Конституційно-правовий статус дитини в Україні

Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (Декларація прав дитини, Конвенція про права дитини,  стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства"). 

Права дитини - 1) можливості неповнолітньої людини, необхідні для її існування, виховання та розвитку;

2) складова загального комплексу прав людини (з урахуванням особливостей її розвитку до повноліття).

За статтею 1 Закону України "Про охорону дитинства" обов'язками держави з реалізації права на життя дитини є здійснення заходів щодо: 

• зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності; 

• забезпечення надання необхідної медичної допомоги всім дітям;

• боротьби з хворобами та недоїданням, у тому числі, шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води;

• надання матерям належних послуг з охорони здоров'я у допологовий і післяпологовий періоди;

• забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров'я (!!! до цього можуть долучитися педагоги !!!); 

• розвитку просвітницької роботи, послуг у галузі планування сім'ї та охорони репродуктивного здоров'я (!!! до цього можуть долучитися педагоги !!!);

• пільгового забезпечення дітей ліками та харчуванням у порядку, встановленому законодавством. 

Згідно з частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України умисне вбивство малолітньої дитини (віком до 14 років) або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, є кваліфікуючою ознакою та карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

У статті 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: 

• батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 

• батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

• батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 

• батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, як принижують людську гідність дитини. 

Згідно зі статтею 152 Сімейного кодексу України дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій. Якщо дитина досягла 14 років, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.  

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, є адміністративним проступком. Згідно з частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення він тягне за собою попередження або накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, є злочином. За статтею 166 Кримінального кодексу України це карається обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

За статтею 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неможливості для батьків зареєструвати народження дитини реєстрація проводиться за заявою родичів, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про громадянства"  з моменту народження є громадянином особа: 

• батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України; 

• яка народилася на території України від осіб без громадянства, що на законних підставах проживають на території України;

• яка народилася на території України від іноземців, або від іноземця і особи без громадянства, або якщо одному з батьків надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства іншої держави; 

• новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі.

За статтею 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Наприклад, батьки можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. 

За статтею 146 Сімейного кодексу України ім'я дитини визначається за згодою батьків або матері, якщо дитина є народженою жінкою, котра не перебуває у шлюбі. Дитині може бути дано не більше двох імен. 

За статтею 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

За статтею 149 Сімейного кодексу України дитина, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) ім'я, та (або) по батькові. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє по батькові за згодою батьків або піклувальників.

За статтею 10 Закону України "Про охорону дитинства" держава здійснює захист дитини від: 

• усіх фор домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; 

• втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

• залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

За статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнім насильством вважається умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.  

Згідно з частиною 4 статті 152 Кримінального кодексу України зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних з проникненням в тло іншої людини, щодо дитини, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років. Сексуальне насильство, тобто вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, щодо дитини, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Думки та погляди кожної дитини мають бути вільними. За статтею 9 Закону України "Про охорону дитинства":

• Дитина має свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій та іншій формі, зокрема за допомогою засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі).

• Діти мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення. 

При цьому дитина не повинна ображати та кривдити іншу людину, обмовляти когось. 

Щоб діти не наслідували приклади жорстокості від дорослих, згідно з частиною 4 статті 20 Закону України "Про охорону дитинства" забороняється пропагувати у засобах масової інформації культ насильства і жорстокості, розповсюджувати порнографію та інформацію, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини. 

За статтею 300 Кримінального кодексу України збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, караються штрафом від 2 тис. до 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 5 років. 

Із 22 травня 2021 року втрачає чинність Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" 1999 року. Це пов'язано з ухваленням та набуттям чинності нового Закону України "Про основні засади молодіжної політики" (дивись тут). За статтею 1 цього Закону: 

• Дитяча громадська організація - громадське об'єднання, членами (учасниками) якого є фізичні особи віком від 6 до 18 років, а засновниками - фізичні особи, які досягли 14 років.

• Дитяче громадське об'єднання - добровільне об'єднання фізичних осіб віком від 6 до 18 років та / або дитячих громадських організацій для забезпечення реалізації та захисту прав і свобод дітей, задоволення їхніх особистісних, суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших потреб та інтересів. 

• Молодіжна громадська організація - громадське об'єднання,  засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи віком від 14 до 35 років.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про основні засади молодіжної політики" молодіжні та дитячі громадські організації мають право: 

1)отримувати гранти на реалізацію молодіжних проєктів;  

2)залучатися до реалізації державних цільових, регіональних та місцевих програм у сфері молодіжної політики, а також бути надавачами соціальних послуг; 

3)брати участь у формуванні та реалізації молодіжної політики; 

4)утворювати молодіжні центри, здійснювати підготовку молодіжних працівників;  

5)здійснювати моніторинг та оцінювання реалізації молодіжної політики;  

6)делегувати своїх представників для участі у відборі членів молодіжних рад, Національної ради з питань молоді;  

2)за погодженням із закладами освіти, охорони здоров'я, культури, соціального захисту, фізичної культури і спорту, молодіжними центрами, іншими установами, що працюють з дітьми та молоддю і надають їм послуги, брати участь у підготовці та реалізації програм (проєктів, заходів) на базі таких закладів або поза ними. 

Згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю України: 

"За згодою одного із батьків або особи, що їх замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. 

Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює". 

Стаття 192 Кодексу законів про працю України заборонено залучати працівників молодше 18 років до нічних надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

 У статті 51 Кодексу законів про працю України встановлена скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (або для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. 

За статтею 150 "Експлуатація дітей" Кримінального кодексу України експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці карається арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк до 3 років. Ті самі дії, якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини; або поєднані з використанням дитячої паці в шкідливому виробництві,  караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк до 3 років .

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу Укаїни право на здійснення підприємницької діяльності має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 

Водночас за статтею 31 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, має часткову цивільну дієздатність, право самостійно вчиняти тільки дрібні побутові правочини (задовольняють побутові потреби особи, стосуються предмета невисокої вартості). 

За статтею 32 Цивільного кодексу України фізична особа у віці від 14 до 18 років набуває неповної цивільної дієздатності, має право самостійно розпоряджатися своїми доходами (заробіток, стипендія), здійснювати права на результати інтелектуальної власності, творчої діяльності, самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися цим вкладом, внесеним нею на свої ім'я.

Відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років та бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків або осіб, які їх замінюють, така особа може бути зареєстрована як підприємець.

Якими документами мають керуватися педагогічні працівники закладів освіти, захищаючи конституційні права дитини на життя, свободу та особисту недоторканість?

Які навчально-методичні посібники допоможуть педагогам оганізувати просвітницьку роботу щодо реалізації конституційних прав дитини на життя, свободу та особисту недоторканість?