Шкільний архів

Історія Великобобрицької загальноосвітньої школи

у фактах, документах, спогадах

                                                                                         Присвячується педагогічному і учнівському колективу

                                                                                                                                Великобобрицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

                                                                                                           Краснопільського району Сумської області

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

Україно, рідна моя нене,

Розквітай, мов зоряний розмай.

Найдорожче все, що є у мене –

Тільки ти, мій неповторний край.

 У кожної людини, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого людина одпливає і до якого неодмінно має причалити. На цій довгій дорозі зустрічаються чимало інших, не менш значимих. Серед них – берег надії, берег юності, берег любові. І все ж, де б не зупинилася людина на цих, почасти нетривких і мінливих берегах, їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невсидливим спогадом, отой найперший – Берег дитинства.

 У кожної людини є своя маленька Батьківщина: це її домівка, вулиця, село, де вони народилися. Усе це є частинкою великої Батьківщини – нашої славної України. Ми всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

 Ми щасливі, що живемо в такому мальовничому селі Великий Бобрик. Воно розкинулось вздовж річки Бобричок. Купається наше село в сонячних променях, а які чудові краєвиди нашого села, яка багата природа.

 «Село на нашій Україні – неначе писанка, село» - ніжно, добром і любов’ю бринять слова великого Кобзаря.

Таке тут миле, доступне і рідне –

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в нашу душу навіки вросло.

 Навіки вросло в душу великобобричан рідне село..

СТВОРЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ ДИСКУРС

ПРО ВЕЛИКОБОБРИЦЬКУ ШКОЛУ

Саме осередком культури і освіти в селі була і залишається школа.

А розпочиналося все так…

А основою є школа, коріння її заснування сягає в сиву давнину. Тож пропонуємо зробити екскурс в історію нашої рідної школи. Це історія починається з церковно – приходської школи.

 У 1699 році була заснована церковно – приходська школа, де навчалося 6 учнів. Учителями в цій школі були піп і диякон, учнями – хлопчики і дівчатка сільської знаті. Це була школа – зубріння, де вивчали чотири дії арифметики, училися читати і писати, наполегливо вивчати закони божі, учили дітей співу. В 1851 році було освячене добротне, збудоване з цегли і крите залізом приміщення церковно – приходської школи на дві класні кімнати з квартирами для вчителів і сторожа. У цій школі навчалося в першому і другому класах 34 учні ( серед них були і дівчатка.)

 Одноповерхова будівля цієї школи знаходиться поряд з церквою, вона збереглася до нашого часу. Протягом радянського періоду історії школа знаходилась на балансі державного Міністерства освіти. З набуттям Україною незалежності будівлю знову передали у власність Православної церкви, там деякий час проживав священник. 

Розвиток капіталізму в Росії вимагав грамотних робітників і службовців. Царській армії знадобилися письменні солдати, які могли б швидше і краще опановувати нову військову техніку на флоті та в сухопутній армії. Нарешті властям були потрібні обізнані урядники, старости, старшини, волосні судді.

 Введені положенням від 1 січня 1864 року земства відіграли певну роль в культурному піднесенні пореформеного села. Відкривалися школи, лікарні , ветеринарні пункти. Впорядковувалися дороги, греблі, мости. Розводилися кращі, більш урожайні сорти зернових і технічних культур, а також кращі породи худоби і свійської птиці.

 За рішенням Волосного правління при активній підтримці Сумського земства і всього населення села у 1865 році у Великому Бобрику, на центральній площі, приблизно за 200м на північ від церкви, звели добротну цегляну і криту залізом будівлю трикласної Земської школи ( тепер на цьому місці знаходиться подвір я середньої школи зі сторони парадного входу). У ній розмістилося три просторих, світлих класних кімнати, широкий коридор – роздягальня, учительська, кімната для книг і навчальних посібників, дві квартири вчителів. 

Так у Бобрику стало 2 школи: церковно – приходська і земська. У земській школі в 1880 році навчалося 45 хлопчиків і 9 дівчаток. Земська школа була значно кращою, навчання продовжувалося 3 роки. У цій школі учителями були не священники, а кваліфікаційні спеціалісти.

 Ті, хто закінчував земську школу, добре уміли читати, писати, знали таблицю множення і чотири дії арифметики, мали елементарні поняття з географії. Це приміщення школи служило бобричанам 120 років.

 В 1964 році було до земської школи добудовано 8 класних кімнат. Будівельні роботи виконували учні, вчителі, техпрацівники під керівництвом директора школи Пукася Віктора Федоровича та завгоспа школи Лопатченка Федора Івановича.

В 1872 році в Сумах пройшов І з’їзд сільських учителів Сумського повіту. Влада стала приділяти більше уваги народній освіті. В 1875 році ввели «Положення про утворення» двокласних училищ, в 1877 році запровадили «Дирекцію народних училищ».

 У 1880 році в кінці теперішньої Садової вулиці, проти ставу, з’явився добротний цегляний триповерховий будинок, критий залізом. (зараз на тому місці розташовані дві передостанні садиби вулиці Садова). Кошти для його будівництва виділив цукровий завод. У південній половині цієї споруди відкрився театр з просторою сценою, зал на 300 місць і гальорка. У північній половині цього будинку знаходилося двокласне ( 4 і 5 класи) училище – школа. Тут були просторі світлі класні кімнати, коридор, актовий зал, учительська, гарна бібліотека з навчальними посібниками з фізики, географії, геометрії, з біології та ботаніки. На нижньому поверсі розмістили квартири учителів, двірника і сторожа.

 У цій школі працювали вчителі з вищою та середньою спеціальною освітою. Школа давала високий на той час рівень знань з основ наук. Вчилися діти обох статей. Після закінчення Великобобрицького двокласного училища діти панівних класів поступали вчитися в гімназії, а потім в університети.. Діти робітників і селян по закінченні цієї школи ставали конторськими працівниками, табельщиками, писарями, прикажчиками в магазинах купців другої – третьої гільдії.

 У 1903 році за вказівкою Сумської повітової Земської Управи, з метою покращення етичного навчання в селі, відкривається двокласна жіноча школа. Для цього коштами земства, на Кінній площі поряд з ремісничим училищем, артіль будівельників під керівництвом І.Г. Каширіна поставила добротну цегляну, вкриту залізом, будівлю на дві класні кімнати з просторим коридором – роздягальнею, учительською і двома квартирами для вчителів.

У 1920 році була створена єдина трудова школа з чотирирічним навчанням спільно для хлопчиків і дівчаток з українською мовою навчання. Стали працювати чотирирічні школи у М-Бобрику, Юсупівці.

 Велику роль у справі розвитку освіти в селі відіграли вчителі та вчительські династії: Булгаков Олексій Михайлович, який все життя пропрацював завідувачем земської трирічної школи; його син Григорій Олексійович, учитель математики і фізики двокласного училища та семирічної школи; його дочка Клавдія Олексіївна, що працювала в початкових класах усе своє життя. Єрмоленко Іван Вахкович – завідувач чотирирічної школи.

 Значний вклад у піднесенні культурного рівня бобричан зробили вчителі, які прибули на роботу в семирічну школу. Учитель української мови та літератури Згурський Михайло Кирилович; учитель хімії Чернецький Іван Петрович;. учитель біології Лізлова Наталія Іванівна; учитель математики і фізики Петренко Микола Антонович; учитель російської мови і літератури Згурська Магдалина Францівна.

 Вечорами в школі стали працювати гуртки з ліквідації неписьменності, до яких в першу чергу входила допризовна молодь, а потім і решта неграмотних. У тяжкі роки голодомору 1932-33 рр. Великобобрицька школа продовжувала працювати і при ній було створено дитячий будинок по вул. Стара Займа для сиріт (батьки яких померли під час голоду). У цей час у школі навчалося 400 учнів. Директором школи був Кузнецов Василь Власович.

Учителями в школі працювали Кузнецова Людмила Владиславівна ( вчитель української мови), Крамінський Іван Іванович – вчитель математики, Крамінська Євгенія Іванівна – вчитель мови, Булгакова Клавдія Олексіївна – вчитель математики, вчителі початкових класів: Фесенко Оксана Петрівна, Ільченко Пелагея Петрівна, Фесенко Іван Маркович.

 З 1936 року по 1938 рік директором школи працював Євтушенко, потім на цій посаді був Потеряйко Василь Данилович.