Телефони довіри

– Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

– Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 76;

-  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

– Національна поліція України 102.

Всеукраїнський телефон довіри для дітей та молоді:  (044) 500-21-80

Національна “Гаряча лінія” з протидії домашньому насильству, торгівлі    людьми та гендерній дискримінації    0-800-500-335 або 116 123

«Гаряча лінія» з питань протидії булінгу:   166 000

Національна “Гаряча лінія” з проблем ВІЛ/СНІД :  0-800-500-451

 Національна дитяча «Гаряча лінія» з питань захисту прав дітей 0-800-500-225 або 116 111 (з мобільних)

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 

та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби:

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ: 

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар

• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)

• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки

• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується

• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення

• важливо уникати місць масового скупчення людей.

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання. 

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

• мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук

• під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя

• не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними

• не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження.

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Поради батькам

Адаптаційний період - серйозне випробування для малюків 2-3 років життя. Викликані адаптацією стресові реакції надовго порушують емоційний стан малюка. Тому ми рекомендуємо:

• Привести домашній режим у відповідність з режимом групи дитячого саду, в яку буде ходити дитина.

• Ознайомитись з меню дитячого саду і ввести в раціон харчування малюка нові для нього страви.

Навчайте дитину вдома всім необхідним навичкам самообслуговування: вмиватися, витирати руки; одягатися й роздягатися; самостійно їсти, користуючись під час їжі ложкою; проситися на горщик. Одяг обов'язково повинен бути зручним для дитини цього віку, оптимальний варіант: брюки або шорти без застібок і лямок.

Розширюйте "соціальний горизонт" дитини, нехай вона звикає спілкуватися з однолітками на дитячих ігрових майданчиках, ходити в гості до товаришів, залишатися ночувати у бабусі, гуляти по місту тощо. Маючи такий досвід, дитина не буде боятися спілкуватися з однолітками і дорослими.

Необхідно сформувати в дитині позитивну установку, бажання йти в дитячий сад. Малюкові потрібна емоційна підтримка з боку батьків: частіше кажіть, дитині, що Ви його любите, обіймайте, беріть на руки. Пам'ятайте, чим спокійніше і емоційно позитивно батьки будуть ставитися до такої важливої події, як відвідування дитиною дитячого садку, тим менш болісно буде проходити процес адаптації. Уникайте обговорення при дитині хвилюючих Вас проблем, пов'язаних з дитячим садом.

У перший день краще прийти на прогулянку, так як на прогулянці (у грі) малюкові простіше знайти собі друзів, познайомитися з вихователем. У дитячий садок можна брати з собою улюблену іграшку.

Плануйте свій час так, щоб у перший місяць відвідування дитиною дитячого садка у Вас була можливість не залишати його там на цілий день. Перші тижні відвідування дитячого саду повинні бути обмежені 3-4 годинами, пізніше можна залишити малюка до обіду, в кінці місяця (якщо це рекомендує вихователь) залишити малюка на цілий день.

Для попередження нервового виснаження необхідно робити в середині тижня "вихідний день" для малюка.

У період адаптації необхідно дотримуватися режиму дня, більше гуляти у вихідні дні, знизити емоційне навантаження.

Дитина повинна приходить в дитячий садок тільки здоровою.

Весь адаптаційний період проходить під контролем медико-педагогічної служби за участю практичного психолога.

Як полегшити перебування дитини у дитячому садку

1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

4. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мам звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.

Уроки розлуки:

• Самі навчіться розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.

• Дорогою розповідайте щось захопливе.

• Будьте чесні з дитиною. Не тікайте! Чітко скажіть: «Я йду на роботу, але я прийду за тобою після того, як ти поїси й поспиш».

• Дайте малюку із собою «талісман»: улюблену іграшку, вашу хустинку.

• Вигадайте ритуали прощання (усе, що відбувається регулярно, - заспокоює). Поцілуйте в кожну щічку, обійміть, дайте «п'ять»...

• Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

• Не піддавайтеся на маніпуляції дитини - плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок тому, це ти вже великий. А я допоможу тобі».

• Найголовніше - не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи.

• Пам'ятайте, що дитячий сад - це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

• І ще. За час, проведений у розлуці з мамою, у малюків... немов сідає батарейка. Дитина потребує «підзарядки» - тісного спілкування з мамою. Тому, навіть якщо в домі є інші діти, хоча б півгодини приділіть особисто малюку. Разом погуляйте, почитайте книжку. А ввечері візьміть на руки, поколисайте, зайвий раз обійміть: тілесний контакт обов'язковий! Адже ваше сонечко дуже сумує за вами.

Адаптація дитини 3-го року життя в дошкільному закладі

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

У період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів - раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні - відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Але це не означає, що в інший час дитину не візьмуть у дитсадок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка трохи раніше до офіційного початку відвідування групи малюком, познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і надасть рекомендації з їх корекції ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий листок адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання дитини вдома.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей у групі, а також вихователь знайомиться з умовами виховання дитини вдома, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально співпадали. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.

По-перше, слід організувати спілкування малюка з іншими дітьми - під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і поводитися у дитячому суспільстві.

По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде відбуватися адаптація до дитячого садка. Вирішити це питання – батьківська справа.

Враховуючи практичний досвід роботи з дітьми, найбільш оптимальним для відвідування дитиною дитсадка вважаємо досягнення малюком трирічного віку. Згідно з вимогами програми виховання дітей у три роки малюк повинен уміти:

Вмиватися. З незначною допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає засукувати рукава одягу, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно змочує руки, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючи рухи, змиває мило, умивається, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам закриває його; дитина самостійно витирає руки та обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, що руки та обличчя повинні бути сухими. Взагалі діти охоче вмиваються самостійно або за нагадуванням дорослого.

Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. Відчувати негативні емоції у зв'язку з брудним одягом та руками, незачесаним волоссям; звертатися до дорослого з проханням допомогти дати лад. Радіти, коли такі неприємні моменти усунено. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хустинкою, класти її у кишеню.

Правильно поводитися за столом. Прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції «погодувати з ложки». Тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати за показом дорослого красиво накритий стіл, яскравий посуд, смачну їжу. Упізнавати і називати знайомі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «дякую», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Дома мати «улюблену» тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби самостійно вимити свою тарілку та чашку, подати хліб, пиріжок.

Доглядати за речами та іграшками.Разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місця, вішати речі, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, купанні ляльок.

Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати чоботи. Знати свої речі, радіти чистому одягу.

Грати. У грі відображати процеси умивання, одягання, їжі; годувати, купати, одягати іграшки (ляльок, звіряток тощо), «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; у іграх-демонстраціях з іграшки, які показує вихователь, допомагати ляльці правильно вдягатися, приносити Зайчику усе необхідне для купання маленький зайченят тощо.

По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому відведено місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна праця та інші).

По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, чим там займаються діти. Також у дитини слід стимулювати бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя в дитячому садку, розглядають ілюстрації, ходять до дитсадка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого садка (коли буде зібрано усі необхідні документи та пройдено медичний огляд), добре, якщо Ви домовитесь з адміністрацією, і будете приходити разом з дитиною тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, у неї з'являться перші враження про життя у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що іще цікавого в садочку. Обов'язково потоваришуйте з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра дитини до вихователя є неодмінною умовою гарного самопочуття і розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі.

З часом, дитину можна буде приводити в садочок з ранку до денного сну. На це піде іще деякий час. Будьте терплячими, показуйте дитині, що Ви раді з того, що вона вже доросла і ходить до дитсадка, до дітей. Користуйтеся тим, що дитина виявляє потребу робити все самостійно, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих - підтримувати прагнення до самостійності, не згасити його критикою незграбних дій дитини, не знищить віру дитини у власні сили. Допоможіть малюку помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми та дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.

Коли пройде певний час, спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов'язково скажіть їй, що коли вона прокинеться, Ви одразу її заберете. Не обов'язково одразу спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати тільки заснути, а коли малюк прокинеться - сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, переконати її в тому, що додому малюка забиратимуть ЗАВЖДИ. Адже страх розлучення з близькими людьми, а тим більше з мамою - найбільш сильний страх (і, погодьтеся, не тільки дитячий!). Сподіваємось, що Ваша дитина поступово звикне до щоденного відвідування дитячого садка на увесь день. У вечірні години у дітлахів немало цікавих справ - загартування, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та багато іншого.

Правило 3-х хвилин, яке мають виконувати всі батьки

ДІТИ ЗАВЖДИ ПОТРЕБУЮТЬ ДО СЕБЕ НЕГАЙНОЇ УВАГИ

Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”

Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали за хлібом, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому по телефону.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в нагоді.

Поради батькам допитливих чомучок

Діти у віці 4-5 років називаються допитливими чомучками.

Розвиток  інтелектуальної сфери. До 4 років у дитини формувалось мислення, в результаті якого він накопичував досвід перших узагальнень, перших розумінь зв*язків між предметами. Дитину приваблював сам процес взаємодії з предметами.

У чотири роки дитина переходить на якісно новий рівень свого розвитку, у неї починається активний процес образного мислення. Це мислення нерозривно пов'язане з промовою і є основою для подальшого словесно-логічного розвитку дитини. У цей час необхідно пропонувати дитині ігри з геометричними фігурами. Вони потужно розвивають вміння моделювати, планувати геометричне мислення.

У цьому віці дитина:

• складає розрізні картинки, спочатку з 2 і 3 частин шляхом зорового співвіднесення, збільшуючи з часом кілість частин;

• складає з кубиків цілісну картинку;

• збирає багатоскладові фігури з кубиків,конусів,пірамідок;

• конструює з лего за зразком;

• збирає за схемою візерунок дрібної мозаїки.

Ці ігри до того ж розвивають дрібну моторику руки. До них корисно додавати обведення будь-яких вкладишів, їх штрихування. Дітям подобається ліпити з пластиліну та глини, прикрашати картинки. Зверніть увагу, щоб дитина розмальовувала олівцями. Навчіть його правильно тримати олівець, тоді кість і мускулатура пальчиків почне працювати і розвиватися.

Чи не час вчитися читати

До чотирьох років багато дітей починають проявляти активний інтерес до літер і цифр. І батьки роблять першу спробу показати дитині абетку і навчити читати. Якщо він психологічно готовий до цього, тоді навчання йде легко із задоволенням. Якщо ж дитина не готова до сприйняття абетки, краще відкладіть спробу на півроку, а потім знову перевірте його "психологічну готовність". Тоді навчання грамоті почнеться в індивідуально найкращі для дитини терміни.

Читання допомагає розвитку символічного мислення. І букви, і цифри для дитини є символами. І чим послідовно і методично будуть заняття, тим більш повно будуть задіяні пам*ять і мозок дитини. Методик навчання читання дітей цього віку на сьогоднішній день представлено багато, батьки мають право вибирати. Для батьків,які займаються зі своєю дитиною самі, прпонуємо малювати всілякі лабіринти. Нехай дитина "пройде" по них олівцем,пояснюючи, куди він веде. Розгадування лабіринтів, плутанини дітя дуже подобається, вони граючи складають слова, а потім і речення, знайомляться з цифрами. У цьому віці можна грати з дитиною у всякого роду словесні ігри. Вони добре розвивають слуховий аналізатор, тобто уміння чути й слухати. Йде активне запам'ятовування нових слів, об'єднаних якою-небудь ознакою, поповнюється активний словник дитини, розвивається мозок. Якщо процес навчання поставлений правильно, граючи, з жартами, з гумором, дитина з задоволенням буде займатися.

Дитячі страхи

У цьому віці багато дітей бояться казкових персонажів(частіше Бабу Ягу,уявних "чудовиськ").Це "вікові" страхи,вони носять тимчасовий,перехідний характер,з ними не потрібно боротися,просто підтримайте дитину,приймаючи таку особливість її психологічного розвитку.Допомагають подолати страхи ігрові методи корекції:"Малювання страхів";твір казкових історій з гарним кінцем і програвання їх у родині.Будь-яку страшилку можна змінити:зробити посимпатичніше.Поступово негативне відчуття змінюється на позитивне.А створений образ ще довго буде радувати дитину.

Щоб страх у дитини не закріпився:

• не лякайте малюка (віддам чужой тітці, прийде Баба Яга і потягне, собака вкусить, тощо).

• перетворюйте злих героїв у добрих

• не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку, виключіть агресивні фільми: "страшилки", "ужастики".

Тиждень правового виховання

Про права малятам треба знати, а обов'язки - не забувати!

З 06.12. 2021 року по 10.12.2021 року відбувся Тиждень правового виховання.

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей з основними правами дитини, вчити осмислювати права і сприяти їх дотриманню, впорядкуванню; формувати розуміння своїх обов’язків та обов’язків дорослих; вчити аналізувати, зіставляти, міркувати, виховувати почуття приязності і поваги до інших людей.

Основні напрямки проведення роботи з дітьми:

виховання патріотизму;

виховання поваги до прав людини;

виховання толерантності;

критичного ставлення до себе;

чуйного ставлення до всіх членів суспільства.

Основні завдання:

забезпечити старших дошкільників початковими знаннями про права та свободи дітей, відомостями про правові норми;

орієнтування на загальнолюдські моральні цінності;

формування активних громадських позицій на основі усвідомлення себе як особистості.

Тиждень правового виховання проводився із залученням дітей до різних форм роботи: заняття, ігрова діяльність, читання художніх творів, моделювання ситуацій та їх розв’язання. В усіх вікових групах психолог Ревега Х.Г. провела тематичні заняття з основ правового виховання дітей.

   А свої права на щасливе дитинство  та захист від фізичного та психологічного насильства дошкільнята відтворили в малюнках на тему «Ми маємо право на…».

      Впродовж тижня психологом проводилася робота з батьками через групове та індивідуальне консультування, інформаційні стенди та створення інформаційних буклетів.

БАЛАНСУВАЛЬНІ ВПРАВИ

1. Ми робимо вдих зі словами “моє”, а потім видих, відштовхуючи дві руки й кажемо “не моє”. Спокій, сила, стабільність, безпека, радість, мир — моє. Не моє — будь-яке напруження.

2. Дихання в човник. Коли маленькі діти бояться, то хапаються за живіт. У той момент, коли ви намагаєтеся повернути собі відчуття опори, кладіть руку на живіт. Друга рука — човником згорнута біля рота. Робите видих, дуєте в долоньку й опускаєте до грудної клітки. Робите вдих і підіймаєте руку. І так кілька разів.

3. Кола підтримки. Коли ми в стані стресу, активна симпатична нервова система: дихання й серцебиття частішає. Це треба, щоби мозок збагатився киснем і ми могли діяти. У цей момент виробляється нейрогормон окситоцин. Він допомагає знеболити серце — робить так, аби воно витримало навантаження.

А ще він відповідає за відчуття близькості, зв’язаності. Зараз має допомагати те, коли ми просимо когось про допомогу й допомагаємо самі. Нам важливі кола підтримки. Ідеально, якщо в оточенні є 5 людей: той, у кого можна прочитати чи дізнатися правдиву інформацію, той, хто може допомогти дією, той, хто може підтримати в почуттях, той, хто може помовчати поруч і той, хто може розсмішити.

4. Якщо вам вдається жартувати, дивитися найдурніші комедії — це буде одним із найважливіших антистресових запобіжників.

5. Аби ввімкнулася логіка, треба відповісти на запитання:

Як пояснити дитині, що таке війна та чому вона почалася?

Ми можемо пояснити, що війна — це агресивні дії однієї країни щодо іншої. Війна вже триває 8 років, просто вона була для нас непомітна. Зараз це змінилося. Якщо дитина знає, що таке цінності, можна пояснити, що цінності людей і країн можуть не збігатися.

Війна — це завжди страшно та жахливо. Ми маємо робити акцент: “Дивися, ми зараз у безпеці й наша армія робить усе, щоби ми залишалися в безпеці. А для того, щоби ми були в більшій безпеці, нам треба прислуховуватися одне до одного, важливо, щоби ти робив те, що я кажу. Ти відповідаєш за те-то й те-то”. Дитину важливо зробити відповідальним за щось. Будь-яка розмова з дитиною має закінчуватися обіймами.

І запам’ятайте: корабель не тоне на воді, він тоне, коли вода потрапляє всередину нього. Тому не так важливо, що ззовні, важливо — що ми впускаємо всередину. Опікуйтеся своїм психологічним здоров’ям.

Як навчити себе та дітей керувати емоціями під час війни – вправи та практичні поради:

Батькам зараз важливо керувати своїми емоціями, підтримувати своїх дітей та допомагати їм почуватися у безпеці. 

Часте перебування в укриттях через війну з Росією, вимушений переїзд, втрата звичного середовища – ці та інші фактори можуть викликати тривогу та стрес у дітей, так само як і в їхніх батьків. Як навчитися батькам керувати своїми почуттями, підтримувати своїх дітей і допомагати їм почуватися в безпеці – розповіли у Центрі громадського здоров'я МОЗ.

Щоб мати можливість дбати про дітей, батьків та опікунів, важливо продовжувати доглядати за собою:

• у моменти дуже сильного стресу, приділіть хвилинку собі;

• прислухайтеся до свого подиху, сконцентруйтеся на вдихах та видихах;

• ви можете покласти руку на живіт і відчути, як він піднімається та опускається з кожним видихом;

• потім ще деякий час просто прислухайтеся до свого подиху.

Робіть таку вправу щодня. Також впоратися зі стресом допоможуть прості практичні способи, наприклад, навіть коли дуже тяжко, намагайтеся робити рутинні справи.

Рутина допомагає не лише дорослим, а також дітям почуватися в безпеці. Якщо така можливість є, продовжуйте робити звичні щоденні процедури, такі як їжа або домашні завдання.

Допомагайте іншим, це допоможе і вам почуватися краще, пам'ятайте, що наші діти вчаться спокою та доброті від нас. Ви можете допомогти дітям у кризових ситуаціях стати сильнішим, розвинути в них самостійність:

• попросіть дітей допомогти вашим сімейним справам;

• хвалите дітей за те, що вони намагалися або зробили щось добре, це допоможе їм знову робити добрі справи.

Похвала дітей показує їм, що ви помічаєте їх і дбаєте про них. Також намагайтеся справлятися зі своїм стресом, сумом і гнівом, знайдіть когось, з ким ви можете поговорити про свої почуття. Якщо ви втратили самоконтроль, то зробіть 10-секундну паузу. Повільно вдихніть п'ять разів, після чого намагайтеся відповісти спокійніше. Пишайтеся собою щоразу, як це робите.

Як мамі бути в ресурсі самій і підтримати дитину під час війни – 7 кроків:

Мамам, особливо малюків, дуже важливо дбати не лише про них, а й про себе. Як витримати материнство в такий складний час і чому мамі потрібен відпочинок.

Якщо ви – мама, то неважливо, скільки років вашій дитині: війна з Росією дуже травматична подія, ситуація гострого стресу. І в цей час у мам уся енергія спрямована на своїх дітей. Сьогодні, 8 травня, у День матері в Україні поговоримо про те, як мамам залишатися у ресурсі, і чому піклуватися про себе так само важливо, як і про дитину.  

Чому мамам важливо дбати про себе у будь-якій ситуації

Стресова ситуація включає в одних людей режим "бий або біжи", а в інших – повний ступор. Але якщо ви – мама, то насамперед у таких ситуаціях у мам активізується реакція захищати дитину, і вся енергія йде у це русло.

І тут корисно згадати про "правило літака" – якщо відбувається аварія, пам'ятайте, що спочатку потрібно надіти маску собі, потім уже дитині й рятувати її. Дуже часто мами про це забувають, і рятуючи дітей, зовсім забувають про себе.

Тому хочу звернути увагу всіх мам на те, наскільки важливо не забувати приділяти собі увагу, – каже Марина Діденко. – Тому що коли мама здорова та щаслива – то здорова і щаслива її дитина.

Дитина дуже добре зчитує емоційний стан своєї мами. І щоб ви їй не говорили, наскільки з вами все гаразд – якщо це не так, то дитина відразу зрозуміє.

Як залишатися в ресурсі мамам з дітьми

Отже, насамперед задовольняємо свої базові потреби – їмо, намагаємося висипатися. Залишаємо час для своїх улюблених ритуалів – якщо ви в безпеці, не відмовляйтеся від догляду за собою, це дарує відчуття спокою, яке потім відчує і ваша дитина.

Сім "китів", на які важливо спиратися кожній мамі, особливо зараз, це:

1. рутина та догляд за собою (гарячий душ, косметичний догляд);

2. задоволення (кава, перегляд чогось гарного та приємного);

3. стан "тут і зараз" (перестати відкладати на потім);

4. не забороняти випускати емоції (плачте у разі потреби);

5. обмеження інформаційного шуму;

6. не забороняйте собі позитивні емоції;

7. знаходьте час лише собі.

Тобто намагайтеся робити для себе приємні речі – чашка кави зараз, якщо хочеться, прогулянка, не відкладайте це на потім. Якщо ви за кордоном або у вашому місті немає бойових дій – то сходіть у музей, це знизить рівень тривоги, підживить вас радістю та приємними емоціями, які передадуть вашим малюкам.

Пункт "тут і зараз" особливо актуальний під час війни, вона нас навчила, що цього "потім", на яке ми схильні постійно щось відкладати, може і не бути. Якщо ви відчуваєте бажання комусь зателефонувати, купити і є гроші – не відкладайте на потім. Це дасть ресурс також допомагати іншим.

А чи можна плакати при дитині?

Не тримайте в собі образу, що накопичилася, страх – не бійтеся плакати, випускайте емоції – інакше це забере сили. Навіть якщо побачить дитина – розкажіть, що ви теж боїтеся, теж турбуєтесь, діти розумні зрозуміють і підтримають.

Обмежте споживання новин, тримайте руку на пульсі, щоб бути в темі подій, але не з ранку до вечора – виділіть на відстеження новин кілька хвилин на день вранці та вдень. А решта – читайте щось життєствердне, художню літературу.

Чи можна радіти під час війни

"Радіти – не час", цю фразу ми зараз чуємо майже на кожному розі. Навпаки, йдіть у гості, радійте успіхам дітей, такі моменти формують позитивний настрій у вас в голові та дають енергію.

Матерям постійно здається, що вони весь час щось комусь винні. Але насамперед ви винні самій собі – вміти залишатися стабільною. А для цього потрібен ваш власний час, наодинці з собою. Тому не бійтеся прийняти допомогу від інших мам у шелтері, залиште дитину пограти з їхніми малюками, сходіть у парк, пройдіться набережною, якщо у вашому місті є річка.

Це допоможе оновити ресурс вам та залишитися продуктивнішою мамою для дитини. Аніж ви будете постійно поряд з малюком, зовсім виснажена і на межі нервового зриву.

Індивідуальний план роботи під час дистанційного  навчання 

практичного психолога

(11.10.2022 – 14.10.2022) 

11.10.2022

1. Упорядкування журналу щоденного обліку роботи практичного психолога і складання плану роботи на час дистанційного навчання.

2. Співпраця з батьками та з учасниками навчально-виховного процесу в групі Viber.

3. Опрацювання фахової літератури. Робота з документацією.

12.10.2022

1.Робота з документацією практичного психолога.

2.Онлайн робота  щодо дистанційного навчання/вивчення онлайн платформ для подачі виховного матеріалу.

3.Консультації з педагогами.

13.10.2022

1.  Робота з документацією. Вивчення інструктивно-методичних матеріалів.

2. Консультації з педагогами, батьками (за запитом).

3. Розповсюдження інформації по групам за допомогою соціальних мереж/мобільних додатків.

14.10.2022

1.Індивідуальні онлайн-консультації для педагогів, батьків (за запитом)

2. Розробка рекомендацій для батьків та педагогів «Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни».

3. Робота з документацією. Вивчення інструктивно-методичних матеріалів.

ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ

КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ:

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, дорослим треба постійно відповідати на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

1.  ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ:

Слід обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ:

Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами.

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вихователя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку. Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок. 

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

Під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки,  рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройз, як діяти при панічній атаці.

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

· покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю 

· потерти кінчик носу

· надавити не сильно на очні яблука з двох боків

· якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді

· сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота

· змащувати губи, полоскати рот водою

· витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини

· подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо

· розтерти тіло

· розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки 

· покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються

· розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

· Обіймайте дитину, жартуйте з нею. 

· Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким. 

· Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

·  Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 

Покладіть на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно  дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити  в ігровій формі. Можна застосовувати гру “Злий бобер” (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному. Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути

Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.

Страх темряви

Страх темряви у дітей може виникнути у віці близько трьох років, але у нинішній ситуації може спостерігатися і в дітей старшого віку. Якщо дитина вередує перед сном, тягне час і вигадує різні ритуали, приходить спати до батьків, це може свідчити про прояв страху.

Щоб знизити рівень стресу та допомогти дитині впоратися зі страхом, можна грати в такі ігри:

• «піжмурки»,

• сховайте частину іграшок у світлій кімнаті, а інші – у темній кімнаті, шукайте їх по черзі,

• організуйте театр тіней,

• ходіть темною квартирою з ліхтариком.

У такий період дитині важливо проводити якнайбільше часу з батьками. Намагайтеся вигадувати спільне дозвілля та залучати дитину до спільних справ.

Читайте книги та вигадуйте казки, в яких герой бореться зі страхом темряви. Також темряву можна перетворити на доброго персонажа, який бореться зі злом разом з різними супергероями. Розповідайте, що в дитинстві теж боялися темряви, але зрештою зуміли з нею подружитися і навіть полюбити її.

                          Добірку книг українською мовою можна переглянути тут.

Щоб дітям було спокійніше засипати, можете запалити нічник чи свічки. Перед сном покажіть дитині місяць і запропонуйте порахувати зірки.

Усміхаємося страху в обличчя

Гумор – найкращий спосіб боротися зі страхом. Іноді достатньо зробити щось смішним, щоб перестати його боятися. Цей спосіб підійде і для боротьби зі страхом темряви.

Запропонуйте дитині придумати кумедне продовження історії про монстра, який живе під ліжком. Наприклад, щоночі він ховається під ліжком, бо хоче подивитися телевізор, йому страшно одному в лісі або він охороняє дитину від нічних кошмарів.

Також можна запропонувати дитині намалювати свій страх, а потім зробити його добрим та смішним, додавши посмішку, бантики та прикраси.

Ігри у темряві: як розважити дитину під час вимкнення світла:

Відключення електроенергії все частіше зачіпають багато міст України. Але найбільш складно в цих умовах сім’ям із дітьми. Спеціалісти радять займати дітей цікавими іграми, які заспокоюють та створюють затишок в оселі.

Інформатор ділиться всіма корисними лайфхаками з посиланням на Дитячий Фонд ООН UNICEF Ukraine. Психологиня Світлана Ройз пропонує провести час із дітьми захопливо та цікаво, граючи в такі тілесні ігри:

“Азбука Морзе”. Передавати прості слова доторками. Однак заздалегідь треба вивчити кілька літер.

“Круг любові”. Взятися за руки, гравці мають обережно стиснути долоню тому, хто сидить за ними за годинниковою стрілкою.

“Чарівні доторки”. Уявити, що тіло – це музичний інструмент. І кожна частина тіла виконує певний звук. Тоді торкатися до дитини долонею, щоби вона співала, мугикала, кукурікала тощо.

Відбивати ритм разом. Це може бути знайома пісня, також можна створювати загальний ритм (наприклад, дощу), пропонувати стукати ритм зубами, клацати язиком, відбивати долонею, ногами абощо.

Обіймати один одного та цілувати різними обіймами та поцілунками (для батьків та дітей). Як-от, помаранчевими, полуничними, веселковими, квадратними тощо.

Танцювати під уявну мелодію чи під спів пісень.

Передавати предмет у колі, коли в гравців заплющені очі. Тоді — торкатися його і вгадувати, що це, чи пропонувати, як його можна використовувати

“Доторки – незнайомці”. Торкатися долонь ведучого тільки приємними доторками, щоби ведучий вгадав, хто торкається

Уявити, що потрапив на нову планету, на якій немає звичного світла. А потім — уявити, як на ній можна адаптуватися

Зробити собі хатинку із подушок і ковдр

Якщо простір знайомий та безпечний, грати в “бабу куцю”. Тоді ведучий має зловити гравців, які плескають у долоні.

Сподіваємось, ці поради були для вас пізнавальними та корисними. Бережіть своїх близьких та будьте поряд з ними.

Війна: де брати сили, щоб вистояти та підтримати дітей?

Війна триває. І в цій війні кожна матір має рятуватися сама і рятувати своїх дітей, фізично і психічно.

Багато хто поїхав з дітьми далеко від рідних домівок. У більш безпечні області України або закордон. Тисячі мам з дітьми, без чоловіка, без дому, без звичного буденного укладу, без звичного садочка, школи.

Багато хто залишився вдома, без відчуття безпеки, без спокою і знову таки - без звичного побуту, без звичної школи, без твердої опори.

Кожна мама має знайти - невідомо де і як - невичерпний запас сил, щоб захистити своїх маленьких. Щоб вберегти їх від всього того болю, що відбувається довкола.

Діти - дзеркало емоційних реакцій батьків, дорослих, що поруч. Тому перше, що треба зробити батькам, - вдягнути кисневі маски на себе. Стабілізувати свій власний емоційний стан.

Потурбуватись про свій захист і підтримку. Бо всі інші поради щодо правильної підтримки для дітей в часи війни базуються на цій першій істині: спочатку треба дати сили і ресурси мамі, щоб їй було чим підтримати дитину. Спочатку треба вкорінити маму, щоб вона могла бути опорою іншим.

Щоб контейнерувати дитячі емоції, мама потребує місця у своєму власному емоційному контейнері.

Що робити?

Зараз ми пропонуємо звернутися до сили своєї уяви: шукати сили та ресурси в минулому - в силі свого роду, у майбутньому - у своїх цінностях та у теперішньому - у своїх діях. 

Згадайте, що ви - величезна сила.

Ви набагато більша, ніж вам здається. За вами, за вашими плечима - сотні і сотні жінок вашого роду, що жили до вас, що були за майбутнє і за вас. Що змогли вижити і передати вам іскру життя. Уявіть їх, як широкі крила за вашою спиною, як глибоке коріння під вашими ногами. Відчуйте силу всіх своїх жінок, яка потоком іде до вас, наповнюючи та даючи можливість вижити і діяти далі. Відчуйте своїх найсильніших, тепло і любов своїх найдорожчих, знання своїх наймудріших. Згадайте тих, хто пережили важкі часи, і впоралися. Вони - ваша сила та підтримка, вони - завжди з вами. Як і їхня спроможність долати різні перешкоди на своєму шляху. Відчуйте свою вдячність, та їхню підтримку.

Ви - ціла планета. І вам є, де вмістити свої емоції та емоції своїх дітей.

Згадайте свої цінності.

Знайдіть свої нерушимі маяки на шляху вперед. Наші мрії, наші плани можуть змінюватись і руйнуватися. Наші цінності не зникають ніколи. Напишіть, що для вас є цінним робити в житті? Цінності - це завжди про дію.

Любити і турбуватися про рідних, жити свободою, нести світу красу, бути людяними... що саме є цінним для вас, що ви робите все життя, іноді навіть не помічаючи, бо це є вашою природою?

Де б ми не були, які б зміни в нашому житті не відбувались, ми завжди можемо опиратися на наші цінності. Бо свободи можна триматися навіть у підвалах бомбосховищ, бо ми боремося за неї, бо ми маємо внутрішню силу свободи, бо ми маємо свободу обирати, що думати, чого хотіти, і яке майбутнє робити своїм дітям. Бо ми завжди можемо реалізувати свої цінності турботи про близьких, про тих, хто поруч, і тих, хто на відстані, словом, обіймами, чашкою чаю чи тишею.

Знайдіть, заради чого більшого ви робите все те, що робите завжди. І знайдіть спосіб діяти зараз, де б ви не були, з тими обставинами, що є.

Згадайте, що вам потрібно зараз.

Потурбуйтесь про свій сон, наскільки це можливо. Якщо неможливо спати всю ніч, ставте вдень будильник на 5-15 хвилин - полежати з заплющеними очима.

Нагадуйте собі про теплу воду, бо ми забуваємо пити, а стрес зневоднює. Про їжу. Про чисті руки, голову і зуби.

Знайдіть собі час і простір побути для себе, а не для дітей. Хоч дві хвилинки: закрити очі, зробити повільний видих, знайти спокій.

Коли немає можливості поспати, а перевтома накриває, ставте будильник на 2-3 хвилини, лягайте на підлогу або ліжко, закиньте ноги на стіну і заплющте очі, щоб перезавантажитись.

Не намагайтесь удавати, що ви залізний робот чи ідеальна людина. Ви маєте право на почуття і емоції.

І навчайте своїм прикладом не лише розпізнавати емоції, а й справлятися з ними:

• Ти робиш мені боляче, перестань, я починаю злитися, я не дозволю тобі кусати мене.

• Я зараз злюсь через те, що війна змусила нас поїхати з дому, тому хочу зайнятись спортом, або тому зараз піду робити щось на користь ЗСУ.

• Я зараз сумую, тому хочу побути в тиші і попити чаю з ромашкою і обійняти тебе.

• Я зараз переживаю, тому хочу спланувати наші подальші дії.

Просіть про допомогу і підтримку тих, хто поруч. Подругу, сусідку, школу, садочок. Якщо ви надто виснажена емоційно і зриваєтесь на дитині - якомога менше бувайте з дитиною наодинці. Виходьте в люди, запрошуйте до себе тих, кому не потрібно "наводити красу", і можна просто бути собою поруч.

Залучайте дітей. Найважливіше, що ми можемо отримати після війни - величезний пласт людей з почуттям безпорадності. Давайте дітям можливість робити щось посильне для них, мати свою часточку відповідальності в житті. Нести сумку, мити чашку, робити бутерброди, слідкувати за іграшкою... з 2 років дитина вже може щось робити самостійно або з вашою допомогою.

Не вимагайте від себе і дитини неймовірного. Діти в стресі часто регресують, "впадають у дитинство" на крок назад - це нормально, це пройде, не сваріться на це, дайте трошки більше тілесного контакту і потроху повертайте до звичних рутин.

Рутини - наше все. За можливості створіть зручний, зрозумілий графік дня і дотримуйтесь його. Не перетворюйте свій день на Олімпіаду досягнень. Прості, бажано звичні і до війни, рутини - найкраща опора для психіки дитини та мами.

Майте спільне з дитиною і особисто своє: це моя чашка, я не люблю, коли з неї п'ють інші, у тебе є своя. А це твоє ліжко, в ньому ти спиш вночі сам, але вранці ти можеш прийти до мене, я буду тебе міцно-міцно обіймати.

Якщо батько поруч - розподіляйте батьківські обов'язки, вам вкрай потрібна допомога, а дитині - участь обох батьків. Якщо він далеко від вас - дзвоніть, коли є можливість, це дуже важливо, щоб батько залишався у контакті з дитиною, розповідав свої події, цікавився вашим життям і не зникав.

• Війна: як пережити втрату

Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь і вам потрібна підтримка - обов'язково звертайтеся до спеціалістів. Іноді одна зустріч дитини з дитячим психологом дає неймовірне полегшення усім. Одна розмова мами з спеціалістом дає їй ресурс справлятися ще місяцями.

Бережіть себе і своїх дітей.

"Мій дім – Україна"

"Україна - це окремий світ, в якому є все! Густі вікові ліси, мудрі і монументальні гірські хребти, загадкові ущелини, просторі долини, широкі, і бурхливі річки, а також кришталево чисті озера"

Емоційне вигорання під час війни:

    Психологічний стан українців зараз дуже нестабільний. Війна викликає багато стресу, переживань та тривоги. Крім того, з початком війни багато українців, крім основної роботи, взяли на себе додатковий обов'язок волонтера.Багатьом людям важко справлятися з емоціями, і вони відчувають втому та подальше вигоряння.

                                                      Як визначити емоційне вигорання

• Часте почуття апатії та безсилля, сильна втома та втрата енергії (у тому числі фізичної).

• Негативне ставлення до інших людей, дистанціювання від них, підвищена дратівливість.

• Низький рівень особистої ефективності, втрачається професійна компетентність.

• Діяльність перестала приносити задоволення.

       Це відбувається тому, що в певний момент людина відчуває, що хронічний стрес, який вона переживає, виснажує її, і в неї немає сил з ним впоратися. Тому людина може почуватися втомленою і не мати бажання займатися тим, що зовсім недавно приносило їй задоволення. Такий стан, якщо з ним не працювати, може стати хронічним і перерости в глибоку затяжну депресію. Важливо завжди пам'ятати, що ви потребуєте базових речей для турботи про власне здоров'я: здоровий сон, збалансоване харчування, фізичні навантаження і спокійний емоційний стан. І волонтери також мають і близьких, яких вони повинні дбати.  

  Слабкий тил – погана підтримка бійців, що, у свою чергу, може мати фатальні наслідки.

Як собі допомогти

1. Давайте собі час на відпочинок. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності – це нормально.

2. Дотримуйтесь графіку дня та режиму сну, це надзвичайно важливо. Харчуйтеся регулярно і правильно, пийте воду.

3. Мінімізуйте негативні новини.

4. Не беріться за волонтерство тільки з почуття провини або з "я винен" або "бо всі".

5. Залишайтеся на зв'язку із близькими. Це важливо.

6. Звертайтеся за допомогою до фахівця – це нормально.

Три вправи, що допоможуть подолати стрес

Під час війни ситуація може змінитися вмить, і гострий стрес може виникнути будь-коли. Зайве перевантаження нервової системи нам не потрібне. Отже, якщо навчитися долати стреси, нервова система стане здоровішою.

Зупини думки

Під час виконання цієї вправи зміщується фокус уваги з потоку негативних думок, тим самим розбивається їхній перебіг та нормалізується емоційний стан.

•  Зосередьтеся на потоці думок, які проходять у цю хвилину, тобто усвідомте їх (при цьому можна, якщо дозволяє ситуація, заплющити очі).

•  Зберіть всю свою волю в кулак, подумки уявіть кнопку стоп-сигналу чи шлагбаум.

•  Вголос, досить твердо, скажіть стоп і зупиніть потік думок.

Хвилинка релаксації

• Розслабте куточки рота, потім — усі м’язи обличчя. Розслабте плечі.

• Зосередьтеся на міміці лиця та положенні тіла: вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан.

• Змініть мову обличчя та тіла шляхом розслаблення м’язів і глибокого дихання, щоб люди навколо не помітили вашої напруги, стресового стану.

• Розслабляйтеся в будь-яких ситуаціях, як тільки відчуєте, що справи йдуть не так, як вам хочеться.

Метод мобілізаційного дихання

Важливою складовою всіх видів релаксаційних практик є вправи із глибоким диханням. Саме використання вправ на глибоке дихання допомагає швидко знизити стрес різних рівнів.А також є технікою, яка допоможе зняти емоційну та фізіологічну напругу від стресу в будь-який час.

Мультфільми для емоційної підтримки

українських дітей:

Україно-ізраїльська IT-компанія Filancy Marketing спільно з громадською спілкою «Освіторія» розробили серію анімаційних роликів для емоційної підтримки українських дітей.

Про що мультфільми? Короткометражні мультфільми дають відповіді на поширені питання, які виникають під час війни у дітей. Важливою задачею при цьому було не нашкодити дітям, які пережили стрес, а навпаки — заспокоїти та посилити впевненість у собі у складних ситуаціях.

Перше відеоприсвячено звукам сирени й пояснює простою мовою про правила поведінки під час повітряної тривоги.

Друге відеоприсвячено темі вимушеної міграції. Автори анонсують, що у третьому мультфільмі глядачів чекає знаменитий пес-сапер Патрон.

Для того, аби пропустити наступні випуски, потрібно підписатися на канал YouTube-каналFilancy Marketing

Посилання - https://www.youtube.com/watch?v=PjzkxaDywuI

Як пережити панічну атаку

Переживання панічної атаки схоже на жах. Багато хто думає, що зможе впоратися, але все відбувається швидко і стрімко. Р. Бейкер, психіатр з Оксфордської клініки, що має великий досвід роботи з тривожними клієнтами, порівнює панічну атаку з торнадо, який триває недовго, але руйнування від нього має довгі наслідки. Цей стан часто вимагає психологічної підтримки.      

Панічна атака: що відбувається в організмі? Причиною виникнення панічних атак є активація системи виживання в організмі людини (і всіх тварин), що дісталася нам від стародавніх предків. Ця складна система готує тіло до стресової ситуації: бою, втечі або завмирання. Під час її активації прискорено виробляються гормони (особливо адреналін), створюючи стан підвищеної пильності та готовності. Пот застосовується для охолодження тіла, прискорення пульсу для припливу крові до м'язів і підготовки до травм, прискорене дихання готує до фізичного навантаження, скорочення зіниць поліпшує зір і т.д. У крайніх випадках мозок також реагує, і людина відчуває свого роду відчуженість від себе та реальності, що переживає в той момент. Всі ці симптоми паралізують.

Ця система ефективно готує організм до небезпеки навколишнього світу, однак під час панічної атаки вона активується без реальної загрози. Іноді природа симптомів може змусити людину думати, що у неї серцевий напад.

Пам'ятайте, що напад паніки, як правило, не буває разовим. Люди, які страждають від тривоги, можуть відчувати періодичні напади тривоги різної інтенсивності. Це може відбуватися один раз на тиждень або раз на місяць. Почуття тривоги постійно супроводжується нападами паніки, що виникають через накопичення стресових факторів.                                                                                                                                                  Як боротися з панічною атакою самостійно? Напади тривоги негативно впливають на якість життя, важче виконувати повсякденні завдання. Якщо цей стан триває довго, то може привести до депресії і суїцидальних думок.

• Вивчення паніки. Знання про причини вашого страху може привести до зниження симптомів і посиленню почуття контролю. Записавши свої думки під час нападу, Ви дізнаєтеся, що почуття, які ви відчуваєте, є нормальними і не загрожують божевіллям.

Ключ до заспокоєння панічної атаки – дізнатися більше про причини ваших нападів паніки і відпрацювати навички, необхідні для їх подолання.

• Уникайте кофеїну і куріння. У чутливих людей нікотин і кофеїн можуть викликати напади паніки.

• Навчіться контролювати дихання. Глибоке дихання може зменшити майбутні симптоми атаки.

• Техніки розслаблення. Заняття йогою та медитація стимулюють реакцію тіла на розслаблення, протилежну паніці і неспокою.

• Попросіть рідних про підтримку і допомогу.

• Послухайте улюблену музику або подивіться фільм.

• Займайтеся спортом. Фізична активність знижує рівень стресу, підвищує настрій і впевненість в собі.

• Знайдіть тематичні форуми. Переконайтеся, що Ви не одні з такою проблемою і поцікавтеся, як з нею справляються інші.

Панічна атака вночі так само можлива, як і днем. Нічний напад, як правило, сильніше денного. Людина прокидається з підвищеним потовиділенням, серцебиттям, розгубленістю і сильним страхом.

Так як вилікувати панічні атаки самостійно досить непросто, найкраще звернутися за психологічною допомогою до фахівця.      

                                                                                                                                                                                                             Панічні атаки: лікування. Як позбутися від панічних атак?Лікування панічних атак слід довірити невропатологу, психологу та психотерапевту. Універсальних ліків від панічних атак, на жаль, не існує. Терапія заснована на комплексному поєднанні психокорекційних методів та препаратах при панічних атаках.

Пам’ятка для дітей та батьків на період літніх канікул:

Шановні батьки!

Пам'ятайте, що літні канікули для дітей - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов'язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля сина (доньки).

Пам'ятка безпечної поведінки під час літніх канікул для дітей

Ось і розпочинаються літні канікули. Як завжди, кожен з нас проведе їх по-різному. 

Тому, закликаю Вас завжди пам`ятати елементарні правила безпеки, щоб літній відпочинок не був зіпсований:

• Гуляти й гратися можна в місцях, які призначені для цього.

• Небезпечними для ігор можуть бути сходи, підвали, горища, будівельні майданчики, ліфти.

• Під час ігор у небезпечних місцях можна одержати травми й каліцтва різного ступеня тяжкості.

• Під час ігор не варто демонструвати свою хоробрість одноліткам, стрибаючи з великої висоти, пірнаючи з крутих схилів на велику глибину, здираючись якнайвище на дерева.

• Під час літнього відпочинку слід поводитися так, щоб не мати дорікань із боку дорослих.

• Під час канікул слід, як і раніше, дотримуватися правил техніки пожежної безпеки.

• Не можна брати в руки незнайомі предмети, кидати їх у вогонь, гратися ними. Найкраще повідомити про місце їхнього знаходження дорослим.

• Під час відпочинку на узбережжі слід обов'язково дотримуватися правил поведінки на воді й поблизу неї.

• Одяг та взуття для відпочинку слід вибирати згідно із сезоном.

• Після контакту зі свійськими тваринами слід добре вимити руки з милом.

Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах

1. Правила дорожнього руху

• Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;

• дорогу переходити не поспiшаючи;

• не можна переходити дорогу навскіс;

• переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини зупинитися i подивитися направо;

• якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

• якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.

2. Правила електробезпеки

• Під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;

• категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;

• не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під напругою;

Пам'ятайте: зовнiшнiми ознаками несправностi електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з'явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

3. Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

• забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

• не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

• виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

4. Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

• гра з вогнем - одна з причин пожежi;

• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в турпоходi.

5. Правила поведiнки на водi

• Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20-250 С i води - не менш нiж 18-200С;

• купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

• забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

• не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

• грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

• не забруднюйте воду та берег;

• не подавайте хибних сигналiв тривоги;

• не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання.

6. Правила культури поведінки (правила в громадських місцях)

• Завжди прагнiть бути культурною людиною;

• поступайтеся мiсцем людям похилого вiку;

• поважайте старших, не будь грубим;

• не гуляйте пiзнiше 21 години;

• не сидiть цiлодобово бiля телевiзора, комп'ютера;

• бiльше читайте художньої лiтератури.

7. Категорично забороняється

• Ходити на територiї новобудов;

• купатися без догляду дорослих;

• розводити вогнище в лiсi, поблизу лiнiй електропередач;

• iздити на велосипедi на тiй частинi дороги, де рухається транспорт.

8. Суворо дотримуйтесь правил:

• дорожнього руху;

• користування газовими, електричними приладами;

• поведiнки дiтей на водi;

• користування пасажирським лiфтом;

• протипожежної безпеки.

Гарних вам канікул! Гарного вам відпочинку!

1. Переключіть увагу, змістіть акценти на зовнішній світ.
Поспостерігайте за тим, що вас здатне порадувати: як розквітає природа, звуки вітру, шелест листя та спів птахів у тихому сквері. Сконцентруйтеся на тому, що бачите та чуєте в цей момент. Частіше бувайте на свіжому повітрі. Візьміть за звичку щодня, протягом години здійснювати прогулянки в лісі чи парку.

2. Займіться спортом.
При цьому не обов’язково ходити в спортзал, достатньо буде ранкової зарядки та легкої пробіжки. Позитивний заряд на день забезпечений.

3. Змініть картинку, вирушайте в подорож.
Вулицями рідного міста, країнами Європи або рідних Карпат. Нові враження та позитивні емоції допоможуть, хоч на якийсь час, відволіктися.

4. Знайдіть улюблене хобі.
Це чудова профілактика стресу. Запитайте себе: Що мені подобається робити? Можливо, писати вірші, шити, в’язати, готувати кулінарні шедеври чи вивчати психологію. Дізналися відповідь. Добре. А тепер, не відкладаючи, розпочинайте. Це зробить вас спокійнішим і щасливішим.

«Під час війни людина може відчувати шок, гнів, депресію, мати перепади настрою та проблеми зі сном. Це нормальна реакція психіки на стрес…»

5. Спілкуйтесь з рідними та близькими вам людьми.
Підтримуйте їх у цей непростий час, це дуже важливо і для них, і для вас. Це дасть вам можливість вилити душу і виговоритися. Піклуйтеся про інших. Нині будь-яка допомога є доречною та потрібною.

6. Приймайте ванни.
Тепла вечірня ванна з морською сіллю та заспокійливими ефірними оліями забезпечить вам 100% умиротворення, а найголовніше тихий та здоровий сон.

7. Частіше посміхайтеся.
Людина посміхається, реагуючи на події, причому не завжди позитивні. Незважаючи на те, що посмішку прийнято вважати ознакою дружелюбності, співчуття чи радості, у небезпечній ситуації вона допомагає заспокоїтися. Сміх — це найкраща профілактика стресу.

8. Припиніть жаліти себе.
Слід розуміти, що в житті є як погані, так і хороші моменти. Будьте вдячні за те, що маєте. Подяка — це хороший спосіб профілактики стресу. Замість постійного невдоволення, ви почнете отримувати радість від того, що маєте.

9. Мрійте та фантазуйте.
У позитивній психології є така техніка, називається «Візуалізація». Її суть у тому, що ви мрієте про те, чого хочете, робіть це із задоволенням і в теперішньому часі. Це дасть вам змогу отримати те, що ви малювали у своїй уяві, складіть список того, що вас радує. Якщо ви прагнете змінити ситуацію, потрібно дивитися тільки вперед і вміти малювати для себе нове життя з новими можливостями. Ці заняття — ваш порятунок від стресу.

10. Живіть красиво.
Одягайтесь максимально вишукано або незвичайно, використовуйте гарний посуд і все, що може зараз зробити ваше життя кращим. Відволікайтесь на щось приємне і займіться тим, що приносить вам максимальне задоволення.

Варто пам’ятати, що під час війни людина може відчувати шок, гнів, депресію, мати перепади настрою та проблеми зі сном. Це нормальна реакція психіки на стрес. Однак, якщо ви доклали всіх зусиль, а тривожність нікуди не поділася та стає все гірше, то не соромтеся зателефонувати психологу або психотерапевту, фахівець допоможе розібратися в собі, вийти з депресії та поглянути на складні психотравмуючі ситуації під іншим кутом.

Що таке емоційне вигорання

Емоційне вигорання — це стан, в якому людина відчуває себе морально виснаженою через накопичений стрес від ситуації в особистому житті. Це може бути пов’язано з роботою, навчанням, стосунками або з будь-яким іншим аспектом вашого життя. Вигорання може бути дуже виснажливим. Воно впливає на те, як ми почуваємо себе і як взаємодіємо з іншими людьми. 

"Людство - без облагородження його тваринами і рослинами - загине, збідніє, впаде в злобу відчаю, як самотній на самоті"

Весняна депресія: як з нею впоратися? 

      Березень – традиційний час загальної нудьги. Час, коли стартує весняна депресія. Саме навесні у людей, які втомилися за зиму від авітамінозу та відсутності ультрафіолету, найчастіше і починають здавати нерви. А тут ще й криза, що котиться планетою, не додає гарного настрою. Того й дивись, почнеться депресія – підступна, як стверджують медики, недуга.

     Різновиди – весняна депресія За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), депресія вже вийшла на перше місце у світі серед причин неявки на роботу та на друге – серед хвороб, що призводять до втрати працездатності. А якщо вірити прогнозам все тієї ж ВООЗ, депресія займе перше місце і в списку найнебезпечніших хвороб, обігнавши сьогоднішніх лідерів – інфекційні та серцево-судинні захворювання. Словом, з депресією жарти погані. Але й приводів для паніки також немає. Багато людей чудово уживалися зі своєю нудьгою все життя. Вінстон Черчіль, який регулярно страждав на депресію, називав її “чорним собакою, який завжди зі мною”.           Однак це не завадило йому стати тим, ким він став. А за певних зусиль депресію взагалі можна перемогти, і навіть без жодних ліків. Як це зробити?

Зрозумій себе Насамперед треба своєчасно “вирахувати” хворобу. Ось сім основних симптомів депресії: дратівливість, поганий настрій; почуття тривоги, страху, навіть паніки; знижена працездатність; головний біль, біль у шиї та спині; напади слабкості, запаморочення; оніміння та поколювання в пальцях рук та ніг; безсоння, нічні кошмари.На тлі основних симптомів можуть бути такі стани, як знижена концентрація уваги, занижена самооцінка і відсутність впевненості в собі, самобичування, порушення апетиту, статевого потягу, загальмованість або, навпаки, надмірна метушливість.

    Але треба розуміти, що депресія і просто поганий настрій – різні речі. Сум, як запевняють лікарі, у певних дозах навіть корисний для організму. Депресія не та хвороба, яка сьогодні є, завтра її нема, а післязавтра знову є. Ось якщо всі перераховані симптоми продовжуються не менше двох тижнів без перерви, тоді вже є підстави занепокоїтися. На щастя, депресія є найбільш “виліковним” із усіх психічних розладів. Спершу спробуйте вийти з неї самостійно. Не заганяйте проблему всередину, аналізуйте свій стан, намагайтеся справлятися з поганими думками, хвалите себе за будь-які навіть незначні досягнення.

Вітаміни і гормон радості

Як розквітнути навесні і не впасти в депресію, яка часто є супутником міжсезоння? Ослабленому організму необхідні вітаміни. Знайти їх можна у свіжій зелені, цитрусових, шипшині та меді. Щоб весняне нездужання не зіпсувало вам життя, їжте банани, хурму та чорний шоколад. Гормон радості ендорфін, який міститься в цих продуктах піднімає настрій і бореться з нудьгою. Пропийте вітамінний комплекс і не забудьте побалувати шкіру вітамінними масками і коктейлями.

Необхідні зміни

Навесні природа оновлюється, і пейзаж навколо різко змінюється. Внутрішній дисбаланс між змінами в природі і одноманітністю повсякденного життя теж може призвести до депресії. Щоб цього не сталося, краще всього змінитися самому. Схуднути або закохатися, або хоча б поміняти зачіску. Якщо не хочеться змінювати щось кардинально, надайте волоссю новий відтінок, пройдіть курс релаксації і масажу. Додайте в свою косметичку кілька новинок з нової весняної палітри. Побалуйте себе свіжим весняним ароматом з квітковими нотками. Додайте в гардероб нові модні наряди. Якщо дозволяє бюджет, виберіть собі легкий весняний шарфик приємного забарвлення. Ще краще допоможуть пережити весняну депресію зміни внутрішні. Закохатися - ось найкращий рецепт від весняного нездужання.

Здоровий спосіб життя

Весна - чудовий час для того, щоб відмовитися від сигарети. Почніть нове здорове життя. Приймайте контрастний душ і робіть зарядку. Пройдіться пішки з роботи, запишіться на танці або в басейн. Приймайте ванни з морською сіллю або хвойним екстрактом. Сходіть в солярій. Це найлегший спосіб заповнити недолік вітаміну D. Частіше виходьте з дому і гуляйте в парку, подалі від загазованих вулиць і проспектів. Зустрічайтеся з друзями і влаштовуйте вилазки на природу.

Міцний сон - запорука здоров'я

Обов'язково висипайтеся навесні. Привчіть себе лягати раніше, якщо з самого ранку вам потрібно рано вставати на роботу. Знайдіть 20 хвилин у другій половині дня, щоб відпочити з книжкою або подрімати. Недолік сну часто стає причиною стресу або депресії.

Якір позитиву

Оточіть себе приємними речами. Придбайте нову кімнатну квітку, посадіть її в красивий горщик і милуйтеся її цвітінням і формою. Поставте на чільне місце фотографії, де вам весело або з вами коханий. Повісьте на стіну яскравий плакат, який викликає у вас позитивні емоції. Частіше дивіться на такий «якір позитиву» і поганий настрій і депресія не наздоженуть вас.

Приємне хобі

Знайдіть собі приємне хобі. Це може бути ліплення, рукоділля, малювання, миловаріння, фотографія або декупаж. Головне - створювати щось позитивне своїми руками, що дарує радість і тепло. Намагайтеся знаходити хороше в тому, що вас оточує. Дивіться мультики та фільми зі щасливим кінцем, читайте цікаві книги і ходіть на вистави. Зробіть своє життя насиченим і заповненим подіями. У вас не залишиться часу на нудьгу і апатію.

Позитивне мислення

Саме навесні ми дивимося критично на себе, оцінюючи себе з боку. "Все навколо худі і стрункі, - а я товста корова". "У подружки є хлопець, а мене ніхто не любить". "На дворі весна, а мені і надіти нічого". Не допускайте таких думок у свою адресу. Полюбіть себе такою, яка ви є. Обов'язково вірте в те, що і на вашій вулиці буде свято, і у вашому житті обов'язково станеться щось хороше.

Зараз здається, ніби відпочинок чи відпустка — це щось заборонене або щонайменше неприпустиме. Бо як це — відпочивати, коли йде війна?

Тут важливо розуміти, що відпочинок потрібен усім без винятків для нормального функціонування організму (і мозку зокрема). До того ж, коли ви нормально функціонуєте, то можете зробити набагато більше, аніж лежачи на дивані не в змозі піднятися.

Що можна називати “повноцінним відпочинком”?

Щодня наш організм витрачає енергію для того, щоб адаптуватися до величезної кількості стресорів, які спричиняють реакції напруги (фізіологічні та психологічні реакції). За логікою відновлення енергетичного балансу ми також маємо потребу звідкись брати цю енергію, тобто відновлюватись.

Відновлення відбувається, коли людина відсторонена від стресорів за допомогою дозвілля та завдяки фізіологічним процесам, що відбуваються під час сну.

На думку науковиць Нагоскі, 42 % — це необхідна частина дня, яка нам потрібна для відпочинку, щоби функціонувати оптимально. На практиці це 10 годин на день, присвячених відпочинку в різних його формах.

Як мають виглядати “якісні 42 %”?

• → Сон. У середньому дорослій людині потрібно від 7 до 9 годин сну щоночі.

• → Фізична активність. За рекомендацією ВООЗ ми потребуємо приблизно 30 хв фізичної активності щоденно. Це може бути що завгодно: від швидкої ходьби до кросфіту.

• → Соціальна взаємодія. Зустрічі з друзями/колегами/родиною, людьми зі спільними цінностями сприяють відновленню.

• → Харчування. Споглядайте та досліджуйте їжу, ніби ви куштуєте її вперше. Усвідомлене харчування не тільки приносить більше задоволення від їжі, але також запобігає переїданню. Ідеально — насолоджуватись їжею з сім’єю чи друзями.

• → Активне дозвілля. Це також може бути зайняття творчою діяльністю: гра на музичних інструментах, експерименти з хобі, читання книжок, прогулянки в парку тощо. Головне, щоби заняття допомагало справлятися зі стресом і додавало енергії.→

Як наша психіка сигналізує, що нам уже час відпочивати? Які попереджувальні ознаки та симптоми емоційного стресу?

Організм одразу буде сигналізувати нам, що щось пішло не так. Серед “червоних прапорців” — тимчасове відчуття перевантаження, дратівливість, соціальна замкнутість, брак енергії для нових зусиль і зниження продуктивності. Симптоми можуть бути як фізичними, психічними, так і поведінковими.

Фізичні симптоми:

• → важкість у грудях, прискорене серцебиття або біль у грудях;

• → біль у плечі, шиї або спині, загальний біль у тілі;

• → головний біль;

• → скреготіння зубами або стискання щелепи;

• → задишка;

• → запаморочення;

• → почуття втоми, тривоги, депресії;

• → втрата або набір ваги; зміни в харчових звичках;

• → коротший або тривалий сон;

• → шлунково-кишкові розлади;

• → сексуальні труднощі.

Психічні та поведінкові симптоми:

• → більш емоційний стан, ніж зазвичай;

• → проблеми з увагою або запам’ятовуванням;

• → проблеми з прийняттям рішень, розв’язуванням проблем, виконанням роботи;

• → вживання ПАВ для зняття емоційного стресу.

Зараз люди часто кажуть, що не можуть дозволити собі відпочивати. Як впоратися з цим почуттям і як переконати себе відпочити, не відчуваючи провини?

Можемо використати техніку прийняття рішень:

• → Напишіть аргументи (пов’язані з коротко- та довгостроковою перспективою) ”за” та “проти” відпочити та НЕ відпочивати у відпустці/вільний час.

• → Перечитайте всі ці аргументи й прийміть усвідомлене рішення. Рішення не є ідеальними. Важливо, що це рішення усвідомлене.

Якщо ви відчуваєте провину, поставте собі кілька питань:

• → Чи ця провина, її інтенсивність та тривалість відповідає ситуації?

• → Дії, викликані почуттям цієї провини, будуть ефективними для мене? Які факти говорять про це?

Якщо так — діємо за провиною. Якщо ні — необхідно зрозуміти, яка думка та дія буде більш корисна.

А що каже наука про користь відпочинку?

За інформацією APA (Американської психологічної асоціації) є 4 науково обґрунтовані причини, чому відпустка та відпочинок приносить користь:

• → Задоволеність життям. Досвід, отриманий під час відпустки, має довгостроковий вплив, оскільки сприйняття минулого досвіду в позитивному світлі може вплинути на поточний стан щастя людини.

• → Фізичне самопочуття. Відпочинок може покращити фізичне здоров’я. Фремінгемське дослідження серця показало, що відпустка дійсно знижує ризик серцевих захворювань.

• → Переваги для психічного здоров’я. Відпустка/відпочинок може покращити настрій, а також зменшити депресію, тривогу та стрес, віддаляючи людей від діяльності та середовища, які вони асоціюють зі стресом і тривогою.

• → Зміцнення продуктивності. Дослідження, проведене Boston Consulting Group, показало, що професіонали, які більше відпочивали, були значно продуктивнішими, ніж ті, хто витрачав більше часу на роботу.

Якими можуть бути варіанти відпочинку?

Важливо, щоби ви мали контроль над відпочинком та відпочивали часто. Відпочинок має бути фінансово доступним та нести виключно позитивний досвід.

50 ідей для відпочинку на кожен день:

• → Читати книжки.

• → Ходити на вечірки.

• → Відвідувати лекції/семінари/тренінги.

• → Автопрогулянка.

• → Займатися творчістю.

• → Робити приємності близьким людям.

• → Думати про щось хороше в майбутньому та планувати.

• → Грати в настільні ігри.

• → Дивитися веселі та добрі фільми.

• → Вирішували головоломки чи кросворди.

• → Гуляти з тваринами (домашніми або з притулку).

• → Співати.

• → Консервувати/заморожувати продукти.

• → Вивчати місто на прогулянці.

• → Займатися рукоділлям.

• → Робити макіяж.

• → Займатися садівництвом.

• → Слухати звуки природи.

• → Дивитися на небо.

• → Ходити на побачення.

• → Танцювати.

• → Відвідувати масажний кабінет.

• → Фотографувати.

• → Збирати гриби, ягоди, цікаві камінці, цілющі трави тощо у безпечних місцях.

• → Допомагати комусь, хто потребує  допомоги.

• → Слухати жарти.

• → Милуватися пейзажами.

• → Готувати та їсти смачну/особливу/нову їжу.

• → Покращувати  здоров’я.

• → Відвідати музей або виставку.

• → Вчитися робити щось нове чи вчити когось.

• → Щиро казати добрі слова.

• → Думати про людей, які подобаються.

• → Їздити верхи.

• → Брати участь у соціальній діяльності.

• → Ходити по траві, листю, піску, гальці.

• → Зустрічатися з друзями.

• → Бути на самоті чи в тиші.

• → Молитися чи медитувати.

• → Ходити в кафе.

• → Робити експерименти або іншу наукову роботу.

• → Писати щоденник.

• → Слухати музику.

• → Відвідувати бібліотеку.

• → Кататися на велосипеді.

• → Писати листи, листівки, записки.

• → Розмовляти про хобі чи особливі інтереси.

• → Посміхатись людям.

• → Проводити час із коханою людиною та виявляти любов.

• → Робити будь-що з дітьми.

Як знайти заняття, яке буде приносити задоволення, в умовах війни? Часто здається, що будь-яка діяльність марна та немає жодного сенсу.

Для пошуку відновлювальної діяльності, якою б хотілося займатися й вона не здавалася б “марною”, можемо провести власне дослідження. 

Зробіть табличку, де на кожен день тижня ви заплануєте хоча б одну приємну реалістичну справу, яку можете зробити. У наступному стовпчику на кожен день тижня записуйте приємні справи, у яких ви дійсно брали участь. У подальших стовпчиках оцініть:

від 0 до 5 — відпускання поточних неприємностей під час приємної події;
від 0 до 100 — приємність досвіду;
останній стовпчик — для коментарів.

На основі цього дослідження ви матимете розуміння, які активності приносять більше задоволення і сприяють відновленню.

Як ще можна собі допомогти?

Практикуйте майндфулнес — навичку концентрувати увагу та ставати більш усвідомленими. Уже сьогодні ви можете почати вести практику “Календар приємного досвіду”. Стежте за будь-яким приємним досвідом й усвідомлюйте його. Досвід може бути цілком звичайним, важливо лише те, що це викликає приємні почуття.

Звертайтеся до цих запитань, щоби сфокусуватися на деталях нового досвіду:

Який був досвід?
Які фізичні відчуття ви відчули?
Які настрої або почуття ви помітили?
Які думки промайнули в голові?
Які думки у вас зараз, коли ви пишете це?