Вертіївка була одним з найбільших сіл Ніжинського повіту. У XIX столітті в селі працювали три земські школи з трирічним навчанням, одна школа Міністерського відомства та дві церковноприходські школи з дворічним навчанням — одна загальна (для дівчаток та хлопчиків) і одна лише для дівчаток,
Сучасна середня школа розвивалася на базі Міністерської школи, що була збудована у 1863 році. Школа була розрахована на три роки навчання і мала назву «Народне училище». Згодом приміщення школи збільшилося, кількість учнів теж і вона стала називатися Міністерським двокласним училищем, розрахованим на п'ять років навчання. Тих, хто закінчував школу, в селі вважали великими «грамотіями».
У 1918 році, після більшовицького перевороту, школа була перейменована в семирічну трудову школу. Матеріальна база школи була незадовільною. У школі не було жодного навчального кабінету. Майже не було підручників, наочних посібників, зошитів. Особливо незадовільне було забезпечення школи паливом. Головою школи на загальних зборах у 1921 році було обрано Суярка Івана Васильовича.
Вертіївська середня школа була організована у 1933-1934 роках.
Першим її директором був Бережний С.Д. 22 червня 1941 року зоряне небо нашої країни закрили хмари диму від ворожих бомб, але школа продовжувала свою роботу. У вересні 1941 року навчальний рік у школі не розпочинався тому, що 13 вересня наше село було окуповане фашистами. Під час окупації фашисти підтримували лише діяльність початкової школи.
15 вересня 1943 року село було визволене від фашистських окупантів. Відновила свою діяльність середня школа як десятирічна. Книжковий фонд шкільної бібліотеки у 1946 році становив 656 примірників книг. 3 1944 по 1966 рік школа випустила 986 учнів.
Кількість учнів з кожним роком збільшувалася, а приміщення школи було старим і непридатним для навчання. На будівництво нової школи коштів у місцевих господарствах не вистачало. Завуч школи Гель Ганна Митрофанівна, будучи депутатом обласної ради, на одній із сесій, ознайомила обласних депутатів зі шкільними проблемами Вертіївки і зачитала звернення жителів села до депутатів обласної ради. До прохання прислухалися. Була створена проектна комісія, яка склала проект школи, спочатку на два поверхи, а потім на три. Проект затвердили, але коштів на будівництво школи виділено не було. Колективом школи, під керівництвом директора Коржа Івана Гнатовича, було написано листа до Генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва Л.І. із допомогою нашого земляка, Героя Радянського Союзу Мороза Івана Михайловича, який працював у Міністерстві оборони СРСР, цей лист потрапив до кабінета Генсека. Кошти були виділені Міністерством оборони СРСР і в документах наша школа значилася як військовий шпиталь. Будівництво йшло дуже швидко. В грудні 1964 року розпочалося, а 10 вересня 1965 року школа відкрила свої двері для дітей села як десятирічка. Найголовнішу роботу виконували солдати військової частини міста Ніжин. Допомагали солдатам в будівництві школи учні, вчителі, батьки. Силами учнів і вчителів школа була оформлена. Певні кошти для її оформлення виділялися з місцевого бюджету. Приміщення шкільної майстерні будували батьки учнів. В школі 18 класних кімнат, учительська, кабінети завуча і директора школи, бібліотека, кухня, роздягальня, спортивний зал. Найкращою була матеріальна база фізичного та хімічного кабінетів.