Батькам

 Поради психолога БАТЬКАМ під час дистанційного навчання

Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків.

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

Скласти чіткий розклад / режим.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

Організувати робочу зону.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

Організувати форму.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

Робити перерви.

Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

Заохочувати спілкування з однолітками.

Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

Знизити очікування і вимоги.

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

Мотивувати і помічати успіхи.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

Як пояснити дитині, що таке війна ?

Сімейна та дитяча психологиня Світлана Ройз розповіла, як пояснити дитині, що таке війна. Також вона поділилася вправами для психологічної допомоги.

      Ми можемо пояснити, що війна — це агресивні дії однієї країни щодо іншої. Війна вже триває 8 років, просто вона була для нас непомітна. Зараз це змінилося. Якщо дитина знає, що таке цінності, можна пояснити, що цінності людей і країн можуть не збігатися, — каже психолог. — Війна — це завжди страшно та жахливо. Ми маємо робити акцент: «Дивися, ми зараз у безпеці й наша армія робить усе, щоби ми залишалися в безпеці». 

     Важливо, щоб дитина за щось була відповідальною, а будь-яка розмова з дитиною  закінчувалася  обіймами.

    Поради, як допомогти дитині:

• Режим дня. Робіть усе, що ви робили раніше, якщо є така можливість. Якщо дитина їла завжди о певній годині та є можливість так робити і надалі — продовжуйте. Те, що зараз пов’язує нас із мирним часом, буде на користь.

• Важливо створювати безпечний простір. Наприклад, будиночки чи «халабуди», сидіти на підлозі, малювати будиночки, гратися в хованки. Те, що може давати відчуття кордонів.

• Грати в псевдо агресивні ігри. Наприклад, битися подушками, бігати і кричати, грати в боулінг чи збивати кульки.

•  Коли дитина пережила стрес, перше, що треба зробити — обійняти її. Ми можемо взяти її за руку, якщо інший контакт неможливий.

• Розмахувати руками, як маятником.

• Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

    Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

• можна рвати або зминати папір;

• гра в «паперові» сніжки;

• можна «боксувати» м’яку подушку;

• запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

• «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;

• ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

      Як підсумок, психолог зазначила, що зараз важливий час для зміцнення близькості, прихильності, час більшого тілесного контакту (якщо діти дозволяють), час разом готувати їжу, час говорити про важливе!

Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині?

1. Говорити правду в доступний та прийнятній для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).

      Діти мають розуміти, що відбувається; чому, які реалістичні наслідки; що варто і чого не варто робити, думати, переживати. Також мають розуміти, чому змінилася поведінка батьків, чим викликане їхнє хвилювання, розмови, про що саме йдеться в новинах по телевізору. Інакше дітлахи можуть придумати ситуацію, якої немає, можуть фантазувати, що вони в чомусь винні, можуть «катастрофізувати», боятися нападу, війни, смерті, уявляти собі багато страшних речей…

     2. Наповнювати життя дитини цікавими справами. Йдеться про спорт, гуртки, спілкування з друзями, спільне проведення часу (прогулянки, ігри). Основна ідея  –  створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, в ньому багато доброго, а також підсилити стресоопірність дитячих організмів через викиди гормонів, чий синтез збільшується від переживань радості та контакту .

    3. Підтримувати звичний режим. Важливо не змінювати звичний хід дитячого життя. Не скорочувати час сну через те, що всі хвилюються, обговорюють, телефонувати рідним, знайомим… Не відмовлятись від щоденних ритуалів, наприклад, поцілунків на ніч чи читання книжок. Не відміняти запланованих справ, зустрічей. Не порушувати щоденну рутину – так само, як і завжди, робити домашні завдання, спільно вечеряти…

Чого не можна робити?

    Мовчати, не договорювати, не пояснювати, лякати, дозволяти зависати в тривожних новинах та розмовах, відмовлятись від життєвих радощів, обмежувати спілкування та час з дітьми!

    Заборонені фрази: “помовч”  /“відійди” / “заспокійся” / “зберись”… та інші варіанти на кшталт “відчепись”, “не бачиш, що робиться!”, “це не дитячі розмови!”  та все-все, де є місце паніці, нагнітанню.

Як дорослим самим лишатися спокійними в подібних ситуаціях?

1. Обмежувати час в мережі Інтернет, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що  зменшують тривогу.

2. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.

3. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки. 

4. Не забувати про «підтримуючі» ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденного життя речі, які надихають та радують.

 І найважливіше – будуйте  плани на майбутнє. Наприклад, вирішіть, куди ви поїдете на море влітку. Це теж частина нашого звичного життя, і це означатиме для дитини, що точно не сталося нічого катастрофічного.