може впоратися зі своїми бажаннями та емоціями, не вміє читати, рахувати й розв’язувати задачки тощо. А це помилкова думка.
Поради вихователям і батькам:
1. Створення психологічного клімату в колективі (групі), спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, наявність відчуття позитивної перспективи для розвитку групи в цілому та кожного з її членів зокрема.
2. У дитини не повинно згасати бажання посміхатись. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції – плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, вона має бути самою собою.
3. Кожна дитина має відчувати, що їй тут раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.
4. Соціальний контроль не повинен характеризуватися жорсткістю у ставленні до висловлювань, побажань, критичних зауважень членів групи.
5. Не повинна обмежуватися воля дитини. Усі дії, які вона чинитиме, мають іти від її власної ініціативи.
6. Повинен підтримуватися в колективі культ справедливості. Не можна нікого незаслужено ні карати, ні хвалити.
7. Треба якомога всіх більше хвалити, шукати для цього щонайменші приводи.
8. Намагатися якнайменше ганьбити будь-кого, іноді варто бути поблажливим.
9. Варто заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.
10. Створювати безпечне середовище для дітей (не ставити важкі або гострі предмети на небезпечну висоту, використовувати у приміщенні і незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати для ігор іграшки, не дозволені Мінздравом, та інше, що є небезпечним для життя і здоров’я дитини). Дитина має впевнено почуватися, не чекаючи якоїсь небезпеки, вчитися вірити близькому дорослому, що поруч з нею.
11. У родині має панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння, створюватися ситуація успіху для дитини. Щоб підтримати, необхідно спиратися на її сильні сторони, уникати акцентування на невдачах, показувати задоволення дитиною; навчити дитину подрібнювати великі завдання на менші, тобто такі, з якими вона може впоратися; спілкуватися з дитиною, активно використовуючи гумор; дозволяти дитині (там, де це можливо) самій вирішувати проблеми; уникати дисциплінарних заходів; зважати на індивідуальність дитини; підтримувати її хороші прагнення, пояснюючи, чому можуть бути поганими якісь інші прагнення чи вчинки; намагатися не бути категоричними з дітьми.
12. Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину.
13. Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати з цією метою корисні звички, вміння самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона перебуватиме.
14. Вміти помічати гарне, ділитися цим із дітьми.
15. Любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до дітей, показувати їм свою любов, вони повинні це постійно відчувати.
16. Для розвитку дитини необхідно створювати такі умови, за яких воона матиме змогу приймати власні вільні рішення, здійснювати власні вільні дії.
17. Повірте в неповторність дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією.
18. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Підкреслюйте її сильні властивості.
19. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
20. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
21. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.