Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка.

М. Коцюбинський, письменник

Винниченкові твори залюбки читатимуть й тоді, коли його вже не буде на землі. Гете мав рацію, кажучи, що прикметою справжнього таланту є посмертне збільшення кола його читачів.

І. Борщак, літературний критик

…Деякі з тих розваг досить ризиковані (йдеться про єлисаветградських «халамидників». – В.П.). Перепливаючи якось із дорослими широкий ставок, Володимир мало не втопився. Врятували старші. Іншого разу мчав верхи на коні попереду табуна – кінь злякався чогось, скинув малого вершника. /…/ Ще якось була подорож на ковзанах по замерзлій річці аж до Новомиргорода – це кілометрів сорок, не менше.

В. Панченко, літературознавець

Стрімка еволюція, постійна жадоба новизни, яка межувала із творчим зухвальством, молодече заперечення всіляких «табу », швидке й талановите реагування на динаміку суспільного життя, – все це органічні риси раннього Винниченка.

В. Панченко, літературознавець

Письменникові дорікали за розхристаність письма, грубувату, нечисту мову (М. Вороний), «волохатий і необроблений стиль» (С. Єфремов), за те, що його мова «поплямована великоруськими словами» (Нечуй-Левицький). Це Дзеверін пояснює тим, що письменникові доводилося працювати в дуже складних умовах, він змушений був поспішати з роботою. Крім того, нерідко Винниченко свідомо вдавався до суржика, зважаючи на його поширення в самому житті.

Т. Гриценко, літературознавець

Серед млявої тонко-артистичної та млосної або ординарно-шаблонової та безталанної генерації сучасних українських письменників раптом винирнуло щось таке дуже рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом, як саме життя, в суміш українське, московське, калічене й чисте, як срібло, що не має меж своїй обсервації і границь своїй пластичній творчості. І відкіля ти взявся у нас такий? – хочеться по кожнім оповіданню запитати у Винниченка.

І. Франко, письменник

Тільки талант міг створити ці живі фігури, ці природні діалоги й, зокрема, цю широку картину ярмарку.

Леся Українка, письменниця

...прагнув влити свіжу кров у поетику старого реалізму.

І. Дзеверін, літературознавець

Лаконічність, щирість, простота композиції, імпульсивність і динамічність розповіді, вміння вкласти важливу ідею і розмаїття подій у невеликі за розміром твори, широка панорама характерів (що, як правило, притаманна великим епічним полотнам), поглиблений психологічний аналіз – все це характерні ознаки художнього стилю Винниченка.

Винниченко-психолог викликав бурхливу реакцію критиків. Одні називали його «лікарем людських душ», інші гостро засуджували «колупання» в потаємних закутках найсокровеннішого.

С .Зігічук, літературознавець

Яке місце посідають твори Винниченка в історії української літератури? Можна з певністю сказати: непересічне. По-перше, вони єднають початок століття з його серединою... По-друге, його мова позначена високим інтелектуалізмом... По-третє, письменник добре знав не тільки українську літературну мову, а й просторіччя, густо приперчене росіянізмами, вульгаризмами... І, нарешті, останнє: художня манера Винниченка настільки своєрідна, що його голос ніколи не загубиться в хорі української прози, як існуючої, так і майбутньої. Бо він видатний соліст.

В. Русанівський, академік

Україна завжди і постійно стояла в центрі його шукань, мрій, болючих згадок і ностальгійних страждань. Вона завжди ятрила і пекла його душу.

Г. Костюк, літературознавець з діаспори

Довго довелося б гортати сторінки історії світової літератури, щоб відшукати подібну парадоксальну ситуацію. Письменника [В. Винниченка], творчість якого ознаменувала новий напрям розвитку української літератури, слава якого гриміла на рідній землі майже три десятиліття, було грубо, безжально викинуто з пантеону національної культури, його книги вилучено з бібліотек, а на ім'я було накладено ідеологічне табу.

М. Жулинський, літературознавець