Біографія

Улас Олексійович Самчук народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань Волинської губернії у родині заможних селян.

У 1917–1920 рр. він навчався в чотирикласовій початковій школі, що діяла при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії.

У 1921–1925 роках – у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка. Перед самим закінченням гімназії Уласа Самчука покликали до польського війська (гарнізон міста Тарнова).

23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Ваймарської Німеччини, де працював у місті Бойтені як наймит в одного міщанина, розвозив рольвагою по копальнях і гутах залізо.

З 1925 почав друкувати оповідання в журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом у «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах.

З 1927 року навчався у Бреславському Університеті. 1929 року переїхав до Чехословаччини та навчається в УВУ у Празі. Жодного вищого навчального закладу не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без учителів, самотужки.

Бездоганно володів німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами. У Чехословаччині Улас жив з 1929 по 1941 рік.

1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943.

З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор. Проте вже 1943 він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання.

У 1944-1948 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР.

Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.