Перекладач

Коли серця у нас живі? Хай сміються з нас, глузують – Нам байдуже,
Бо замовкнуть, як почують слово дуже.

Максим Рильський

М. Рильський теоретично обгрунтував новітні принципи перекладацької роботи. І написав низку праць, присвячених цій темі. Свої перші переклади Максим Рильський опублікував 1919 року в збірці «Гомін і відгомін». У ній, крім авторських віршів, були переклади творів Анрі де Реньє, Валерія Брюсова, Ван-Лерберґа, Поля Верлена, Стефана Малларме, Моріса Метерлінка, Адама Міцкевича, Афанасія Фета.

М.РИЛЬСЬКИЙ-ПЕРЕКЛАДАЧ

ПРИНЦИПИ ПЕРЕКЛАДУ:

1) Відповідність стильової тональності й виражально-зображальних засобів змістові оригінального та перекладеного творів;

2) Збалансованість між збереженням особливостей мови оригіналу й дотриманням вимог мови перекладу;

3) Урахування міжмовної омонімії;

4) Відтворення мовностильової домінанти твору;

5) Одномовний переклад твору-оригіналу.

Поетичні переклади М. Т. Рильського становлять кілька томів його творів. Вони заслуговують окремого наукового дослідження як творча школа, як лабораторія митця й джерело збагачення й шліфування української віршової мови, її удосконалення, вироблення гнучкості й багатогранності вислову.

Робота над перекладом «Пана Тадеуша» була для Рильського прекрасною школою поетичної майстерності, де йому доводилося бути і мовознавцем, і істориком літератури.

Ізнов «Тадеуша» я розгорнув,

Розклав папір, вікно завісив синє,

Знов шляхта гомонить передо мною,

Драпується у романтичність Граф,

Знов ріг мисливський грає над борами

І кида в небо тріумфальний клич.

Знов я дивую майстрові, що вмів

Такою певною вести рукою

Свавольне панство.

Максим Рильський створив поетичний переспів геніальної поеми Київської Русі – «Слова о полку Ігоревім».

Творча праця М. Рильського як перекладача багато дала йому самому в становленні його поетичної культури вислову, а також багатьом іншим поетам слов’янських літератур.