МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо проведення просвітницької роботи з учасниками освітнього процесу в закладах дошкільної освіти з питань уникнення враження мінами, вибухонебезпечними предметами та ознайомлення з правилами поводження в надзвичайних ситуаціях.

Одним із важливих пріоритетів у діяльності закладів дошкільної освіти є забезпечення безпеки учасників освітнього процесу, які на сьогодні страждають від російської воєнної агресії. А життя та здоров’я дітей – це найбільша цінність людства.

Володіти необхідними знаннями, потрібними для подальшої безпечної життєдіяльності, є важливим завданням для кожного з дорослих.
Враховуючи широкомасштабну війну російських окупаційних військ на всій території України, є велика загроза отримати враження мінами та вибухонебезпечними предметами.
Вбачаємо за доцільне проведення протягом місяця роботи з просвіти учасників освітнього процесу в закладах дошкільної освіти щодо питань мінної небезпеки і вибухонебезпечних предметів та дій в надзвичайних ситуаціях.
Головним для всіх дорослих, які опікуються дітьми раннього та дошкільного віку, повинен бути контроль за переміщенням дітей за межами будівель.
Не допускати прогулянок дітей без догляду дорослих. Обов’язково обстежувати територію, де проходять прогулянки, з метою виявлення
вибухонебезпечних та підозрілих предметів. Пояснювати дітям, про небезпеку, яку несуть незнайомі предмети, покинуті іграшки тощо.
Рекомендуємо вихователям проводити з дітьми дошкільного віку роз’яснювальну роботу щодо безпечної поведінки в умовах воєнного стану з використанням різних форм організації освітньої діяльності.

Для організації роботи з дітьми радимо скористатися інформаційно-освітніми матеріалами, що розміщені на сайті МОН у вільному доступі:

• «Сучасне дошкілля під крилами захисту».
• поради з надання першої психологічної допомоги людям, які пережили кризову подію;
• поради від експертів ЮНІСЕФ «Як підтримати дітей у стресових ситуаціях»;
• інформаційний комікс для дітей «Поради від захисника України»;
• хрестоматія для дітей дошкільного віку «Моя країна – Україна» з національно-патріотичного виховання;

• довідник «У разі надзвичайної ситуації або війни», в якому зібрані поради, як захистити себе у надзвичайній ситуації;
• про забезпечення психологічного супроводу учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану можна дізнатися з листа МОН
No 1/3737-22 від 29.03.2022.
• питання організації освітнього процесу у закладах освіти регламентовано листом МОН No 1/3371-22 від 06.03.2022 «Про організацію освітнього процесу в умовах військових дій»;
• лист МОН від 02.04.2022 р. No 1/3845-22 «Про рекомендації для працівників закладів дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні».

Правила поводження у надзвичайних ситуаціях:

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) длязниження ураження фрагментами скла;

- вимкнути світло, закрити вікна та двері;

- зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю(коридор, ванна кімната, передпокій);

- інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками, скотчем) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

- відразу залишити приміщення, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

- попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

- без крайньої необхідності не залишати безпечне місце;

- проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

- уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

- якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

- виконати всі інструкції рятувальників.

4. Під час повітряної небезпеки:

- відключити живлення, закрити воду і газ;

- загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

- попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

- дізнатися, де знаходиться найближче місце укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

- як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості.Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5. Під час масових заворушень:

- зберігати спокій і розсудливість;

- під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

- не піддаватися на провокації;

- надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон.Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

- постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

- за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або поліції;

- намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

- якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

- не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

- виконувати вимоги злочинців, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

- уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем;

- нічого не просити;

- якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

- уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

- спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, дезнаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму (кімната, стіни івікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

- при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

- під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вонизнаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні евакуації цивільного населення з небезпечноїзони:

- взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

- за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

- дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, дата народження, домашня адреса, а також прізвище матері та батька та їх контактні телефони;

- переміщатися за вказаною адресою.

- у разі необхідності звернутися за допомогою до поліції чи спеціальних служб та медичних працівників.

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

1. До вибухонебезпечних предметів належать:
• вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибуховогопристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.
• боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

бойові частки ракет;

авіаційні бомби;

артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

ручні гранати;

стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби:

патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

вибухові пакети;

петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

гранати;

димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча бодин елемент конструкції саморобного виготовлення:

саморобні міни-пастки;

міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшкиабо речі, що привертають увагу. У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

наближатися до предмета;

пересувати його або брати до рук;

розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

приносити предмет додому, у заклад освіти.

2. Необхідно негайно повідомити поліцію або дорослих прознахідку!

Під час прогулянок необхідно ретельно дивитись під ноги та навколо себе, особливо у парку, лісі, біля водойм тощо.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій інагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робі!

Злочинці зазвичай поміщають вибуховонебезпечні предмети у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях.

Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети на території або в приміщенні закладу освіти, в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу звибуховим пристроєм.

3. Слід звертати увагу на:

припарковані біля будівель дитячих садків автомашини, власники яких невідомі або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

звуки, що лунають від предмета (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.У разі знаходження підозрілого предмета на території закладудошкільної освіти, потрібно негайно повідомити про знахідку керівника закладу, працівників поліції чи службу з надзвичайних ситуацій!

4. У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ,цивільного захисту;

2. Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, недопускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмета.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

У випадку, коли в закладі освіти знайдено вибуховий пристрій йздійснюється евакуація:

одягніть дітям одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, щопроводять евакуацію;

тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

5. Якщо заклад дошкільної освіти опинився поблизу епіцентрувибуху:

обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів й т. д. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стислоповідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

перевірте, чи потребують допомоги інші діти й працівники закладу.Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам.

Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух.

Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

6. Звертаємо увагу, що:

не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками абопідозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції та не можна торкатися знахідки;

не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілоїзнахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки»,«секретно» і т. п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

7. Поради керівнику закладу дошкільної освіти

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями. На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

• посилити пропускний режим при вході і в’їзді на територію закладу,пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;

• проводити обходи території закладу і періодичну перевірку складськихприміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв абопідозрілих предметів;

• організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять з питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

У разі виявлення підозрілого предмета працівниками закладу освіти потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник закладу освіти повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

У разі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

8. Алгоритм дій у надзвичайній ситуації (далі – НС)

1. Визначити, який тип небезпеки: захоплення будівлі, обстріл,повітряна атака, пожежа, повінь, хімічна чи біологічна атака.

2. Чи безпечно у приміщенні? Аварійне блокування, укриття уприміщенні, евакуація за межі.

3. Обрати план реагування в залежності від умов надзвичайноїситуації та визначити команду реагування.

3.1.Зазначити необхідну інформацію:

контакти екстрених служб для оповіщення;

відповідальний за інформування персоналу про НС;

спосіб сповіщення персоналу про НС;

відповідальний за інформування екстрених служб;

способи сповіщення екстрених служб;

способи сповіщення екстрених служб у випадку зникнення зв’язку;

відповідальний за сповіщення батьків або законних представників дітей;

способи сповіщення батьків або законних представників дітей;

способи отримання інформації щодо перебігу НС від офіційних джерел під час перебування в укритті;

способи комунікації між колективом та адміністрацією закладу освіти під час НС;

відповідальний за реалізацію плану дій у випадку НС у групі;

відповідальний за тривожну валізу;

відповідальний за облік та взаємодію з дітьми.

4. визначити план дій вихователя у випадку: евакуації за межі закладу,аварійного блокування, укриття у приміщенні закладу освіти.

5. залишити небезпечне місце відповідно до мапи евакуації вікових груп.

9. Телефони рятувальних та аварійних служб:

112 — Єдиний номер виклику всіх служб екстреної допомоги (диспетчер викличе бригаду потрібної служби)

101 — Пожежно-рятувальна служба

102 — Поліція

103 — Швидка медична допомога

104 — Аварійна служба газової мережі

0 800 501 482 — телефон довіри СБУ.

Будьте пильними! Бережіть себе!

Методичні рекомендації щодо проведення ранкової гімнастики з дітьми дошкільного віку

На виконання нових соціальних ініціатив Президента України «Діти – майбутнє України», Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на періоддо 2017 року, Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015 роки», Програми розвитку системи освіти Київської області на 2011-2014 роки, наказу департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 13 січня 2014 року № 1 «Про проведення ранкової гімнастики та фізичної зарядки у навчальних закладах області»з метою збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування ціннісного ставлення до власного здоров’я та забезпечення необхідної рухової активності необхідно оптимізувати форми  організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільних навчальних закладах.

Одне із основних завдань, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», – збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини.

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля педагогів та батьків на формування у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я і мотивації щодо здорового способу життя.

Відповідно до чинних програм розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Впевнений старт» та методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України«Фізичний розвиток  дітей в умовах дошкільного  навчального  закладу» (16.08.2010  № 1/9-563) фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня є обов’язковими для дітей дошкільного віку. Вони мають мету – сприяти зміцненню здоров’я, підвищенню розумової працездатності дітей, активізації рухового режиму в дошкільному закладі.

Щоденно перед сніданком у режимі дня дітей дошкільного віку проводиться ранкова гімнастика. Вона є обов’язковою складовою організації життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Ранкова гімнастика сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів, правильній поставі, розгальмовуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції.

Головна вимога до гімнастики у літній період – проведення її на свіжому повітрі, а взимку – у добре провітреному приміщенні.

З настанням теплих весняних днів і до осені ранкову гімнастику проводять на майданчику, захищеному від вітру. Для цього на майданчик заздалегідь виносять все необхідне: прапорці, гімнастичні палиці, скакалки, обручі. Чергові (діти старших груп) під наглядом вихователя розкладають ці предмети на лавах, пірамідах тощо, щоб їх було зручно взяти для виконання вправ. Вправи ранкової гімнастики в приміщенні, а в теплу пору року на майданчику, дошкільнята всіх вікових груп виконують у майці, трусиках, тапочках (чешках) або босоніж. Вихователь до проведення ранкової гімнастики вдягається так, щоб його костюм не заважав рухам.

Ранкову гімнастику в усіх вікових групах починають із шикування дітей в колону по одному.

Якщо ранкова гімнастика проводиться з предметами, треба заздалегідь продумати спосіб їх роздавання. Під час ходьби, перед шикуванням, діти беруть предмет і проходять з ним одне коло, а потім перешиковуються. Важливе значення при цьому має спосіб тримання предмета в руці під час ходьби. Гімнастичну палицю, обруч, м’яч, складену вдвоє скакалку тримають у правій руці; прапорці, кубики, брязкальця – в обох руках, опущених донизу.
Для організованого проведення гімнастики вихователь шикує молодших дошкільнят у коло. Щоб зручніше було виконувати вправи, групу треба розімкнути. За командою вихователя діти роблять два-три кроки назад – коло стає широким і ніхто нікому не заважає. Середню і старшу групи перешиковують з утворенням ланок. Щоб не витрачати зайвого часу на розімкнення у колонах і по рядах, використовують певні орієнтири. Діти, які утворюють ланки, йдуть у напрямку кеглів (кубиків або прапорців на підставці), поставлених на певній відстані один від одного в кінці зали. На них орієнтуються ведучі, щоб дотримуватися потрібних інтервалів між колонами. В рядах діти розмикаються на ходу на відстань піднятих вперед рук.

У старшій групі дітей перешиковують (з другої половини начального року) через центр зали по три-чотири. Підгрупи дітей після команди вихователя – «Через центр зали направо (наліво) руш!» – одночасно повертаються (праворуч або ліворуч) і рухаються шеренгою, дотримуючись рівняння до протилежного кінця зали.

Чіткому виконанню вправ сприяє музичний супровід, який створює у дітей бадьорий, піднесений настрій та обумовлює їх темп. Під часрозучування складних за координацією вправ спочатку діти виконують їх два-три рази без музики, під рахунок вихователя. Після цього вправу роблять під музику.

Проводячи вправи під музику, корисно замінювати або доповнювати рахунок спрямованими вказівками в такт музики. Наприклад: «Раз-два – руки вгору, три-чотири – руки вниз». Це дає змогу запобігти помилкам дітей і виправити їх під час виконання вправ.

Особливо корисно для здоров’я дітей поєднувати ранкову гімнастику з повітряними ваннами та водними процедурами. Щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує дитину, приводить її організм у відповідний стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою.

Для підвищення опірності організму до несприятливих кліматичних умов одяг під час виконання вправ має бути легким, не повинен ускладнювати рухи і дихання. Систематичне обтирання після гімнастики або душ з поступовим зниженням температури води, починаючи від + 30-32˚С до +22-23˚С, буде загартовувати дитячий організм і мати велике гігієнічне значення.

Добір вправ у комплексі визначається з урахуванням можливостей і стану здоров’я дітей певного віку, а також їхніх індивідуальних особливостей. Доцільно керуватися такими вимогами:

·         вправи повинні бути простими та доступними для дітей, відповідати будові й функціям їхнього рухового апарата, не вимагати великої затрати м’язової енергії. Доцільно включати біг, ходьбу, стрибки, інші вправи для різних груп м’язів;

·         вправи мають бути різноманітними за видами рухів і охоплювати різні групи великих м’язів (плечового пояса, спини, живота, ніг). Рухи для зміцнення дрібних м’язів (кисті рук, живота, ніг) окремо не виконують, оскільки фізіологічний ефект їх незначний, а пропонують з вправами, що охоплюють великі м’язові групи;

·         вихованцям молодших груп в основному пропонують вправи, в яких вони імітують рухи тварин, птахів, машин. Імітаційні вправи зацікавлюють дошкільнят, викликають у них емоційне піднесення;

·         для урізноманітнення ранкової гімнастики корисно впроваджувати, починаючи з молодших груп, вправи з предметами: брязкальцями, прапорцями, кубиками тощо, які сприяють правильному й цілеспрямованому виконанню рухів, а також підвищують інтерес до вправ.

Кількість загальнорозвиваючих вправ, їх дозування, тривалість ходьби, бігу, ранкової гімнастики у дітей різних вікових груп подано в таблиці:

Група

Кіль-кість вправ

Дозуван-ня вправ/ кількість повторень

Тривалість бігу

Кіль-кість стрибків

Трива-лість ранкової гімнасти-ки

у середньому темпі

у повільному темпі

Перша молодша

3-4

4-5

15-20 с

до 50 с

8-10

4-5 хв

Друга молодша

4-5

5-6

20-25 с

до 1 хв

12

5-6 хв

Середня

5-6

6-8

25-30 с

до 1 хв 30 с

16

6-8 хв

Старша

6-7

8-10

30-35 с

до 2 хв

20

8-10 хв

Дозування гімнастичних вправ у різновікових групах має свою специфіку. Діти виконують одні і ті самі вправи, але вихователь так враховує їхні вікові особливості та підготовленість, щоб всі вправи комплексу були посильні кожній дитині незалежно від її віку. Молодших за віком дітей обмежують у кількості повторень гімнастичних вправ. Наприклад, вихователь пропонує дітям 5-6 року життя під час присідання виконати вправу 8-10 разів, а дітям 4-5 року життя – 6 разів; виконуючи нахили вперед, молодші діти дістають руками коліна ніг, а старші – носки ніг; молодші присідають на всій ступні, а старші – на носках і т. д.

Після кожної вправи роблять невелику паузу 10-15 секунд для відпочинку та врегулювання дихання, під час якої вихователь пояснює наступну вправу.

Під час показу гімнастичних вправ слід користуватися «дзеркальним» способом. Вихователь стоїть обличчям до дітей, напрямок його рухів визначає і напрямок рухів дітей. Наприклад, вихователь пропонує дітям підняти вгору праву руку, а сам піднімає ліву.

Залежно від особливостей вправи її демонструють в анфас або в профіль (наприклад, нахили тулуба в сторони показують в анфас, а присідання з прямим тулубом – у профіль).

Під час складання комплексів загальнорозвиваючих вправ для ранкової гімнастики передбачається реалізація принципу всебічного впливу цих рухів на удосконалення функцій організму та покращення фізичного розвиту дітей. Спочатку виконують вправи, які зміцнюють м’язи плечового пояса, рук та спини, сприяють розширенню грудної клітки, випрямленню хребта та формуванню правильної постави. Наступні вправи добирають для зміцнення м’язів тулуба та ніг.

Загальнорозвиваючі вправи слід проводити з різних вихідних положень (лежачи та сидячи на підлозі), а не лише стоячи. Коли дитина виконує вправу з положення лежачи, її хребет розвантажений, і в цьому випадку можна ефективніше впливати на зміцнення м’язів спини і живота, які є своєрідним «м’язовим корсетом», що утримує тулуб у правильному положенні.

Комплекси вправ ранкової гімнастики розучуються на заняттях з фізичної культури та повторюються протягом 2 тижнів (з обов’язковим  ускладненням на другому тижні). Однак, якщо вихователь бачить, що більшість дітей групи виконує вправу чітко або зацікавленість до неї зменшується, він замінює її іншою, аналогічною за способом виконання або складнішою. Протягом року знайомі комплекси вправ періодично повторюються, але збільшується їх навантаження за рахунок урізноманітнення вправ, підвищення інтенсивності виконання.

Якщо дитина перенесла якусь хворобу (інфекційного характеру, респіраторну та ін.), їй можуть бути протипоказані фізичні вправи. У такому разі потрібно погоджувати з лікарем питання про те, чи можна дитині займатися ранковою гімнастикою і які вправи їй не слід виконувати.

Таким чином, щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує дітей, приводить їх організм у відповідний робочий стан, сприяє прищепленню необхідних гігієнічних навичок, привчає до регулярних занять фізичною культурою.

У поєднанні з іншими організаційними формами фізкультурно-оздоровчої роботи ранкова гімнастика зміцнює здоров’я і покращує фізичний розвиток дітей, виховує в них моральні та вольові риси характеру.

ПРОБЛЕМНИЙ СЕМІНАР НА ТЕМУ «ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ. ТЕХНОЛОГІЇ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я»

«Професійне вигорання. Технології збереження професійного здоров’я»

Багато педагогів відчуває професійне вигорання. Подеколи вони намагаються приховати це навіть від самих себе і вважають що таке коїться лише з ними, що інші не зрозуміють. Іноді здається що єдиний вихід — звільнитися з роботи. Схожі симптоми ви можете помітити не лише в себе, а й у колег. Щоб допомогти їм, дізнайтеся більше про професійне вигорання та шляхи його профілактики й подолання. У статті ми розкажемо, як провести діагностику та поліпшити емоційну атмосферу в колективі.

Які чинники

Професійне вигорання — це синдром, що розвивається на фон. хронічного стресу та спричиняє спустошення емоційних, енергетичних та особистісних ресурсів людини. Не всі люди схильні до професійного вигорання. Щоб з’ясувати, хто з працівників має потенційний ризик, зверніть увагу на найвпливовіші чинники.

Особистісні

Працювати в дитячому садку — значить активно й багато спілкуватися без змоги усамітнитися для відпочинку. Тому першими страждають інтроверти та люди, чутливі до гучних звуків, активна тактильної взаємодії та нескінченного хаосу. Психологічне напруження від впливу цих чинників накопичується, і людина стає роздратованою.

Ще одна риса, яка провокує швидке вигорання, — схильність до перфекціонізму. Такі працівники залежні від думки авторитетних колег та адміністрації. Вони можуть пожертвувати своїм вільним часом, нічним відпочинком чи сімейними справами, щоб виконати завдання якнайліпше. Не отримуючи за це адекватної, на їхню думку винагороди, вони докладають іще більше зусиль. Це замкнуте коло гарантовано призводить до професійного вигорання.

Емоційний інтелект — важлива навичка у профілактиці! та подоланні професійного вигорання. Людина, яка погано розуміє свої почуття й емоційні стани та не може впоратися з емоційним афектом, починає відчувати себе ізольованою від колективу.

Організаційні труднощі також впливають на розвиток професійного вигорання. Зокрема, відсутність або незручність умов для ефективної праці та відпочинку, авторитарне керування, надвисока регульованість робочих процесів без змоги виявляти спонтанність та ініціативу, високе навантаження, ненормований робочий графік тощо. Звісно, досвідчені педагоги вміють із цим упоратись. А ось із девіантною поведінкою та крайніми виявами дезадаптації вихованців навіть їм буває складно.

Рольові

Міжособистісні конфлікти та психологічна несумісність певних працівників неабияк впливають на емоційний стан колективу. А якщо він не здатен працювати злагоджено, то в роботі з’являються невпорядкованість і дисонанс. Працівники не бажають підтримувати одне одного чи взагалі бояться звернутися по допомогу. Проблеми, що стосуються посадових обов’язків, їх розмежування та деталізації, теж можуть призвести до професійного вигорання.

Медична сестра консультує щодо стану здоров’я родичів працівників. Музичний керівник організовує вечірки для персоналу дитячого садка. Практичний психолог проводить при-ватні консультації без відшкодування витраченого на це власного часу.

До чинників цієї групи також належить відчуття внутрішнього протиріччя, коли працівник має піклуватися про сім’ю та водночас бажає розвиватися професійно. Найбільш уразливі до цього стану жінки, а саме вони здебільшого працюють у дитячих садках.

Як розпізнати

Зазвичай професійне вигорання поглиблюється поступово, тому є час його помітити. Однак нерідко працівник довго й гадки не має, що саме через це знизилася якість його життя та погіршилося самопочуття. Найпоширеніші маркери професійного вигорання допоможуть вам розпізнати його якомога раніше.

Емоційне спустошення — стан, у якому людина відчуває хронічну втому, безпідставну тривогу та знижений емоційний фон. У цей період у неї також можуть з’явитися шкідливі звички, залежності та складнощі зі сном — безсоння або навпаки тривалий сон без відчуття відпочинку та бадьорості.

Деперсоналізація — втрата відчуття власного Я, цінності власної думки. Фахівець стає залежним від думки інших, втрачає цікавість до колективних обговорень, пошуку рішень. Іноді деперсоналізація трапляється й у ставленні до вихованців. Педагог сприймає їх як об’єкти для виховної практики, а не як дітей, маленьких особистостей. Часто в такому стані він використовує прізвища замість імен, стає емоційно відчуженим та авторитарним. Він маніпулює вихованцями, пояснюючи це користю для них. А коли діти чинять опір, стає роздратованим і злим.

Знецінення професійних досягнень, що має два вектори. Перший — фахівець часто знецінює власні досягнення та вплив на загальний робочий процес. Він вважає, що інші працюють ліпше, йому ніколи не вдається так швидко упоратись із певною проблемою, з ним діти заспокоюються гірше тощо. Другий вектор — педагог вважає, що вихованці чи їхні батьки знецінюють його досягнення та зусилля.

Звуження особистісного простору та сфери вподобань до меж роботи. Працівник забуває про свої хобі та повністю заглиблюється в роботу. Однак професійна активність без матеріальної чи моральної винагороди та відчуття задоволення руйнує особистість. Тому відмова від потреб, не пов’язаних із професійною діяльністю, загрожує почуттям самотності, віддаленості від родини та друзів.

Якщо людина просто закриватиме очі на невдачі та постійно гратиме позитивну особистість, вона швидко стане емоційно виснаженою.

Які стадії

Професійне вигорання можна порівняти зі сходами. Дізнайтеся, на скільки сходинок уже зійшов педагог, щоб зрозуміти, які кроки знадобляться, щоб повернути його до нормального професійного стану. Зауважте, що кожна наступна «сходинка» містить усе, що було на попередніх, разом із новими симптомами.

Попереджувальна

На попереджувальній стадії працівник сильно зацікавлений робочим процесом. Щоб не переплутати це з професійним зростанням, зверніть увагу, чи наявні та як наповнені інші його сфери життя. За професійного вигорання вони мінімізовані або відсутні взагалі. А коли ви про них запитаєте, то почуєте пасивно-агресивний коментар у свій бік. У цього працівника також скорочений час для відпочинку, зміни у якості сну й уваги, почутті гумору тощо.

Перша стадія вигорання

Сигнал про вступ у наступну стадію — втрата цікавості до роботи й відчуження у відносинах із колективом. Педагог усе частіше дратується та все рідше відчуває емоційне піднесення й позитив. Він ставиться до вихованців негуманно та забагато їх контролює. Власні невдачі заперечує або звинувачує в них колег. Замість емпатії педагог виражає байдужість і цинізм, саркастично висловлюється та подеколи закликає до робочого саботажу.

Друга стадія вигорання

Відчуження працівника стає все більш помітним. Він уже не в змозі приховувати та стримувати всередині негативні почуття до оточення й роздратування. Часті супровідники таких зривів — почуття провини та сорому, здатні отруїти останні спалахи радості й цікавості. Вони ще тяжчі, якщо людина не розуміє справжніх причин свого стану. Вона хитається між депресією та агресією й перебувай лише в їх крайньому ступені.

Виснаження

На стадії виснаження людина має глибинні розлади світосприймання. Здатність до емоційної реакції стає плоскою, а оточення забарвлене лиш у «біле та чорне». Також можуть з’явитися гострі психосоматичні вияви: довготривалий головний біль, розлади ШКТ, стійке безсоння, нудота, запаморочення, розлади харчової поведінки тощо.

Зневіра та відчай

Людина відчуває безпорадність, порожнечу, безглуздість праці або навіть життя. Тіло має специфічний «емоційний панцир»: повільність, скам’янілість, імпульсивність і хаотичність рухів. Обличчя ніби пусте, за виразом складно зрозуміти стан людини.

Педагог на цій стадії потребує професійної допомоги психотерапевта, невролога та інших фахівців. Йому варто припинити роботу в колективі, доки він не відновить стан професійного здоров'я.

У європейських країнах на останньому ступені вигорання по-деколи надають інвалідність і призначають довготривалу реабілітацію. Ігнорування професійного вигорання такого рівня може призвести до загрози життю особистості.

Отже, глибокий ступінь професійного вигорання потребує допомоги профільного фахівця. Практичний психолог може діагностувати професійне вигорання, але не лікувати його.

Як подолати

Перші стадії професійного вигорання, які вчасно діагностували, педагог здатен скорегувати самостійно. Головне — його бажання та ваша підтримка. Надайте йому рекомендації та зазначте, що не обов’язково виконувати всі пункти. Запропонуйте спочатку обрати такі, що найбільше відгукуються та викликають зацікавлення й ентузіазм. Можливо, цього вже вистачить, щоб підвищити життєвий тонус і повернутись у професійну форму.

Що глибший ступінь професійного вигорання, то частіше на замислюється над зміною сфери діяльності

Мудрість — риса, якої набувають із досвідом. А досвід неможливо здобути, не помиляючись. Професійне вигорання може трапитися майже з кожним, тож не варто його соромитись і замовчувати. Визнаючи цей стан, людина здатна прийняти дійсність і спрямувати свої зусилля на подолання кризи.

Як завадити професійному вигоранню

1.Навчіться розуміти та розрізняти свої почуття. Гнів, роздратування, занепокоєння, сором, страх трапляються з усіма. Заперечуючи ці почуття, ви не розв’язуєте проблему, а загострюєте її. Якщо ви усвідомили наявність одного з цих почуттів, зробіть глибокий вдих і видих, зупиніться на кілька хвилин. Запитайте в себе: «Що могло спричинити цю емоцію?», «Чому мені це так відчутно?», «Чи можу я розділити свої почуття з кимось? Чи потребую я підтримки, допомоги, поради?», «Що мені потрібно зараз для емоційного балансу?» тощо.

2. Привчайте себе починати розмову описом своїх досягнень та успіхів, якщо ви часто потребуєте поговорити з кимось про свої невдачі та проблеми. Поступово ви навчитеся бачити обидві сторони вашої професійної діяльності. Це допомагає гармонізувати та врівноважити емоційний стан.

3. Навчіться просити про допомогу й отримувати її. Спочатку це буде складно, ви можете боятися, що вас засудять, що інші побачать вас нездібним подолати якісь професійні труднощі. Проте розподіл завдань, навантаження й обов'язків зумовить більше нагод виявити професійні здібності та навички.

4. Не поспішайте відмовлятися від допомоги чи співпраці. Дозвольте собі прийняти допомогу, і ви одночасно потішите того, хто її запропонував. Якщо ви сумніваєтесь у компетентності та рівні професіоналізму цієї людини, обговоріть спочатку план дій — що саме і в яких межах ви згодні їй делегувати.

5. Не очікуйте, що переживання покинуть вас самі собою. Найкорисніше, що ви можете зробити для себе, — зайняти активну позицію. Це найчарівніша з усіх чарівних паличок у всьому світі!

6. Привчіть себе дотримуватися режиму дня. Час для відпочинку, сну та їжі мають завжди бути у вашому розкладі. Щоб не пропустити їх, зробіть нагадування в телефоні чи записнику. Заплануйте реальні строки, які ви приділите відпочинку. Чесність із собою допомагає тримати контакт із реальністю та поступово розвивати корисні навички.

7. Зберіть «банк ідей» для вільного часу та відпочинку, якщо ви не можете дозволити собі повну бездіяльність. Ретельно перевірте, чи відокремлені ці ідеї від вашої професійної діяльності. Адже відпочинок — це, перш за все, зміна активності. Тож займіться чимось, що відрізняється від вашої звичної роботи.

8. Сприймайте подолання професійного вигорання як життєвий виклик, який здатен підсилити та розвинути вас як особистість і професіонала. Внутрішній ресурс є в кожного, але глибина, на якій захований цей скарб, відрізняється. Тож не порівнюйте свою швидкість виходу з кризи з чиєюсь іншою.

9. Знайдіть цікаве хобі, яке допоможе розкрити ваш творчий потенціал. Ви не маєте ставати професіоналом у цій справі, головне — отримувати задоволення від процесу.

10.Вивільняйте пригнічені емоції та почуття. У цьому допоможуть медитація, практика «майндфулнес», інтуїтивний спонтанний танець або спів. Спробуйте різні варіанти та знайдіть, що підходить саме вам.

11.Навчіться усвідомлювати та проживати сум і втрату. Іноді ми не здатні прискорити якісь процеси чи досягнути результату в бажаній формі Відпустіть минулі невдачі та рухайтеся далі.

Як відпочити за один день

Делегуйте повноваження.

Зробіть так, щоб вам нічого не заважало. Візьміть відгул на роботі, делегуйте повноваження колегам і попросіть, щоб вам не телефонували. Попросіть бабусю, щоб забрала дитину з дитячого садка, а свої щоденні справи відкладіть на завтра.

Постарайтеся виспатися.

Використайте час, який у вас є, для повноцінного сну. Усуньте все, що може йому завадити, зашторте вікна й засинайте. Якісний сон нівелює негативні емоції, знизить тривожність, поліпшить настрій

Забудьте  про гаджети

Відкладіть на цей день усі гаджети — телефон, планшет, комп’ютер. Вимкніть телевізор. Якщо ви постійно «зависатимете» в телефоні, у соціальних мережах чи біля екрана телевізора, то повноцінно відпочити навряд чи вдасться

Перезавантажтеся на природі

Влаштуйте такий собі пікнік на природі із сім’єю, коханим чи друзями. У засніженому лісі, осінньому парку чи в теплу пору біля водойми будь- які заняття наповнять вас енергією й підзарядять позитивом. Ніщо так не відновлює життєвий ресурс, як споглядання краси природи

Згадайте про хоббі

Займіться улюбленою справою, на яку завжди не вистачає часу: в’яжіть вишукані серветки, малюйте шедевральні картини, готуйте незвичні делікатеси тощо. Ви здивуєтеся, наскільки швидко хобі допоможе зняти психічну напругу, що накопичилася за тривалий час

Позбавте себе поспіху

Забудьте про будильник. Не стежте за часом. Перевіряючи, скільки часу минуло, а скільки залишилося, ви посилаєте своїй психіці сигнал постійно контролювати, що відбувається з вами і навколо вас. А це може викликати стан тривоги, і розслабитися по-справжньому не вдасться           Спілкуйтеся з друзями

Зустріньтеся за філіжанкою кави з подругою, з якою можна поділитися наболілим або просто із задоволенням потеревенити про якісь дрібниці. Іноді досить «перезавантажити файли» в голові, щоб домогтися стану душевної рівноваги

Робіть те, що хочеться

Часто ми нервуємо через те, що не встигаємо зробити щось важливе, що дуже хочеться, але бракує часу. Завершіть цю «недоробку» й заспокойтеся. Це не зовсім схоже на відпочинок, але значно поліпшує психологічний стан і дає змогу розслабитися