Радянізація західних областей України

Особливості повоєнних суспільних перетворень у західних областях України

1. Відбудова народного господарства західних областей України здійснювалася за умов радянізації всіх аспектів соціально-економічного і культурного життя краю

2. Були значно вищими, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку.

Якщо 1940 р. підприємства західних областей України становили 4,7% загальної кількості підприємств України, то 1949 р. — вже 12,6% (у важкій промисловості — відповідно 8,1% і 16,8%).

3. Здійснювалася форсована індустріалізація, що супроводжувалася повільним розвитком харчової, легкої та інших галузей промисловості, які виробляли товари для людей.

4. Відбулися суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства.

Якщо раніше лісова промисловість вивозила за межі краю майже всю лісову сировину в непереробленому або напівпереробленому вигляді, то тепер продукція стала базою для розвитку місцевих галузей деревообробної, паперової, хімічної промисловості.

5. Швидкими темпами належало здійснити колективізацію, культурну революцію.

6. На західноукраїнських землях було відкрито значні родовища корисних копалин:

Угерське, Рудківське газові родовища у Дрогобицькій області, Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн із промисловими запасами вугілля в 1,6 млрд тонн, Роздольське родовище сірки та ін.

7. Формальне представництво у владних структурах місцевого населення.

8. Масові репресії проти корінних жителів і депортації.

Труднощі відбудови у західних областях України

Причини:

1. Значні руйнації, завдані війною.

2. Слаборозвинена промисловість краю.

У промисловості Галичини було зайнято лише 4% населення.

3. Пасивний та активний опір з боку значної частини місцевого населення соціалістичним перетворенням, що відбувався паралельно з процесом відбудови.

4. Процесові радянських перетворень протидіяли УПА й підпілля ОУН.

Як відбувалася радянізація західних областей України

1. 7 травня 1945 р. ЦК КП(б)У та уряд СРСР прийняли постанову “Про заходи з відбудови і дальшого розвитку господарства Львівської, Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської, Волинської, Чернівецької, областей на 1945 р.”

2. У грудні 1945 р. ЦК ВКП(б)У створив спеціальний відділ по західних областях України. Згодом підрозділи такої спрямованості було організовано в галузевих наркоматах. Питанням “допомоги” західним областям відав один із заступників голови уряду, а в наркоматах — один із заступників наркома.

3. Для забезпечення радянізації Західної України широко залучалися працівники партійно-комсомольського, державного апаратів, службовці правоохоронних органів, державної безпеки, культури та освіти з інших районів СРСР, переважно із Східної України. Лише до сільських шкіл Західної України було направлено 44 тис. вчителів, на підприємства — 20 тис. кваліфікованих робітників, чимало інженерно-технічних працівників, спеціалістів сільського господарства.

4. У західних областях України створювалася мережа більшовицьких і комсомольських організацій, формувалися професійні спілки.

5. З різних районів СРСР і Німеччини сюди направлялися обладнання, технологічні лінії, навіть цілі підприємства.

Позитивні зміни в західних областях України:

1. Було побудовано заводи-гіганти:

• • • Жидачівський паперовий комбінат (найбільший в Європі),

    • Калуський хімічний комбінат,

    • автобусний завод у Львові,

    • заводи автонавантажувачів, кінескопів, телевізорів у Львові.

2. У 1945-1946 рр. у Львові стали до ладу електроламповий, інструментальний заводи, завод сільськогосподарських машин.

3. У 1949 р. в західних областях України діяло 2500 великих і середніх промислових підприємств.

4. На початку 1950-х рр. промислове виробництво Західної України становило 10% республіканського.

5. Виникли такі галузі промисловості, як металообробна, швейна, трикотажна, машинобудівна, приладобудування.

6. На повну потужність запрацювали і нарощували можливості заводи лісопильної та деревообробної промисловості.

7. Було здійснено реконструкцію старих заводів і фабрик.

8. Швидкими темпами зростало число промислових робітників.

Кількість робітників за роки повоєнної п’ятирічки зросла у 7 разів, а валова продукція промисловості — у 10 разів.

9. Було організовано виробництво меблів.

10. Організовувалися геологорозвідувальні роботи щодо пошуку нових запасів нафти, газу, а також інших сировинних і мінеральних ресурсів (вугілля, сірки, мінеральних вод).

11. Розширилися видобуток і переробка нафти.

12. У 1948 р. завершено будівництво найпотужнішого в ті часи в СРСР та Європі магістрального газопроводу Дашава — Київ.

13. Розширилася мережа початкової, середньої та вищої освіти, велась активна боротьба з неграмотністю. Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку. Кількість учнів у 5-10-х класах збільшилася майже у 3 рази. У 1950 р. в Західній Україні діяло 25 вишів (зокрема 3 університети), в яких навчалося близько 34 тис. студентів, було відкрито 110, спеціальних навчальних закладів, в яких навчалося 29 тис. учнів.

14. У 1945 р. в Ужгороді вперше в історії Закарпаття відкрито університет.

15. У 1950 р. у 24 вишах Західної України навчалося близько 24 тис. студентів денного і 9 тис. заочного відділення.

Негативні наслідки радянізації західних областей України:

1. Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів країни. У 1946 р. місцеві мешканці становили лише 13% номенклатури.

З 532 голів колгоспів 296 були приїжджими із східних областей України.

Серед секретарів обкомів і міськкомів лише 11% працівників були місцевими жителями, серед завідувачів відділів обкомів і міськкомів їх було 8%, серед голів і заступників голів райвиконкомів — 27%.

2. Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель.

Замість 1,5 млн одноосібних господарств до середини 1950 р. було створено 7190 колгоспів, які об’єднали 98% селянських господарств. Потім відбулося примусове об’єднання колгоспів, їх до кінця 1950 р. стало 800.

3. Чинилися репресії щодо мирних жителів.

Колективізація супроводжувалася примусом, залякуванням, погрожуванням, шантажем, провокаціями, вивезенням до Сибіру.

До східних районів СРСР у 1946-1947 рр. було депортовано близько 500 тис. західних українців, переважно сільського населення (65 906 родин). Тривало “розкуркулення” і виселення середняків. На схід було виселено 200 тис. “співучасників бандерівських угруповань”.

4. Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на “східняків” і “західників”.

5. Багаті природні ресурси краю по-хижацьки винищувалися.

У 1950 р. з Карпат і Полісся було вивезено 11,2 млн м лісу.

6. Відбувалося відставання легкої й харчової промисловості, домінування кількісних показників над якісними, відсутність закінченого замкненого технологічного циклу, залежність від союзного центру тощо.

7. Повоєнне розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням великої кількості населення.

8. Насаджувалася комуністична ідеологія.

9. Посилився процес русифікації.

На початку 1953 р. в інститутах західних областей переважна більшість дисциплін читалася російською мовою. У Львівському університеті з 295 викладачів українською мовою лекції читали тільки 49.

10. Було ліквідовано Українську греко-католицьку церкву.