Увага – «Групи смертності»

"Групи смерті" – це спільноти, зосереджені переважно у мережі Вконтакте, розраховані на підлітків. Вони носять різні назви: «Синій Кит», «Кити пливуть вгору»,«Розбуди мене о 4.20», F57, F58, «Тихий дім», «Рина», «Ня.Пока», «Море китів», «50 днів до мого самогубства».

Зазвичай вони об'єднані спільною символікою – це кити. Цей символ обраний невипадково, адже кити – одні з небагатьох видів ссавців, що можуть звести рахунки з життям, самовільно викидаючись на берег.

Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином:

Для того, аби вступити в такі групи, діти подають заявку для вступу до неї та пишуть певний текст у себе на сторінці.

Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Далі адміністратори дають учасникам груп травматичні "завдання" – наприклад, свідомо порізати собі руки лезом, відзнявши усе це на відео. Кінцевою метою "гри" є доведення дитини до самогубства, яке вона також повинна зафіксувати на камеру.

Якщо підліток долучився до групи смерті, задовольнив свою цікавість та намагається покинути "гру", адміністратори таких груп вдаються до шантажу і погроз. При цьому злочинці використовують інформацію, отриману безпосередньо від самого учасника або від приведених ним друзів. Подібний прийом є одним із інструментів психологічної маніпуляції для виведення з рівноваги потерпілого та його залякування. Такі повідомлення не несуть у собі реальної загрози. Вони є лише психологічним інструментом для досягнення мети зловмисником, оскільки самі "адміністратори" фактично знаходяться за межами України і не мають реальної змоги втілити в реальність свої погрози.

ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ БАТЬКАМ

Поради Департаменту кіберполіції Національної поліції України

- провести бесіди з дітьми щодо необхідних правил поведінки під час відвідування соціальних мереж. Зокрема, підліткові необхідно роз'яснити небезпеку від розголошення власної персональної інформації – анкетних даних, місця проживання, навчання тощо;

– приділяти більшу увагу психологічному стану дитини;

– перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита;

– перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах;

– звертати увагу на коло спілкування, інтереси та спосіб життя своїх дітей;

– намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

– обов’язково контролювати те, якіфото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини;

– встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

Оперативники кіберполіції радять батькам та дітям при виявленні спроб шантажу зловмисниками – негайно повідомляти про такі факти до Департаменту кіберполіції (https://www.cybercrime.gov.ua (цілодобово) або за телефоном гарячої лінії (044) 374-37-13 (з 8:45 до 18:30 в робочі дні. )

Поради психолога

Батькам потрібно запам’ятати: не варто розслаблятися навіть тоді, коли з інтернету зникнуть останні хештеги #синійкит #420 #f57 #явигре.

Головна причина, чому дитина вступає до так званих "груп смерті" - це відчуття емоційної порожнечі, яку і діти, і дорослі намагаються наповнити. В дитини мають бути відчуття близькості, здорової самооцінки, відчуття власного Я.

Але скільки б ми не вигадували методів впливу на підлітків - їм потрібна насамперед сім'я, батьківська турбота і любов, а не матеріальні цінності, дорогі речі , телефони тощо. В суїцид готовий піти той, у кому немає на кого опертись в сім’ї. Дитину можна на скільки завгодно відключити від Інтернету, але якщо немає чим його замінити, тоді дитина знайде іншу залежність.

Ідеально, щоб у родині були стосунки близькості, які б давали відчуття опори, відчуття життя, свого місця в ньому. Для формування прив'язаності і відчуття близькості потрібні дуже прості речі. Питати дітей не тільки про те, що вони "отримали в школі", а й про те, яка музика їм цікава. Прив'язаність - це те, що може розвиватися і вибудовуватися.

Дитина не відповідальна за почуття дорослих. Не кажіть дитині: "Не засмучуй мене", "Не принось погані оцінки, тому що мені сумно".

Крім того, треба займатися вибудовуванням зв'язків у родині. Варто відверто сказати дитині щось на кшталт: "Ти такий важливий для мене, мені так шкода, що я не завжди можу дати тобі підтримку, але повір мені: все, що я роблю, я роблю з любові до тебе. Іноді я помиляюся. Я дуже вірю у тебе. Я вірю, що тебе і нас чекає щось дуже хороше". Можна звичайно казати не слово в слово, але це той посил, який має лунати від батьків.

Зараз як ніколи важливий емоційний зв'язок з дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його "ідеальні" батьки теж оступалися, і це нормально, так само як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що зараз дитина вас не сприймає, попросіть її говорити з тим з дорослих, кому він довіряє – шкільним психологом, родичем і т. д.

Не варто забувати, що куратори груп смерті шукають підлітків із «груп ризику». А це означає, що найкращим порятунком є профілактика – а отже небайдужість дорослих і багато-багато цікавих щоденних занять для дітей.

Якщо раптом дитина вже потрапила у «групу ризику», або, що гірше, почала грати, перевірка соцмереж, щоденників, несподіваний огляд тіла дитини може лише поглибити прірву між батьками і підлітками. Тому вашим завданням є стати не суворим наглядачем, а другом, із яким можна буде поділитися хоча б часткою цього особистого.Будьте хитріші – замість наказу «задерти рукави», сходіть разом у басейн. Замість чатування під дверима о 4:20, повезіть дитину зустрічати світанок. Ваше завдання –дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не приховувала її до останнього.

Поставте дитині нейтральний питання – мовляв, чув/-а, що зараз популярна якась гра "Синій кит". І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо він нічого про неї не знає – добре (тут головне не вдаватися в подробиці, щоб не розбудити в ньому цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ньому повно подробиць і деталей, про які не пишуть в мережі, то є ризик, що ваша дитина вже в грі. Також має насторожити, якщо син чи дочка розказують про подружку, що бере участь в грі – цілком ймовірно, що вони обманюють і грають самі.

Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це не діє. Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, що загрожує їхнім рідним, швидше за все, хвора і живе в іншому місті або навіть країні. І її завдання – не вбити батьків, а змусити дитину виконати її волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції "ведуться" всі – скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, що телефонують їм серед ночі і кажуть, що їхні близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що всі вразливі – для неї дуже важливо почути це від авторитетного дорослого.

Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе про мету того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.

Будьте поряд, будьте надійним тилом і дайте зрозуміти що дитина для вас важлива. Тільки без висловлювань: «Я для тебе стараюся!», «Це для твого ж добра!».

Безпека в Інтернеті

СПІЛКУЮЧИСЬ В ІНТЕРНЕТІ ТИ, ЗАРАДИ СВОЄЇ БЕЗПЕКИ, НЕ ПОВИНЕН НІКОЛИ:

• повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;

• розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;

• повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Твій пароль як ключ від твоєї квартири, тому нікому його не віддавай!;

• казати, що ти вдома знаходишся один;

• казати, що ти сам знаходишся перед комп’ютером. Скажи краще, що час від часу до тебе у кімнату навідуються твої батьки;

• обговорювати теми, які тобі неприємні або яких ти соромишся;

• показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що тобі не подобається.

• відповідати на питання, які стосуються твого особистого життя або твого тіла. Пам’ятай: твоє тіло належить тільки тобі і ніхто не має права розмовляти про нього з тобою!;

• розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;

• відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;

Крім того:

• при реєстрації у Чаті ніколи не заповнюй поля, де від тебе вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще вигадай для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для твоєї безпеки. Взагалі, для реєстрації у Чаті, вКонтакті та на інших подібних сайтах створи для себе окрему електронну поштову скриньку;

• коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на твоє прізвище. Також він не повиненстосуватися твого зовнішнього вигляду;

• у вКонтакті та подібних сайтах обмеж доступ до твоєї сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;

Пам’ятай: спілкування в Інтернеті не є твоїм обов’язком, тому якщо тобі це більше не подобається або тебе лякають твої Інтернет-друзі, то лише вимкни комп’ютер і не повертайся більше до спілкування онлайн!

Увага! Ніколи за жодних умов не погоджуйся на особисту зустріч у реальному світі зі своїм Інтернет-другом. Якщо ти все-таки вирішив зустрітися з ним, то нехай обов’язково батьки чи інші дорослі, яким ти довіряєш,прийдуть з тобою на зустріч. Ти можеш також сказати про це своєму віртуальному другу. Місце для зустрічі повинно бути таким, де постійно знаходиться багато людей, наприклад, парк розваг, каток.

Якщо твій знайомий з Інтернета постійно вимагає від тебе зустрітися з ним або щось зробити для нього, продовжує це робити, незважаючи на твою відмову або небажання, то ти обов’язково маєш розповісти про це своїм батькам або іншим дорослим, яким ти довіряєш!

Запамятай! Неможна розкривати і ділитися в соціальних мережах (та і загалом, зустрічаючи незнайомців) особистими даними:

• місцем прогулянок;

• номером телефону;

• часом коли вдома відсутні батьки;

• адресою;

• номерами банківських карток;

• повним ім’ям та іменами членів своєї родини

Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.