Паризька мирна конференція

18 січня 1919 р. Почала свою роботу конференція в Парижі, яка була скликана для узгодження умов мирних договорів. В роботі конференції взяли участь представники 32 держав. На конференцію не були запрошені:

• представники переможених країн;

• радянська Росія, бо країни Антанти не визнавали її існування і хотіли поділити на сфери впливу.

Усі питання узгодження текстів мирних договорів вирішувалися в:

“Раді десятьох” — входили глави держав і міністри закордонних справ США, Франції, Великої Британії, Японії, Італії; “Раді чотирьох” (почала діяти з 3 березня 1919 р.) — входили глави урядів США, Великої Британії, Франції, Італії.

“Рада чотирьох”:

Велика Британія — прем’єр-міністр Д. Ллойд-Джордж;

США — президент В. Вільсон;

Франція — прем’єр Ж. Клемансо;

іноді радилися з прем’єр-міністром Італії В. Орландо.

Відкрив Паризьку мирну конференцію президент Франції Р. Пуанкаре.

Головою Паризької конференції був французький прем’єр Ж. Клемансо.

НАМІРИ ГОЛОВНИХ ДЕРЖАВ-ПЕРЕМОЖНИЦЬ НА КОНФЕРЕНЦІЇ

США. 1. Мали претензії на світову гегемонію.

2. Були зацікавлені в реалізації принципу вільної торгівлі та мореплавства.

3. Прагнули встановити свій політичний вплив у Європі.

Велика Британія. 1. Намагалася закріпити досягнуте:

• першість на морях;

• контроль над більшістю німецьких колоній.

2. Хотіла перешкодити Франції стати лідером у Європі.

3. Була зацікавлена у збереженні Німецької держави для забезпечення рівноваги сил у Європі.

4. Прагнула відновити свою колишню могутність.

Франція. 1. Прагнула ослабити Німеччину, розчленувати її на малі держави.

2. Приєднати Саарський вугільний басейн.

3. Повернути Ельзас і Лотарингію.

4. Захопити значну частину турецьких і німецьких колоній.

5. Встановити своє панівне становище у Європі.

Італія. Домагалася територій на Балканах, що входили до складу Австро-Угорщини.

Японія. 1. Прагнула захопити німецькі колонії на Далекому Сході.

2. Вимагала передати їй Шаньдун.

“14 ПУНКТІВ” В. ВІЛЬСОНА — АМЕРИКАНСЬКА ПРОГРАМА МИРНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ

Те, якими повинні бути принципи міжнародних відносин, американський президент В. Вільсон висловив у “14 пунктах”, які були оприлюднені ще 8 січня 1918 р.

“14 пунктів” В. Вільсона визначали хід Паризької конференції і були спрямовані на встановлення миру в Європі;

1. Відмова від таємної дипломатії.

2. Мир без анексій.

3. Свобода мореплавства і торгівлі.

4. Необхідність скорочення озброєнь і встановлення гарантій для забезпечення роззброєння.

5. Справедливе врегулювання колоніальних проблем.

6. Визнання прав людей на самовизначення.

7. Визволення і відновлення Бельгії.

8. Повернення Франції Ельзасу і Лотарингії, відновлення окупованих районів Франції.

9. Встановлення кордонів Італії.

10. Автономія народів Австро-Угорщини.

11. Визволення від німецької окупації територій Румунії, Сербії, Чорногорії.

12. Автономія для народів, що входили до складу Османської імперії.

13. Створення незалежної Польщі.

14. Створення Ліги Націй.

Висновок: “14 пунктів” В. Вільсона були спрямовані на:

• запобігання світовій війні;

• створення вільного демократичного ладу.

НАСЛІДКИ ПАРИЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

1. Були остаточно підбиті підсумки Першої світової війни.

2. Підписано п’ять договорів (з Німеччиною, Австрією, Угорщиною, Туреччиною, Болгарією).

3. Докорінних змін зазнали кордони європейських держав.

4. Десять нових держав отримали міжнародне визнання.

• Данцинг – вільне місто (1,9 тис. км2, 325 тис. чол.);

  • Саар – на 15 років під управління Ліги Націй (Франція);

  • Рейнська демілітаризована зона;

  • заборона аншлюсу (об᾽єднання) з Австрією.

Переділ колоній:

• Велика Британія – Танганьїка;

• Бельгія – Руанда, Урунді;

• Португалія – «трикутник Кіонг» (Південно-Східна Африка);

• Франція та Велика Британія – Камерун і Того;

• Південно-Африканський Союз – Південно-Східна Африка;

• Австралійський Союз – Німецька Нова Гвінея;

• Нова Зеландія – острови Західне Самоа;

• Японія – Соломонові острови, Ціндао, Шандунська провінція, архіпелаг Бісмарка.

Обмеження на збройні сили:

• Генеральний штаб повинен був бути розпущений;

• армія 100 тис. чол.;

• загальнообов’язкова військова повинність скасовувалась;

• 6 дредноутів, 6 легких крейсерів, 12 есмінців та 12 торпедних катерів;

• особовий склад флоту не більше 15 тис. чол.;

• заборона мати підводний флот;

• заборона мати танки, авіацію та важку артилерію.

Репарації:

Визначені пізніше в сумі 226 млрд. марок, в 1921 р. скорочена до 132 млрд. марок (31,4 млрд. $ або 442 млрд. $ у 2012 р., 6,6 млрд. £ або 284 млрд. £ у 2012 р.). Останній платіж Німеччина сплатила 3 жовтня 2010 р. (70 млн. €).

Обмеження на збройні сили:

• армія 30 тис. чол.;

• загальнообов’язкова військова повинність скасовувалась;

• заборона мати військово-морський флот;

• заборона мати хімічну зброю, танки, авіацію та важку артилерію.

Репарації:

Передача всього риболовецького та торгового флоту союзникам.

Обмеження на збройні сили:

• армія 35 тис. чол.;

• загальнообов’язкова військова повинність скасовувалась;

• військово-морський флот та Дунайська флотилія передавалась союзникам;

• заборона мати хімічну зброю, танки, авіацію та важку артилерію.

Репарації:

Загальна сума становила 200 млн. крон.

Обмеження на збройні сили:

• армія 20 тис. чол., 10 тис. жандармерія, 3 тис. – прикордонники;

• загальнообов’язкова військова повинність скасовувалась;

• військово-морський флот обмежувався 10 кораблями;

• заборона мати хімічну зброю, танки, авіацію та важку артилерію.