14 урок. Цивільні правовідносини та їх регулювання

Поняття та мета цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність - це примусовий захід май­нового характеру, що забезпечує відновлення порушених цивіль­них прав і зумовлює негативні наслідки для порушника; цивільно-правова відповідальність — це вид юридичної відповідальності, який передбачає примусовий вплив на особу шляхом застосування санкцій, які мають для неї негативні майнові наслідки.

Особливості цивільно-правової відповідальності:

• настає лише за правопорушення, яке завдало шкоди (май­нової, моральної);

• встановлюється законом чи договором;

• має компенсаційний характер (відшкодування завданих збитків);

• вона є майновою відповідальністю (її метою є відновлення порушених прав);

• вона настає за невиконання або за неналежного виконання цивільно-правових обов'язків чи у випадку заподіяння шкоди іншій особі;

• діє принцип презумпції винності особи (правопорушник пови­нен довести, що шкоди завдано не з його вини).

Слід знати, що:

• за шкоду, завдану малолітньою особою (віком до 14 років), відповідають її батьки або особи, що їх замінюють;

• неповнолітня особа (14-18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (тобто сама відшко­довує шкоду, якщо має заробіток, стипендію, власне майно);

• батьки (усиновлювачі, піклувальники) несуть субсидіарну (до­даткову) відповідальність (частково або повністю) в частині відшкодування шкоди, завданої їхніми неповнолітніми осо­бами, але за умови: якщо батьки не доведуть, що шкоду було завдано не з вини неповнолітніх (або не з їхньої вини);

• шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою са­мостійно на загальних підставах.

Варто мати на увазі, що:

• відшкодування шкоди не звільняє особу від виконання сво­їх обов'язків;

• цивільно-правова відповідальність може наставати і без вини;

• цивільно-правова відповідальність не настає за шкоду, завдану за форс-мажорних обставин (обставин, які не можна усунути іншим способом).

• Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібні певні підстави.

Спадкове право

Спадкування – це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування існує двох видів: за законом і за заповітом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути:

• фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини;

• особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені жи­вими після відкриття спадщини.

• Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Умови відкриття спадщини:

• час відкриття спадщини - це день смерті особи або день, коли суд її оголошує померлою;

• місце відкриття спадщини - це останнє місце проживання спадкодавця або місцезнаходження нерухомої (основної час­тини) чи основної частини рухомого майна;

• коло спадкоємців.

Спадкування за законом здійснюється у порядку черговості (5 черг) та у рівних частках.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випа­док своєї смерті.

Загальні вимоги до складення заповіту:

• складається фізичною особою з повною цивільною дієздатністю;

• складається особисто, без будь-якого представника;

• складається в письмовій формі із зазначенням місця та часу складення;

• має бути особисто підписаний заповідачем;

• має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначені у статтях Цивільного кодексу України;

• має бути складений згідно із законом.

Обов'язкова частка у спадщині

Цивільний кодекс України закріплює перелік спадкоємців, які мають право па обов'язкову частку у спадщині незалежно від зміс­ту заповіту. Ці спадкоємці успадковують половину частки спадщини, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Це:

• малолітні діти спадкодавця;

• неповнолітні діти спадкодавця;

• повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;

• непрацездатна вдова (вдівець) спадкодавця;

• непрацездатні батьки спадкодавця.

Контрольні запитання:

1. У чому полягають особливості цивільно-правової відповідальності малолітніх дітей?

2. Як може встановлюватися недійсність правочину?

3. У чому полягають особливості цивільно-правової відповідальності?

4. У чому полягають особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх?

5. Хто має право на обов´язкову частку в спадщині?

6. Коли відкривається спадщина? Що є місцем відкриття спадщини?

7. Який строк встановлюється для прийняття спадщини? Кому переходить спадщина, визнана судом відмерлою?

8. Назвіть вимоги, які висуває закон до складання заповіту.