ПОСИЛАННЯ НА ОНЛАЙН-КОНФЕРЕНЦІЮ

Запаси прісних вод на Землі обмежені, особливо гостро стоїть ця проблема для території України. Перед українцями постала проблема збереження та охорони малих річок. Щоб розуміти яким є екологічний стан конкретної річки, необхідним є моніторинг якісних показників води.

Якість води водного об’єкта – це поєднання хімічного і біологічного складу і фізичних властивостей води, що визначає її придатність для конкретних видів водокористування: господарсько-питного, культурно-побутового (рекреаційного), рибогосподарського. Загальною оцінкою стану водного об’єкта слугує екологічна оцінка якості води.

Одним з основних нормативних документів для гігієнічного оцінювання якості води в Україні були «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения» (СанПиН 4630-88), затверджені Мінздравом СРСР у 1988 р.

В 1998 р. колективом авторів з Інституту гідробіології НАН України, Українського науково-дослідного інституту екологічних проблем та Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем була розроблена «Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями». У 2012 р. її було вдосконалено, але на державному рівні в Україні вона так і не була затверджена. Однак методика активно використовується у дослідницьких цілях, але не в повну міру, оскільки не всі показники визначаються при моніторингу.

Екологічний стан малих річок є індикатором стану всієї річкової мережі України, тому важливо здійснювати комплексні заходи для захисту річок від зменшення водності, забруднення та пересихання, ліквідацію негативного впливу антропогенних факторів.

Згідно статті 80 Водного кодексу України. Зокрема, з метою охорони водності малих річок забороняється:

1) змінювати рельєф басейну річки;

2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;

3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;

4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;

5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;

6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок;

7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;

8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення здійснюють водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок.

Постійний моніторинг допоможе контролювати екологічний стан річки, негативні та позитивні зміни якісних та кількісних показників водності, щоб врятувати водотік від зникнення.

Охорона водних ресурсів, як і охорона природи в цілому, є справою честі кожного громадянина України. Лише спільними зусиллями державних органів і громадськості можна зберегти нашу природу для майбутніх поколінь.