Організація та проведення
сучасного заняття
Роздуми вихователів про сучасне заняття
Æ «...Якщо вихователь знайомить дітей не тільки з новим знаннями, а ще й спонукає дошкільнят знаходити нестандартне вирішення проблем, заохочує до самостійного пошуку інформації, надає можливості прояву креативних якостей дитини, такий вихователь допомагає дитині зростати як особистості...».
Æ « ...вихователю слід дотримуватися певних правил: хороший темп заняття, раціональне використання часу, відведеного для заняття, чіткість, доступність пояснень; необхідно враховувати почуття дітей, їх допитливість; мінімальна кількість зауважень, вказівок, лагідний тон вихователя; різноманітність форм роботи, підпорядкованих темі заняття, залучення до роботи всіх дітей...».
Æ «...Сучасне заняття повинно бути цікавим, оснащеним технічними засобами, бути більш орієнтованим на потреби кожної дитини. А найголовніше - потрібно поміняти пріоритети та працювати за схемою "малюк доводить свою думку - вихователь корегує з власного досвіду - малюк проголошує істину". Ця схема "малюк-вихователь-малюк" надає більше можливості дитині пізнати реальність та побудувати власну реальність, більш повно відображуючи світ...».
Æ «...Заняття це є запланований, систематичний захід, на якому діти дошкільного віку поступово відкривають те, що було поза їх уявою. І, мабуть, заняття є важливою формою, яка дозволяє комплексно вирішити поставлені перед вихователем і дітьми завдання. Але, на мою думку, у грі також, може не комплексно, можна вирішити багато завдань. Адже недарма є такий вираз: "Граючись, навчаємось!"…»
Æ «...Заняття повинно відповідати програмі та її вимогам, цікаве для дітей, з гарною наочністю, з різною технологією проведення...»
Æ «...Я вважаю, що заняття насправді єдина важлива форма, яка дозволяє комплексно вирішувати всі поставлені завдання. Вихователь займає ведучу позицію...Діти оволодівають навчальною діяльністю - вмінням слухати і чути мову дорослого, діяти у відповідності з вказівками, досягати потрібних результатів, оцінювати їх з точки зору відповідності зразку. ...Сучасне заняття повинно бути цікавим, нестандартним, з використанням яскравого матеріалу, як демонстраційного так і роздаткового, створенням проблемних ситуацій, для вирішення яких дитині треба підключити логічне мислення, творчість, активність, зацікавленість...»
Організація навчально-виховного процесу в сучасних інноваційних умовах вимагає від педагога вдосконалення практичної діяльності шляхом пошуку нових ціннісних пріоритетів у визначенні змісту, форм і методів організації пізнавальної діяльності дітей.
В умовах сьогодення педагоги дошкільних навчальних закладів планують освітньо-виховний процес з дітьми відповідно до інструктивно-методичного листів Міністерства освіти і науки України № 1/9-455 від 03.07.2009 року «Планування роботи в дошкільних навчальних закладах» та №1.4/18-3082 від 26.07.2010 року «Про організовану та самостійну діяльність дітей в дошкільних навчальних закладах». Згідно цих документів у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу використовуються такі основні форми організації дітей: спеціально організована навчальна діяльність (заняття), ігри, самостійна діяльність дітей (художня, рухова, мовленнєва, ігрова, трудова, дослідницька та ін.), індивідуальна робота, спостереження, екскурсії, походи, свята та розваги, гуртки тощо. Вони можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога.
Основною формою організованої навчальної діяльності дітей дошкільного віку залишаються заняття з різних розділів програми (тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані, домінантні та ін.).
Змінилася кількість і тривалість спеціально організованих групових занять з дітьми. Тривалість спеціально організованої навчальної діяльності (заняття) для дітей раннього віку – до 10 хвилин, молодшого дошкільного віку – від 15 до 25 хвилин (5-6 занять на тиждень), для дітей старшого дошкільного віку – від 25 до 35 хвилин (7-8 групових занять на тиждень).
Під час складання розкладу занять необхідно враховувати їхнє домінуюче навантаження на дитину (психічне, фізичне, емоційне), передбачати раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять (зокрема, спортивної та музичної зали, студійних кімнат, ігрового, спортивного майданчика, квітника тощо).
Організована навчальна діяльність дітей у формі занять планується переважно у першу половину дня. В окремих випадках допускається проведення деяких занять у другій половині дня. Це може стосуватися занять з фізичної культури, образотворчої діяльності в групах дітей старшого дошкільного віку. Елементи навчальної діяльності включаються також до інших форм роботи з дітьми в повсякденні (ігри, самостійна діяльність, індивідуальна робота, спостереження, чергування тощо).
Необхідно пам’ятати, що обов’язковою у процесі планування освітньої роботи з дітьми є участь обох вихователів вікової групи.
Плануючи роботу з дітьми за будь-якою схемою та з використанням будь-яких інших підходів скористайтесь порадами:
- організовуючи ігри та дитячу працю, зазначте вид, назву (тему), мету, матеріал, обладнання, інвентар;
- організовуючи спостереження, цільові прогулянки, екскурсії – зазначте об’єкт, мету, матеріал, основні запитання до дітей;
- організовуючи прогулянки-походи за межі дитячого садка, зазначте кінцевий результат, спосіб пересування, мету, тривалість в часі, інвентар, зробіть план-схему.
При складанні календарних планів старайтесь використовувати чіткі та конкретні формулювання, які допоможуть зробити план дієвим і змістовним.
Перспективні та календарні плани освітньо-виховної роботи з дітьми систематично переглядаються й затверджуються завідувачами та вихователями-методистами дошкільних навчальних закладів.
Класифікація типів занять за Н. Гавриш
Типи занять за способом організації
Групове
Підгрупове
Індивідуальне
Інтегроване
Комплексне
Предметне
Предметне
На основі застосування
дидактичного матеріалу
Види занять за спрямованістю змісту
Односпрямовані
Різноспрямовані
Предметне
Інтегроване
Комплексне
Види занять за дидактичними цілями
Заняття з формування
нових знань
Заняття із закріплення
раніше засвоєних знань
Контрольно-оцінні
заняття (підсумкові)
Предметне
Інтегроване,
комплексне
Інтегроване,
комплексне,
предметне
Навчально-ігрове
Навчально-ігрове
Заняття–змагання
(вікторина, конкурс,
турнир)
Навчально-пізнавальне
Сюжетно-ігрове
Заняття-гра
Заняття-шоу
Ігрове
На основі дидактичного матеріалу
На основі літературного тексту
З елементами експериментування
Класифікація типів занять (за К. Крутій)
Класифікація
Тип заняття
Дидактична
мета
1. Заняття на засвоєння нових ЗУНів;
2. Заняття на закріплення та поглиблення ЗУН;
3. Заняття на творче застосування знань і вмінь;
4. Комбіноване заняття (одночасно вирішується декілька дидактичних завдань).
Зміст
(галузь знань)
1. Типове (класичне) заняття за розділами освітньої програми;
2. Інтегроване заняття, яке охоплює зміст декількох розділів освітньої програми;
Методи
навчання
1. Традиційне заняття, основні методи якого – репродуктивні і продуктивні;
2. Нетрадиційне заняття, на якому використовуються пошукові та проблемні методи навчання.
Кількість дітей
на занятті
1. Фронтальне (вся група);
2. Групове (розподіл на дві групи);
3. Індивідуально – групове (до 8 дітей);
4. Індивідуальне (до 4 дітей).
«Сучасне якісне заняття має бути таким,
щоб діти з нетерпінням чекали його...»
Проводячи тиждень сучасних занять, потрібно так організувати життя малят, щоб саме воно стало своєрідним, захоплюючим заняттям, у процесі якого без перевантаження, з радістю діти набувають необхідних знань і вмінь, повноцінно розвивають свої здібності... Дитині потрібно відчувати себе розумною. Сучасне заняття має бути цікавим і приємним для дітей, насиченим ігровими прийомами, елементами гри-драматизації, розвивати пізнавальні здібності дітей, моральні та естетичні якості. Робота педагога на заняттях повинна поєднуватися з роботою поза заняттями, – тільки тоді діти зможуть засвоїти той великий об'єм знань і вмінь, який передбачений програмою. Тому заняття не є єдиною важливою формою, яка дозволяє комплексно вирішити всі завдання. Головна вимога до сучасного заняття - максимальна розумова активність вихованців. Тому організувати навчання слід так, щоб діти якнайбільше діяли, міркували, відповідали.
З цією метою напередодні тижня сучасного заняття проводиться робота з педагогічними кадрами, враховуються досвід роботи, фаховий рівень педагогів. Наприклад: тренінги «Авторська модель організації заняття», «Розвиваємо здібності дітей»; консультації «Традиції та інновації – чи є альтернатива заняттю», «Етапи підготовки педагога до заняття»; ділова гра «Порівняльний аналіз методів і прийомів формування навчальної діяльності»; Інтернет-кафе «Погляд» (Яким повинно бути сучасне заняття? Які форми і види занять є найбільш дієвими? Чи можна відокремити єдину структуру проведення занять? Яким повинно бути планування в світі сучасних перетворень?); вечір запитань та відповідей «Що є проблемним в організації і проведенні занять сьогодні?»; технологія комплексного аналізу заняття; педагогічна вітальня: «Як спланувати заняття з дітьми залежно від його типу і виду»; обмін досвідом «Комунікативно-діяльнісна технологія навчання дітей дошкільного віку».
Як виглядає цікаве та сучасне заняття в ЗДО?
Традиційно заняття в ЗДО – це форма організації навчально–виховного процесу. Заняття в ДНЗ здійснюється в певному місці (у приміщеннях) з певною віковою групою дітей (молодші, середні, старші групи). При чому, заняття в ЗДО обмежене за тривалістю у визначеному режимом часі.
Натомість цікаве та сучасне заняття в дитячому садку може здійснюватися поза приміщеннями ЗДО – на вулиці, у парку, в музеї, на підприємстві… Сучасне заняття в ЗДО не повинно обмежуватися часовими рамками, а продовжуватися згідно зацікавленостей учасників – дітей та дорослих.
Заняття в ЗДО забезпечує розвиток дитини
Особистісно-орієнтоване навчання за принципами «Лицем до дитини» бере свій початок від дитини, а не від вихователя чи керівника. Протягом дня вихователь створює умови для розвиту самореалізації дітей. Отже не вихователь, а діти разом з вихователем поступово розкривають заплановану тему. Діти мають можливість проявити себе, показати свої знання на будь-якому етапі, у будь-якому виді діяльності. Переборюється острах дітей помилитися, зробити «не так, як треба», що має істотне значення для розвитку.
«Чи думаю я про дітей?» – запитання, яке повинно виникати у педагога – вихователя ДНЗ, перш ніж вона починає будь-яку справу, будь-яке заняття.
Виклад вихователя – форма заняття в ЗДО
Традиційно виклад вихователя, як фронтальна форма заняття в ЗДО, нагадувала «театр одного актора», який час від часу запрошував глядачів-дітей до співучасті. Сценарій був виготовлений заздалегідь і виконувався актором-вихователем. Вся дитяча увага була звернута на вихователя.
Натомість сучасні, інноваційні заняття в ЗДО використовують лише, як максимум, – 10 хвилин фронтальної форми для навчання.
Виклад вихователя, коли вихователь говорить, пояснює, привертає увагу – від дитини вимагає лише пасивного сприйняття – слухання. В ієрархії розвитку та засвоєння нової інформації, фронтальна форма – найменше ефективна для навчання, особливо коли йде мова про дітей садового віку.
Групова форма діяльності – це коли під час заняття в ДНЗ частина садової групи займається певним видом діяльності.
Під час групової діяльності діти можуть бути розподілені по групах за:
§ зацікавленостями,
§ вміннями,
§ рівнем розвитку.
Існують різні варіанти організації групової діяльності на занятті в ЗДО коли:
§ всі групи виконують одне й те саме завдання,
§ кожна група колективно вибирає інакше завдання з-поміж багатьох,
§ кожній групі вихователем призначається завдання за попередньо встановленими критеріями,
§ вихователь займається з однією групою, а решта дітей виконує групову діяльність.
Куточки індивідуальної діяльності –
інноваційне заняття в дитячому садочку
Вихователі, які працюють за принципами «Лицем до дитини», знають, що працюючи в кутках діяльності, кожна дитина сама вчиться і водночас навчає інших. Такий процес навчання діє при постійному русі. Робота в куточках діяльності планується та проводиться після «вкладу вихователя» та «вияву групою» у першій половині дня.
У другій половині дня діти продовжують роботу в куточках індивідуальної діяльності.
Для оптимального використання часу вихователь повинен:
· продумати – як, які «кутки діяльності» використовувати протягом дня для закріплення певного поняття;
· конкретизувати матеріали для проведення різних видів діяльності
· підготувати матеріали для проводження різних видів діяльності.
З’ясуємо окремі положення і правила розподілу дітей для групової роботи.
Загальні положення щодо розподілу дітей на групи
1. Розподіл дітей на групи необхідний тільки тоді, коли в цьому є потреба. Щоб навчання було успішне, потрібно використовувати індивідуальні та групові форми діяльності. Це означає, що вихователь має спланувати різнорідну діяльність у групах:
§ дитина індивідуально працює над завданням або дослідом;
§ дитина працює в парі з однолітком;
§ дитина обирає або вихователь указує групу, з якою дитина працюватиме (групи створено на підставі потреб і здібностей кожної конкретної дитини).
2. Групи можуть існувати так довго, доки в цьому потреба.
Чого необхідно навчати дошкільників у групах?
§ Праця в групі дає змогу дитині роздумувати і обговорювати свої думки з іншими.
§ Навчання стає більш індивідуалізованим, ніж у традиційній групі.
§ Навчання в групах дає змогу підвищити самооцінку.
Підготовка дітей старшого дошкільного віку до роботи в групах
1. Визначити, чого діти мають навчитися?
Потрібно чітко окреслити, яких знань, умінь і досвіду мусять досягти діти завдяки роботі в групах. Які цілі? Чому Ви хочете, щоб вони цього навчилися? Чи це реально? Скільки часу потрібно, щоб цього досягти?
2. Що потрібно взяти до уваги під час планування?
а) Час.
Найкраща модель - це почати від пояснення завдань усім дітям, потім - робота в групах і підсумок за участю всіх.
б) Місце.
Робота в групах вимагає змінити місце проведення. Педагог повинен узяти до уваги:
§ що робитимуть групи;
§ що діти можуть ходити груповою кімнатою;
§ що члени групи повинні бачити один одного і чути;
§ що належить роздати матеріали;
§ що інші посібники мають бути доступними.
в) Матеріали.
Завдання буде цікавішим, якщо вимагатиме користування різними посібниками. Слід перевірити, що доступне, і використати це, опрацювати індивідуальні (зошити) аркуші для кожної дитини, урахувати вікові та індивідуальні особливості.
г) Інструкції.
Від них залежить, чи група зрозуміє завдання і спосіб його виконання. Інструкції:
§ можуть бути представлені на картках із завданнями або в багатьох екземплярах;
§ мають бути чіткими і детальними, щоб група могла їх виконати за допомогою, за частковою допомогою, без допомоги дорослого;
§ підсумки мають бути чітко окреслені (подано зразок виконання);
§ мають бути перевірені на практиці (виконай сам).
д) Уміння працювати в групі.
Цілком можливо, що педагогові доведеться присвятити немало часу, щоб навчити основам співпраці дітей у групі.
3. Основи співпраці: як мають поводитися діти?
а) Обов'язки членів групи:
§ слухати своїх товаришів;
§ просити про допомогу;
§ допомагати, якщо хтось просить про це.
4. Як поділити на групи?
Для коротких завдань найкращі групи з 4-5 осіб. Більші групи можуть бути потрібними для довших завдань, якщо завдання поділені на вправи (етапи). Групи з трьох осіб загалом створюють клопоти, пари добрі для вправ, які вимагають порозуміння. Групи мають бути різними (з огляду на рівень дітей, стать тощо). Педагог може визначати дитині групу. Діти можуть вибирати групу самі лише на підставі своїх інтересів, у випадку реалізації групами різних завдань.
5. Як підсумувати, щоб навчити конструктивно ставитися до інших?
Наприкінці заняття необхідно обговорити з дітьми, який новий досвід вони здобули, які підсумки роботи тощо.
6. Як провести роботу в групах?
§ Перед початком заняття підготувати матеріали, поставити столики і стільці відповідно до запланованого заняття.
§ Коротко обговорити тему заняття.
§ Поділити дітей на групи.
§ Визначити завдання, роздаючи матеріали.
§ Дати групам час на ознайомлення із завданням.
§ Переконатись, що всі зрозуміли інструкцію.
§ Визначити час на виконання вправи.
§ Попросити одного представника групи оголосити підсумки роботи.
§ Обговорити підсумок з усіма дітьми.
7. Що робити тоді, коли діти працюють?
Коли діти працюють у групах, вихователь - спостерігач. Він може допомагати дітям, які працюють у групах, запрошуючи дітей до розповіді, які вже виконали, і допомагати, пропонуючи відкриті запитання.
Пропонуємо орієнтовні план та звіт заходів Тижня сучасного заняття.
Додатки
Затверджую:
Завідувач ЗДО _____
______________ П.І.Б.
(підпис)
« ___» _________ 20__ р.
План заходів
по проведенню
Тижня сучасного заняття
Дата
Заходи, форма роботи
Відповідальний
Робота з педагогами та батьками:
Дата
Розробити план заходів по проведенню Тижня сучасного заняття.
Завідувач
Дата
Підготувати наочність та методичний матеріал для використання під час проведення Тижня сучасного заняття.
Вихователь-методист
Дата
Тренінг «Авторська модель організації заняття».
Вихватель-методист
Дата
Консультація «Традиції та інновації – чи є альтернатива заняттю».
Завідувач
Дата
Ділова гра «Порівняльний аналіз методів і прийомів формування навчальної діяльності».
Вихователь
Дата
Інтернет-кафе «Погляд»:
- Яким повинно бути сучасне заняття?
- Які форми і види занять є найбільш дієвими?
- Чи можна відокремити єдину структуру проведення занять?
- Яким повинно бути планування в світі сучасних перетворень?
Вихователь-методист
Дата
Вечір запитань та відповідей «Що є проблемним в організації і проведенні занять сьогодні?».
Вихователь-методист
Дата
Технологія комплексного аналізу заняття.
Завідувач
Дата
Консультація «Етапи підготовки педагога до заняття».
Вихователь-методист
Дата
Педагогічна вітальня: «Як спланувати заняття з дітьми залежно від його типу і виду».
Вихователь-методист
Дата
Тренінг «Розвиваємо здібності дітей».
Вихователь
Дата
Обмін досвідом «Комунікативно-діяльнісна технологія навчання дітей дошкільного віку».
Вихователь
Дата
Видати добірку занять за підсумками тижня.
Вихователь-методист
Дата
Консультація для батьків: «Сучасний підходи у вихованні дітей дошкільного віку».
Вихователі
Дата
Понеділок
вихователь
вихователь
«Казковий калейдоскоп».
вихователь
Дата
День інтегрованих занять
«Завітала казка в дитсадок – до малесеньких діток»
Вівторок
«Де два сваряться – третій користає»
вихователь
«Салон Музичної королеви»
вихователь
«Рукавичка в гостях у малят»
вихователь
Дата
День спортивних занять
«Щоб здоровим стати – багато треба вміти та знати»
Середа
«Обережно! Вогник!»
вихователь
«Подорож альпіністів»
вихователь
Рухливі ігри з зимовим сюжетом.
вихователь
Дата
День комбінованих занять
«З природою дружи і її бережи»
Четвер
«Зимова фантазія»
вихователь
«Пригоди вітерця»
вихователь
«Екоколобок в гостях у діток»
вихователь
Дата
День сюжетно-ігрових занять
«Граючись – навчаємось»
П’ятниця
«Ой в лісі, лісі темному»
вихователь
«У дворі працьовитої курочки»
вихователь
«В гості до Простоквашино»
вихователь
Сучасна дидактика оголосила провідним принципом організації освітнього процесу принцип інтеграції, реалізація якого дає змогу забезпечити системність знань дітей. З цією метою в дошкільному закладі проходив тиждень сучасного заняття, впродовж якого здійснювалася щоденна робота за такою тематикою: «День тематичних занять», «День інтегрованих занять», «День спортивних занять», «День комбінованих занять», «День сюжетно-ігрових занять». В ході проведення даного тематичного тижня вихователі усіх вікових груп виявили свій творчий підхід до запровадження навчально-виховного процесу, використовуючи в своїх заняттях сучасні технології для розвитку особистості дитини. В рамках Тижня сучасного заняття на кожній групі було проведено заняття відповідно до раніше спланованої роботи.
21 січня тривав День тематичних занять.
Тематичне заняття «В гості до бабусі Казкарки» провела вихователь (П.І.Б.). Малюки групи № 1 разом з вихователем здійснили цікаву подорож до бабусі Казкарки, яка через українські народні казки вчила їх доброзичливості, впевненості.
«Подорож до зимового лісу», таку назву мало тематичне заняття в старшій групі № 5. Під керівництвом вихователя (П.І.Б.) дошкільнята вправлялися в ознаках живої та неживої природи. Вихователь сприяла вихованню екологічної культури.
«Казковий калейдоскоп» весело та з цікавістю організували для дітлахів групи № 4 вихователь (П.І.Б.) та практичний психолог (П.І.Б.). Діти із задоволенням закріпили назви казок, розвивали дрібну моторику та емоційно-чуттєву сферу.
22 січня тривав «День інтегрованих занять».
Інтегроване заняття з пріоритетом соціально-морального розвитку «Де два сваряться – третій користає» пройшло повчально для малят групи № 8. вихователь (П.І.Б.) виховувала у діток моральні якості особистості.
До «Салону Музичної королеви» дошкільнят запросила музичний керівник (П.І.Б.). Малеча продемонструвала співочі, танцювальні здібності. Діти творчо виконували завдання від Музичної королеви.
Вихователь (П.І.Б.) групи раннього віку № 1 провела цікаве заняття з сенсорного та креативного розвитку малюків «Рукавичка в гостях у малят».
23 січня тривав «День спортивних занять».
Малюків з групи раннього віку № 3 у спортивній залі чекав «пожежний», роль якого на себе взяла вихователь (П.І.Б.). Спортивне заняття «Обережно! Вогник!» націлило малюків на правильне виконання фізичних вправ та рухів та дотримання правил пожежної безпеки.
У спортивній подорожі-занятті «Подорож альпіністів» взяли участь дівчатка та хлопчики з групи № 7. Вихователь (П.І.Б.) вправляла дітей в умінні укладати рюкзак альпініста; долати перешкоди, використовуючи нетрадиційне фізкультурне обладнання.
24 січня тривав «День комбінованих занять».
Дітлахам із групи № 9 свої барви та секрети розповіла Зима (вихователь (П.І.Б.) під час комбінованого заняття з пізнавального та художньо-естетичного розвитку «Зимова фантазія».
Для ознайомлення дітей старшого віку з екологічними наслідками дії вітру було проведене заняття-презентація «Пригоди вітерця». Вихователь (П.І.Б.) використала нетрадиційні вправи експериментально-пошукового характеру, мультимедійні технології.
Заняття «Екоколобок в гостях у діток» з екологічним спрямуванням організувала в молодшій групі № 2 вихователь (П.І.Б.). Вихованці із задоволенням демонстрували Екоколобку свої знання та вміння досліджувати природу, на яскравих прикладах вчилися берегти надбання людства.
25 січня тривав «День сюжетно-ігрових занять».
Вихователь (П.І.Б.) провела з дітьми молодшої групи № 6 цікаве заняття «У дворі працьовитої курочки». Дітлахи впевнено гралися та вправлялися у визначенні свійських тварин та птахів, творчо зображували мешканців сільського двору.
Під час спеціально-організованої діяльності «Ой в лісі, лісі темному» вихователь (П.І.Б.) запросила дошкільнят до зимового лісу. Через інтерактивні ігри, інформаційно-комунікаційні технології вихователь націлювала дітей на розігрування діалогів, розв’язування ребусів та кросвордів, в образотворчій діяльності використовувати нетрадиційні техніки.
Завідувач ДНЗ П.І.Б.
Нетрадиційні заняття
і параметри їх оцінки
Види нетрадиційних занять
Заняття-змагання ( вибудовуються на основі змагань між дітьми): хто швидше назве, знайде, визначить, помітить і т. д.
Заняття - КВН (припускають поділ дітей на дві підгрупи і проводяться як математична або літературна викторіна).
Театралізовані заняття (розігруються мікросценки, які несуть дітям пізнавальну інформацію).
Заняття - сюжетно-рольові ігри (педагог входить в сюжетно-рольову гру як рівноправний партнер, підказуючи сюжетну лінію гри і вирішуючи таким чином завдання навчання).
Заняття-консультації (коли дитина навчається «по горизонталі», консультуючись у іншої дитини).
Заняття-взаємонавчання (дитина-«консультант» навчає інших дітей конструюванню, аплікації, малювання).
Заняття-аукціони (проводяться, як настільна гра «Менеджер»).
Заняття - сумніви (пошуку істини). ( Дослідницька діяльність дітей типу: тане - не тане, літає - не літає, плаває - тоне і т. д.)
Заняття-формули (запропоновані в книзі Ш. А. Амонашвілі «Здрастуйте, діти!»).
Заняття-подорожі.
Бінарні заняття ( авт. Дж. Родарі ). (Складання творчих оповідань на основі використання двох предметів, від зміни положення яких змінюються сюжет і зміст оповідання.)
Заняття-фантазії.
Заняття-концерти (окремі концертні номери, які несуть пізнавальну інформацію).
Заняття-діалоги (проводяться по типу бесіди, але тематика вибирається актуальною і цікавою).
Заняття типу «Слідство ведуть знавці» (робота зі схемою, мапою групи дитячого садка, орієнтування за схемою з детективною сюжетною лінією).
Заняття типу «Поле чудес» (проводяться як гра «Поле чудес» для дітей, які читають).
Заняття «Інтелектуальне казино» (проводяться за типом «Інтелектуального казино» або вікторини з відповідями на питання: Що? Де? Коли?).
Вимоги до заняття
1. Використання новітніх досягнень науки і практики.
2. Реалізація в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів.
3. Забезпечення умов предметно-просторового середовища для розвитку пізнавальної діяльності.
4. Дотримання санітарно-гігієнічних норм до організації діяльності дітей.
5. Встановлення інтегративних зв'язків ( взаємозв'язок різноманітний видів діяльності, змісту).
6. Зв'язок з минулими заняттями і опора на досягнутий дитиною рівень.
7. Мотивація і активізація пізнавальної діяльності дітей (методи і прийоми).
8. Логіка побудови заняття, єдина лінія змісту.
9. Емоційний компонент заняття (початок і закінчення заняття завжди проводяться на високому емоційному підйомі).
10. Зв'язок з життям і особистим досвідом кожної дитини.
11. Розвиток умінь дітей самостійно здобувати знання і поповнювати їх обсяг.
12. Ретельна діагностика, прогнозування , проектування та планування кожного заняття педагогом.
Методи підвищення пізнавальної активності
(проф. Н.Н. Поддьяков, А.Н. Клюєва)
o Елементарний аналіз (встановлення причинно-наслідкових зв'язків).
o Порівняння.
o Метод моделювання та конструювання.
o Метод питань.
o Метод повторення.
o Рішення логічних задач.
o Експериментування і досліди.
Методи підвищення емоційної активності
(проф. С.А. Смирнов)
§ Ігрові та уявні ситуації.
§ Придумування казок, оповідань, віршів, загадок і т. д.
§ Ігри-драматизації.
§ Сюрпризні моменти.
§ Елементи творчості та новизни.
§ Гумор і жарт (навчальні комікси).
Методи навчання та розвитку творчості
(проф. Н.Н. Поддьяков)
v Емоційна насиченість оточення.
v Мотивування дитячої діяльності.
v Дослідження предметів і явищ живої і неживої природи (обстеження).
v Прогнозування (вміння розглядати предмети і явища в русі - минуле, сьогодення і майбутнє).
v Ігрові прийоми.
v Гумор і жарт.
v Експериментування.
v Проблемні ситуації та завдання.
v Неясні знання (здогадки).
v Припущення (гіпотези).
Організовуючи заняття з дошкільнятами, необхідно, перш за все визначити його головну мету. А полягає вона в тому, чи буде це заняття носити розвиваючий характер або переслідувати суто навчальну мету. На навчальному занятті діти накопичують необхідний особистісний досвід: знання, вміння, навички і звички пізнавальної діяльності, а на розвиваючому вони, використовуючи набутий досвід, самостійно добувають знання. Тому в освітньому процесі дошкільного закладу повинні використовуватися і розвиваючі, і навчальні заняття. При цьому необхідно пам'ятати, що, для того щоб дитина могла бути успішним у власній дослідницькій діяльності, їй необхідні певні знання та навички.
Спілкування на заняттях має бути побудовано таким чином, щоб дитина могла сама вибирати найбільш цікаві для неї завдання за змістом, видом та формою - і тим самим найбільш проявити себе. Для цього вихователю слід відносити всі інформаційні методи роботи на занятті (настановні, змістовні, інструктивні) - до фронтальних, а всі форми самостійної або парної роботи - до індивідуальних. Це вимагає врахування не тільки пізнавальних, а й емоційно-вольових, мотиваційно- потребностних особливостей дітей і можливостей їх проявів в ході заняття. Тому, при підготовці до заняття треба заздалегідь спроектувати всі можливі типи спілкування, підлеглі навчальним цілям, усі форми співробітництва між партнерами по пізнанню.
Планомірність навчання дітей - один з найважливіших принципів вирішення комплексу освітньо-виховної роботи в дитячих дошкільних установах. Тільки при правильному плануванні процесу навчання можна успішно реалізувати програму всебічного розвитку особистості дитини.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
· формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, села);
· формування духовно-моральних взаємин;
· формування любові до культурного спадку свого народу;
· виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
· почуття власної гідності як представників свого народу;
· толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму. Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.
Шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, села, любов до рідної країни.
У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни. Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, – це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”. Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.
Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, – можна пройти пішки чи треба їхати. Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.
Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять. Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє село, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по селу. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку. Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого села, його головні вулиці, визначні місця, музей, клуб та ін.
Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності. Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
· Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
· Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
· Залучення дітей до участі в районних святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного села – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
· Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним селом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне:
· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати село? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни, міста. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з’явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми “Праця твоїх батьків”. На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Основні напрями роботи з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку:
--- Формувати інтерес до найближчого соціального, природного і культурного оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села, країни, традицій та звичаїв свого народу), адже виховання в дітях патріотизму та толерантності до людей різних національностей досягається активізацією емоційної сфери дошкільника на основі широкої поінформованості про історію, традиції, культуру рідного краю:
--- Ознайомлювати з історією рідного міста, села;
--- Запрошувати видатних особистостей рідного краю у ЗДО для спілкування з дітьми;
--- Проводити бесіди з розглядом ілюстрацій, фотографій , відео-матеріалів про сьогодення рідного краю;
--- Організовувати екскурсії рідними вулицями;
---- Відвідувати місцеві музеї та видатні й пам’ятні місця.
--- Виховувати любов і повагу до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер). Приділяти увагу формуванню у дошкільників дієвих емпатійних виявів щодо близьких, адже мало розуміти, що таке доброта, турбота, вдячність, взаємодопомога, – необхідно виявляти ці почуття в повсякденні, цінувати членів своєї сім’ї й теплоту рідної домівки.
--- Формувати усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями.
--- Організовувати тижні сім’ї в ЗДО.
---Створювати альбоми «Моя родина», «Я українець», «Наша група», «Ми різні – ми разом».
---Практикувати розглядання картинок, фотографій, перегляд відеофільмів про людські стосунки.
--- Інсценувати події та явища, навчати аналізу причин й наслідків дій та вчинків людей, моделі поведінки в життєвих ситуаціях.
--- Знаходити варіанти розв’язання морально-етичних ситуацій (дружби,товаришування).
--- Залучати дітей до народознавства – вивчення культури, звичаїв рідногоv народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців (житло, одяг, предмети побуту, народна іграшка), народних ремесел (гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння тощо), символів (верба і калина, вінок, рушник) та ін.
--- Створювати в групі ЗДО народознавчі куточки, за можливості, кімнат- музеїв.
--- Ознайомлювати дітей дошкільного віку з природою рідного краю. Акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві й особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо), її специфічний рослинний і тваринний світ, визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо.
--- Ознайомлювати з літературними та художніми творами, що відображають різноманітність і красу природи України.
--- Проводити роботу з формування знань назв рідного міста або села,v найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, уявлень про її визначні місця.
--- Ознайомлювати з державною символікою України (прапор, герб, гімн), їхv значенням і сутністю.
--- Надавати інформацію про людей, які прославили нашу країну (художників, композиторів, письменників, винахідників, учених, мандрівників, філософів, лікарів, спортсменів)
--- Звертати увагу дітей на характерні риси українського народу взагалі (миролюбність, доброзичливість, гостинність, працелюбність, творчість, мудрість тощо).
--- Залучати дітей до підготовки та відзначення свят народного календаря,v пробуджувати в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, інтерес до історії своєї країни.
--- Проведення спільних з батьками заходів (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси): «Козацькі розваги», «Ігри патріотів», «Українські страви», «Намалюй Україну» та ін.
Сучасні аспекти взаємодії ЗДО і сім'ї
щодо патріотичного виховання дітей.
Актуальність.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.
Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, рідна мова, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї - з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається. «З родини йде життя людини», «Без сім'ї немає щастя на землі» - саме так говорить народна творчість. Саме в родині закладаються засади патріотично - моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми, любов, симпатія. При цьому важливо, щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов, турбуватися про рідних з дитинства, бути уважною до близьких людей. Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того, щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини, важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків, як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров’я та життя свого, в першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір’я: висадка дерев, квітів, – прибираємо, прикрашаємо, робимо разом наше місто чистим, гарним; розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству, дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави, краю. Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками, прикладом, висловлюваннями тощо.
Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей, що оточують, до рідного міста. Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім’ї. А вони є у кожній родині.
У цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети і завдань патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Мета патріотичного виховання дошкільнят:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста,села);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Завдання:
ü Формувати у дошкільнят моральні якості особистості через ознайомлення з рідним містом.
ü Формувати громадянську позицію і патріотичні почуття до минулого, сьогодення та майбуття рідного краю, почуття гордості за свою малу Батьківщину.
ü Виховувати у дитини любов і прихильність до своєї сім'ї, рідного дому, землі, де віна народилась.
ü Виховувати любов і повагу до свого народу, його звичаїв, традицій.
ü Формувати основи екологічної культури, гуманного ставлення до всього живого.
ü Формувати художній смак і любов до прекрасного, розвивати творчі здібності.
ü Виховувати почуття поваги до професій і праці дорослих.
ü В сучасному дошкільному закладі використовують різноманітні форми роботи з батьками, але головне щоб вони були ефективними та приносили бажаний результат.
Форми роботи з батьками:
1) індивідуальні (анкетування, попередні візити батьків з дітьми, співбесіди, консультації, телефонний зв’язок, відвідування вихованців удома).
2) наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, виставки, родинні газети, скринька ідей та пропозицій).
3) групові (консультації, збори, практикуми, школа молодих батьків, зустрічі з цікавими людьми).
4) колективні (батьківські конференції, зустрічі за круглим столом, засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, перегляд ранків, спортивних загань).
Співбесіди, як найбільш поширена форма індивідуальної роботи з сім’єю проводиться під час приходу та відходу дітей з дошкільного закладу. Вони допомагають педагогам та батькам ближче познайомитись, тримати один одного в курсі життя дитини, слідкувати за його успіхами та невдачами, змінами в поведінці. Хоча ці бесіди короткочасні, вони дають змогу зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей. А також дозволяють дати батькам деякі організаційні педагогічні і методичні питання. Тематика бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі. (“Чим хворіє ваша дитини?”, “Як краще звертатись до дитини”, “Режим роботи ЗДО”).
До співбесід близькі консультації (групові та індивідуальні). Вони дають нам можливість глибоко висвітлити більш вузькі питання. Вибір теми для консультацій визначається спостереженням за дітьми або завданнями виховання (“Про що читати і розповідати дітям”, “Як привити дитину до охайності”, “Як виявити і розвивати здібності дитини”).
Однією з сучасних форм роботи з батьками є анкетування. Опитування можемо проводити з метою виявлення загальних відомостей про дитину, особливостей виховання дітей в сім’ї. (“Чи добре ви знаєте свою дитину?”, Які виховні методи застосовуєте для виховання?”, “Які ваші побажання для вихователів вашої дитини?”).
Куточки для батьків організовуються з ціллю інформації батьків та знайомства їх з педагогічними питаннями. Це можуть бути книги, журнали, фотографії, дитячі роботи, пам’ятки для батьків, оголошення. Тематика матеріалів міняється в залежності від завдання виховання на даний період.
Виставки для батьків проводяться з ціллю пропаганди педагогічних знань. Їх присвячуємо до батьківських зборів, конференцій або консультацій (“Книга для малюка – зробили тато, мама й я”, “А в садочку нашому добре жити”).
Головна ціль батьківських конференцій - обмін досвідом виховання.
Дні відкритих дверей – дієва форма педагогічної просвіти батьків у ЗДО, яка взаємно збагачує батьків і педагогів досвідом вивчення особливостей дітей та мистецтвом їх виховання. Безпосереднє ознайомлення з життям дітей в д/з дозволяє батькам переконатися, що виховання знаходиться в умілих і надійних руках.
Проводячи зустрічі за “круглим столом”, батьки мають можливість дістати відповіді на численні запитання у бесідах з психологом, логопедом, лікарем і з конкретної теми
Багато задоволення отримують малюки, іколи їхні мами проводять з ними роботу. Ця форма організації занять повинна змістом новизни, відкриття особистості своїх батьків.
Зрозуміло, що не всі батьки проведуть заняття у дитсадку, але пограйтеся з хлопчиками та дівчатками, підклеїти разом книжки, розповісти про свою професію зможе майже кожен. Присутність батьків допомагає вихователям організувати різні види діяльності, наближує умови в групі до домашніх. Батьки свою чергу, бачать дитину серед однолітків, об’єктивно оцінюють її сильні слабкі риси. Спільні емоції і спільна діяльність дарують радість і батьками і дітям.
Важливим моментом у роботі з батьками є батьківські збори. Загальні (для батьків цілого садка) збори проводимо раз і квартал, де обговорюються підсумки навчально-виховної роботи та шляхи її покращення. А також батьки знайомляться з конкретними завданнями на навчальний рік, роботою батьківського комітету .За ціль групових зборів беруться знайомство батьків з конкретними педагогічними питаннями. Проводяться нетрадиційно “за круглим столом та часткою чаю”, так, щоб батьки почували себе вільно та невимушено. При виборі теми зборів і підготовці до них беруться до уваги вік дітей та період відвідування дитиною дошкільного закладу. Найчастіше тематику підказує саме життя, інтереси і потреби групи. Проведення батьківських зборів допомагає згуртувати всіх батьків, підвищити відповідальність кожної сім’ї за свій вклад та отримати позитивний досвід виховання дітей.
Одним із пріоритетних напрямків роботи є формування національної свідомості та гідності, основними складовими якої є забезпечення належного патріотичного розвитку, надання знань з народознавчим мотивом.
А саме ознайомлення з українським декоративно прикладним мистецтвом.
Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру:
- патріотичну спрямованість , громадянську відповідальність і мужність, готовність працювати для розвитку Батьківщини , захищати її, підносити її міжнародний авторитет;
- досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу і функціонування в усіх сферах суспільного життя і побуту;
- повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього, як його представника, спадкоємця та наступника;
- дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;
- фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;
- шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв нашого народу.
Своє ставлення до природи люди відображали у віруваннях, традиціях, казках, побуті, іграшках, символах. Іграшки кожного народу мають свої педагогічні, художні і технічні традиції. Оригінальність і неповторність народної іграшки визначається також її національною своєрідністю вираження культури і побуту народу, що символізує її звичаєво-традиційні ознаки. Українська народна іграшка несе малятам доступні знання про працю, відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом. Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з історією її Батьківщини. Гра з народною іграшкою є також важливим засобом національного виховання. Іграшка – один з найважливіших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вона оригінальна і неповторна, збагачує душу і тішить серце. Вона забавляє, і допомагає задовольнити природну потребу дитини пізнати світ, творчо і самостійно його осмислювати.
Із глибини віків пийшли до нас традиції ляльки-мотанки, шитої ляльки, яку виготовляли з різних клаптиків тканини. Упродовж століть змінювалися народні ляльки, але в них зберігалися традиційні принципи пластичного, декоративного і символічного мислення народу, його світосприймання, душа і психологія, його уявлення про життя. Лялька – символ родючості, материнства, вони хатньо-побутові обереги (робилися ляльки з соломи, ганчірки, із зав’язаним в ній хлібом, на зразок вузької ляльки). Обличчя ляльки долгий час не зображувалось, щоб не наврочити дитині. Саме іграшка формує у дітей і підлітків зацікавленість до різних професій, історії рідного краю, його народної творчості, поваги до праці, розвиває творчу уяву, фантазію, виховує трудові навички та естетичний смак.
Щоб діти стали творцями своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом життя і мислення. В будь-якому віці прикладом для дітей є їхні батьки. Родина - природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжуються і поглиблюються любов до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури.
Педагоги дошкільного закладу повинні намагатися якомога тісніше співпрацювати з батьками кожної дитини, спрямовуючи свої зусилля на охорону та зміцнення здоров’я малят. Батьки не повинні виступати в ролі експертів чи спостерігачів роботи педагогів. Педагоги та батька – рівноправні партнери і союзники. Практика показує: жодні заходи не надасть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими вчителями.
«Стрес –менеджмент у професійній діяльності педагогів».
Мета: навчання учасників консультації методів, спрямованих на скорочення психоемоційних перегрузок і підтримки психічного здоров'я.
Завдання:
-знизити емоційну і м'язової напруги серед учасників;
-ознайомити виховавтелів з способами психічних саморегуляцй;
-поїзд техніків, можливість зміцнити особисті ресурси;
-сформувати здатність мислити позитивно..
Вправа «Ім'я»
Мета: створення надійного навколишнього середовища.
Учасники консультації запрошуються назвати своє ім'я, а також прикметник, починаючи з першої літери назви (наприклад, справедлива Світлана, надійна Надія Іванівна...).
Фізичні вправи «Імена та емоції»
Мета: консолідувати імена учасників, висловити свої почуття і спробувати проаналізувати і відчувати стан інших учасників.
Кожна людина вимовляє його ім'я з емоціями, що він відчуває в даний момент. Інші учасники хором повторюють його ім'я з емоціями.
Модератор коментарів:
Дана вправа демонструє ваш душевний стан на даний момент. А також допомагає викинути накопичені негативні емоції або зміцнити позитивні. Міні лекція.
Кожна професія в тій чи іншій формі, впливає на здоров'я людини. Серед професій, які найбільше постраждали від стресу це освіта, яка посідає третє місце після медицини та правоохоронних структур. Стрес, як правило, передує появі емоційному стресу.
Емоційний стрес є психофізіологічний стан, характеризується неадекватний прояв емоційних реакцій.
Однак, якщо ми говоримо про роботу вихователя, є часте місце виникнення психоемоційних перегрузок. Це обумовлено підвищеним рівенем прихильності і самоконтролю в боротьбі з дітьми. Вихователь просто робить неможливим відновлення розумових ресурсів на наступний робочий день. Як наслідок, зростає психоемоційне напруження, втома, дратівливість, емоційне роздратування. Якщо ми не будемо звертати уваги до підвищення напруги, вона стане хронічною.
Хронічному психоемоційному стану характерні психічне і фізичне переутомлення і, зниження імунітета і розвитку хронічних захворювань.
Щоб запобігти розвитку хронічних психо емоційних деформацій, необхідно навчитися розпізнавати перші ознаки її, щоб мати можливість керувати стрес, розслабитися, зняти напругу. При цьому якщо діяти правильно, можна запобігти багатьох захворювань.
Анкета психічного вигоряння.
Вашій увазі представлений опитувальник, який допоможе визначити, чи ви постраждали від стресу.
Психологи умовно виділяють наступні симптоми емоційного сплеску.
Фізичні симптоми: втома, виснаження, безсоння, запаморочення, відволікання, неуважність і різні психосоматичні хвороби.
Психологічні симптоми: поява негативного ставлення до роботи, дратівливість, напруженість, тривога, гнів, песимізм, апатія, депресія, провини і невпевненісті в собі, дратівливість, плаксивість..
Поведінкові симптоми: уникнення контактів, прагнення до конфіденційності, неприязнь до професійних обов'язків, емоційний загін на роботі і вдома.
Групова робота: « Що викликає емоційний стрес»
Причини напруженості вихователя:
- Висока відповідальність за життя і здоров'я дітей;
- Використання робочого дня;
- Необхідність стримувати свої власні почуття, при спілкуванні з дітьми і батьками;
- Високий емоційний та інтелектуальний сплеск;
- Несприятливі соціальні умови;
- Психологічна обстановка вдома або на роботі;
- Вимога творчого відношення до професії;
- Відповідальність перед адміністрацією, колегами, суспільством та в цілому за результат своєї праці;
- Нездатність регулювати свої власні емоційні стани, тривогу, невротизацію, низька самооцінка;
- Відсутність навичок спілкування і нездатність йти від важких ситуацій в спілкуванні з батьками, колегами та адміністрацією;
- Нездатність викинути негативні емоції, позбутися від них. Арт-терапія.
Поєднання слів «арт-терапія» (мистецтво (англ.) — мистецтво, therapeia (грец.) -лікування,).
Зрозуміти, як доглядати за психологічним емоційним станом здоров'я через творчість. У процесі створення краси є раціональний розумовий процес в районі творчості і самовираження. Це переосмислення значень і підвищення почуття власної гідності.
Допомагає подолати емоційної напруги, депресії, стресу, рівень з низьким настроєм, емоційної нестабільності, почуття одинокості, міжособистісні конфлікти, невдоволення сімейних відносин, ревнощі, тривоги, страхи, фобії, низька самооцінка. Тілесно орієнтована психотерапія
Напрям психотерапії, що працює з проблемами пацієнта через процедуру тілесного контакту.
Зцілення душі через роботу з тілом. На практиці тілесно орієнтованої психотерапії використовують різні методи: масаж, різні види вправ, дотику, руху, дихання. Інформаційні технології надають доступ до соматичної несвідомості та дають змогу усунення виявлених блоків, стимулюють розвиток особистості. Скорочення м'язів , затиски, стрес, тривога, настрій, видалення "бар'єрів" у відносинах з іншими людьми..
Метод "Позитивне мислення"
Цей метод заснований на припущенні, що його застосування шляхом постійного позитивного мислення досягає в думках довго конструктивний і оптимістичний настрій і тим самим збільшує задоволення і якість життя.
Твердження є дуже простими словами, які можна використовувати, щоб спробувати змінити звичний напрямок думки. Фрази можна сказати вголос або в іншому вашому розумі. Якщо вимовляється вголос, воно допомагає більше. Навіть якщо спочатку ви не повірите, що сказали, все це буде йти в підсвідомість і стане підсвідомою частиною вашого тіла.
Візуалізація створення в уяві образів стане бажаною реальністю. Це один з найбільш потужних інструментів для досягнення цілей. Вправа: «Сім свічок»
Мета: подолання стресу через дихання.
Комфортно сядьте, закрийте очі, розслабтеся. Вам спокійно, комфортно і зручно. Ви дихаєте глибоко і рівномірно. Уявіть собі, що на відстані одного метру від вас є сім палаючіх свічок. Зробіть повільний, глибокий вдох наскільки це можливо. А тепер уявіть, що ви повинні задуватиці свічки. Як можна більш рішучий удар в цей напрямок, повністю видохніть повітря.
Полум'я починає тремтіти, свічка погашена. Ви робите повільний глибокий вдих а потім задуваєте наступну свічку. І таким чином, всі сім...
Анкета "Зворотній зв'язок". (Додаток № 2)
Перебуваєте ви в ризику вигоряння:Будь ласка, прочитайте питання та відповіді розділу, наступним чином:
+ 2-завжди; + 1-іноді буває, -1-рідко трапляється; -2-ні, ніколи.
1. у першій половині дня, я відчуваю те саме або навіть більше, ніж втому ввечері;
2. я відчував знесилення;
3. у мене є поганий настрій;
4. я думаю, що я втратив інтерес до життя;
5. у мене головний біль;
6. я важко засинаю у вечері і важко прокидаюся в ранці;
7. іноді я всю ніч не можу спати як зазвичай;
8. останнім часом моє здоров'я погіршувався з;
9. я вже не такий(така) (наприклад) міцна і активна як і раніше;
10. багато що раніше було цікаво, зараз є байдужим;
11. я дратуюсь через дрібниці;
12. У мене збільшився апетит, особливо у вечірній час;
13. я став викарбуваний;
14. мене переслідують негативні емоції (образа, залякування, провини, тощо);
15. мені весь час, щось є нестійкий;
16. я впевнений, що від мене, нічого в житті не впливає, людина є жертвою обставин;
17. щодня мені працювати все важче і важче;
18. я постійно запізнююся на роботу;
19. я хочу піти з роботи раніше;
20. мені здається що на роботі у мене немає перспективи;
21. я дійсно не можу зосередитися на важливих питань;
22. на роботі, я постійно відволікаюся на деякі дрібниці;
23. я мають дуже прохолодні відносини з колегами;
24. моя робота є марною;
30. мені все одно, як оцінять мою роботу.
Результат:
Беручи до уваги знак «+» або «-» розрахувати кількість очок.
Якщо сума виявилося менше або дорівнює 5-поздоровлення, час роботи і проблема вигоряння вам не знайомі
Результат від 5 до + 10-знаходяться в небезпеці. Ви повинні прийняти превентивні заходи, більше розслабитися, зберегти здоровий спосіб життя, більше перебувати у спілкуванні з друзями та колегами. Намагатися принести більше розмаїття у своїй роботі.
Результат від + 11 + 20-дуже серйозно запірних питання вигоряння, тому що є чіткі симптоми. Спробувати оцінити, чому саме цей результат, і що ви можете зробити, щоб виправити ситуацію. Змінити свій спосіб життя, знайти нове хоббі, відвідувати семінари і тренінги, вирішувати здоров'я. Вам може знадобитися консультування.
Результат від + 21 до + 35 очок-вам необхідна консультація фахівця про вибір оптимального режиму життя і роботи. Цілком імовірно, що вигоряння проявились вже у вас як психосоматичні захворювання: гіпертонічна хвороба, виразок шлунково-кишкового тракту, ішемічну хворобу серця тощо. Терміново піти!
Понад 35 очок ситуація SOS! Необхідно негайно змінити обсяг робіт, в іншому випадку ви можете зіткнутися з серйозними проблемами зі здоров'ям.
Народні засоби для боротьби зі стресом: -спілкування з природою;
-мріяти про хороше;
-смачна їжа;;
-домашні тварини;
-спілкування з друзями;
-переглянути хороший фільм;
-читання;
-хобі;
-спортивн ігриі;
-відвідування церкви;
-парова лазня;
-пам'ять про тих, хто ще гірше;
-включення почуття гумору;
-eкстрим фізичних навантажень;
-музика;
-зміна ставлення до ситуації;
-відвідування театру, кіно, музей, тощо.
Рекомендації для вихователів, щодо запобігання емоційної перевтоми: 1. Подумайте про щось хороше, викинути погані думки. Позитивне мислення, оптимізм і це є ключ до здоров'я і благополуччя.
2. Щоранку після сходження з ліжка, думайте про щось хороше, усмішка, нагадайте собі, що все буде відмінно і ви чарівна і красива, у вас є чудовий настрій.
3. Плануйте не тільки свій час, а також відпочинок. Розставте пріоритети.
4. Призначайте спеціальне місце для відпочинку та сну. Сон повинен бути спокійним, принаймні 7-8 годин. Ви можете підготувати заспокійливі ванни з аромамаслами перед сном.
5. За допомогою коротких перерв протягом дня (хвилин очікування, примусової бездіяльності) розслабитися.
8. Не нехтуйте спілкуванням!.
9. Відпочивайте разом з родиною, близькими друзями та колегами.
10. Знайти місце для гумору і сміху у вашому житті. Коли у вас поганий настрій, подивитися фільм, комедією, відвідайте цирк, читайте жарти.
11. Не забувайте похвалити себе!
12. Посмішка! Навіть якщо ви не хочете (1-1, 5 хв.).
13. Знайти час для себе: прийняти розслаблюючу ванну, читати улюблену книгу, зробити косметичні процедури і тому подібне!
14. Стати ентузіастом приватного життя!
15. Проблеми не повині турбувати, вони повинні вирішуватится!
17. Дні "інформація відпочинку" з телевізором і комп'ютером. Прочитати щось.
18. Відвідати музеї, виставки, театри, концерти.
19. Прекрасним засобом для досягнення внутрішнього балансу є йога, дихать по-особливому, релаксації.
20. Природа, тому що це є свято, чудово заспокоює нервову систему і робиться людині добре!
Консультація на тему: «Як допомогти дитині здолати агресію»
Серед найбільш складних і болісних проблем педагоги та батьки називають дитячу агресивність. Як запобігти деструктивній поведінці й допомогти дитині подолати гнів?
Як розпізнати схильність до агресії.
Агресивна поведінка набуває особливої виразності в період вікових криз дитини (орієнтовно на першому, третьому і сьомому роках життя). Будь- яку складну життєву ситуацію в такі моменти малюк переживає більш гостро. І вихователі мають бути готові допомогти йому, а для цього необхідно знати сутність агресивної поведінки та вміти віднаходити засоби її профілактики чи подолання.
У колективі однолітків агресивна дитина зазвичай почувається самотньою, непотрібною, адже її поведінка призводить до формування в інших дітей негативного ставлення до неї, нерозуміння і неприйняття її. Дорослим також не завжди зрозуміло, чому вона поводиться саме так, заздалегідь знаючи, що з боку дітей можна отримати відсіч, а від дорослих – покарання.
Дуже часто причиною агресивних дій є спроба зайняти певне місце в дитячому колективі, сім»ї чи стосунках з дорослим.
Дитина постійно намагається розв»язати одну й ту саму проблему – стати потрібною, а тому шукає будь-яких способів привернення уваги дорослих і однолітків. Однак ще не має соціального досвіду і не знає, як можна інакше домогтися уваги і відстоювати й захищати себе у цьому жорстокому, на її думку, оточенні.
Ознаки агресивної дитини:
-часто втрачає контроль над своїми діями;
-невмотивовано сперечається, конфліктує з дорослими та однолітками;
-звинувачує інших у своїх помилках;
-не підпорядковується правилам поведінки в сім»ї та дитсадку;
-спеціально дратує людей, тварин, псує речі;
-часто гнівається і відмовляється виконувати вимоги та прохання дорослих;
-проявляє ознаки мстивості, злостивості, брутальності, впертості і гніву;
-реагує на дії оточення роздратуванням;
-їй притаманний егоцентризм;
Типові прояви агресивної поведінки:
-фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи.
-негативізм як протидія вимогам дорослих і встановленим правилам поведінки в дитячому колективі.
-підозріливість, в основі якої лежить переконання дитини, що інші люди мають намір заподіяти їй шкоду;
-вербальна агресія – сварки, брутальні образи, приниження інших.
-аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.
Як допомогти:
Емоційний світ агресивних дітей збіднений, у спектрі їхніх почуттів переважають похмурі відтінки. Часто вони не усвідомлюють свою агресивність. Більше того, можуть бути впевнені у протилежному: агресивні ті, хто їх оточує. Тож передусім слід навчати таких малят розпізнавати і контролювати негативні емоції.
Важливо навчити дитину долати гнів – почуття сильного обурення, що часто супроводжується втратою контролю над собою. Психологи не рекомендують щоразу стримувати цю емоцію, оскільки з часом людина може стати своєрідним «акумулятором гніву». «Загнавши» гнів у середину, будь-хто рано чи пізно відчує необхідність виплеснути його. Дитину слід навчити не стримувати гнів, а звільнятися від нього, вибираючи прийнятні, неруйнівні способи.
У пригоді стають традиційні методи й прийоми , про які чомусь не завжди вчасно згадують вихователі.
Прийоми запобігання вербальній агресії:
-«малювання гніву»: зобразити кривдника в тому вигляді й у тій ситуації, я якій хочеться дитині, назвати малюка за власним бажанням, а потім знищити намальоване;
-викрикування емоцій, наприклад під час ігор «мішечок для крику», «крик».
-промовляння наболілого дорослому чи улюбленій іграшці.
Утім, агресивні діти не завжди обмежуються вербальною реакцією на події. Дуже часто вони спочатку вдаються до фізичних дій, а вже потім придумують образливі слова. У таких випадках слід навчити дітей справлятися зі своєї фізичною агресією.
Прийоми запобігання фізичної агресії:
-виконання фізичних вправ або певних рухів; кидання в мішень легких подушок або м»ячів, биття гумовими молотками по підлозі.
Агресивним дітям, які мають проблеми зі сном, можна покласти біля подушки мішечок із засушеною м»ятою, чебрецом.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ ТА БАТЬКІВ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ НА ТЕМУ :
“ ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ?”
24 лютого було порушено основу з базових потреб дітей сьогодення, а саме потребу в безпеці.
Діти сьогодні живуть під звук сирени та вибухів, їх оточують знервовані дорослі , військові зі зброєю. Тому завдання дорослого сьогодні полягає в тому , щоб у доступній формі пояснити дитині , що таке війна і як слід себе убезпечити.
Дитині потрібно пояснювати, що таке війна відповідно до віку. Якщо дитині не надавати інформацію, то вона буде тривожитися ще більше, тому що вона розуміє, що щось відбувається не так, але їй не кажуть, що саме відбувається. Добре, щоб цю інформацію розповідав емоційно стабільний дорослий, який буде заряджати дитину спокоєм, і не буде сприяти, щоб дитина тривожилась, панікувала та боялася .
Готуюсь до розмови з дітьми про війну дорослий повинен керуватись певним алгоритмом
1.Перш за все починати розмову повинен дорослий.І тут на допомогу дорослому стануть казки, яких на справді вдосталь.Адже казка є важливою комунікацією між дорослим та дитиною.Йде мова не лише про казки, які стосуються безпосередньо війни, а й теми безпеки.Наприкладі казки “ Коза -дереза” можна пояснити , що у свою домівку небезпечно пускати чужих.
Психологи рекомендують прочитати малюкам казку про Мишення “ Герої також плачуть”, ця казка має цікавий дитячий сюжет про останні події в нашій країні .
Книжка Х. Лущак “ Казки про Майдан” про правду , біль і втрати і про перемогу добра-дитяча книга про недитячі події.Це перша спроба говорити з дітьми про складні речі виражальними засобами казки.
Психологи кажуть: жодна тема не має бути табуйованою. По суті, правило номер один – нічого не приховувати від дитини. Ми, звичайно, можемо змінити тему, але не варто обманюватись, діти дуже добре вловлюють емоційні зміни,у них є "шосте" почуття. Отже, краще відповідально підійти до пояснення цього історичного періоду нашої країни, налаштувавши довірливий емоційний простір.
2.Заплануйте кілька невеличких бесід, тим самим показавши дитині, що Ви відкриті до спілкування з даної теми і дитина в будь який момент може звернутись з будь яким питанням.Треба враховувати і той аспект, що діти не розрізняють простих та складних запить.Вони просто цікавляться тим, що відбувається навколо, що бачать.Так не буде дивиною, що тепер діти почнуть частіше запитувати про війну , про смерть тощо.І не варто “ берегти” малюків від цих тем, адже рано чи піздно вони самі зіткнуться з реальністью, побачать якесь жахливе відео, почують на вулиці незрозумілі страшні речі. Тому краще йти наввипередки , не боятись говорити з дітьми про життя -таким , яким воно є.
3.Слідкувати за тоном розмови, оскільки гнівна або агресивна мова може налякати маленьких дітей. Будьте якомога спокійнішими, обговорюючи війну, і не забудьте використовувати дружню для дітей мову , щоб вони могли зрозуміти.Очі дорослого повині бути на рівні з очима дитини. Якщо Ви помітили, що дитині страшно, треба обовязково її заспокоїти , обійняти та наголосити на тому , що вона знаходиться в безпеці, що Ви її любите та все добре.
Не планувати розмову у пізній час , на ніч, і в якому разі не в ліжку.
4.Відповідь повинна бути короткою , та не піднімати тих аспетів про які дитина не запитує.
5.В кінці розмови подякувати дитині за розмову, довіру, похвалити за хоробрість.
Чому дорослі можуть уникати розмову про війну з дітьми
1. Щоб не травмувати їх
2. Бо вважають, що діти забудуть страшні події війни
3.Бояться того болю , який будуть відчувати слухаючи дитину
4. Дорослі не розуміють дитячих переживань
Ми повині зрозуміти, що зараз в Україні йде повномасштабна війна, яка болісно вдарила по українських дітях.Не легко говорити з малюками про війну .З одного боку, є небезпека травмувати дитину , а з іншого-правду не приховаєш.
Консультація
«Як розповісти дитині про війну»
Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.
Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.
1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину.
Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.
2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни.
Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.
3. Обмежте потік новин.
Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.
4. Зосередьте увагу на допомозі.
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить стишення і психологічний комфорт.
5. Слідкуйте за станом дитини.
Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».
6. Подбайте про себе.
Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.
Малюкам можна пояснювати все, що відбувається за допомогою казок, у яких йдеться не лише про війну, а й у принципі про безпеку. Почати можна з елементарної “Кози-дерези”. І нагадати про те, як небезпечно пускати чужих до своєї оселі, як важливо триматися разом, слухати батьків і бути уважними. Такі історії можна спокійно видозмінювати — зобразити головним героєм улюбленого персонажа або домашню тварину, придумати сюжет, який нагадував би події навколо і таке інше.
Так як дошкільнята уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, то вони розуміють в певній мірі, що відбувається. Тож у них можуть виникати різні питання. На них треба обов’язково відповідати, і робити це спокійно. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини.
Якщо дитині страшно, сказати їй: “Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре”. І обійняти дитину. Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною спокійно, щоб передати цей спокій дитині.
«Роль середовища у фомуванні мовлення дітей»
Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею, як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Уся діяльність людини безпосередньо зв’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні поставив перед педагогами основне завдання - виховати особистість, яка успішно діє в різних життєвих ситуаціях.
Мова – це могутній засіб навчання і спілкування, виховання.
Боротьба за правильну вимову – це одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку. Особливо важливою є робота над розвитком усної мови в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою, дитина в майбутньому в школі не зможе набути міцних і глибоких знань з основ науки. Нам потрібно виховати повноцінну дитину України, яка живе і працює в колективі людей, вміє їх поважати і в разі потреби подати дружню руку. А здатність швидко адаптуватися до нових соціальних умов безпосередньо залежить від комунікативних умінь та навичок, достатній рівень, яких дає дитині змогу адекватно діяти в соціальному оточенні.
Тому слід усувати все, що може заважати в будь-якій мірі вільному спілкуванню дитини з колективом. Вже в дитячій установі слід створити якнайсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над її розвитком, виправленням недоліків у мовленні. Цим самим створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.
Дітям дошкільного віку і школярам, доводиться дуже часто і широко використовувати мову у повсякденному спілкуванні – відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, задавати питання, говорити, читати в голос.
Питання розвитку мови дітей – одне з найважливіших в навчально-виховній роботі дитячого садка. Особливо зросли вимоги з розвитку мови у дітей дошкільного віку з переходом початкових класів до навчання за новими програмами Міністерства освіти України. Великий педагог К.Д.Ушинський говорив: «… рідна мова є скарбницею всіх людських знань; якщо дитина влучно вживає той чи інший граматичний зворот, робить в розмові тонкі розрізнення між словами і граматичними формами – це значить, що вона усвідомлює їх різницю, хоч не в тій формі і не тими шляхами, як би нам хотілося.
Мова - це особлива система знаків із закодованими у ній результатами пізнання людиною; мова - є головним засобом спілкування людей , одним із компонентів духовної культури суспільств, продуктом соціального розвитку; вона не роздільно пов.язана із мисленням і служить не тільки засобом вираження думки, а й знаряддям думки.
Мовленнєва культура є складовою загальної культури особистості, важливою ознакою інтелігентної людини, є важливим складником професійної майстерності педагога як взірець для наслідування дітьми та зразком бездоганного володіння мовою для всіх оточуючих.
Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя.
Рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у ДНЗ. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5-ти років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Єльконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О. Гвоздєв), а з 5-ти років оволодіває монологічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.
Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не тільки слова, їх склад та видозміни, але й нескінченну кількість понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів – все це дитина засвоює за 2-3 роки.
В програмах розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Впевнений старт» з розділу мовленнєвого розвитку звертається велика увага на виховання звукової культури мови. Закріплювати правильну вимову всіх звуків рідної мови - ці завдання лежать в основі роботи логопеда. Регулювати силу голосу, швидкість вимови, правильно користуватися інтонаційними засобами виразності, розвивати і удосконалювати мовний слух.
В програмі є також вимоги щодо формування правильної граматичної будови мови. Оволодіти граматичною будовою мови означає навчитися правильно вживати різні відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни.
Вчити самостійно будувати прості і складні речення. В своїх розповідях граматично правильно змінювати всі слова, що входять в активний словник. Вправляти дітей у вживанні важких форм знайомих слів. Поповнювати словниковий запас слів назвами предметів, якості, дій, активізувати словник, вчити вживати потрібні за змістом слова при визначенні якості ознак предметів.
Розвивати вміння зв’язно-послідовно і зрозуміло переказувати літературні твори за допомогою вихователя, логопеда, складати самостійно розповідь описового чи сюжетного характеру за картиною чи серією сюжетних картин. Вчити добирати слова з різною тривалістю звучання, слова із заданими звуками. Різноманітні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини, тому дуже важливо в дошкільні роки виправити недоліки звуковимови і ввести в розмовну мову дефектне вимовляння звуку. Домогтися того, щоб дитина вільно володіла усіма звуками рідної мови. Тільки при цих умовах дитиною буде засвоєна програма дитячого садка.
Порушення мовлення певною мірою (залежно від характеру мовленнєвих розладів) негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, відбивається на її діяльності, поведінці, обмеженість мовленнєвого спілкування можуть впливати на формування особистості дитини, спричинити психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, негативізм, почуття неповноцінності). Все це негативно впливає на опанування грамоти, успішність загалом.
Найпоширенішою вадою мовного розвитку в дітей дитячих садків та молодших школярів є неправильна вимова окремих звуків. Проблемі формуванню правильної вимови присвячено чимало праць сурдопедагогів та логопедів: К.О. Волкова, Р.І. Краєвська, О.В.Правдіна, Ф.А. Рау, М.Ю. Хватуєва, М.А. Савченко та інші. Ними розроблено методичні прийоми, які успішно використовуються в логопедичній практиці дитячих установ та допоміжних шкіл.
Аналіз реальної ситуації, що склалася наразі в системі розвитку дітей дошкільного віку, показав, що кількість дітей, які мають відхилення в мовленнєвому розвитку, постійно зростає. Серед них значну частину становлять діти 5-6-річного віку, які не засвоюють у певний час звуковою стороною мовлення. Порушення звуковимови є досить поширеною проблемою у розвитку дітей. Вони можуть бути як у дітей з нормальним психофізичним розвитком, так і у дітей з особливими потребами психофізичного розвитку. Статистичні дані вітчизняних та зарубіжних досліджень свідчать, що вади вимови є наявними у 20-30% дітей дошкільного віку (5-6 років), у 17-20% дітей шкільного віку (1-2-гі класи).
Усвідомлення звукового аспекту мовлення є важливою передумовою успішного оволодіння читанням і письмом. Щоб опанувати грамоту, треба не тільки чути і вміти вимовляти окремі слова й звуки, з яких вони складаються, а й мати чітке уявлення про звуковий склад слова. Це стосується не тільки дітей, в яких є вади звуковимови, а й дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Їм важко розпізнавати визначений звук у слові без поділу на склади. Якщо взяти програму дошкільного закладу «Впевнений старт», діти 5-го року життя в ІІ-півріччі повинні робити звуковий аналіз слів типу мак, лак, рама.
Навіть діти , які відвідують логопедичні заняття, відчувають труднощі, коли їм пропонують завдання типу придумай слово, що починається на склад „ра„. Якщо з одним словом вони справляються , то придумати 3-5 слів викликає труднощі. При цьому формування фонематичних процесів відбувається на кожному логопедичному занятті, паралельно на заняттях в ДНЗ.
Формування лексичної, передусім семантичної сторони мовлення є однією з основних проблем розвитку мовлення дитини в нормі і в патології. Процес збагачення словесних засобів спілкування, який проявляється у їхньому розвитку та розширенні,як відомо, тісно пов”язаний з розвитком мислення дитини з одного боку(Ж. Піаже, Л. Виготьський, О. Лєонтьєв, Б. Сєрєбряков та ін.). З другого боку - засвоєне слово узагальнює предмети, ознаки, дії, зараховуючи їх до певної категорії, що відкриває для дитини нові можливості для співвіднесення, комбінування, структурування інформації про навколишнії світ.
І, нарешті, вербальна поведінка дитини значною мірою залежить від рівня роозвитку лексаичної сторони мовлення, бо у процесі породження вислову, людина добирає слова з того запасу, який зберігається у її довготривалій пам”яті. Наприклад: хлопчик 4,5 років ділиться враженням: «Тато купив свіжу машину», або дівчинка 5 років, тримаючи в руках тріснуту таріку говорить: «А ця тарілка поламана».
Словник теперішніх дітей є обмежений. І , коли батьки стверджують, що їхні діти говорять все і як старі, вони не розуміють, що рівень словника їхніх дітей - це рівень побутової мови, це спецефічні слова, вирази, діалектні слова, спецефічна побудова речень, яка характерна для тої місцевості, але це не є показник. Крім обмеженості є ще звуження смислової структури слова, несформованість різних типів його значень (синонімічних, антонімічних, переносних, твірних, похідних).
У них простежується значно менший обсяг симантичних полів та більш низький (порівняно з нормою) рівень смислових зв”язків між словами, які організовують ці поля. Названі відхилення у засвоєнні симантичної структури слова негативно впливають на формування зв”язного мовлення дитини, обмежують розуміння звязних текстів, самостійне засвоєння значень нових слів. Тож проблема формування семантичної структури слова набуває важливого значення під час підготовки до школи практично усіх категорій дітей. Батьки вважають , що знання комп”ютера у дошкільні роки - це високий рівень розумової діяльності. Звичайно. Але,коли дитина знаючи ази комп”ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить, на мою думку, про зовсім інший рівень розвитку. На даному етапі приходиться спостерігати характерні помилки у побудові речень: пропуски прийменників, сполучників, неправильне узгодження іменників з прикметниками та займенниками в роді, числі і відмінку, неправильний вибір відмінкової форми іменника, що керується дієсловом. Запас прикметників і прислівників,що характеризують властивості предмета, зовнішність, риси, поведінку тварин і людей досить малий.
Важко дітям міркувати вголос, коментувати, переказувати, складати власні казки, розповіді, описи, що повинні робити діти старшого дошкільного віку згідно Державних стандартів.
Наприклад: при узагальнені слів, що характеризують „взуття”, більшість дітей вживають слово „капці”, під яким вони розуміють і черевики, і тапочки, і туфлі, і кросівки. З цим словом вони формують речення.
Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими та однолітками. Із мовленнєвого оточення діти запозичують слова в різних граматичних форм і поступово починають самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми, узгоджувати іменники з іншими частинами мовлення в роді, числі, правильно будувати речення, використовуючи прийменники, сполучники тощо. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний і довготривалий. Коли формування граматичної сторони відбувається вкрай складно, це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мовлення, викревленні загальної картини мовленнєвого розвитку. Це зумовлено тим, що граматичні значення завжди більш абстрактні, ніж лексичні, а граматична система мови грунтується на основі великої кількості мовних правил.
Установлено, що вік п’ятого року життя є оптимальним для розвитку особливої (вищої) форми фонематичного слуху, фонематичного сприймання і розвитку дитини у звуковій діяльності.
Якщо формування звуків не відбувається відповідно до певного віку дитини, на допомогу їй приходять педагоги, батьки, які намагаються навчити дитину вимовляти звуки правильно.
Отже, раннє виявлення дітей з мовленнєвою патологією та чітке діагностування за видами порушень - одне з важливих завдань, що стоїть перед логопедами та вихователями. І звичайно, щоб надавати відповідну кваліфіковану допомогу дітям.
ПАМЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Вікові здобутки розвитку мовлення дітей та відхилення від нормального онтогенезу
Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну послідовність, обумовлену етапами розвитку мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.
Так, у віці від 1 до 2-х років формується артикуляція голосних звуків [а], [о,] [є] та зімкнених звуків [п], [б], [м]. У віці від 2 до 3-х років — Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну артикуляція голосних [і], [у], [е], зімкнених — [т], [д], (м), щілинних —[в], [ф]. [г], [х], [й], зімкнено-прохідного — [н]. У віці від 3 до 5-ти років формується артикуляція щілинних звуків |с], [з], [ш], [ж], зімкнено-щілинних — [ц], [ч], [щ]. Останніми з'являються звуки [л], [р] у віці від 5 до 6-ти років.
Окрім певної послідовності появи звуків у мовленні дітей, також відбувається збагачення словника та граматичної будови з розвитком зв'язного мовлення.
В період 1,5-2 років дитина починає розмовляти. З 1—2 років має знати від 100—300 слів і будувати нескладні фрази (мама, дай).
До 3-х років словниковий запас збільшується в 3—4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляв всі звуки, крім сонорних (л, р, р', і шиплячих ш, ж, ч).
На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо а цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильно наголос.
В кінці 5-го року дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові.
ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ 5-РІЧНОГО ВІКУ І
Звуковимова
1. Розширюються можливості голосового апарату, діти починають застосовувати інтонаційні засоби під час висловлювань, читання віршів. 2-Збільшується мовленнєвий видих. Голосні звуки дитина може проспівати протягом 3 — 7 с.
3. Достатньо розвинені слухова увага, мовленнєвий слух.
4. Розширюється здатність до сприймання та вимови звуків:
- майже зникає пом'якшена вимова твердих варіантів приголосних;
- багато звуків вимовляється чітко і правильно;
- рідко спостерігаються перестановки звуків, складів;
- зникає заміна шиплячих та свистячих звуків звуками [т] і [д];
- частина дітей засвоює правильну вимову свистячих, шиплячих і навіть сонорів ([л], [л'], [PI. [P]).
- у частини дітей вимова свистячих нечітка, шиплячі та сонори несформовані
Рекомендації
1. Зміцнювати артикуляційний апарат дитини, тренуючи його основні рухи під час артикуляційної гімнастики та вимови звуків [т], [д], [н], [к], [г], М, [й].
2. Уточнити, викликати та закріпити чітку вимову свистячих, шиплячих сонорів.
3. Розвивати фонематичний слух, мовленнєве дихання.
4. Вчити дітей правильного інтонування просодем:
• зміна голосу за силою (голосна — тихіше — тихо);
• зміна голосу за висотою (грубий — тонкий голос);
• за тембром, який передає емоційне забарвлення (радість — сум тощо);
• за темпом (швидко — повільно).
5. Вправляти дітей у чіткій вимові слів, речень, стежити за плавним ритмом мовлення
Словник
1. Збільшується обсяг активного словника (від 1900—2000 до 2500— 3000 слів до кінця року);
2. Значно збільшується якісний словник. У мовленні дітей все частіше зустрічаються:
- прикметники, які передають якість та ознаки предметів; відображають просторові та числові поняття;
- присвійні прикметники (лисячий хвіст тощо);
- прислівники, особові займенники;
- складні прийменники (із-за, біля тощо);
- узагальнюючі слова (меблі, іграшки, одяг, взуття, фрукти, овочі), але останні вживаються дуже рідко.
Рекомендації
1. Розширювати та збагачувати словниковий запас дітей.
2. Вчити дітей активно користуватися словниковим запасом під час висловлювань.
3. Особливу увагу приділяти активізації та розвитку якісного словника
Граматика. Зв'язне мовлення
1. П'ятирічна дитина будує прості поширені речення; використовує складносурядні і складнопідрядні речення значно більше, ніж на попередньому віковому етапі, але все ж таки рідко.
2. Монологічне мовлення на початковій стадії.
3. Допускаються граматичні помилки: неправильно змінюються дієслова, не узгоджуються дієслово + іменник у числі; прикметник + іменник у роді; числівник + іменник у відмінках.
4. Допускаються помилки у будові речення
Рекомендації
1 - Вчити дітей відповідати на запитання граматично правильно.
2. Вчити правильно будувати речення, стежити за узгодженістю слів у реченні.
3. Вчити переказувати добре знайомі казки, оповідання